New Testament in a Year

Бог і юдеї

9 ^1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. ^3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.

⁵ Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом^[a] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

Бог обирає того, кого хоче

⁶ Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни^[b]. ⁷ І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»^(A).

⁸ Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. ⁹ І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»^(B).

¹⁰ Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. ^11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому»^(C). І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. ¹³ Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава»^(D).

¹⁴ І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! ¹⁵ Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»^(E).