M’Cheyne Bible Reading Plan
Давид і Йонатан
20 Давид утік з Найота в Рамі, прийшов до Йонатана та й питає: «Що я зробив? В чому моя провина? Чим я завинив перед твоїм батьком, що він намагається позбавити мене життя?»
2 «Ніколи ти не помреш! Послухай-но, батько не робить жодної ні великої, ані малої справи, не порадившись зі мною. Навіщо йому це приховувати від мене? Це не так!»
3 Але Давид йому на це навіть присягнувся: «Твій батько дуже добре знає, що я знайшов прихильника в тобі, тож думає: „Йонатан не повинен знати цього, інакше він засумує,[a] але присягаюся життям Господа, твоїм життям присягаюся, що між мною та смертю лише один крок”».
4 Йонатан пообіцяв: «Я зроблю все для тебе, хоч би чого ти попросив!»
5 Тож Давид і каже: «Слухай, завтра свято Молодого місяця, і я маю обідати з царем, але дозволь мені піти в поле й сховатися там до післязавтрашнього вечора. 6 Якщо батько помітить мою відсутність, скажи йому: „Давид дуже просив дозволити йому поспішити до рідного міста Віфлеєма, бо там складатиметься річна жертва для всього роду”». 7 Якщо він відповість: «Дуже добре»,—тоді твоєму рабу нічого не загрожує. Але якщо він закипить гнівом, можеш бути впевнений, що він має намір заподіяти мені лихо. 8 Прояви ж бо свою милість, ти зі мною уклав Угоду зі своїм слугою перед лицем Господа. Якщо я винний, тоді своєю рукою убий мене! Навіщо передавати мене батькові?»
9 «Ніколи,—промовив Йонатан.—Якби я мав щонайменший сумнів, що батько збирається заподіяти тобі лихо, чи б я не сказав тобі?»
10 Давид запитав: «Хто мені скаже, якщо батько твій розлютиться?»
11 «Ходімо разом у поле»,—сказав Йонатан. Ось вони й пішли удвох у поле.
12 Йонатан сказав Давиду: «Присягаюся Господом Богом Ізраїлю, що я дізнаюся до післязавтра, чи батько лихий на тебе! Якщо він прихильний до тебе, то я пошлю тобі звістку, щоб ти знав. 13 Але якщо батько збирається завдати тобі лихо, нехай Господь заподіє щось батькові, і навіть більше, та я тебе сповіщу й відправлю в безпечне місце. Нехай Господь буде з тобою, як Він був із моїм батьком. 14 Якщо я житиму, вияви до мене свою милість незрадливу, як і Господь її дарує. Але якщо я помру, 15 не позбавляй мій рід своєї щирої любові, навіть якщо Господь знищить усіх Давидових ворогів[b], змете їх з лиця землі, якщо 16 ім’я Йонатанове буде стерте з дому Давида, нехай Господь зведе рахунок з Давидовими ворогами»[c].
17 Йонатан знову поклявся Давидові в своїй любові до нього, тому що любив Давида, як себе самого.
18 Йонатан сказав Давидові: «Завтра Молодий місяць, за тобою скучатимуть, якщо твоє місце буде порожнім. 19 Через три дні Саулові бракуватиме тебе. Іди на те місце, де ти ховався, коли почалися ці неприємності. Чекай біля скелі Езел. 20 Я випущу три стріли в тому напрямку, нібито збираюся вцілити. 21 Потім я пошлю хлопця, щоб він знайшов ті стріли. Якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріли між тобою і мною. Підбери їх!”—тоді виходь, тому що, присягаюся життям Господа, ти будеш у безпеці й спокої. 22 Але якщо я скажу хлопцю: „Поглянь, стріла позаду тебе”,—тоді тікай, Господь відсилає тебе. 23 Тому, про що ми з тобою розмовляли, Господь свідок назавжди».
24 Тож Давид сховався в полі, а коли настало свято Молодого місяця, цар сів трапезувати. 25 Він зайняв звичне місце біля стіни навпроти Йонатана, Авнер сів поруч із Саулом, а Давидове місце залишилося вільним. 26 Саул промовчав того дня, бо подумав: «Напевне, щось трапилося з Давидом, що зробило його нечистим». 27 Але ж і наступного, другого дня Молодого місяця Давидове місце знову було незайняте. Тут Саул уже спитав свого сина Йонатана: «Чому син Єссея не прийшов на трапезу ні вчора, ані сьогодні?»
28 Йонатан відповів Саулові: «Давид дуже просився відпустити його в Віфлеєм. 29 Він сказав: „Відпусти мене, бо наш рід складає жертву в місті, а брат мені наказав прийти. Якщо я знайшов милість в твоїх очах, дозволь мені піти й побачитися з братами”. Ось чому він не прийшов на трапезу до царя».
30 Розгнівався Саул на Йонатана і розкричався: «Ти—негідник, непокірної та впертої жінки ти син! Хіба я не знаю, що ти, на свій сором та на сором твоєї матері, що народила тебе, почав водитися з сином Єссея[d]? 31 Доки син Єссея житиме на цій землі, ні ти, ні твоє царство не буде встановлене. Зараз же пошли за ним, нехай його сюди приведуть, бо смерть йому!»
32 «Чому його слід убити? Що він зробив?»—запитав батька Йонатан. 33 Тоді Саул метнув списа в нього, щоб убити. Йонатан зрозумів, що батько намірився згубити Давида.
34 Йонатан підвівся з-за столу, страшенно розгнівавшись; другого дня Молодого місяця він не торкнувся їжі, бо його дуже засмутило ганебне ставлення батька до Давида.
35 Вранці Йонатан пішов у поле, щоб зустрітися з Давидом. З ним був хлопчик. 36 Він звернувся до хлопчика: «Побіжи й знайди стріли, які я випущу». Коли хлопець побіг, він випустив стрілу поперед нього. 37 Коли хлопець наблизився до того місця, де впала стріла, Йонатан крикнув йому услід: «Хіба стріла не впала поперед тебе?» 38 Потім він додав: «Поспіши! Швидше! Не зупиняйся!» Хлопець підняв стрілу й приніс її до хазяїна. 39 Хлопчина ні про що не здогадався, лише Йонатан і Давид про це знали. 40 Йонатан віддав свою зброю хлопчині й попросив: «Повертайся, віднеси цю зброю до міста».
41 Коли хлопчина відійшов, Давид підвівся з південного боку скелі й тричі торкнувся чолом землі, поклонившись Йонатану. Тоді вони розцілувалися й почали плакати, особливо тужив Давид.
42 Йонатан сказав Давидові: «Іди з миром, адже ми поклялися у взаємній дружбі в ім’я Господа, адже ми сказали: „Господь є свідком між мною й тобою та між твоїми й моїми нащадками назавжди”».
З цим і пішов Давид, а Йонатан повернувся до міста.
Звістка про Христа
2 Тож прийшов я до вас, брати і сестри мої, проповідувати таємну Божу істину, не покладаючись на свою красномовність і мудрість. 2 Находячись серед вас, я вирішив забути усе, крім Ісуса Христа і Його смерті на хресті. 3 Отже, я прийшов до вас, слабкий, пройнятий страхом і великим трепетом. 4-5 Слова мої і проповіді були донесені не з переконливістю людської мудрості, а в доказах сили Духа. Нехай ваша віра спирається не на людську мудрість, а на Божу силу.
Божа мудрість
6 Ми справді навчаємо мудрості зрілих людей, але не мудрості нинішніх часів і не мудрості правителів світу цього, владі яких настане кінець. 7 Ми навчаємо таємної Божої мудрості, що була прихована від людей. Бог призначив її нам на славу іще до початку світу. 8 Це мудрість, про яку жоден із правителів цього світу не знав. Бо якби вони знали, то не розіп’яли б славного Господа. 9 Так сказано у Святому Писанні:
«Очі не бачили, вуха не чули,
і на думку людям не спадало те,
що Бог залишив для тих,
хто любить Його».(A)
10 Та Бог відкрив нам це через Духа, Який знає все, навіть найприхованіші таємниці Божі.
11 Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, який в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого. 12 А ми приймаємо не дух, який належить світу цьому, а Дух, Який йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом. 13 І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, використовуючи слова від Духа.
14 Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям, та не може зрозуміти це, бо їх можна оцінити тільки за допомогою Святого Духа. 15 А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити. 16 Сказано у Святому Писанні:
«Хто знає думки Господні?
Хто може повчати Його?»(B)
Але ми маємо розум і думки Христові.
Молитва до Господа
5 Згадай, о Господи, що сталося із нами.
Глянь, подивися на наругу нашу.
2 Наш спадок, землю, віддано чужинцям,
оселі наші—зайдам.
3 Осиротіли ми, безбатченками стали,
і наші матері, немов вдовиці.
4 Ми маємо платить за воду, що п’ємо.
Ми платимо за дрова, щоб палити.
5 Нас переслідують аж до самої смерті,
ми вже знесилені, немає нам спочинку.
6 Домовилися ми з Єгиптом й Ассирією,
щоб мати вдосталь хліба.
7 Батьки грішили наші, та мертві вже вони,
а ми спокутуємо провини їхні.
8 Раби керують нами,
з-під влади їхньої ніхто нас не звільнить.
9 Ми ризикуємо життям,
щоб хліб собі добути,
бо загрожує нам меч в пустелі.
10 Аж шкіра розпалилася, мов піч,
бо голод нас пече палючий.
11 Жінок знечещено в Сіоні,
дівчат зґвалтовано в містах Юдеї.
12 Князів підвішено за руки,
ніхто старійшин наших не шанує.
13 Найкращі з юнаків тягають жорна,
юнь спотикається від непосильного труда.
14 Старі при брамі більше не сидять,
а молодь більше музики не грає.
15 Скінчилось наше щастя,
перетворились наші танці на жалобу.
16 Корона наша впала,
горе нам, бо грішні ми.
17 Тому заслабли наші серця,
та очі наші морок вкрив.
18 Лисиці нишпорять по пустці,
що була Сіоном.
19 О Господи, повіки правиш Ти,
престол Твій житиме із покоління в покоління!
20 Чому ж Ти нас постійно забуваєш?
Чому Ти кинув так надовго нас?
21 Візьми нас, Господи, назад до Себе,
щоб повернутися змогли ми,
нам віднови колишні дні.
22 Невже Ти зовсім нас відринув,
невже Ти завжди будеш гніватись на нас?
1 Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.
2 Безбожник робить зле,
коли говорить сам собі:
«Я Бога не шаную, не боюсь».
3 Той чоловік обманює себе,
провин не бачить і прощення не шукає.
4 Слова його—то лжа й омана,
і в них—ні мудрості, ні доброти.
5 Він мріє про лихе, збираючись до сну,
прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
не гребує лукавим.
6 О Господи, небес сягає праведність Твоя,
Твоя любов—до хмар.
7 Твоя доброта, що найвища гора,
Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
Піклується Господь і про людей, і тварин.
8 Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
9 Вони харчуються з багатства Твого дому,
і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
в твоєму світлі наше просвітління.
11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
руці безбожника не дай мене штовхнуть.
13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
«Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
безсилим, вже лежати й не підвестись».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International