New Testament in a Year

Порятунок

²⁷ Як настала чотирнадцята ніч, нас все несло через Адріатичне море. Десь опівночі моряки відчули, що поруч земля. ²⁸ Вони заміряли глибину, і знайшли, що вона становила біля сорока метрів^[a]. Трохи далі заміряли, і виявилося вже тридцять метрів^[b]. ²⁹ Остерігаючись наскочити на підводне каміння, моряки скинули з корми чотири якорі. Всі молилися, щоб швидше настав день.

³⁰ Деякі моряки спробували втекти з корабля. Вони спустили рятувальний човен, удаючи, що збираються кинути ще кілька якорів з носа корабля. ³¹ Та Павло сказав офіцерові й воїнам: «Якщо ці люди не залишаться на борту, не буде вам порятунку». ³² Тоді воїни перерізали канати і скинули рятувальний човен.

³³ Перед самим світанком Павло умовляв усіх поїсти, кажучи: «Сьогодні вже чотирнадцятий день напруженого чекання, та ви увесь час нічого не їли. ³⁴ Отож благаю вас трохи попоїсти, бо вам це необхідно, аби вижити, щоб жодна волосина не впала з вашої голови». ³⁵ Сказавши так, Павло узяв хлібину, віддав хвалу Богові перед усіма і, переломивши хліб, почав їсти. ³⁶ Це їх підбадьорило, і самі вони теж трішки поїли. ³⁷ Всього ж на кораблі нас було двісті сімдесят шість душ. ³⁸ Добре поївши, вони почали викидати пшеницю у море, аби полегшити корабель.

³⁹ А як настав день, то побачили вони невідому землю, але помітили затоку із похилим берегом та й вирішили, якщо вдасться, там пристати. ⁴⁰ Отож, відрубавши якорі, вони залишили їх у морі. Потім моряки відв’язали канати, якими були закріплені керма, й поставивши вітрило за вітром, попрямували до берега. ⁴¹ Але потрапивши на піщану мілину, ніс корабля нерухомо загруз, а корму розбивали потужні хвилі.

⁴² Воїни змовилися повбивати полонених, щоб жоден не міг поплисти й утекти. ⁴³ Але офіцер хотів врятувати Павла і тому утримав їх від цього. Він наказав тим, хто вміє плавати, першими стрибати з корабля в море і добиратися до суші. ⁴⁴ А решта мусили добиратися до берега на дошках і уламках корабля. Отак усі благополучно дісталися до землі.