Old/New Testament
Амазія, цар Юдеї
25 Амазії сповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Єгоаддін і була вона родом з Єрусалима. 2 Він робив те, що було правильне в Господніх очах, але не від щирого серця. 3 Зміцнивши свою владу, він стратив тих вельмож, які вбили його батька-царя. 4 Але він не повбивав їхніх синів, бо діяв згідно з тим, що записано в книзі Закону Мойсея, де Господь наказав: «Батьків не слід вбивати за провини дітей і дітей не можна вбивати за вчинки батьків—кожен має прийняти смерть за свої власні гріхи»[a].
5 Амазія скликав усіх юдеїв і за родами підпорядкував їх командирам тисячних та сотенних загонів—усіх юдеїв та веніаминіїв. Тоді він зробив перелік усіх, кому виповнилося двадцять років і старше і з’ясував, що їх було триста тисяч чоловік, придатних для військової служби, тих, хто вправно володів списами та щитами. 6 Він також найняв сто тисяч воїнів з Ізраїлю за сто талантів[b] срібла.
7 Але до нього прийшов чоловік Божий і сказав: «О царю, ці війська ізраїльські не повинні виступати з тобою, бо Господь не з ізраїльтянами та ні з ким з людей Ефраїмових. 8 Навіть якщо ти підеш і відважно битимешся, Бог завдасть тобі поразки від ворога, бо у владі Божій допомогти чи завдати поразки».
9 Амазія спитав чоловіка Божого: «А як же з тією сотнею талантів, шо я заплатив ізраїльському війську?»
Чоловік Божий відповів: «Господь може дати тобі набагато більше».
10 Отож Амазія розпустив військо, що прийшло до нього від Ефраїма, і відправив людей по домівках. Вони дуже розлютилися на юдеїв і пішли додому у великому гніві. 11 Тоді Амазія зібрав усю свою мужність і повів своє військо в Солону долину, де він убив десять тисяч людей Сеїра[c]. 12 А ще юдейське військо взяло в полон десять тисяч чоловік. Вони відвели їх на вершину скелі й скинули вниз. Отож усі вони розбилися.
13 Тим часом війська, які Амазія відіслав назад і яким не дозволив брати участі у війні, напали на юдейські міста від Самарії до Бет-Горона. Вони вбили три тисячі чоловік і забрали величезну кількість здобичі.
14 Коли Амазія повернувся після розгрому едомійців, він приніс із собою божків людей Сеїра. Він встановив їх як своїх богів, поклонявся їм і спалював для них запашне куріння. 15 Гнів Господній упав на Амазію. Він послав до нього пророка, що сказав: «Чому ти радишся з богами цих людей, які навіть свій народ не змогли врятувати від тебе?»
16 Він іще не скінчив говорити, як цар сказав йому: «Хіба ми призначали тебе радником царя? Облиш! Бо будеш страчений!»
Отож пророк замовк, але зазначив: «Я знаю, що Господь вирішив знищити тебе, бо ти вчинив таке й не вислухав моєї поради».
17 Порадившись зі своїми радниками, цар Юдеї Амазія послав такий виклик Єгоашу, сину Єгоагаза, який доводився сином Єгу, царя Ізраїлю: «Приходь, поміряємося силами сам-на-сам».
18 Але Єгоаш, цар ізраїльський, так відповів Амазії, царю юдейському: «Чортополох ливанський надіслав листа кедру ливанському: „Віддай свою дочку заміж за мого сина”. Потім пробігав дикий ливанський звір й розтоптав чортополох. 19 Ти собі кажеш, що підкорив Едом, і пнешся від пихи. Але залишайся вдома! Навіщо шукати собі клопоту, це тільки призведе до твого падіння, а також падіння Юдеї?»
20 Однак, Амазія не послухався, бо то Бог так зробив, адже Він мав віддати їх Єгоашу за те, що вони йшли за богами Едома. 21 Отож Єгоаш, цар ізраїльський виступив. Він зустрівся віч-на-віч з Амазією, юдейським царем, в Бет-Шемеші, що в Юдеї. 22 Ізраїльтяни розбили юдеїв, і ті розбіглися по своїх домівках. 23 Ізраїльський цар Єгоаш захопив у полон Амазію, юдейського царя, сина Йоаша, який доводився сином Агазії, в Бет-Шемеші. Єгоаш привів його в Єрусалим і зруйнував єрусалимську стіну від Ефраїмової брами до Кутньої брами—частину муру чотириста ліктів[d] завдовжки. 24 Він забрав усе золото й срібло та всі речі, знайдені у храмі Божому, за якими наглядав Овед-Едом, разом з усім скарбом із царського палацу та кількома полоненими й повернувся до Самарії.
25 Юдейський цар Амазія, син Йоаша, прожив ще п’ятнадцять років після смерті Єгоаша, сина Єгоагаза, царя ізраїльського. 26 Щодо інших подій за часів правління Амазії від початку до кінця, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 27 Як Амазія відвернувся від Господа, деякі люди сплели змову проти нього в Єрусалимі, тож він утік до Лахиша, але вони послали людей за ним у Лахиш і там убили його. 28 Його на конях привезли до Єрусалима, де він був похований коло своїх батьків у Давидовому місті.
Уззія, цар Юдеї
26 Тоді всі юдеї взяли й настановили царем Уззію замість його батька Амазії. Йому тоді було шістнадцять років. 2 Саме він відбудував місто Елат і відновив його для Юдеї після того, як Амазія спочив з батьками своїми.
3 Уззії було шістнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти двох років. Його матір звали Єколія, родом вона була з Єрусалима. 4 Уззія чинив так, як було праведно в очах Господа, як і його батько Амазія. 5 Він наслідував Бога, поки жив Захарія, який навчав його боятися Бога. І поки він шукав Господа, Бог давав йому успіх.
6 Він пішов війною проти филистимлян і зруйнував вали Ґата, Явне і Ашдода. Потім він відбудував міста біля Ашдода і ще подекуди на землях филистимлян. 7 Бог допомагав йому у війні проти филистимлян та аравійців, що жили в Ґур-Ваалі, та у війні проти меунійців. 8 Аммонійці платили данину Уззії, і слава його поширилася аж до кордону з Єгиптом, бо став він вельми могутнім.
9 Уззія побудував вежі в Єрусалимі біля Кутової брами, Брами долини та на розі валів. Він також зміцнив їх. 10 Він також побудував вежі в пустелі й вирив багато криниць, бо мав багато худоби у підгір’ях та долинах. Люди його працювали на полях та виноградниках, у горах та на чорноземі, бо любив він землю.
11 Уззія мав добре навчене військо, готове виступити за підрозділами згідно з номером, як настановив писар Єєл та військовий начальник Маасія під керівництвом Хананії, одного з царських наближених. 12 Загальне число голів родин, що командували військом, становило дві тисячі шістсот чоловік. 13 Під їхнім командуванням було військо в триста сім тисяч п’ятсот чоловік, тренованих до бою, могутні сили підтримували царя в війні з ворогами. 14 Уззія забезпечив усе військо щитами, списами, шоломами, латами, стрілами та камінням для пращ. 15 В Єрусалимі він зробив машини, придумані умільцями, що використовувалися на вежах та на кутових оборонних спорудах для стрільби стрілами та кидання величезних каменів. Слава про нього все поширювалася, бо дуже багато йому допомагали, аж доки не став він могутнім.
16 Але коли Уззія став могутнім, його пиха привела до такого ж занепаду. Він не був вірний Господу своєму Богу і увійшов до храму Господнього, аби спалювали запашне куріння на вівтарі спалювання. 17 Священик Азарія з іще вісімдесятьма іншими мужніми священиками Господа ввійшли за ним. 18 Вони стали перед ним і сказали: «Ти не маєш права, Уззіє, спалювали запашне куріння Господу. Це справа священиків, нащадків Аарона, які були посвячені для кадіння фиміаму. Вийди зі Святеє Святих, бо ти не був вірним і не матимеш від Господа Бога почесті за це».
19 Уззія, який тримав кадило напоготові для спалювання запашного куріння, страшенно розлютився. Поки він лютував на священиків, що були там перед вівтарем спалювання у храмі Господньому, на його чолі з’явилася проказа. 20 Коли первосвященик Азарія та всі інші священики глянули на нього й побачили на його чолі проказу, вони стали квапити його, щоб він вийшов. Звісно, він і сам тепер був радий піти звідти, бо Господь вразив його.
21 Цар Уззія був хворий на проказу аж до самої смерті. Він жив в окремому будинку, і не міг заходити до храму Господа. Йотам, його син, відповідав за палац й правив народом тієї землі.
22 А щодо інших подій за часів царювання Уззії від початку до кінця записано пророком Ісаєю, сином Амоса. 23 Уззія спочив зі своїми батьками і був похований в полі біля царського цвинтаря, бо люди казали про нього: «Він—прокажений». Йотам, його син, став царем після нього.
Йотам, цар Юдеї
27 Йотаму виповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. Його матір звали Єруша, яка була дочкою Задока. 2 Йотам чинив праведно в очах Господа, як і його батько Уззія, але, на відміну від батька, він не заходив до храму Господнього, щоб спалювали запашне куріння. Однак люди й далі жили неправедно. 3 Йотам збудував Верхню браму храму Господнього і зробив велику роботу по укріпленню стіни біля гори Офел. 4 Він побудував міста в юдейських горах, фортеці та вежі в лісах.
5 Йотам пішов війною проти царя аммонійців і підкорив їх. Того року аммонійці платили йому сто талантів[e] сріблом, десять тисяч ко́рів[f] пшениці і десять тисяч ко́рів ячменя. Стільки ж аммонійці сплатили й на другий і на третій роки.
6 Йотам набирав могутності, бо послідовно дотримувався шляху Господа його Бога.
7 А щодо інших подій за правління Йотама, всі війни, які він вів, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї. 8 Йому виповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. 9 Йотам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Агаз почав царювати після нього.
Продовження прощальної промови Ісуса
16 «Я все це розповів вам, щоб не зневірилися ви у скрутну годину. 2 Люди виженуть вас із синагоги, та прийде час, коли, вбивши когось із вас, вважатиме вбивця, що служив він Богу. 3 Всі діятимуть так, бо ні Отця не пізнали Мого, ані Мене. 4 І розповів Я вам про це, щоб згадали ви, коли прийде той час, що попереджав Я вас. А не сказав вам про це з самого початку через те, що був тоді ще з вами».
Ісус говорить про Дух Святий
5 «А зараз до Того вирушаю Я, Хто послав Мене, і жоден із вас не запитає Мене: „Куди Ти йдеш?” 6 Зараз, коли Я вам усе це розповів, серця ваші сповнилися смутком. 7 Та істинно кажу: для вас же ліпше буде, щоб Я пішов, інакше не прийде Помічник. Пішовши, Я пришлю Його до вас. 8 І коли Він прийде, то виявить людям світу правду про гріх, праведність і суд. 9 Він доведе людям, що вони грішні, бо не вірять у Мене. 10 Він доведе як помилялися вони про праведність Господню. Я ж до Отця іду, і ви Мене вже не побачите. 11 Він доведе, що є Божий суд, бо правителя світу цього[a] вже засуджено. 12 І ще багато чого хотів би Я вам сказати, та зараз іще не знесете ви всього того. 13 Але як прийде Дух Істини, то направить вас до істинної правди, і не від Себе говоритиме Він, а скаже те, що почує. Він сповістить вас про прийдешнє. 14 Він принесе Мені славу, бо візьме те, що належить Мені й відкриє його вам. 15 Все, що належить Отцю Моєму, належить і Мені. Ось чому кажу Я, що візьме Він те, що Мені належить, і відкриє вам».
Ваш смуток обернеться радістю
16 «Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене».
17 Тоді дехто з Його учнів почали казати один одному: «Що означають ці Його слова: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене?” Або ці: „Бо до Отця Я йду?”» 18 І ще вони казали: «Що це за „згодом”, про що це Він говорить? Ми не розуміємо, що Він каже».
19 Ісус знав, що вони хотіли Його запитати, тож мовив: «Ви сперечаєтеся поміж собою про те, що Я сказав: „Незабаром Я полишу вас, але ж трохи згодом ви знов побачите Мене”.
20 Істинно кажу вам: будете стогнати й голосити, а світ радітиме; сумуватимете, та смуток ваш обернеться радістю. 21 Коли жінка народжує дитину, то терпить муки, бо прийшов її час, а як народить, то забуває про всі страждання, бо сповнена радістю, що людина прийшла у світ. 22 Тож і ви засмучені зараз. Та Я знову побачу вас, і ви будете мати радість, і ніхто не зможе позбавити вас її. 23 І не питатимете ви в той день у Мене нічого. Істинно кажу вам: хоча б що ви попросили в Отця в Моє ім’я, Він усе вам дасть. 24 Та досі ви не просили ще нічого в Моє ім’я. Тож просіть, і все одержите, щоби радістю сповнилися серця ваші».
Перемога над світом
25 «Про все це Я розповідав вам притчами, щоб не відкривати істинне значення слів Моїх. Та прийде час, коли Я вже не говоритиму притчами, а просто повідаю вам про Отця. 26 Того дня ви зможете просити в Моє ім’я, і Я вже не кажу, що проситиму за вас Отця. 27 Бо Сам Отець вас любить за те, що ви любите Мене. Він любить вас за те, що ви повірили, що Я прийшов від Бога. 28 Так, Я прийшов у цей світ від Отця, а зараз залишаю вас і повертаюся до Нього».
29 І учні сказали Йому: «Ось зараз Ти говориш чітко й відверто і не розповідаєш притчами. 30 Тепер ми знаємо, що Тобі все відомо, і навіть не маєш потреби, щоб Тебе хтось питав. І тому ми віримо, що Ти прийшов від Бога».
31 І сказав Ісус: «То тепер ви вірите? 32 Послухайте! Надходить час, і він уже прийшов, коли ви всі розійдетеся. Кожен повернеться до своєї домівки, а Мене залишите. Та Я не самотній, бо Отець Мій зі Мною. 33 Розповів Я вам про все для того, щоб ви мали через Мене мир та спокій. У цьому світі ви страждатимете, та будьте мужні! Я переміг світ!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International