M’Cheyne Bible Reading Plan
Саул намагається вбити Давида
19 Саул наказав синові Йонатану та всім своїм слугам убити Давида. Але Йонатану Давид подобався, 2 тому він попередив Давида: «Мій батько Саул шукає можливості вбити тебе. Будь обережний завтра вранці, сховайся й не виходь нікуди. 3 Я вийду й стоятиму з батьком на полі там, де ти ховатимешся. Я поговорю з ним про тебе, а потім тобі розповім, що вивідаю».
4 Йонатан добре говорив про Давида Саулові, батьку своєму. Він сказав: «Нехай цар не заподіє зла своєму рабу Давидові; він не провинився перед тобою, а навпаки, зробив тільки те, що пішло на користь тобі. 5 Коли він вийшов на филистимлянина, то важив своїм життям. Господь здобув велику перемогу для всього Ізраїлю. Ти це бачив і був щасливий. Навіщо ж тоді чинити несправедливо з невинним чоловіком—убивати безпричинно Давида?»
6 Саул вислухав Йонатана і поклявся: «Заприсягаюсь Господнім життям, що Давида не стратять».
7 Тоді Йонатан покликав Давида й передав йому дослівно розмову з батьком. Він привів його до Саула, і Давид, як і раніше, жив при ньому.
8 Почалася знову війна. Давид пішов воювати й переміг филистимлян. Він завдав їм такої нищівної поразки, що вони кинулися навсібіч.
9 Проте на Саула зійшов злий дух від Господа, коли він сидів вдома зі списом у руці. Давид розважався музикою, 10 а Саул вирішив списом пришпилити його до стіни. Але Давид ухилився, а спис увігнався в стіну. Тієї ночі Давид утік від Саула.
11 Саул підіслав своїх людей до оселі Давида, щоб підстерегти його і вранці вбити. Але Міхал, Давидова дружина, попередила: «Якщо ти сьогодні вночі не втечеш, завтра тебе уб’ють».
12 Тож Міхал випустила Давида через вікно, він утік і врятувався. 13 А Міхал взяла боввана, поклала в ліжко, голову йому вкрила козячою шкурою й накрила його одягом.
14 Коли Саул підіслав слуг, щоб схопити Давида, Міхал сказала: «Він хворий».
15 Саул знову наказав своїм людям піти й зустрітися з Давидом: «Несіть його прямо з ліжком, щоб я міг його вбити». 16 Але коли посланці пройшли до кімнати, у ліжку лежав бовван, на голові якого стирчала козяча вовна.
17 Саул спитав Міхал: «Чому ти мене так обдурила, чому дала змогу втекти моєму ворогові?»
Міхал відповіла: «Він сказав мені: „Дай мені змогу втекти, інакше я тебе вб’ю”».
18 Коли Давид утік від Саулових людей, він пішов до Самуїла в Раму й розповів про все, що йому заподіяв Саул. Потім вони разом дісталися до Найота[a], де й залишилися жити. 19 Саул сказали: «Послухай, Давид у Найоті в Рамі». 20 Він відправив посланців, щоб зловили його. Але коли вони побачили гурт провидців, які пророкували, та Самуїла, що їх очолював, на Саулових посланців зійшов Господній Дух, і вони теж почали пророкувати. 21 Саулові доповіли про цей випадок, і він послав іще більше людей, а ті теж почали в пророкувати. Втретє послав своїх людей Саул, й ті теж зайнялися пророкуванням.
22 Нарешті він сам вирушив у Раму і дістався до великої водойми в Секу. Він запитав: «Де Самуїл та Давид?»
«Вони в Найоті, це в Рамі»,—відповіли йому.
23 Пішов Саул до Найота, що в Рамі. Але на нього зійшов Божий Дух, і він дорогою почав пророкувати, аж доки не дійшов до Найота в Рамі. 24 Він зірвав з себе одяг і почав пророкувати в присутності Самуїла. Так він лежав без вбрання цілий день і цілу ніч. Ось чому люди питають: «Хіба Саул теж серед пророків?»
Вітання коринтянам
1 1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого[a] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого. 3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.
Дяка Богу
4 Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі. 5 Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням. 6 Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас. 7 Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа. 8 Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні. 9 Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.
Незгоди у Коринтській церкві
10 Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях. 11 Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки. 12 І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я—прибічник Павла», «Я—Аполлосів», «Я—Кифин», «А я—прибічник Христа».
13 Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове? 14 Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая. 15 Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям. 16 Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось. 17 Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест[b] Христовий не втратив сили своєї.
Христос—Божа сила і мудрість
18 Бо для тих, хто гине, учення про хрест—це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. 19 Як сказано у Святому Писанні:
«Я знищу мудрість мудрих
і зведу нанівець розум розумних».(A)
20 Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?
21 Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо. 22 Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки—мудрості. 23 Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган—безглуздям. 24 І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос—сила і мудрість Божа. 25 Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.
26 Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних. 27 Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних. 28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.
30 Він—джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою. 31 Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом»(B).
Жах Єрусалима
4 Як потьмяніло золото,
найкраще золото змарніло!
На розі кожному
розкидане дорогоцінне каміння[a].
2 Дорогоцінні сини Сіону,
коштовні, мов щире золото,
тепер вони, немов дешевий глиняний посуд,
зліплений звичайним гончарем.
3 Навіть шакалиці годують молоком щенят,
навіть вони щенятам дають себе ссати.
Дочка ж народу Мого[b] жорстокою стала,
наче той страус пустельний,
який забуває кладку в пісках.
4 Язик немовляти до піднебіння прилипає від спраги.
Діти малі просять хліба, та нікому їх годувати.
5 Хто вишукано харчувався,
той тепер під тином.
Той, хто вбирався в одяг багатий,
нині в обносках, знайдених на смітнику.
6 Провина ж бо дочки Мого народу
вагоміша, аніж гріхи Содому.
Його було зруйновано умить,
хоча ніхто не нападав на нього[c].
7 Єрусалимські назореї[d] були чистішими за сніг,
білішими за молоко.
Тіла були у них міцніші за корал,
рум’яні щоки, мов сапфіри.
8 Усі вони тепер чорніше сажі,
на вулицях не впізнають їх люди.
В них шкіра щільно обтягла кістки
і висохла, немов деревина.
9 Вже краще тим, що полягли у битві,
ніж тим, хто з голоду сконав.
Кого порубано було, тим легше,
ніж тим, кому плодів землі не забракувало.
10 Матері милосердні
власноручно варили дітей своїх.
То їм пожива була,
коли зруйнували дочку народу Мого.
11 Лють Свою виявив Господь,
Він вилив гнів палкий Свій.
Він на Сіоні запалив вогонь,
і той вогонь спалив Сіон ущент.
12 Не вірили у те царі земні й ніхто на світі,
що супротивники і вороги
ввійдуть в єрусалимські брами.
13 То за гріхи її пророків і за переступи священиків її,
що проливали кров невинну серед неї.
14 Заплямовані, тиняються по вулицях сліпі пророки.
Ніхто не міг торкатися їх вбрання,
бо кров’ю вкрито воно.
15 «Геть забирайтесь! Ви нечисті!—Кричали їм.—
Геть! Не торкайтесь нас!»
Від них сахалися, їх сторонилися, кричали:
«Вони не можуть більше з нами жити».
16 Господь розвіяв їх з-перед лиця Свого,
Він більше не звертає на них уваги.
Всевишній священиків не поважає,
старійшин не шанує.
17 Ми очі видивились,
сподіваючись на допомогу.
Із башти марно виглядали ми народ,
що нас би врятував.
18 Вони підстерігали нас на кожнім кроці,
тож не могли ми вільно майданами ходити.
Настав кінець наш, вийшли наші дні,
бо справді вже прийшов нам край.
19 Ті, хто нас переслідував—
прудкіші за орлів у небі.
Вони невтомно гнали нас по горах,
у чагарях влаштовуючи засідки на нас.
20 І навіть цар, Господній Помазаник,
дорогоцінний, неначе подих ніздрів наших,
і той потрапив в їхню пастку.
Це ж Той, про кого ми казали:
«Для нас Він буде захистом поміж народів».
21 Співай і веселись, дочко Едома,
ти, що живеш в країні Уз.
Страждання келих прийде і до тебе,
уп’єшся ти і тіло опісля заголиш.
22 Здійснилась твоя кара, о дочко Сіону.
Господь вже більше не віддасть тебе в полон.
Народ Едома, Він покара тебе за кривду,
і викриє твої гріхи.
35 Псалом Давида.
Повстань на того, хто повстав на мене,
збори їх, тих що борються зі мною.
2 Візьми щити, великий і малий,
прийди мені на допомогу.
3 Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
скажи мені: «Я—твій рятівник».
4 А ті, що хочуть відібрати моє життя,
нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
хто замишляє лихо проти мене.
5 Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
6 Слизька і темна хай лежить
дорога втечі перед ними,
як гнатиме їх Ангел Божий.
7 Бо без причин наготували
вони на мене пастки потайні.
8 Щоб їм страждати від лих нежданих,
щоб їм потрапить в пастки ті самим!
9 І втішиться у Господі душа моя,
щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
«Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
Хто дужчий, ніж вони,
від злодіїв—нужденних бідаків».
11 Лихі людці на мене повстають
і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
то нападники зухвало збиткувалися із мене,
мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
і збиткувалися із мене.
17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
Врятуй мене від їхніх зазіхань,
врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
не дай зухвалим ненависникам плести
підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
злі задуми плетуть проти народу[a].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
«Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
Тож не мовчи!
Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
о Господи, мій Боже,
щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
«Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
«Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
нехай у щасті звеселяться
і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
коли живуть у мирі Його слуги!»
28 І я щодня невтомно буду
хвалити доброту Твою!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International