Old/New Testament

Езекія просить у Бога допомоги

37 Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму. ² Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса. ³ Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому. Тяжкий він буде, та нагадуватиме той день, коли дитина має народитись, та в неї недостатньо сил, щоб вийти із утроби. ⁴ Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь, твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».

⁵ Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї, ⁶ він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії. ⁷ Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».

Ассирійське військо відходить від Єрусалима

⁸ Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима. ⁹ На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку^[a], що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм, ¹⁰ щоб вони передали царю юдейському Езекії таке:

«Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії. ¹¹ Ти ж певно, чув, що царі ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований? ¹² Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема^[b], який жив у Тель-Ассарі. ¹³ А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»

Молитва Езекії

¹⁴ Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом ^15-16 і почав молитися: «Господи Всемогутній, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти—єдиний Бог усіх земних царств, бо Ти створив небеса й землю.

¹⁷ Вслухайся, Господи, почуй! Розплющ очі, Господи, подивися й послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога. ¹⁸ Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі. ¹⁹ Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено. ²⁰ А тепер, Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи,—Єдиний Бог».

Бог відповідає Езекії

²¹ Тоді Ісая, син Амоса послав таку звістку Езекії: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю мовить: „Оскільки ти молився Мені щодо ассирійського царя Сеннахерива, Я почув тебе^[c]. ²² Тож Господь послав таке пророцтво про нього:

Боже послання Езекії

³⁰ Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай.

³¹ І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди. ³² Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов^[e] Всемогутнього Господа зробить це.

³³ Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя:

³⁶ Тоді зійшов Господній Ангел і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла. ³⁷ Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.

³⁸ Якось коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.

Хвороба Езекії

38 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».

² Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. ³ Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.

⁴ Мав Ісая послання від Господа: ⁵ «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. ⁶ Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто^[f]”».

⁷ «Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав: ⁸ „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза,^[g] відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.

⁹ Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:

²¹ Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».

²² Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»

Нове життя ваше—в Христі

3 Ви воскресли з мертвих разом з Христом, тож живіть для того, що на небесах, де Христос сидить праворуч від Бога. ² Думайте тільки про те, що на Небі, а не про те, що на землі. ³ Бо ваше старе єство вмерло, а нове життя ваше сховане з Христом у Бога. ⁴ Так, Христос—ваше життя, та коли Він знову прийде, ви розділите з Ним славу Його.

⁵ Тож позбавтеся усього зла в вашому житті: розпусти, нечистоти усілякої, хіті, лихих бажань і зажерливості, що подібна поклонінню бовванам. ⁶ Бо за все це зло приходить гнів Божий^[a]. ⁷ Ви теж чинили подібне, коли жили життям таким.

⁸ Тепер же вам слід позбутися всього цього: гніву, люті, злоби, наклепів і соромницьких розмов. ⁹ Не брешіть одне одному; скиньте з себе своє старе єство з його вчинками. ¹⁰ Та зараз, ви вже вбралися в нове життя, яке постійно оновлюється. Ви постійно зростаєте в розумінні Того, Хто створив вас, й все більше стаєте схожими на Нього.

¹¹ Тож, у цьому новому житті, немає різниці між юдеєм і поганином^[b], між обрізаним і необрізаним, між варваром і скифом, рабом чи вільним. Має значення лише Христос, Який живе в усіх вас.

Нове життя одне з одним

¹² Так живіть новим життям, як вибрані люди Божі, святі й улюблені, сповнені милосердя, доброти, покору, лагідністі й терпіння. ¹³ Будьте терпимими одне до одного, прощайте одне одного, якщо хто скаржиться на вас, як Господь простив вас. ¹⁴ Але ж найголовніше над усім у вашому житті—це любов до інших. Саме любов об’єднує усе досконалим союзом. ¹⁵ Хай же мир Христа керує серцями вашими, бо саме до нього ви були покликані з’єднатися в одному тілі^[c]. Та завжди будьте вдячні.

¹⁶ Нехай Слово Христове живе в вас у всьому його багатстві. Навчайте і переконуйте одне одного мудрістю. Співайте псалми, гімни й духовні пісні з подякою Богові у серцях ваших. ¹⁷ І хоч би що ви робили, чи казали,—все має бути в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богу-Отцю через Христа.

Нове життя вдома

¹⁸ Жінки, коріться чоловікам своїм, як і слід послідовникам Господнім.

¹⁹ Чоловіки, любіть жінок своїх і не будьте суворі з ними.

²⁰ Діти, будьте у всьому слухняні батькам своїм, бо це до вподоби Господу.

²¹ Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб ті не впали у відчай, та не перестали вас слухати.

²² Раби, коріться панам своїм земним у всьому. Чиніть так не лише під наглядом, як підлабузники, але робіть це у щирості серця свого, боячись Бога. ²³ І хоч би що ви робили, робіть це від усього серця. Працюйте так, якби ви працювали на благо Господа, а не людей. ²⁴ Пам’ятайте, що від Господа ви дістанете вашу частку у спадок як винагороду. Ви служите Господу Христу! Він—ваш істинний Господин!^{[d] 25} Хто чинить зле, той буде засуджений за те зло. Та перед Богом—усі рівні.