Old/New Testament
Сарана понищить урожай
1 Слово Господа, що було Йоїлові, синові Петуїла:
2 «Старійшини почуйте це!
Послухайте, всі люди краю!
Чи так було колись за ваших днів
чи за життя батьків ваших? Ні!
3 Розкажіть про це дітям своїм,
а діти хай своїм розкажуть дітям,
а їхні діти—всім прийдешнім поколінням.
4 Все, що летуча сарана[a] лишила,
то гусінь-сарана пожерла,
усе, що гусінь-сарана лишила,
стрибуча сарана пожерла,
а що стрибуча сарана лишила,
нищівна сарана пожерла[b].
Напад сарани
5 Прокиньтеся, п’яні лідери, плачте й голосіть,
ви, хто вином солодким впивається,
бо скінчилося воно,
більше не скуштувати вам його.
6 Народ могутній,
незліченний вдерся в край мій.
У нього зуби, наче зуби лева,
у нього ікла, наче у левиці ікла.
7 Спустошення вони принесли в виноградник мій,
перетворили фіґові дерева на обрубки,
вони кору з них облупили, викинувши геть,
і зробили білими галузки.
Народ ридає
8 Голоси, мов наречена, вбрана у вереття[c],
над своїм померлим нареченим.
9 Офіри й ливні жертви зникли з храму.
Священики, Господні слуги, тужать.
10 Поля спустошено і висушено землю.
Бо збіжжя спустошене, і висохло молоде вино,
олія свіжа вийшла вся.
11 Сумуйте, хлібороби, голосіть, винороби,
за ячменем та пшеницею,
адже згнило у полі жниво.
12 І лози виноградні зів’яли й фіґові дерева.
Гранати, навіть пальми й яблуні—
усі дерева повсихали в полі.
І справді, всохла радість між людьми.
13 Священики, вберіться у вереття й голосіть,
тужіть усі, хто служить при вівтарі.
Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті,
бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть
до храму Бога вашого.
Страшна руїна після сарани
14 Призначте піст, усю громаду скличте,
зберіть старійшин і усіх людей
до храму Господа Бога вашого,
й до Господа взивайте.
15 Сумний то буде день,
бо наближається вже день Господній[d].
Він прийде, як могутня руїна від Всевишнього.
16 На ваших очах пропала вся їжа,
а щастя і радість зникли з Божої оселі.
17 Ми посіяли насіння,
але воно всохло під землею.
Покинуто комори, розвалилися стодоли,
бо зів’яло збіжжя.
18 А як реве худоба!
Довкола никають стада,
бо їм немає пасовиська,
овець отари й ті вмирають[e].
19 О Господи, до Тебе я взиваю,
бо зжер вогонь пасовиська в пустелі,
спалило полум’я усі дерева в полі.
20 Навіть звірі польові,
і ті потребують Твоєї допомоги,
адже потоки всохли,
вогонь пожер всі пасовиська у пустелі».
Наближається День Господній
2 На сполох бийте на горі Моїй святій[f]!
Гукайте голосно на цій Святій горі Моїй!
Нехай всі люди краю затремтять,
бо йде Господній день, він близько.
2 І буде він днем темряви і мороку,
днем темних й чорних хмар.
Немов пітьма, яка вкриває гори,
незлічене й могутнє військо.
Одвіку ще такого не було,
й ніколи більш не буде.
3 Юрмища зруйнують країну,
як вогонь усепожираючий:
земля попереду, немов той сад Едему,
позаду—геть спустошена пустеля,
й нікому не уникнути цього.
4 Вони схожі на коней,
скачуть, мов бойова кіннота.
5 Послухайте, як гуркочуть вони, наче колісниці,
стрибаючи по верхівках гір,
немов гуготіння вогню, що стерню пожирає,
неначе лаштується військо могутнє до битви.
6 Народи від жаху тремтять перед нею,
обличчя кожне сполотніло від страху.
7 Ці воїни кидаються в бій,
та швидко на стіни лізуть.
Вони вперед несхибно крокують,
з путі свого ніхто з них не зверне.
8 Жодний солдат не штовхне того, хто поруч,
простує кожний з них своїм шляхом.
Хтось упаде з них, вражений стрілою,
та інші не спиняють біг.
9 Вони вриваються у місто, вилазячи на мури,
вони вдираються в оселі,
крізь вікна лізуть, наче крадії.
10 Земля трясеться перед ними, і небеса тремтять,
затьмарюються сонце й місяць,
й зірки перестають світити.
11 Господь підносить голос перед військом,
адже велике Його військо, могутнє справді,
воно виконує Його накази.
Великий день Господній і страшний!
Нікому подужати його не вдасться!
Господь вимагає, щоб люди змінилися
12 «Але й тепер,—Господь говорить,—
до Мене поверніться серцем всім,
з постом, плачем і голосінням.
13 Серце роздеріть своє, а не вбрання[g]».
До Господа, до Бога вашого верніться,
бо Він благий, і милосердний Він,
терплячий і величний у любові,
готовий кару переглянути для вас.
14 Хто знає? Може Всевишній передумає,
і дасть Своє благословення вам
офіри й ливні жертви Йому принести.
Моліться Господу
15 Сурміть у сурму на Сіоні!
Призначте піст! Скликайте зібрання!
16 Людей зберіть! Призначте урочисте зібрання!
Зберіть старійшин, немовлят, дітей покличте!
Нехай вийде зі свого покою молодий,
хай молодиця вийде з-під запони.
17 Нехай священики, Господні слуги,
ридають між жертовником і ґанком[h].
Хай кажуть:
„Змилуйся Ти над Своїм народом.
Не дай над власністю Твоєю[i] глузувати
і збиткуватися народам іншим, говорячи:
„Де ж той їхній Бог?”»
Господь відбудує край
18 Тоді Господь розгнівався за край Свій,
і до свого народу співчуття відчув Господь.
19 Господь сказав тоді народу: «Ось посилаю Я вам
збіжжя, молоде вино й олію, і ви насититеся.
Більше не дозволю наругою вам бути серед народів.
20 Від вас далеко Я зашлю північне військо[j].
Зашлю його в сухі й спустошені краї,
передовий загін зашлю за Мертве море,
а задню охорону—за Середземне море.
І сморід їхній піднесеться вгору,
підніметься бридкий той дух,
бо так багато скоїли вони лихого.
Землю буде відновлено
21 Не бійся, земле! Радуйся і веселись,
адже Господь зробив великі справи!
22 Не бійтеся, тварини дикі,
бо зазеленіють пасовиська у пустелі,
дерева принесуть плоди,
смоква й лоза дадуть врожай добірний.
23 Сіону діти, веселіться і радійте,
бо Господь пошле вам дощ
в ознаку щедрості Своєї:
і ранній дощ, і пізній, як Він і робив раніше.
24 Токи наповняться зерном,
олія й молоде вино переливатимуться
через верх із діжок.
25 Я відшкодую вам за ті роки,
що їх пожерла гусінь-сарана,
стрибуча сарана, нищівна сарана і сарана летуча[k]—
Моє велике військо, що проти вас послав Я.
26 Ви їстимете і насититеся,
й хвалити будете ім’я Господа вашого Бога,
бо диво Він для вас зробив.
Народ Мій більш ніколи принижений не буде.
27 І знатимете ви, що Я в Ізраїлі живу,
що Я Господь, ваш Бог, і іншого немає.
І Мій народ ніколи більш принижений не буде.
Господь наділить увесь народ духом Своїм.
28 Я після цього виллю Дух Мій на усіх людей,
пророкуватимуть сини і дочки ваші.
Сни будуть снитися старійшинам,
а ваші юнаки найкращі бачитимуть з’яви.
29 Навіть на ваших слуг
Я виллю Дух Мій у ті дні.
30 Явлю Я дива в небі й на землі:
кров, полум’я, і стовпи диму.
31 На пітьму сонце обернеться,
а місяць—на кров перед тим,
як прийде день Господній великий і страшний!
32 І кожен, хто на Сіоні та в Єрусалимі
ім’я Господнє призове[l], спасеться.
Поміж врятованими будуть ті,
кого Господь покликав».
Господь покарає ворогів Юдеї
3 Всевишній говорить: «В ті дні, в той час, Я відновлю Юдеї та Єрусалима процвітання, 2 зберу докупи всі народи й приведу їх до долини Єгошафата[m]. І там народи приведу до суду, за Мій народ, за Мою спадщину—Ізраїль, адже вони розвіяли Ізраїль між народів і край Мій поділили. 3 Вони за жеребом ділили Мій народ, міняли хлопця на розпусницю, дівчину ж продавали за вино, яке пили.
4 І що ви Мені,[n] Тире, Сидоне, і вся филистимська земле? Чи ви за щось намагаєтеся Мені відплатити? Якщо помститись намагаєтесь, відплату вашу та й на вашу ж голову Я хутко оберну. 5 Ви те забрали, що є золотом і сріблом Моїм, ви занесли мої найдорогоцінніші скарби до храмів[o] своїх. 6 Ви продали дітей Юди й дітей Єрусалима грекам, так далеко заславши їх від їхньої рідної землі. 7 Начувайтесь, Я підніму їх із місць, куди їх продано, і відплату вашу оберну на ваші голови. 8 Я продам синів і дочок ваших у руки дітей Юдеї, а вони їх продадуть севійцям[p], далекому народу». Так казав Господь.
Готуйтеся до війни
9 Оголосіть усім народам: «Готуйтесь до війни!
Збудіть бійців! Хай воїни усі у бій вступають.
10 І перекуйте на мечі плуги, серпи—на списи.
Нехай найслабший скаже: „Я—могутній боєць”.
11 Усі народи навкруги, поспішайте на допомогу,
збирайтеся докупи! Веди, Господи, Своїх бійців!
12 Нехай народи будуть наготові,
прийдуть в долину Єгошафата.
Бо там судити сяду Я усі навколишні народи.
13 Змахніть серпом, адже жнива поспіли[q].
Ідіть, топчіть, бо винодавильня вже повна.
Вино вже через вінця ллється,
бо їхнє зло—велике!
14 За натовпом юрба зібралась,
бо вже близький день вироку Господнього,
який Він винесе у Долині Рішення[r].
15 Сонце й місяць затьмаряться, згаснуть зірки.
16 Реве Господь з Сіону й гримить з Єрусалима,
здригаються земля і небеса.
Але Господь буде притулком для Свого народу,
твердинею для дітей Ізраїлю.
17 Тож знатимете ви, що Я, Господь ваш Бог,
живу Я на Сіоні, на Моїй Святій горі.
Святим Єрусалим Мій буде,
і через нього ворог більше не пройде.
Обіцянка нового життя для Юдеї
18 Тоді поллється з гір вино солодке,
а пагорби тектимуть молоком.
Усі яри Юдеї потечуть водою,
і джерело проб’ється з храму Господа,
зросить долину Шиттим.
19 Єгипет стане пусткою,
а Едом—пустим, безлюдним краєм,
то за жорстокість до дітей Юдеї,
бо в землях своїх вони безвинну кров пролили.
20 Юдея буде людною повік,
народ буде жити в Єрусалимі
із покоління в покоління.
21 Хіба лишу Я непокараним кровопролиття?
Я не лишу його без покарання».
Господь буде вічно жити на Сіоні!
Сувій з сімома печатками
5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. 2 І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» 3 Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. 4 Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.
5 Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев[a] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».
6 Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. 7 І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. 8 Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. 9 І заспівали вони нову пісню до Ягняти:
«Ти вартий того,
щоб узяти сувій і зламати печатки,
тому що Ти був заколотий
і кров’ю Своєю викупив людей для Бога
із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.
10 Ти об’єднав їх у царство
і зробив священиками для нашого Бога,
і вони царюватимуть на землі».
11 Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі—десятки тисяч разів по десять тисяч. 12 Вони голосно гукали:
«Ягня, Яке було заколоте, варте
могутності, мудрості, багатства.
Воно гідне сили, честі,
слави і благословення!»
13 Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі—усе, що було там, говорило:
«Нехай буде благословення,
честь, слава і могутність Тому,
Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»
14 І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International