New Testament in a Year

²² Весь натовп піднявся проти Павла й Сили. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити. ²³ Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх. ²⁴ Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.

²⁵ Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх. ²⁶ Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали. ²⁷ Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли, ²⁸ та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».

²⁹ Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою. ³⁰ А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?» ³¹ Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний—ти й твої домашні».

³² І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі. ³³ Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили. ³⁴ Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.

³⁵ Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей». ³⁶ Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром». ³⁷ Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».

³⁸ Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила—римляни, ті перелякалися. ³⁹ Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто. ⁴⁰ Вийшовши з в’язниці, Павло й Сила попрямували до дому Лідії. Побачивши там братів, Павло і Сила підбадьорили їх, а потім пішли звідти.