New Testament in a Year

Арешт Ісуса

(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Лк. 22:47-53)

18 Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися. ² Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями. ³ Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.

⁴ Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?» ⁵ Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я»^[a]. Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними. ⁶ Коли Він сказав: «Це Я»,—всі відступили назад і попадали на землю.

⁷ Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета». ⁸ І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».

⁹ Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені». ¹⁰ Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх. ¹¹ І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу^[b] страждань, яку Отець дав Мені».

Ісус перед Анною

(Мт. 26:57-58; Мк. 14:53-54; Лк. 22:54)

^12-13 Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року. ¹⁴ Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.

Петро зрікається Ісуса

(Мт. 26:69-70; Мк. 14:66-68; Лк. 22:55-57)

¹⁵ Симон-Петро разом із іншим учнем^[c] ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом. ¹⁶ А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра. ¹⁷ Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!» ¹⁸ Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.