Old/New Testament
33 Радійте, добрі й чесні люди!
Для доброчесних славить Господа—добро.
2 Славите Господа під звуки ліри,
псалми підхопить звук десятиструнних арф.
3 Про Господа складайте пісню нову,
гарненько грайте й дзвінко.
4 Чому? Бо слово Господа правдиве.
Хоч що б робив—у всьому щирий Він.
5 Бог любить праведність і справедливість,
Господня милість—всюди на землі.
6 З веління Господа з’явились небеса,
від подиху Його засяяли небесні зорі.
7 Всі води моря Він зібрав докупи,
приборкав океан, створивши береги[a].
8 Шануйте Господа, земні істоти.
Страхайтеся Його, усі істоти світу.
9 Бо збувається усе, що Він накаже,
з’являється усе, чому звелить Він.
10 Всі замисли людські Він може знищить,
всі їхні плани може звести нанівець.
11 Лиш замисли Господні будуть жити вічно,
лиш задумам Його у поколіннях жити.
12 Благословен народ, чий Бог—Господь,
кого Він сам обрав собі у власність.
13 Господь подивиться униз
й Адамових синів побачить.
14 З престолу в небі бачить Він земних істот.
15 Це ж саме Він створив усіх їх,
Він розуміє їхні всі діла.
16 Не подолати царям могутніх армій,
не переможе воїн, покладаючись на власні сили.
17 Могутні коні—то ще не звитяга,
не порятує кінська сила від загибелі в борні.
18 Послухайте, Господь спостерігає
за усіма, хто благоговіє перед Ним.
Він дбатиме завжди про тих,
хто покладається на милість Божу.
19 Господь рятує їх від смерті,
в голодний час наснагу їм дає.
20 І ми від Господа чекаєм допомоги,
бо Він наш рятівник і захисник.
21 А ще тому, що любимо Його,
у тому й радість.
22 О Господи, нехай Твоя постійна милість
із нами буде, як ми й чекаємо на те.
34 [b] Пісня Давида, коли він прикинувся божевільним перед Авімелехом. Авімелех його прогнав, і Давид пішов.
2 Благословляю Господа завжди.
Хвала Йому не замовка в моїх устах.
3 Господа звеличує моя душа.
Всі гноблені почують мою радість.
4 Прославте Господа зі мною,
звеличимо разом Його ім’я!
5 Я йшов до Господа по допомогу,
і Він озвався, врятував мене від страхів.
6 До Господа звернулись бідаки,
і не пошкодували, просвітліли
від радості, як відгукнувся.
7 Бідак звернувсь по допомогу,
й Господь почув, і визволив його від бід.
8 Господній Ангел береже всіх вірних,
і Він дає їм порятунок.
9 Переконайтесь у Господній доброті.
Блажен, хто покладається на нього.
10 Бійтеся Господа, люди святі!
Бо хто Його боїться, матиме усе, що потребує.
11 Могутні леви, й ті без здобичі голодні.
А ті, хто в Господа шукають допомоги,
вони завжди все необхідне мають.
12 Прийдіть прислухайтесь, сини мої,
я Господа навчу Вас шанувати.
13 Чи в радість Вам життя?
Чи хочете прожити довго й плідно?
14 На замисли лихі притримайте язик,
уста свої від наклепів побережіть.
15 Покиньте зло, ідіть добру назустріч
і прагніть миру і тримайтеся його.
16 На добрих погляд Господа завжди,
і їхній гук про допомогу чує Він.
17 Але Він проти тих, хто чинить зло,
тому по смерті їх земля забуде.
18 Гукали люди, й Він почув і визволив від бід.
19 Господь з людьми, в яких серця розбиті,
зневіреним звитягу Він дає.
20 Обсісти праведника можуть негаразди,
але Господь спасе його від них.
21 Пильнує Він, щоб жодна волосина
у праведника не упала з голови.
22 Зловмисника уб’є його ж пекуча злоба,
скарають праведники ворогів.
23 Господь звільнить слугу Свого.
Хто покладається на Нього,
той викупу платить не буде.
Суд над Павлом
24 Через п’ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім’я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності правителя Фелікса.
2-3 Покликавши Павла, Тертул почав звинувачувати його: «Вельмишановний Феліксе! Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу. Завжди і повсюди ми визнаємо це з вдячністю. 4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай наше коротеньке звинувачення. 5 Бо ми з’ясували, що цей чоловік—підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту Назарян[a]. 6 До того ж він намагався осквернити храм, 7 але ми схопили його. [Тож ми хотіли судити його згідно з нашим Законом, але командир Лісій прийшов і силою відбив його у нас, 8 наказавши його обвинувачам прийти до тебе][b]. Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо». 9 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те правда.
Промова Павла
10 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися. 11 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння. 12 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті. 13 Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.
14 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків. 15 Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних. 16 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.
17 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в храмі. 18 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення[c], вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств. 19 Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене. 20 Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном. 21 Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».
Ув’язнення Павла в Кесарії
22 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу». 23 Він наказав одному з офіцерів[d] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.
24 Через декілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа. 25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу». 26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабар, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.
27 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в’язниці.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International