M’Cheyne Bible Reading Plan
Самуїл освячує Давида
16 Господь мовив до Самуїла: «Чи довго ти ще сумуватимеш за Саулом відтоді, як Я його позбавив царської влади над Ізраїлем? Наповни свій ріг[a] оливою. Я відправляю тебе до Єссея, який живе у Віфлеємі. Я побачив собі царя між його синами».
2 Але Самуїл заперечив: «Як я можу піти? Про це довідається Саул, він уб’є мене».
Господь відповів: «Поведи з собою теля і скажи таке: „Я прийшов, щоб принести жертву Господу”. 3 Запроси Єссея на пожертву, а Я вже тобі вкажу, що робити. Ти мусиш помазати для Мене того, на кого Я вкажу».
4 Саумуїл зробив так, як наказав Господь. Коли він прибув у Віфлеєм, місцеві старійшини затремтіли, побачивши його. Вони спитали: «Ти з миром до нас прийшов?»
5 Самуїл відповів: «Так, з миром. Я прибув, щоб принести жертву Господу. Освятіться й приходьте, разом принесемо жертву». Він висвятив Єссея та його синів, запросивши їх усіх на жертвоприношення.
6 Коли вони прибули, Самуїл, кинувши оком на Еліава, подумав: «Звісно, ось тут перед Господом стоїть Його помазаник».
7 Але Господь сказав Самуїлу: «Не заглядайся на його зовнішність чи зріст, тому що Я його відкинув. Господь не зважає на те, що кидається в вічі людині. Людина сприймає зовнішність, а Господь дивиться, яке в людини серце».
8 Тоді Єссей покликав Авінадава і попросив його пройтися перед Самуїлом. Але Самуїл відмовив: «Господь цього теж не обрав». 9 Покликав Єссея Шамму, щоб той прийшов, але Самуїл мовив: «Цього сина Господь не обрав також». 10 Сімох синів змусив Єссей пройтися перед Самуїлом, але Самуїл відмовив йому: «Господь не обрав жодного з них». 11 Нарешті він запитав Єссея: «Це вже всі твої сини?»
«Є ще наймолодший,—відповів Єссей,—але він пасе овець».
Самуїл наказав: «Пошли по нього, ми не сядемо, доки він не прийде».
12 Тож батько послав по нього. Привели хлопця, рум’яного[b], гарного з лиця, ставного. Господь сказав: «Підведись і помаж його, бо це якраз він».
13 Отже, Самуїл узяв ріг з оливою і помазав його в присутності братів. Відтоді на Давида потужно зійшов Господній Дух. Самуїл же повернувся до Рами.
Давид на службі у Саула
14 Саула покинув Дух Господній, злий дух, посланий Господом, його мучив.
15 Слуги Саулові порадили йому: «Послухай-но, злий дух, насланий Богом, тебе вимучує. 16 Нехай наш володар накаже слугам знайти когось, хто вміє грати на арфі. Він заграє, коли на тебе зійде злий дух від Бога, і тобі стане краще».
17 То Саул сказав слугам: «Знайдіть когось, хто майстерно грає, і приведіть до мене».
18 Якийсь слуга запитав: «Я бачив, що син Єссея з Віфлеєма вміє грати на арфі. Він хоробрий воїн, добрий боєць. Він уміє говорити та ще й гарний з виду. І Господь з ним».
19 Тож Саул послав людей до Єссея з проханням: «Пришли до мене сина, Давида, який отару пасе». 20 Єссей взяв віслюка, трохи хліба, бурдюк вина та козеня і прислав їх разом із сином Давидом до Саула.
21 Так Давид прибув до Саула і постав перед ним. Він так сподобався Саулу, що той зробив його своїм зброєносцем. 22 А батькові Єссея Саул переказав таке: «Дозволь Давидові залишитися у мене на службі, дуже він мені сподобався».
23 Відтоді як тільки дух від Бога сходив на Саула, Давид брав арфу й починав грати. Саул відчував полегшення, йому відлягало, ставало краще, а злий дух відступався від нього.
Не піддавайте осуду інших
14 Щиро приймайте тих, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші. 2 Один вірить, що може їсти все[a], а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі. 3 Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншої людини, яка не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.
4 Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати. 5 І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання. 6 Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому.
7 Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі. 8 Адже життя наше—для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу. 9 Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими.
10 Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим. 11 Бо сказано у Святому Писанні:
«Це так само правильно, як те, що Я живу,
—каже Господь.—
Кожен впаде на коліна переді Мною,
і кожен визнає, що Я є Бог».(A)
12 Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.
Не примушуйте інших грішити
13 Тож годі осуджувати одне одного. Краще виріште не робити перешкод чи спокус на шляху брата свого. 14 Я переконаний як той, хто в Господі Ісусі, що не буває нечистої їжі самої по собі. Для того вона є нечистою, хто її вважає такою.
15 Але якщо ти образиш свого брата через їжу, то це означає, що ти не слідуєш любові. Не занапасти їжею своєю того, за кого помер Ісус. 16 Отже, не поводься так, як ти вважаєш добрим, але інші будуть вважати злим.
17 Бо в Царстві Божому найважливіші не їжа і не напої, а праведність, мир і радість, які Дух Святий дарує нам. 18 Хто служить Христу, живучи так, той догоджає Богу і схвалений людьми.
19 Тож дбаймо про все, що служить миру і взаємному зміцненню. 20 Не руйнуйте діла Божого заради їжі. Будь-яка їжа—чиста. Але не годиться їсти того, що брата твого веде до гріха. 21 Краще не їсти м’яса, не пити вина, ані робити таке, що веде брата твого до гріха. 22 Тримайте переконання свої між вами і Богом. Щасливий той, хто не відчуває вину за ті вчинки, які вважає правильними. 23 Але той, хто навіть їсть із сумнівом, засуджений Богом, бо його вчинки—не від віри. Та все, що не від віри є гріхом.
Плач над зруйнованим Єрусалимом
1 Єрусалиме,[a] яке ж самітне місто ти,
хоча було колись могутнє, велелюдне!
Воно тепер, немов вдова.
Княгинею була, поміж людей пишалась,
а тепер працювати мусить, як рабиня та!
2 Єрусалим тепер вночі ридає гірко,
пекучі сльози на її щоках.
Ніхто з коханців не прийде втішити,
бо зрадили і стали ворогами їй.
3 Пішла у вигнання Юдея,
в життя тяжкої праці й рабства.
Між іншими народами їй не знайти спочинку.
Нападники її зловили на тісних стежках[b].
4 О суму сповнені шляхи Сіона!
Прочан не буде на її святах,
зітхають проповідники її, порожні її брами,
сумні[c] її дівчата, гірко їй самій.
5 Таки перемогли вороги Єрусалима,
тепер задовольняються життям.
Хіба не за гріхи численні Господь її страждати змусив?
За те й дітей її в полон забрали.
6 Чи не за те й краса її змарніла?
Князі її, мов олені, що пасовиська не знайшли,
ледь-ледь плетуться, утікаючи від ворогів.
7 Лише за днів приниження і безпритульності народу
Єрусалим пригадує усі скарби свої прадавні.
Коли народ її потрапив до ворожих рук
і нікому допомогти їй.
Збиткуються з її поразки вороги.
8 Єрусалим великий гріх вчинила,
тож і нечистою зробилася вона.
Хто вихваляв її колись, тепер принижує,
бо бачить голизну її.
Вона ж лиш стогне і ховає очі.
9 Нечистота на пелені у неї.
Не думала, що з нею станеться таке.
Всі вражені її падінням, і нікому утішити її.
Вона благає: «Зглянься, Господи, на мої муки,
бо ворог переміг мене».
10 Наклав він руку на усі її скарби.
Вона побачила,
що погани увійшли в її святиню—храм Господній.
Це саме ті, про кого Ти казав:
«Вони не повинні вступати до Твого зібрання».
11 Народ її стогне у пошуках хліба.
Вони свої скарби віддали за харчі,
щоби лишитися живими.
Говорить Єрусалим:
«Дивися, Господи, якою нікчемою я стала».
12 Нехай таке нікого не спіткає,
хто цим шляхом іде, отож пильнуйте.
Чи є ще біль такий!
Таке страждання заподіяв Господь мені
у день Свого палкого гніву.
13 Послав вогонь Він з неба на кістки мої,
зсередини мене він палить.
Напнув тенета, щоб мене зловити, і притяг мене.
Спустошив Він мене, я геть недужа.
14 З гріхів моїх зробив ярмо,
докупи сплетено гріхи Його рукою.
Воно на шиї в мене і знесилює мене.
Господь віддав мене у руки тих,
проти кого я встояти не можу.
15 Господь забракував усіх могутніх воїнів моїх,
тих, що захищали місто це.
Потім Він військо спорядив,
щоб воїнів тих згубити.
Наче виноград в давильні,
Господь потоптав Юдеї цнотливу дочку[d],
доки сік, як кров струмив з давильні тієї.
16 Тому я й плачу, й сльози по щоках течуть.
Далеко ж бо від мене мій розрадник,
що буде здатний відновити мої сили.
Сини мої розорені, здолав їх ворог.
17 Руки простягає Сіон, і нікому розрадити її.
Господь звелів ворогам Якова оточити її.
І став Єрусалим огидним серед них.
18 Зараз Єрусалим говорить:
«Я не послухалась Його,
тож Він поводиться зі мною справедливо.
Почуйте всі народи, побачте біль мій,
бо моїх дівчат і хлопців взято всіх в неволю.
19 Покликала я своїх коханих,
однак вони всі зрадили мене.
Мої священики й старійшини загинули у місті,
шукаючи окраєць хліба—сили відновить.
20 О зглянься, Господи, бо я в журбі,
у мене все всередині палає.
У мене серце обірвалося,
бо була я непокірна.
На вулицях повбивано дітей,
а вдома—смерть сама.
21 Вони почули стогін мій,
нема розрадника у мене.
Всі вороги мої почули про біду мою,
зраділи, що таке мені зробив Ти.
Пришвидши той день, який проголосив Ти,
щоб і вони зазнали всіх моїх страждань.
22 Нехай все їхнє зло перед Тобою стане,
будь з ними, як зі мною був Ти за мої гріхи.
Неміряні мої страждання, хворе моє серце».
1 Маскіль Давида.
Благословенний той, чий злочин вже простили,
чиї гріхи вже відпущені,
2 кого не звинувачує Господь в провинах
і хто в душі облуду не плекав.
3 Оскільки ж я не каявся в гріхах,
то міць свою втрачав невпинно,
хоча молитви і повторював щодня.
4 І день, і ніч зробив Ти тягарем для мене.
І сили в’янули, як цвіт в спекотний день. Села
5 Тож я рішив сповідати гріхи
і не приховувати ніякої вини.
І я сказав: «Зізнаюсь Господу в усьому».
Й Ти, Господи, простив мої гріхи. Села
6 І через те всі вірні мусять помолитись.
Як будуть в змозі бачити Тебе,
тоді не зможе їм зашкодити потоп великий.
7 Ти—моя схованка, Ти витягнув мене з біди,
Ти оточив мене піснями радісними порятунку. Села
8 Сказав Господь: «Я научу тебе,
осяю Я життя твого дорогу,
Я за тобою буду пильнувати,
У всьому буду радити тобі.
9 Не будь дурний, немов той кінь чи мул,
що звикли до віжок,
й не можуть підійти до Тебе[a]».
10 Злі люди мають клопотів багато,
але Господня милість вірних береже.
11 Тож будьте в Господі щасливі,
всі люди добрі й чесні!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International