Read the New Testament in 24 Weeks
14 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 І послав стяти Івана в в'язниці.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.
16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!
17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.
18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!
28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.
29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
15 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:
2 Чого Твої учні ламають передання старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають.
3 А Він відповів і промовив до них: А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради передання вашого?
4 Бо Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто злорічить на батька чи матір, хай смертю помре.
5 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові,
6 то може вже й не шанувати той батька свого або матір свою. Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував був, говорячи:
8 Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене!
9 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей...
10 І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте!
11 Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
13 А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14 Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...
15 А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу.
16 А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте?
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину.
19 Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги.
20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські.
22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами!
24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого...
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені!
26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам...
27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і, зійшовши на гору, сів там.
30 І приступило до Нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоровлював їх.
31 А народ не виходив із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стають здорові, криві ходять, і бачать сліпі, і славив він Бога Ізраїлевого!
32 А Ісус Своїх учнів покликав і сказав: Жаль Мені цих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, але їсти не мають чого; відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33 А учні Йому відказали: Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки народу?
34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж відказали: Семеро, та трохи рибок.
35 І Він ізвелів на землі посідати народові.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням Своїм, а учні народові.
37 І всі їли й наситилися, а з позосталих кусків назбирали сім кошиків повних...
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.
39 І, відпустивши народ, усів Він до човна, і прибув до землі Магдалинської.