Old/New Testament
Справедливість вождів
32 Якщо цар правитиме чесно,
а князі керуватимуть справедливо,
2 тоді кожен із них[a] буде укриттям від бурі,
дахом від дощу, рятівним струмком у пустелі,
широкою тінню скелі у висушеному спекою краї.
3 Тоді не заплющать очей ті, хто може побачити,
й прислухаються ті, хто може почути.
4 Серця гарячкових будуть обачливішими,
уста недорікуватих забалакають чітко й швидко.
5 Дурнів більш не називатимуть шляхетними,
а нечестивців не поважатимуть.
6 Нерозумні[b] говорять дурниці,
та в їхніх головах визрівають лихі замисли:
чинити зло, ображати негідними словами Господа,
віднімати у голодного шмат хліба
й не приховувати води від спраглого.
7 Творити зло—то зброя нечестивця.
Він задумує лихе, прагне ошукати бідних
навіть коли вони справедливо нарікають.
8 Але шляхетні люди мають шляхетні думки
й обстоюють шляхетні вчинки.
Наближаються лихі часи
9 Ви, безтурботні жінки,
встаньте й почуйте, що я кажу.
Послухайте, що я розповім вам, легковажні.
10 Ще й року не мине, як ви будете нажахані,
безтурботні жінки!
Бо зерно не вродить, фрукти не дозріють.
11 Жахайтеся, безтурботні жінки!
Жахайтеся, легковажні!
Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.
12 Бийте себе в груди в горі,
бо немає вже родючих земель й багатих виноградників.
13 Колючками й терном укрилася родюча земля мого народу.
Тужіть за оселями, де веселилися, за щасливим містом.
14 Тому що палац опустіє,
а гамірне місто затихне, бо підуть звідти люди.
Фортеця і сторожова башта перетворяться на печери.
Дикі віслюки облюбують собі ті місця,
бродитимуть там вівці, шукаючи поживи.
15 Так буде до того часу,
доки посланий Богом Дух не зійде до нас.
І тоді пустеля перетвориться на квітучий сад,
і сад буде пишний, як ліс.
16 На цій землі пануватимуть справедливість і добро.
17 Добро принесе процвітання,
а справедливість—спокій і довіру на віки.
18 Народ мій житиме в мирних домівках,
у безпечних оселях, у спокої та мирі.
19 Але до того ліс буде геть знищено,
а місто зруйновано.
20 Благословенні ви, хто сіє насіння при кожному струмку,
хто відпускає худобу й віслюків вільно пастися.
Зло породжує зло
33 Горе тобі, руйнівнику,
якого спустошення не зачепило!
Горе тобі, зраднику, якого ніхто не зрадив.:
Коли ви закінчите спустошувати, вас самих знищать.
Коли ви кінчите зраджувати, вас зрадять.
Тоді всі почнуть благати Бога:
2 «О, Господи, яви нам доброту Свою,
бо ми чекаємо на Тебе!
Дай сили нам щоранку!
Будь порятунком у нелегкий час!
3 Втекли народи, бо могутній голос Твій їх налякав,
розбіглись навкруги, як тільки Ти піднявся».
4 Вашу здобич зберуть, як коників збирають,
як сарана налітає на поживу, так неї накинуться.
5 Господь—величний і живе Він на висоті.
Він сповнює Сіон справедливістю і добротою.
6 Він принесе тобі процвітання.
Він збагатить тебе спасінням, мудрістю і знаннями.
Шанувати Господа—ось той скарб, який Він дарує.
7 Послухай, як гірко плачуть на вулицях сміливці[c].
Посланці миру[d] й спокою тяжко ридають.
8 Дороги опустіли, ніхто не подорожує шляхами.
Укладену Угоду порушили,
свідкам[e] не вірять, нікого не поважають.
9 Земля у жалобі страждає і слабне.
Ливан присоромлений гине.
Долина Шарон схожа на пустелю,
в Башані й Кармелі облетіло листя.
10 Господь говорить:
«Тепер Я піднімусь, тепер Я випростаюсь,
тепер Я вознесусь, та стану найважливішим для людей.
11 Ви займаєтесь нікчемними справами,
що, мов полова й сіно, нічого не варті.
Ваш дух—то вогонь, що пожирає вас.
12 Народи горітимуть,
доки їхні кістки не перетворяться на вапно.
Вони згорять у полум’ї, мов колючки.
13 Почуйте, що Я зробив, ті, хто живе далеко,
й ті, хто поруч, пізнайте Мою силу».
14 Грішники в Сіоні перелякані,
тремтять від страху безбожники.
Вони говорять: «Хіба може хтось із-поміж нас
вижити у цьому всепоглинаючому вогню[f]?
Хіба може хоча б хтось жити поряд
із пожираючим вогнем, що палає вічно?»
15 Люди, які чесно живуть і правдиво говорять,
які не хочуть наживатися, гноблячи інших,
які не беруть хабарів, які затуляють вуха,
щоб не слухати про криваві змови,
й заплющують очі, аби не бачити зла,
16 такі люди житимуть безпечно,
для них знайдеться затишне місце в укріпленнях скелястих.
Їм буде що їсти, не скінчиться у них вода.
17 Ваші очі побачать Царя у всій Його величі,
ви побачите землю, що розкинеться далеко навсібіч.
18 Ви подумки згадуватимете про жах минулий:
«Де той, хто рахував податки?
Де ті, що прийшли із країн далеких,
чий говір нам не був відом?
Де той вивідувач, хто башти перелічив?
Всі згинули безслідно!
19 Ти не побачиш самовдоволених людей,
мову яких не можна зрозуміти,
бо вона надто нерозбірлива й нечітка».
Бог захистить Єрусалим
20 Поглянь на Сіон, місто наших свят.
Твої очі побачать Єрусалим,
мирну оселю, шатро, що не ворухнеться,
бо кілочки не вирвуться з землі
й жодна мотузка не порветься.
21 Бо там Господь могутній буде для нас.
Це буде край річок і широких каналів,
де не ходять човни зі стерном і великі судна.
22 Бо Господь—наш суддя.
Господь—наш законодавець.
Господь—наш цар, він нас спасе.
23 Твої канати ослабли, вороже.
Вони не утримують міцно щоглу
і не напинають вітрило.
Більшість здобичі буде поділено,
так що навіть і кульгавий отримає свою частку у війні.
24 Жоден із мешканців не скаже: «Я хворий».
Народу, що там живе,
забудуться й простяться гріхи його.
Вітання колосянам
1 1-2 Павло, волею Божою апостол Христа Ісуса і Тимофій, брат наш, вітають людей Божих в Колосах, братів і сестер наших вірних в Христі. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого.
Павлова молитва
3 Коли ми молимося, то завжди дякуємо за вас Богові, Отцю Господа нашого Ісуса Христа. 4 Бо чули ми про вашу віру в Христа Ісуса і про вашу любов до всіх людей Божих. 5 Адже все, на що маєте надію, чекає вас на Небі. Ви вперше почули про це через Послання істинне, що є Доброю Звісткою, 6 коли вам про неї проповідували. Та зараз, вона по всьому світу поширюється й приносить плоди. Так було серед вас відтоді, як ви почули про милість Божу і визнали, що вона—істинна. 7 Ви дізналися про це від Епафраса, нашого улюбленого співробітника, вірного слуги Христа заради всіх нас[a]. 8 Він також розповів нам про любов вашу, натхненну Духом Святим.
9 Тому й ми з того дня, як почули про це, не переставали молитися за вас і благати Господа, щоб ви сповнилися пізнання волі Божої, великою мудрістю і духовним розумінням. 10 Щоб ви жили гідно Господа й у всьому догоджали Йому, приносячи плоди в усякому доброму ділі, і зростаючи в пізнанні Бога[b]. 11 Щоб ви зміцнювалися Його великою силою завдяки Його славній могутності, щоб ви могли знести всі турботи з терпінням і радістю.
12 Дякуйте Отцеві, Який дав вам можливість мати частину тієї спадщини, що належить Божим людям, які живуть у світлі. 13-14 Він визволив нас із влади темряви й привів до Царства улюбленого Сина Свого, в Якому ми маємо визволення і прощення гріхів наших.
Споглядаючи Христа, ми бачимо Бога
15 Христос є образом невидимого Бога
і стоїть вище усякого творіння[c].
16 Бо все, як на небі, так і на землі,
видиме й невидиме, трони й держави,
правителі й влада—
все прийшло через Нього
й було створене для Нього.
17 Син існував до всього і раніше за все,
і все існує завдяки Йому.
18 Він—Голова тіла, церкви.
Він—джерело, початок усього.
Він був першим, Хто воскрес із мертвих[d],
щоб стати першим[e] скрізь і у всьому.
19 Адже Бог, у всій повноті Своїй, сподобав Христа,
щоб жити в Ньому.
20 І через Ісуса Він знову поєднав у Собі все:
і земне, і Небесне.
Бог досяг миру через кров,
пролиту Христом на хресті.
21 Колись ви були чужими Богові, ви були ворогами Його через думки свої та лихі вчинки. 22 Тепер Христос примирив вас з Богом в Своєму Тілі, через Свою смерть, щоб постали ви перед Богом святими, непорочними й невинними. 23 І Він зробить це, якщо ви залишитесь непохитними й твердими у вірі своїй, якщо не відвернетеся від надії, дарованої вам Доброю Звісткою, яку ви чули. Ця Добра Звістка проповідувалася всім, хто живе на землі, і слугою якої я, Павло, став.
Павлові страждання заради Церкви
24 Я з радістю приймаю заради вас страждання, та готовий пройти через все те, що Христос ще мусить вистраждати, за Його Тіло, що є церквою. 25 Я став одним з її служителів, бо був уповноважений Богом. Це було мені даровано заради вашого блага, щоб у всій повноті проповідувати Послання Боже. 26 Це Послання—таємниця, яка була схована віками для поколінь, а зараз відкрилася Богом для Його людей святих.
27 Господь відкрив Своєму народу, яким славним багатством є ця істина. Ця таємна істина, яка була призначена для всіх людей, полягає в тому, що Христос живе поміж вас, і є вашою надією на те, що розділите ви славу Божу. 28 Тож ми продовжуємо проповідувати Христа, переконуючи і навчаючи кожного з усією нашою мудрістю, щоб представити Богові усіх людей досконалими[f] у Христі. 29 Заради цієї мети я й працюю, борючись з усім запалом, який Христос дає мені силою Своєю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International