M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид зустрічається з Батшебою
11 Навесні, коли царі виходять на війну, Давид послав на війну Йоава, якому дав своїх слуг і все ізраїльське військо. Вони винищили аммонійців і облягли Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі.
2 Якось увечері Давид підвівся з ліжка й пішов прогулятися по даху своєї оселі. Згори він помітив жінку, що купалася. Вона була красунею, 3 і Давид послав слугу, щоб той усе про неї довідався. Як дізнався посланець, то була Батшеба, дочка Еліама і дружина Урії-хиттита.
4 Тоді Давид послав людей, щоб її привели. Вона прийшла, і вони спали разом. Очистившись від нечистоти, вона повернулася додому. 5 Жінка зачала й послала звістку Давидові: «Я вагітна».
Давид намагається приховати гріх
6 Давид послав слугу до Йоава зі словами: «Пришли до мене Урію-хиттита». Йоав послав його до Давида. 7 Коли Урія з’явився, Давид його розпитав, як живе Йоав, чим займаються воїни, як іде війна. 8 Тоді Давид сказав Урії: «Повертайся додому і спи зі своєю дружиною». Урія пішов з палацу, за ним понесли царський подарунок.
9 Проте Урія ліг спати біля входу в царський дім разом зі слугами свого володаря і не повернувся додому. 10 Коли Давидові про це розповіли, він запитав його: «Хіба ти не прийшов здалеку? Чому ти не пішов додому?»
11 Урія відповів Давидові: «Ковчег, Ізраїль і Юдея в наметах, а мій володар Йоав та його люди отаборилися на відкритій місцевості. Як я міг повернутися додому, їсти, пити, бавитися з дружиною? Присягаюся життям твоїм, я не зроблю цього!»
12 Давид йому наказав: «Гаразд, залишайся ще на один день, а завтра я відішлю тебе». Так Урія залишився в Єрусалимі до наступного дня. 13 Запрошений Давидом, він їв і пив з ним. Давид його напоїв. Але наступного дня ввечері Урія пішов спати на рядні разом з рабами свого володаря і не вирушив таки додому.
Давид замислив смерть Урії
14 Вранці Давид написав листа Йоаву й передав його з Урією. 15 В листі він написав: «Пошли Урію в перші лави, де точаться найзапекліші бої. Потім відступись від нього, тоді його вдарять, і він загине».
16 І ось коли Йоав обложив місто, він послав Урію туди, де, як він знав, будуть битися найсміливіші захисники. 17 Коли захисники міста вийшли й кинулися на воїнів Йоава, деякі бійці Давидового війська в цій сутичці загинули, Урія-хиттит також помер.
18 Йоав відправив Давидові посланця, щоб той розповів йому про всі подробиці битви. 19 Він наказав посланцю: «Коли ти закінчиш свою розмову про сутичку, 20 цар може скипіти гнівом і запитати тебе: „Чому ви так близько підступили до міста й ув’язалися в бій. Хіба ви не знали, що вони пускатимуть у вас стріли через мур? 21 Хто убив Авімелеха, сина Єруб-Бешета[a]? Хіба не жінка скинула на нього з муру верхній камінь жорен так, що він помер у Тевезі? Чому ви так близько підступилися до муру?” Якщо він запитає тебе про це, відповідай йому ось як: „Помер і твій слуга—хиттит Урія”».
22 Посланець пішов, а коли він прибув до Давида, то розповів йому все, як звелів Йоав. 23 Посланець сказав Давидові: «Вони були сильнішими за нас і кинулися на нас у відкритому полі, але ми їх погнали назад до брами міста. 24 Тоді лучники почали обстрілювати твоїх воїнів через мур, і деякі цареві люди загинули. А ще помер й твій слуга—Урія-хиттит».
25 Давид наказав посланцеві: «Ось що передай Йоаву. Нехай це тебе не засмучує: меч не шукає, кого згубити. Зберися з силами й кинь їх на місто Равву, щоб знищити його. Скажи так, щоб підбадьорити Йоава».
Давид одружується з Батшебою
26 Коли дружина Урії почула, що її чоловік загинув, вона оплакувала його. 27 А після того, як жалоба пройшла, Давид забрав її у свій дім. Вона стала його дружиною і народила сина. Але те, що Давид зробив, засмутило Господа.
Скарби духовні в глиняних глечиках
4 Ось чому, маючи це служіння з Божої милості, ми не впадаємо у відчай. 2 Навпаки, ми цілком відмовились від таємних і ганебних звичаїв. Ми не вдаємося до шахрайства, ані до перекручення Слова Божого. Виявляючи Істину, ми віддаємо себе людському сумлінню перед Богом. 3 І якщо Добра Звістка, яку ми проповідуємо, схована, то лише для тих, хто став на шлях загибелі.
4 Сатана—«бог»[a] цього світу, осліпив розум цих невіруючих, щоб вони не бачили світла, що йде від Доброї Звістки про славу Христа, та Він є образом Всевишнього Бога. 5 Бо ми не про себе проповідуємо, а про Ісуса Христа як Господа, і про те, що ми ваші слуги заради Ісуса.
6 Бог сказав: «Із темряви засяє світло»[b]. Воно засяяло у наших серцях, щоб збагатити нас світлом пізнання слави Божої, яка сяє в особі Ісуса Христа. 7 Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам. 8 У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені; нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач. 9 Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо. 10 Ми повсякчас зазнаємо смерть Ісуса в наших тілах, щоб і життя Його в нас також виявилося. 11 Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах. 12 Отже, смерть порядкує в нас, а життя—у вас.
13 Ми маємо один і той же Дух віри, про який сказано у Святому Писанні:
«Я повірив, і тому говорив»(A).
Отже, ми теж віримо, і тому говоримо. 14 Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом, і поставить нас разом з вами перед Ним. 15 Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і славу Богу.
Життя у вірі
16 Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми старіємо і слабшаємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося. 17 Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну славу, яка безмежно перевершує ці страждання. 18 Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим, бо видиме—тимчасове, а невидиме—вічне.
Душа, яка грішить, помре
18 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Що ви, люди, маєте на увазі, коли промовляєте це прислів’я про землю Ізраїльську:
„Батьки їли кислі грона,
а у дітей на зубах оскома[a]?”»
3 «Так само правда, як те, що Я живу,—проголошує Господь Бог,—ви більше не промовлятимете цього прислів’я в Ізраїлі. 4 Бо кожна жива душа належить Мені: батько так само, як і син. Той, хто грішить, той і помре».
5 «Припустимо, що є праведник, який живе правильно і справедливо. 6 Він не їсть у місцях поклоніння, не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не безчестить жінки свого сусіда, не злягається з дружиною, коли вона нечиста. 7 Він нікого не гнобить, завжди повертає те, що взяв у заставу за борг, дає їжу голодному і вбрання—голому. 8 Він на лихву не дає і не бере надмірних відсотків. Він стримує руку свою, щоб не зробити неправедне і судить чесно між чоловіком і чоловіком. 9 Він віддано дотримується Моїх настанов і законів. Цей чоловік—праведний, Він, безумовно, житиме»,—проголошує Господь Бог.
10 «Припустимо, що він має несамовитого сина, який грабує інших, проливає кров або робить будь що подібне. 11 Батько його не робив нічого подібного. Він їсть на узвишшях з бовванами, ганьбить дружину свого сусіда. 12 Він пригноблює бідних і нужденних, грабує, не повертає те, що взяв у заставу[b]. Він молиться ідолам, та чинить усіляку гидоту. 13 Він на лихву дає й бере надмірні відсотки. Чи ж такому чоловікові жити? Ні, не жити! За те, що він коїть усю цю мерзоту, його, безумовно, буде вбито, і кров його буде на його власній совісті.
14 Але припустимо, що цей син має сина, який бачить усі гріхи, що чинить його батько. І хоч він бачить їх, але сам такого не робить. 15 Він не їсть на узвишшях і не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не ганьбить дружину свого сусіда. 16 Він не гнобить нікого і не вимагає застави за позику. Він не грабує, та віддає їжу голодним, а вбрання—голим. 17 Він стримує руку свою від кривди і не бере надмірних відсотків, дотримуючись Моїх законів і настанов. Він не помре за гріх свого батька; він, безумовно, житиме.
18 Але батько його помре за свій власний гріх, через те, що займався здирництвом, грабував свого брата і чинив усіляке лихо серед свого народу.
19 Але ви питаєте: „Чому син не розділяє провини свого батька? Оскільки син робив те, що справедливо й праведно, що він старанно дотримувався моїх настанов, він, безумовно, житиме. 20 Грішна душа за гріхи свої помре. Син ні поділятиме провину свого батька, ані батько не поділятиме провину сина. Праведність праведного залишиться з ним, а нечестивість нечестивого впаде на нього”.
21 Але якщо нечестивий відвертається від усіх гріхів, які він учинив, і дотримується всіх моїх настанов і робить те, що справедливо та правильно, він, безумовно, житиме, він не помре. 22 Жоден із злочинів його не буде згадано йому. За ті праведні вчинки, що він зробив, він житиме. 23 Хіба втіха для Мене—смерть нечестивого?—Говорить Бог.—Хіба ж Я не задоволений, коли він відвертається від свого гріха й живе?
24 Але якщо праведний відвертається від своєї праведності, грішить і чинить ту ж мерзоту, що й нечестивий, чи житиме він? Жоден із його праведних вчинків йому не буде згадано. За підступність, у якій він винен, та за гріхи, які він скоїв, він помре».
25 Однак ви кажете: «Путь Господа несправедлива». Слухай, доме Ізраїлю! Чи несправедлива Моя путь? А чи то не ваші путі несправедливі? 26 Якщо праведний відвертається від своєї праведності й чинить гріх, він помре за це; через гріх, що він чинить, він умре. 27 Але якщо нечестивий відвертається від своєї нечестивості й чинить те, що є справедливим і праведним, він урятує життя своє. 28 За те що він усвідомив усі провини свої і відвернувся від них, він, безумовно, житиме, він не помре.
29 Однак дім Ізраїлю каже: «Путь Господа несправедлива. О доме Ізраїлю? Чи ж то не твоя путь несправедлива? 30 І за те, доме Ізраїлю, Я судитиму тебе. Я судитиму кожного за його поведінкою». Господь Бог проголошує: «Покайтеся! Відверніться від своїх злочинів, щоб більше вам не впасти в гріх! 31 Звільніться від усіх переступів, які ви скоїли, і дістаньте нове серце й новий дух. Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю? 32 Бо Мені немає втіхи від чиєїсь смерті. Тож покайся і живи!» Так проголошує Господь Бог.
1 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давидів.
2 Хоч би що діялось довкола,
душа моя чекатиме на Бога незворушно,
лише від Нього йде моє спасіння.
3 Він—моя Скеля, моє спасіння в лихоліття,
мій порятунок високо в горах.
Мене не змусять похитнутись вороги!
4 Як довго будете мене цькувати,
щоб я упав, немов підточена стіна?
5 Їх тішить лжа, вони звалить мене планують,
хоч я й поважний чоловік.
То кинуться мене хвалити привселюдно,
то обливати прокляттями почнуть. Села
6 Чекай на Бога, моя душе, незворушно,
адже моя остання то надія—Бог.
7 Мій Бог—моя Скеля, мій рятунок,
що височить далеко на горі.
Він—моя фортеця,
де ворогу мене не перемогти.
8 Моє спасіння й шана—в Божій владі,
міцна твердиня й захист мій надійний теж.
9 Ввіряйтеся завжди Йому, народи,
свої серця розкрийте вільно Богу.
Бог—притулок наш. Села
10 Але ж людські сини такі мінливі,
немов серпанок літній, мов туман зрадливий,
то ж не варто покладатися на них.
11 Не довіряйся силі та хабарництву,
не покладайсь беззастережно на завзяте військо;
відвагу на багатстві не збудуєш.
12 Бог твердить, і я справді вірю,
що покладатись можу на ту силу,
що йде від Бога!
13 О мій Володарю, від Тебе йде любов неложна,
бо людям воздаєш Ти по їхніх справах.
1 Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2 О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
мов у безводній і засушливій пустелі.
3 Це так, немов коли я бачив з’яву,
коли явився Ти мені в святому храмі[b],
коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4 Чого ще кращого в житті чекати?
Та лиш Твою любов безмежну,
устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5 І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6 Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
устами щирими душа тебе вславляє!
7 Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8 Ти—моя надійна поміч,
у тіні крил Твоїх я звеселів.
9 Душею я завжди тягнусь до Тебе,
як руки Твої праведні підтримують мене.
10 А хто задумує мене згноїти,
самі у смертну яму попадуть.
11 Їх знайде меч,
лисиця розшматує їх.
12 Щасливий буде цар, бо має Бога,
прославлять Бога всі, хто присягавсь йому!
Він примусить змовкнути лживі вуста.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International