M’Cheyne Bible Reading Plan
Агавову родину вбито
10 У Самарії жили сімдесят синів Агава. Ось Єгу написав листи й послав їх до Самарії: до правителів Єзреела[a], до старійшин та опікунів Агавових синів. Він писав: 2 «Тільки-но цей лист дійде до вас, оскільки поряд з вами сини вашого володаря і у вас є колісниці й коні, укріплене місто і зброя, 3 то виберіть найкращого й найдостойнішого з синів вашого володаря й посадіть його на батьків престол. А потім воюйте за дім вашого володаря».
4 Перелякалися вони й вирішили: «Якщо двоє царів не подужали його, як же ми зможемо?» 5 Тому управитель царського дому, управитель міста, старійшини й опікуни відправили Єгу таке послання: «Ми—твої раби, ми зробимо все, що накажеш. Ми нікого не призначимо царем; роби все, що вважаєш за потрібне».
6 Тоді Єгу написав їм другого листа, в якому йшлося: «Якщо ви на моєму боці й підкоряєтеся мені, візьміть голови синів вашого володаря і з ними приходьте до мене в Єзреел завтра в цей же час». Сімдесят царських синів жили в знатних городян, що виховували їх. 7 Коли прийшов лист, ці опікуни взяли царських синів і вирізали всіх сімдесятьох хлопців. Вони склали їхні голови в кошики й відправили їх Єгу в Єзреел.
8 Коли прибув посланець, від повідомив Єгу: «Вони доставили голови царських синів». Тоді Єгу наказав: «Складіть їх до ранку в дві купи біля входу до міської брами».
9 Наступного ранку Єгу вийшов, став перед громадянами й сказав: «Ви невинні. Це я замислив лихе проти мого володаря і вбив його, але хто тоді убив цих синів? 10 Знайте ж відтепер, що нічого з того, що Господь говорив про дім Агава, не минеться дарма. Що Господь пообіцяв через Свого раба Іллю, те Він і вчинив».
11 Тоді Єгу вбив усіх, хто належав до дому Агава в Єзреелі, а ще вбив усіх його найближчих вельмож, близьких друзів та священиків, не залишивши нікого з них у живих.
12 Після цього Єгу знявся й вирушив до Самарії. Біля Бет-Екеда, який називався ще стоянкою пастухів, він зробив зупинку. 13 Зустрівши там родичів Агазії, царя Юдеї, спитав їх: «Хто ви?»
Вони відповіли: «Ми—рідня Агазієва, а зійшли сюди, щоб побачитися з родинами царя та царевої матері».
14 «Схопіть їх живими»,—наказав Єгу. Його люди схопили їх і вирізали біля джерела Бет-Екеда—всього сорок двох чоловік. Ніхто не залишився живим.
15 Пішовши звідти, він зустрів по дорозі Єгонадава, сина Рехава, який вийшов назустріч йому, і запитав: «Чи твоє серце вірне мені, як моє—тобі?» «Авжеж»,—відповів Єгонадав. «Якщо це справді так, тоді дай мені руку».
Той подав, і Єгу допоміг йому піднятися в колісницю. 16 Єгу запропонував: «Ходімо зі мною! Ти переконаєшся, як я вірно служу Господу». Так Єгонадав і поїхав у колісниці Єгу. 17 Коли Єгу дістався до Самарії, він убив усіх, хто належав до родини Агава, доки не знищив їх, як і сказав Господь Іллі.
Ваалових прислужників убито
18 Тоді Єгу зібрав усіх людей і сказав їм: «Агав мало служив Ваалу. Єгу буде багато йому служити. 19 Покличте-но всіх пророків Ваалових, усіх його розпорядників, усіх його священиків. І простежте, щоб усі були, бо я збираюся скласти велику жертву Ваалу. Всі, хто не з’явиться, не залишиться в живих». Але Єгу сказав неправду, бо він збирався знищити прислужників Ваала.
20 Єгу сказав: «Оголосіть про збір на честь Ваала». Так і зробили. 21 Потім він розіслав посланців по всьому Ізраїлю. Зійшлися всі управителі, які служили Ваалу, жоден не залишився вдома. Вони з’юрмилися в храмі Ваала й храм заповнився так, що не було ніде вільного місця. 22 І Єгу наказав служнику, який займався вбранням: «Принеси вбрання для всіх вельмож, які служать Ваалу». Той виніс їм усім одяг.
23 Тоді Єгу і Єгонадав, син Рехава, зайшли в храм Ваала. Єгу сказав служителям Ваала: «Озирніться довкола й пильно простежте, щоб поряд із вами не було Господніх слуг, лише служителі Ваала». 24 Ось вони увійшли, щоб скласти пожертви й принести жертву всеспалення. Єгу тим часом розставив довкола храму вісімдесят чоловік, наказавши їм: «Якщо хоч один із вас дозволить комусь із тих людей, яких я вам доручаю, втекти, той поплатитеся своїм життям».
25 Як тільки скінчив Єгу приносити жертву всеспалення, він наказав варті й служникам: «Зайдіть і вбийте їх, щоб жоден не втік». Тож вони порубали їх мечами. Вартові й служники викинули тіла й пройшли вглиб[b] храму Ваала до місця поклоніння. 26 Вони винесли пам’ятний камінь з храму Ваала й підпалили його. 27 Вони знищили пам’ятні камені Ваала і зруйнували вщент храм Ваала, зробивши з нього вбиральню. І досі люди нею користуються. 28 Ось так Єгу знищив поклоніння Ваалу в Ізраїлі. 29 Однак він не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які й Ізраїль змусив чинити—поклонятися золотим тельцям у Бетелі та Дані.
30 Господь пообіцяв Єгу: «Оскільки ти добре попрацював, щоб виконати все те, що є правильним в Моїх очах, і вчинив дому Агава те, що Я думав зробити, твої нащадки аж до четвертого покоління сидітимуть на троні Ізраїлю».
31 Однак Єгу не повністю дотримувався закону Господа, Бога Ізраїлю. Він і далі збочував, як Єровоам, змусивши Ізраїль чинити гріх. 32 Тоді ж Господь почав зменшувати кордони Ізраїлю. Газаел переміг ізраїльтян по всій землі 33 на схід від Йордану: в ґілеадських краях (землі Ґада, Рувима, Манассії), від Ароера понад ущелиною Арнона, Ґілеада й до Башана.
34 А щодо інших подій за часів правління Єгу, всього, що він учинив, усіх його завоювань, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 35 Єгу спочив зі своїми батьками й був похований у Самарії. Царем став його син Єгоагаз. 36 А правив Єгу Ізраїлем у Самарії протягом двадцяти восьми років.
Вітання
1 1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.
Подяка і заохочення
3 Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі. 4 Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю. 5 Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.
6 Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе. 7 Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.
8 Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.
9 Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів. 10 Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.
11 Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем. 12 І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені[a], аж поки той День не настане.
13 Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі. 14 Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас. 15 Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен. 16 Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці. 17 Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов. 18 Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.
2 Скажіть братам своїм: «Ви—народ Мій» і сестрам своїм: «Ви—любі мої»[a].
Господь звертається до народу Ізраїля
2 «Звинувачуйте матір вашу[b],
бо вона не дружина Мені більше,
а Я більше не чоловік їй!
Але вона мусить припинити розпусту
і позбутися коханців[c] з-поміж грудей її.
3 А якщо вона не припинить,
то Я роздягну її й виставлю голу,
як у той день, коли народилася вона.
Я перетворю її на пустку, зроблю її,
мов суха земля, і спрагою вб’ю її.
4 Я не змилосерджуся над дітьми її,
бо вони діти розпусти.
5 Бо мати їхня повією була,
та ганьбою вкрила себе!
Вона казала: „Піду я за коханцями[d] своїми,
хто дає мені хліб і воду, вовну і льон, олію й напої”.
6 Тож перекрию шляхи її непролазними тернами
й зведу мур навколо неї,
щоб не знайшла вона не своїх стежок.
7 Хоча вона й женеться за своїми коханцями,
та не дожене, хоч вона й шукає їх, та не знайде.
Тоді вона промовить:
„Повернусь я до свого першого чоловіка (Господа),
бо тоді було мені ліпше, ніж зараз”.
8 Але вона не знала,
що то Я давав їй зерно, молоде вино й олію.
Я примножував для неї срібло й золото,
з яких вони поробили бовванів Ваала.
9 Тож повернусь Я і заберу геть зерно в жнива,
і Моє молоде вино, як буде готове.
І заберу Я вовну й льон, який дав,
щоб вона прикрила голизну свою.
10 А тепер виставлю Я весь сором її перед очима коханців її.
Жоден не зможе врятувати її від влади[e] Моєї.
11 Я припиню її веселі свята,
відзначення нового місяця, суботи, всі врочистості[f].
12 Я спустошу лози її та смоковниці,
про які вона казала: „Це подарунки,
що їх мені давали мої коханці”.
Я оберну їх на ліс,
і звірі дикі пожеруть їх».
13 «Я покараю її за всі ті дні,
що вона спалювала запашне куріння,
поклоняючись лжебогам[g], коли,
прикрасивши себе каблучками та оздобами,
вона ходила за коханцями своїми,
а Мене забула,—каже Господь.—
14 Тому Я заманю її, заведу в пустелю
і там говоритиму до її серця.
15 Розіб’ю там для неї виноградники,
і стане долина Ахор[h] дверима надії.
І вона відповість Мені там, як відповідала,
коли була молода, коли виходила з землі Єгипетської».
16 Господь говорить:
«Того дня ти зватимеш мене: „Мій чоловік”,—
і більше не зватимеш мене „Володар мій”[i].
17 Я зітру з уст їхніх імена ваалів,
і ніколи більше не згадають їхнього імені.
18 Укладу Я тоді Угоду для них
з дикими звірями й небесними птахами,
і з плазунами земними.
Я лук і меч, і зброю знищу, зітру їх з лиця землі.
Так Я зроблю, щоб вони лежали в мирі.
19 Навічно Я тебе візьму за Себе,
згідно з праведністю й справедливістю,
у відданості й милосерді.
20 І візьму Я тебе за себе з вірністю,
і ти істинно пізнаєш Господа».
21 Господь говорить:
«Того дня Я говоритиму небесам,
та вони відповідатимуть
землі проливним дощем.
22 Земля ж дасть життя збіжжю
і молодому вину, й олії прегарній,
і вони відгукнуться Єзреелові.
23 І посаджу Я Ізраїль у цій землі для Себе.
Я змилосерджуся над Ло-Ругамою[j]
й Ло-Аммові[k] скажу: „Ти—Мій народ”,
а Він відповість: „А Ти—мій Бог”».
Мем
97 О як законами Твоїми я втішаюсь,
роздумую над ними повсякчас!
98 Я мудрість черпаю із вказівок Твоїх,
їм завдяки мудріший я, ніж вороги мої.
99 Мудрішим вчителів моїх мене зробив Ти,
бо Заповіт Твій завжди в моїм серці.
100 Мудріший я, аніж старійшини поважні,
тому що підкоряюся Твоїм наказам.
101 Нога моя не ступить на гріховний шлях,
бо жити хочу за Твоїм Законом.
102 Я правил Твоїх не порушив,
бо Ти мені дав розуміння їх.
103 Яка то втіха промовлять Твої слова,
вони мені солодші, аніж мед.
104 Я намагаюсь осягнуть Твої накази,
тож неправдиве слово відмітаю!
Нун
105 Твої слова, немов світильник під ногами,
освітлюють мій шлях.
106 Я присягнув дотримуватися вказівок Твоїх,
і буду вірний клятві цій.
107 О Господи, я тяжко настраждався,
благаю, дай пожити ще, як обіцяв мені.
108 О Господи, прийми хвалу мою,
навчи, як жити за настановами Твоїми.
109 На мене повсякчас чатує небезпека,
але ніколи не забуду я Твоє учення.
110 Безбожники розкинули тенета,
я ж всупереч Твоїм наказам не чинив ніколи.
111 Повіки підкорятимусь Твоїй Угоді,
бо в ній знаходить серце втіху.
112 До згину я коритимусь Твоїм законам.
Самех
113 Як я ненавиджу тих безхребетних,
що не слухняні повністю Тобі,
але ж як я кохаюся в Твоєму вченні.
114 Ти—мій Дорадник, Захисник мій,
всім серцем покладаюсь на Твої слова!
115 Безбожники, геть зі шляху мого,
я буду жити за Законом Божим!
116 Підтримай так, як обіцяв Ти, щоб я жив,
не дай розчаруватися, не кинь напризволяще!
117 Підтримку дай Свою, щоб міг я врятуватись
і керуватися завжди законами Твоїми.
118 Ти відмітаєш тих, хто зневажає Твої закони,
бо Ти брехливість їхню викриваєш.
119 За покидьків вважаєш ти лихих людців,
та я Твою Угоду всім єством вітаю.
120 Тремчу увесь від поклоніння й страху,
адже Твої накази щиросердо я сприймаю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International