New Testament in a Year
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?
31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...
33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї!
34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!
35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?
36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.
37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,
38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.
39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.
40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.
41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!
42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,
43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,
44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.
46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.
48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.
50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,
52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!
55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.
57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!