M’Cheyne Bible Reading Plan
Самуїл докоряє Саулу
13 На той час Саулу було тридцять років[a], і правив він Ізраїлем протягом сорока двох років[b]. 2 Він відібрав у країні для свого війська три тисячі воїнів. Дві тисячі були при ньому в Мікмаші та в горах Бетела, а ще тисяча розташувалася з Йонатаном у Ґівеа Веніаминовій. Решту він відіслав по домівках.
3 Йонатан з військом виступив проти филистимської сторожової залоги в Ґеві. Филистимляни про це довідалися і сказали: «Ізраїль повстав»[c]. Тоді Саул наказав сурмачеві сурмити на весь край: «Нехай почують гебреї!» 4 Так увесь Ізраїль почув новину: «Саул розбив филистимський табір, і тепер Ізраїль став ненависний филистимлянам». Тому скликали народ до Саула, в Ґілґал.
5 Филистимляни зібралися дати відсіч Ізраїлю. У них було три тисячі колісниць[d], шість тисяч кінноти, а піхоти, мов тих піщинок на морському березі. Вони прийшли й отаборилися в Мікмаші, на схід від Бет-Авена. 6 Коли ізраїльтяни зрозуміли, що їхні справи кепські і що їхнє військо тіснять, вони поховалися в печерах і ярах, в розщелинах, в ямах та водоймах. 7 Дехто навіть переправився через Йордан на землі Ґада й Ґілеада. Саул залишився в Ґілґалі; його воїни тремтіли від жаху. 8 Він чекав сім днів, саме стільки, скільки призначив Самуїл; але Самуїл не прийшов у Ґілґал, і воїни порозбігалися звідти. 9 Саул попросив: «Принесіть мені жертви всеспалення та мирні жертви». Тож Саул приніс жертву всеспалення. 10 Як тільки він закінчив жертву всеспалення, прибув Самуїл. Саул вийшов його привітати й благословити.
11 «Що ти зробив?»—спитав Самуїл.
Саул відповів: «Коли я побачив, що чоловіки розбігаються від мене, а ти не з’явився в домовлений час, ще й филистимляни збираються в Мікмаші, 12 я подумав: „Ось прийдуть до мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не попросив у Господа милості. Тож я наважився принести жертву всеспалення”».
13 «Ти діяв нерозсудливо,—сказав Самуїл.—Ти не дотримався Заповіту, який Господь твій Бог тобі дав. Якби ти виконав його, Господь утвердив би твоє царювання в Ізраїлі навічно. 14 А тепер твоя влада не втримається, бо Господь знайшов прихильну Його серцю людину й призначив її проводирем Свого народу, оскільки ти не виконав Господнього наказу».
15 Самуїл знявся й пішов з Ґілґала[e] до Ґівеа Веніаминового. Саул же підрахував людей, що зосталися при ньому—шістсот.
Ізраїль беззбройний
16 Саул зі своїм сином Йонатаном та людьми, що були з ними, отаборилися в Веніаминовій Ґеви, а филистимляни розташовувалися в Мікмаші. 17 З филистимського табору передові загони наступу вирушили в трьох напрямках. Один повернув до Офри поблизу Шуала, 18 один повернув на Бет-Горон, а третій—до порубіжних земель, що спускалися до долини Зевоїм, на межі з пустелею.
19 В усьому Ізраїлі не можна було знайти коваля, бо филистимляни вирішили: «Інакше гебрейці виготовлять мечі або списи». 20 Отож увесь Ізраїль ішов до филистимлян, коли треба було нагострити плуги, мотики, сокири чи серпи. 21 Щоб нагострити плуги та мотики, платили третину пима срібла[f], а щоб заточити вила, сокири, рожни, віддавали третину шекеля срібла[g].
22 Тому в день битви жоден з людей Саула та Йонатана не тримав меча або списа в руках, лише Саул та його син Йонатан були озброєні.
23 Загін филистимлян вийшов на шлях біля Мікмаша.
Бог не забув Свій народ
11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. 2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»[a].
4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом»(A). 5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою. 6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість.
7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого. 8 Як сказано у Святому Писанні:
«Бог приспав їх».(B)
«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили,
позатикав вуха, щоб вони не чули.
І так триває досі».(C)
9 Ось що Давид казав:
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою.
Нехай вони впадуть і будуть покарані.
10 Нехай затьмаряться очі їхні,
щоб нічого вони не бачили.
Нехай хребти позгинаються їхні назавжди
під тягарем турбот».(D)
11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі. 12 Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу.
13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я—апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. 14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. 15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? 16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.
17 Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.
18 Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе. 19 Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати». 20 Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх. 21 Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує.
22 Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.
23 Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу. 24 Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева.
25 Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини. 26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні:
«Визволитель прийде з Сіону
й відверне безбожність від родини Якова.
27 Таким буде Мій Заповіт,
коли відпущу Я всі їхні гріхи».(E)
28 Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду[b]. 29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.
30 Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. 31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. 32 Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них. 33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його! 34 Так сказано у Святому Писанні:
«Хто знає розум Господа,
або хто може бути дорадником Йому?»(F)
35 «Чи хтось давав щось Богу?
Чи винен Бог комусь?»(G)
36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому навіки! Амінь!
Послання про Вавилон
50 Це слово, що Господь через пророка Єремію сказав про Вавилон і про землі вавилонян.
2 «Оголосіть народам, повідомте всім,
стяг підійміть, проголосіть, нічого не приховуйте,
скажіть, що Вавилон здобуто буде,
Бел ганьби зазнає.
Мардука[a] охопив жах,
лжебоги Вавилона посоромлені,
його боввани налякані.
3 Із півночі на нього вирушить народ.
Він землю цю оберне на пустелю.
Ніхто не буде жити там,
люди й тварини повтікають.
4 В ті дні й у ті часи,—Господь каже,—
народ Ізраїлю разом з народом Юди прийде.
Вони прийдуть і плакатимуть, ідучи,
й шукатимуть Господа Бога свого.
5 Питатимуть дороги на Сіон,
та йдучи вірним шляхом скажуть:
„Із Господом з’єднаємося завітом вічним,
який забути неможливо”.
6 Народ Мій був заблудлою вівцею,
його з путі збивали пастирі його,
вони по горах розганяли їх.
Від пагорба ходили до узвишшя
й позабували пасовиська власні.
7 Хоч хто знаходив їх, той пожирав,
і їхні вороги сказали: „Ми невинні.
Вони грішили перед Господом,
вони полишили Його,
праведне місце спочинку їхнє,
Бога, Який був надією їхніх батьків”.
8 Тікайте з Вавилону, із землі вавилонян,
будьте подібні козлам, які ведуть отару.
9 Бо на Вавилон підніму й поведу Я
зібрання великих народів північних.
Вони проти нього стануть до бою
й полонять його.
Їхні стріли, мов воїни вправні,
що не повертаються, не виконавши завдання».
10 «Тож стануть вавилоняни здобиччю,
насититься кожен, хто халдеїв грабує,—
так Господь каже.—
11 Бо ви радієте, бо ви веселі,
хто спадщину Мою пограбував,
бо скачете, немов телиця,
неначе жеребець іржете.
12 Мати ваша в ганьбі,
та, що вас породила, принижена.
Остання вона між народами—
пустка й посуха пустеля.
13 Через гнів Господній обезлюдніла вона,
через гнів Господній геть спустошиться вона.
Хоч хто б проходив Вавилоном,
жахнеться й зневажливо похитає головою,
побачивши руїни Вавилону.
14 О лучники, Вавилон оточіть,
стріляйте в неї, не жалійте стріл,
бо перед Господом вона згрішила.
15 Крик проти неї здійміть повсюди.
Вона не здається, башти її впали, мури розвалено,
бо це відплата Господа, Він їй помстився.
Зробив із нею те ж, що з іншими зробив.
16 Вигубіть у Вавилоні того, хто сіє,
і того, хто жне серпом на нивах.
Перед мечем гнобителя хай кожен
повернеться до свого народу
і кожен утече до землі своєї.
17 Ізраїль—отара, що розбрелася,
її переслідували леви.
Перший, хто їх пожер, був цар Ассирії,
а останній, хто зламав їм кістки—
Навуходоносор, цар вавилонський».
18 Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже:
«Ось Я покараю царя Вавилону і край його так само,
як покарав Я царя Ассирії.
19 Я зберу Ізраїль на його пасовисько,
пастися він буде у Кармелі і Башані[b],
й на горах Ефраїма, і у Ґілеаді,
він їжі матиме удосталь».
20 «В ті дні і в ті часи,—Господь каже,—
шукатимуть провину Ізраїлю й не знайдуть її.
Вони шукатимуть гріхи Юдеї і не знайдуть їх,
бо Я врятую тих, чиї гріхи простив».
21 «На землі Мератаїма напади,
на мешканців Пекода.
Побий мечем і вигуби дощенту,—
так Господь каже.—Виконуйте усі Мої накази.
22 Грім битви над землею лунає, погибелі голос!
23 Який розламаний, розбитий молот[c] землі всієї!
Яким спустошеним серед народів став Вавилон!
24 Я поставив на тебе пастку і впіймаю тебе, Вавилоне,
а ти не знала про це.
Знайшли тебе й схопили,
бо воювала ти проти Господа.
25 Відчинив Господь Свій арсенал
і ось виносить всі знаряддя гніву Свого,
бо мій Володар Господь Всемогутній
роботу має в землях вавилонських.
26 Прийдіть до Вавилону із далечини
і винищіть ущент її комори.
Збирайте мертвих в купи, як снопи,
хай не лишиться від неї і останку.
27 Забийте всіх її волів, віддайте різникові.
Тож горе їм, бо їхній день,
час покарання їхнього настав.
28 Лунає голос втікачів із Вавилона,
в Сіоні сповіщає про відплату Господа Бога нашого.
Помста Його за те,
що вавилоняни зганьбили храм Його.
29 Збирайте лучників на Вавилон,
скликайте всіх, хто луки напинає.
Довкола оточіть її, щоб не втекла.
Уповні відплатіть за все, що учинила,
бо проти Господа постала,
проти Святого Ізраїлю».
30 «Тож всі її найкращі юнаки поляжуть на майданах,
всі воїни її замовкнуть того дня»,—
Всевишній каже.
31 «Поглянь, Я проти тебе, о пихата,—
Господь каже, Всемогутній наш Господь,—
бо день настав, настав той час, коли тебе скараю.
32 Спіткнеться бунтівник, впаде,
ніхто її не підведе.
Я запалю вогонь по всіх її містах,
він пожере усіх довкола».
33 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Пригноблено синів Ізраїля і Юдеї,
усі, хто їх в полон забрав,
тримають їх і відмовляються їх відпускати.
34 Та Визволитель їхній дужий,
ім’я його Господь Усемогутній.
Напевно Він розгляне їхню справу,
та так, що край Свій змусить Він зрадіти,
не буде спокою у вавилонян».
35 «Меч проти вавилонян,—так Господь каже,—
на всіх, хто мешкає у Вавилоні:
і на князів її, й на мудреців.
36 Меч на її лжепророків,
щоб їх перетворить на дурнів.
Меч на її воїнів могутніх,
щоб винищити їх.
37 Меч на коней її й колісниці,
на всю мішанину народів,
бо стануть вони налякані, мов жінки.
Меч знищить скарби її, їх пограбують.
38 Меч знищить води її й висохнуть вони,
бо це земля бовванів,
тож збожеволіють вони від жаху.
39 І житимуть там дикі звірі й шакали,
і страуси мешкатимуть там.
Ніхто там не оселиться повік,
ніхто не житиме з прийдешніх поколінь».
40 «Так само, як Господь спалив Содом й Ґоморру,
і їхні довколишні міста, та винищив усіх людей,
що мешкали у них,—Господь каже.—
Так жоден тут не житиме,
ніхто сюди не прийде.
41 Народ надходить з півночі, народ великий,
царі численні разом постають з усіх кінців землі.
42 Вони тримають луки й списи.
Вони жорстокі і немилосердні.
Голос їхній реве, наче море,
коли вони на конях мчать.
Вишикувані вони,
як воїни для битви проти тебе, Вавилон.
43 Цар Вавилона довідався про них,
і руки в нього від жаху заніміли.
Смуток охопив його, біль, мов при пологах».
44 Всевишній каже:
«Як лев виходить з чагарів Йордану
на рясні пасовиська, та худоба вмить тікає,
так вмить Едом Я прожену з землі його.
Хто ж той обранець, кого на це призначу?
Хто Мені рівня? Хто викличе Мене?
Який пастух переді Мною встоїть?»
45 Тож слухайте Господню пораду,
яку дає Він Вавилону,
що Він замислив проти краю вавилонян:
«Найменших із отари заберуть,
спустошить їхнє пасовисько Він за все,
що наробили.
46 Від галасу, що Вавилон здобуто,
здригнеться край увесь,
поміж народів пролунає новина,
що Вавилона більш немає».
1 Псалом Давида.
До Тебе, Господи, звертаюсь я,
о моя Скеле!
Мене не відцурайся, бо інакше,
як Ти мовчатимеш, тоді я буду
як ті, хто вже в могилі.
2 Почуй мої мольби про допомогу,
коли до Тебе простягаю руки,
до Твого святого храму.
3 Не віддавай мене на покарання
разом із кривдниками, що носять в серці зло,
хоча з сусідами про мир говорять.
4 Їх покарай, вони то заслужили!
Нехай на їхні голови впаде,
все, що вони наготували іншим!
Воздай їм по заслугах їхніх!
5 За що? Вони й не намагаються збагнути,
що сотворив Господь, що Він зробив.
Тому Господь навіки знищить їх і не відродить.
6 Славімо Господа, дійшли мої благання.
7 Господь зміцнив і захистив мене.
Я буду вірити у Нього.
Господь прийшов мені на допомогу,
отож моє радіє серце,
і пісня прославлятиме Його!
8 Господь—то сила для Його людей,
Він запорука вірної звитяги
царя, якого Він обрав.
9 Спаси Своїх людей,
благослови людей, які Тобі належать,
будь їхнім пастирем, і дбай про них[a] завжди!
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[b],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[c] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[d] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[e],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International