M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид у Нобі
21 Давид пішов до Ноба[a], щоб побачитися зі священиком Агімелехом. Агімелех затремтів, побачивши його, й запитав: «Чому ти один? Чому з тобою нікого немає?»
2 Давид відповів священику Агімелеху: «Цар наказав мені зробити одну справу і звелів: „Ніхто нічого не повинен знати про твоє завдання і про ті вказівки, які я тобі дав”. А своїм людям я наказав зустріти мене в призначеному місці. 3 Тепер скажи мені, що у тебе є під рукою? Дай мені п’ять буханців хліба або будь-що, що знайдеться».
4 Священик відповів Давиду: «У мене немає під рукою звичайного хліба, проте є трохи посвяченого хліба ось тут, якщо твої слуги тримались подалі від жінок[b]».
5 Давид відповів священику: «Жінок з нами не було; ще як я вирушав, мої слуги очищалися навіть для звичайної подорожі. Чоловічі тіла[c] чисті навіть тоді, коли їхні справи такими не назвеш. А тим паче сьогодні, коли вони очистилися для справи військової!»
6 Тож священик дав їм посвяченого хліба, оскільки не знайшлося ніякого іншого, крім хліба, який лежав перед Господом, і який належало прибрати, щоб замінити на теплий, свіжий хліб.
7 Якраз того дня перед Господом був слуга Саула. Його звали Доеґ, що був едомійцем та головним пастухом[d] Саула.
8 Давид запитав Агімелеха: «Хіба в тебе немає тут ні списа, ні меча? Я не приніс ні меча, ні списа, тому що царева справа була дуже терміновою».
9 Священик відповів: «Меч Ґоліафа, филистимлянина, якого ти вбив у долині Ела, стоїть за ефодом, загорнутий у полотно. Якщо хочеш, візьми його; ніякого іншого меча, крім цього, немає».
Давид погодився: «Немає іншого такого, як цей; дай-но його мені».
Давид у Ґаті
10 Того ж таки дня, як Давид утік від Саула, він подався до Ахіша, царя Ґата. 11 Ахішу сказали його слуги: «Хіба це не той Давид, цар краю? Хіба це не той, про якого співають, танцюючи:
„Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид—десятки тисяч!”»
12 Давид зважив на їхні слова і дуже злякався Ахіша, царя Ґата. 13 Тому він прикидався блаженним, поки перебував серед них. Він поводився, як божевільний: плював на брами, пускав слину, що текла по бороді.
14 Ахіш запитав слуг: «Погляньте на цього чоловіка! Та йому ж бракує розуму! Чому ви його до мене привели? 15 Невже мені своїх божевільних не вистачає, що ви вирішили привести цього бідолаху сюди, щоб він ще й переді мною таке витівав? Чи мусить такий чоловік заходити в мій дім?»
Давид у Адулламі й Міцпі
22 Давид пішов з Ґата й заховався у печері[e] Адуллама. Коли про це довідалися брати й родичі батькові, усі пішли до нього. 2 Довкола нього зібралися всі потерпілі: чи то від боргів, чи від горя, чи від невдоволення—а він став їхнім проводирем. Близько чотирьохсот чоловіків набралося.
3 Звідти Давид вирушив до Міцпи в Моаві. Він спитав царя Моава: «Ти дозволиш батьку й матері прийти й пожити біля тебе, доки я не довідаюся, що Бог для мене зробить». 4 Ось він і залишив їх біля моавського царя; вони лишалися з ним, доки Давид перебував у фортеці.
5 Але пророк Ґад сказав Давидові: «Не залишайся у фортеці. Йди в землі Юдеї». Давид вирушив до лісу Герета.
Саул убиває нобських священиків
6 Саул прочув, що об’явився Давид із своїми прихильниками. Саул якраз сидів під тамариском на узвишші в Ґівеа, зі списом у руці, оточений своїми слугами. 7 Саул сказав слугам, що стояли довкола нього: «Послухайте, люди Веніамина. Чи дасть вам усім син Єссея[f] поля та виноградники? Чи він поставить вас усіх командирами тисяч і сотень? 8 Чи не тому ви всі змовилися проти мене? Ніхто мені не доніс, що мій власний син складає угоду з сином Єссея. Ніхто з вас не подбав про мене й не сказав мені, що мій власний син намовив мого раба проти мене, як злодій, що він і зробив сьогодні».
9 Тоді озвався Доеґ едомійський, який стояв поміж Сауловими слугами: «Я бачив, як син Єссея ходив до Агімелеха, сина Агітува з Ноба. 10 Агімелех питав Господа про нього; він також дав йому харчі й меч Ґоліафа, филистимлянина».
11 Тоді цар послав по священика Агімелеха, сина Агітува і наказав прийти до нього з усім батьковим домом, священикам, що були в Нобі. Всі вони прийшли до царя. 12 Саул спитав: «Послухай-но, сину Агітува».
«Я тут, мій володарю»,—відповів той.
13 Саул йому дорікнув: «Чому ви змовилися проти мене, ти й син Єссея? Ти дав йому хліба, меч, ще й у Господа про нього запитав, щоб він повстав проти мене, зачаївся, як він сьогодні це й зробив?»
14 Агімелех відповів царю: «Хто ще з усіх твоїх рабів такий відданий, як Давид, зять царя, головний серед царських охоронців і високо шанований у твоєму домі? 15 Хіба тоді я вперше питав Бога про нього? Звісно ж, ні! То ж не слід царю звинувачувати свого раба чи будь-кого з родини його батька, бо твій раб нічого не знає».
16 Але цар сказав: «Ти неодмінно помреш, Агімелеху, ти, і вся родина твого батька».
17 Цар наказав слугам, що стояли поруч: «Ідіть, убийте священиків Господа, бо вони теж змовилися з Давидом. Вони знали, що він тікає, але мені не доповіли». Проте цареві слуги не хотіли заносити руку на священиків Господа.
18 Тоді цар наказав Доеґу: «Іди оточи священиків і напади на них». Доеґ едомійський оточив священиків і напав на них. Того дня він убив вісімдесят п’ять чоловік, що носили лляні ефоди[g]. 19 Він також скарав мечем Ноб, місто священиків, усіх підряд: чоловіків і жінок, дітей і немовлят, худобу, віслюків та овець.
20 Але Авіатару, сину Агімелеха, сина Агітува, вдалося втекти до Давида. 21 Він розповів Давидові, що Саул убив Господніх священиків. 22 Давид сказав Авіатару: «Того дня, коли Доеґ едомійський був тут, я відчув, що він, звісно, розкаже Саулу про все. Це через мене загинула вся родина твого батька. 23 Залишайся зі мною, не бійся; людина, яка полює на твоє життя, зазіхає і на моє. Ти будеш у безпеці тут, біля мене».
Апостоли—слуги Христа
3 Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі. 2 Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це. 3 Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?
4 Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я—Аполлоса»,—то хіба не як мирські люди ви чините? 5 А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас. 6 Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.
7 Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив. 8 І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю. 9 Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви—і нива Божа, й оселя Його.
10 Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує. 11 Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той—Ісус Христос. 12 Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.
13 Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість. 14 І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду. 15 Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.
Людина—храм Божий
16 Чи знаєте ви, що ви—храм[a] Божий, і що Дух Божий живе в вас? 17 Якщо хтось зруйнує Божий храм, того Бог зруйнує, бо храм Божий—святий, а ви і є цим храмом. 18 Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість. 19 Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі»(A). 20 І ще: «Господь знає, що думки мудрих—нікчемні»(B). 21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє—все належить вам. 23 Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.
1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.
2 На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, 3 слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.
З’ява
4 Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал[b].
5 У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, 6 але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. 7 Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. 8 Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. 9 Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.
10 Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. 11 Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. 12 Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер[c], він вів істот з собою. 13 Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. 14 Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.
15 Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). 16 Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, 17 але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.
18 Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. 19 Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. 20 Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. 21 Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.
22 Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). 23 Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. 24 Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.
25 І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. 26 Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. 27 Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. 28 Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.
1 [a] Псалом Давида.
Не дай безбожникам збентежити тебе,
не варто заздрить тим, хто чинить зле.
2 Тому що скоро їм зів’янути і згаснуть,
як тій траві, що зеленіє на полях.
3 Довірся Господу, твори добро.
І ти поселишся в своїй землі,
і жити будеш тим, що Бог пошле[b].
4 Будь в Господі щасливий, і все тобі Він дасть,
чого лишень запрагне твоє серце.
5 Своє життя ти Господу довір!
У Нього вір, і Він усе як належить зробить.
6 Він змусить твою праведність і справедливість сіяти,
неначе сонце у полудень.
7 Терпляче жди діянь Господніх.
Не злися, коли зловмисники плетуть
підступні плани, ще й успішні.
8 І не засмучуйся, не гнівайся,
не піддавайся люті, щоб лиха не накоїть.
9 Бо нечестивців жде кінець,
а хто чекає Господа, обіцяну землю здобуде.
10 Ще зовсім трохи, і безбожників не стане,
і хоч би як ти видивлявся їх,
а відшукати їх буде неможливо.
11 Смиренні успадкують обіцяну землю
і житимуть у злагоді й добрі.
12 Лихі людці на праведних недобре замишляють,
скрегочучи на праведних зубами.
13 Але Володар мій глузує з них,
бо знає добре Він, що час розплати близько.
14 Негідники свої мечі виймають
і натягають лука тятиву,
аби поцілити нещасних, вбити добрих, чесних.
15 Але мечі уразять їхні ж злі серця,
а луки поламаються і їх скалічать.
16 Мать небагато, але праведником бути—
це краще, ніж купатися в достатку лиходієм.
17 Бо сила загребущого пощезне,
а праведника збереже Господь.
18 Відомі Господу порядні й чисті люди,
і їхня спадщина пробуде навіки!
19 В лиху годину їх не осоромлять,
добробут матимуть в голодний час.
20 Господні вороги загинуть і зів’януть,
як дикі квіти в полі, зійдуть димом.
21 Позичає нечесний, та не віддає,
а добрий завжди має що віддати.
22 Благословенні Господом у спадок землю мають,
прокляті Господом загинуть.
23 Господь веде того, хто Йому догоджає,
найкращими стежками,
24 якщо ж і схибить він, то не впаде,
Господь готовий і підтримати його й зміцнити.
25 Прожив я довго, та не чув ніколи,
щоб праведник забутий Богом був,
або його нащадки щоб жебракували.
26 Він завжди щедрий і завжди дає,
тож його діти є благословенні.
27 Отож, твори добро, зла уникай,
в обіцяній землі ти будеш жити.
28 Бо любить справедливість Бог,
Він не залишить тих, хто Йому вірний.
Про них Він буде піклуватися завжди,
а от нащадків злих людців Він знищить.
29 Побожний люд оселиться на Господом обіцяній землі
і в тій землі він мешкатиме вічно.
30 Правдивий чоловік говорить мудро,
до справедливості його вуста зовуть.
31 У тому серці завжди вчення Бога,
від заповідей не відступиться повік.
32 На праведних зловмисники чатують,
замислюють лихе, щоб вбити їх.
33 Але Господь не дасть побожному потрапить
в злі руки і не дозволить потерпати на суді.
34 Чекай на Господа, тримайсь Його стежок!
Він нагороду дасть тобі,
і коли дістанеш землю ти,
натомість нечестивці з неї підуть.
35 Колись давно тирана знав,
кремезного, мов велетенський дуб.
36 Коли ж він до Шеолу відійшов,
безслідно зник лихий, хоч де я не шукав.
37 Прямуй шляхом лиш доброти та честі,
тоді тебе, та багатьох твоїх нащадків успадкує мир.
38 А для порушників закону смерть—майбутнє,
майбутнього не матимуть вони[c].
39 Господь спасає праведних людей,
фортеця Він для них в лиху годину.
40 Господь допомагає їм, спасає їх,
від кривдників їх визволяє і рятує,
адже у Нього захисту просили.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International