M’Cheyne Bible Reading Plan
Прощальна промова Самуїла
12 Самуїл звернувся до всього Ізраїлю: «Я послухався всього, що ви мені говорили, і поставив над вами царя. 2 Тепер ви маєте царя, який правитиме вами. А я вже старий та сивий; мої сини ось поряд із вами. Я вас вів з юних днів і дотепер. 3 Ось я. Посвідчіть проти мене в присутності Господа та його помазаника[a]. Чийого вола я взяв? Чию ослицю відібрав? Кого я звабив? Кого гнітив? З чиїх рук хабаря прийняв, аби заплющити на щось очі? Я все відшкодую».
4 Вони відповіли: «Ти не вводив нас в оману й не гнобив.—Нічого ти не взяв ні з чиїх рук».
5 Самуїл сказав їм: «Господь вам свідок, і Його помазаник теж свідчить сьогодні, що ви нічого не знайшли в моїй руці».
«Він—свідок»,—погодилися люди.
6 Тоді Самуїл промовив до народу: «То Господь обрав Мойсея та Аарона, то Він вивів предків ваших з Єгипту. 7 А тепер стійте тут, бо я збираюсь дати вам свідчення[b] перед лицем Господа про всі праведні дії, які вчинив Господь з вами й вашими батьками. 8 Після того, як Яків прийшов до Єгипту, ваші батьки благали у Господа допомоги. Господь послав Мойсея та Аарона, які вивели ваших предків з Єгипту й поселили на цих землях.
9 Але вони забули про Господа, їхнього Бога; тому Він і продав їх у руки Сісери, командуючого військом Хазора, та в руки филистимлян і царя моавського, які воювали з ними. 10 Тоді ваші предки почали молити Господа: „Ми згрішили, забувши Господа, почали служити лжебогам Ваалу та Ашторет. Визволи нас із рук ворогів наших, і ми служитимемо Тобі”.
11 Тоді Господь послав Єруваала[c], Варака[d] Єфту і Самуїла[e] й визволив вас із рук навколишніх ворогів, щоб ви жили безпечно.
12 Однак коли ви побачили, що Нагаш, цар аммонійський, виступив проти вас, ви звернулися до мене: „Ні, ми хочемо, щоб нами правив цар”,—хоча Господь ваш Бог—ваш цар. 13 Що ж, ось правитель, якого ви обрали, якого ви для себе просили; бачите, Господь дав царя, щоб вами управляв. 14 Якщо ви будете боятися Господа, служити Йому, підкорятися Йому, не повставати проти Нього, і якщо ви та ваш проводир, який вами править, будете йти за Господом, вашим Богом, тоді Він спасе вас[f]. 15 Але якщо ви не послухаєтеся Господа, якщо ви повстанете проти Нього, Його рука підніметься проти вас і ваших предків.
16 А тепер стійте й дивіться на ті великі справи, які Господь здійснює на ваших очах. 17 Хіба зараз не жнивна пора[g] на пшеницю? Я попрошу Господа, щоб він послав громовиці та дощ. А ви зрозумієте, як жахливо ви вчинили в Господніх очах, зажадавши для себе царя».
18 Тоді Самуїл покликав Господа; і того ж дня послав Господь грозу. А весь народ був нажаханий Господом і Самуїлом.
19 І звернувся весь народ до Самуїла: «Помолися Господу, нашому Богу, за слуг своїх, щоб нам не згинути, адже до всіх гріхів, ми додали ще й цю провину: попросили собі царя».
20 «Не бійтеся,—відповів Самуїл людям.—Хоча ви вчинили зле, та не відвертайтеся від Господа, а служіть Йому всім серцем. 21 Не відступайтесь, аби слідувати за нікчемними бовванами. Адже вони не можуть принести вам нічого доброго, адже вони не можуть вас врятувати, бо вони нікчемні. 22 Заради Свого великого імені Господь не полишить Свій народ, тому що Господь вирішив зробити вас Своїм народом. 23 Що ж до мене, не дай мені Боже згрішити проти Господа, тож я буду за вас молитися. Я вас навчатиму йти шляхом добра й праведності. 24 Проте неодмінно бійтеся Господа, служіть Йому вірно і всім своїм серцем, бо ви бачили, які великі справи Він для вашого блага звершив. 25 Однак якщо ви й далі чинитимете зло, і ви і ваш цар будуть зметені немов багно із хати!»
Юдеї можуть спастися
10 Брати і сестри мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це. 2 Я свідчу про те, що мають вони палке прагнення наслідувати Бога, та не знають, як це робити. 3 Бо не знали вони Божої праведності, та намагалися заснувати свою власну праведність, не підкоряючись волі Божій. 4 Христос—мета Закону, щоб кожний віруючий став праведним перед Богом.
5 Мойсей пише про праведність перед Богом, яка йде від Закону: «Людина, котра дотримується Закону, буде жити ним»(A). 6 Але про праведність, яку дає віра, у Святому Писанні сказано так: «Не питай себе: „Хто вознесеться на небо?” (тобто щоб привести Христа на землю). 7 Або „Хто спуститься в безодню?” (тобто щоб повернути Христа з мертвих)».
8 Ні! Що сказано у Святому Писанні? «Слово Боже поруч з тобою, на устах твоїх і в твоєму серці»(B). 9 Ось це слово: «Якщо ти визнаєш власними устами: „Ісус—Господь”,—і повіриш серцем своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш врятований».
10 Адже ми віримо всім серцем в Ісуса, й саме це робить нас праведними перед Богом. Ми вголос підтверджуємо віру, та через те отримуємо спасіння. 11 Бо сказано у Святому Писанні: «Хто вірить у Нього, не буде розчарований»(C). 12 Адже немає різниці між юдеєм і неюдеєм, бо той самий Господь є Господом над усіма людьми. Він сповнений милосердя до всіх, хто просить Його про допомогу, виявляючи свою віру в Нього. 13 Бо «кожен, хто покличе ім’я Господа[a], буде врятований»(D).
Не всі сприйняли Благовість
14 Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? 15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(E).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(F) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(G)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(H)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(I)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(J)
Послання щодо Аммона
49 Щодо Аммона. Ось що Господь каже:
«Хіба нема в Ізраїля синів?
Хіба немає спадкоємця в нього?
Тоді чому Мілком[a] загарбав землю Ґада[b]?»
2 «Та дні надходять,—так Господь каже,—
коли примушу Я почути
звук сурми бойової проти Равви[c] аммонійської».
«Й обернеться вона на звалище безлюдне,
а селища довкола погорять.
Тоді чи вижене Ізраїль тих,
хто вигнав був його,—Господь каже.—
3 Голоси, Хешбоне, бо місто Аї зруйновано.
Крик здійміть, дочки Равви.
Вдягніться у волосяницю,
тужіть і безпритульно тиняйтеся,
бо Мілком іде у заслання
разом із священиками і князями своїми.
4 Навіщо вихваляєшся силою своєю?
Вона спливе, зрадлива дочко,
що покладається на власні скарби зі словами:
„Хто проти мене виступить?”»
5 «Ось наведу Я страх на тебе,—
Господь Всемогутній каже,—
із усіх твоїх околиць.
І не буде кого забирати з полону.
6 А після того поверну з неволі аммонійців»,—так каже Господь.
Послання Едому
7 Щодо Едому, ось що Господь Всемогутній каже:
«Хіба немає більше мудрості в Темані[d]?
Хіба не стало ради у розумних?
Хіба ж то загубилась мудрість синів їхніх?
8 Тікайте, поселіться у глухих печерах, мешканці Дедану,
бо наведу нещастя на Ісава,
бо напущу на нього кару.
9 Як прийдуть збирачі винограду,
чи не залишать кілька бростей?
Коли по ночі прийдуть крадії,
чи не потрощать все, що заманеться?
10 Бо Я до нитки обдеру Ісава[e],
Я схованки його відкрив,
тож сховатись він не зможе.
Його дітей і родичів, й сусідів його вигублено буде,
не існуватиме він більше.
11 Діти стануть сирітами,
та жінки стануть вдовами».
12 Бо ось що Господь каже: «Якщо ті, хто заслуговує випити келих, мусять випити його, то чому ж ти ходиш непокараний? Ти не ходитимеш непокараний, ти вип’єш келих гніву Божого». 13 «Бо присягнувся Я Собою,—Господь каже,—що Боцра стане пусткою, посміховиськом, руїною і прокляттям, і міста її—вічною руїною».
14 Від Господа почув я звістку,
Його послання досягло народів:
«Збирайтеся усі разом і йдіть на Едом,
ставайте всі до бою.
15 Бо Я зробив тебе малим серед народів,
і зневажатимуть тебе поміж людьми.
16 Посіяний тобою жах і пиха серця
завели тебе в оману,
тебе, хто мешкає у схованках по скелях,
і хто вершини пагорбів посів.
Хоч, мов орел, ти й звив собі гніздо,
тебе Я звідти скину».
Так Всевишній каже.
17 «Едом обернеться на пустку.
Злякається подорожній, присвисне від жаху.
18 Так як Содом і Ґоморру зруйновано було,—
Господь каже,—отак і тут ніхто не житиме,
і жоден чоловік тут не оселиться».
19 Як лев виходить з чагарів Йордану на рясне пасовисько, так вмить Едом Я прожену з землі його. Хто ж той обранець, кого на це призначу? Хто Мені рівня? Хто викличе Мене? Хто той пастух, що проти Мене встоїть?
20 Тому послухайте рішення Господа,
яке Він прийняв щодо Едому,
послухайте плани Його щодо мешканців Темана.
Найменших з отари повитягують геть,
ворог спустошить усе пасовисько
через гріхи міста цього.
21 Від гуку падіння Едому земля здригнеться,
звук плачу полине аж до Червоного моря.
22 Поглянь, орел злітає високо і падає донизу,
полюючи на здобич.
Тож і Господь, як той орел,
крила розкриває понад Боцрою,
тож воїни Едома того дня від жаху ридати будуть,
мов жінка та, що при пологах.
Послання про Дамаск
23 Щодо Дамаска:
«Налякані Гамат і Арпад,
бо вони почули лиху звістку.
Вони хвилюються, як неспокійне море,
яке не можна вгамувати.
24 Дамаск заслаб і повернувся, щоб тікати,
жах охопив його.
Схопили його біль і муки,
мов жінку, що народжує дитя.
25 Чому це славне місто не полишено людьми,
місто радості і щастя?
26 Напевно юнаки його поляжуть на його майданах,
всі воїни його замовкнуть того дня,—Господь каже,—
27 Я розпалю вогонь на мурах Дамаска,
і він пожере фортеці Бен-Гадада[f]».
Послання про Кедар і Хазор
28 Щодо Кедару і царств Хазора, які знищено було Навуходоносором, царем Вавилона.
Ось що Господь каже:
«Вставайте й рушайте на Кедар,
і розбийте синів Сходу.
29 Намети їхні і отари заберуть;
оселі їхні понесуть разом з верблюдами й усім добром.
І їм кричатимуть: „Жах навкруги!”»
30 «Біжіть! Тікайте швидко!
Ховайтесь, мешканці Хазора,—
так Господь каже,—
Навуходоносор, цар вавилонський,
змову проти вас плете,
він наміри лихі виношує проти вас».
31 «Вставайте, киньтесь на народ спокійний,
що почувається безпечно,—так Господь каже.—
Ані воріт, ані засувів він не має,
і люди там живуть відлюдно».
32 «Верблюди їхні стануть здобиччю для вас,
численні отари їхні захопите ви.
Я їх розсію по чотирьох вітрах,
тих, хто підрізає бороди собі[g].
Я наведу на них погибель зусібіч,
—Господь каже.—
33 Хазор стане лігвом шакалів,
спустошений навіки.
Ніхто не житиме там більше,
жоден не оселиться там».
Послання про Елам
34 Ось слово Господа, що було пророку Єремії щодо Еламу[h] на початку царювання Седекії, царя Юдеї.
35 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Я зламаю військову міць Елама,
його велику силу.
36 Я наведу на Елам чотири вітри
з чотирьох сторін неба,
Я їх розкидаю по вітру навсібіч,
і не буде жодного народу,
хоч би куди пішли вигнанці із Еламу».
37 «Я розвію Елам перед ворогами його,
перед тими, хто хоче розбити його.
Я на них біду наведу,
щоб побачили, як розлютили Мене,—Господь каже.
Я переслідуватиму їх мечем,
доки не винищу вщент».
38 «Я Свій престол поставлю в Еламі,
вигублю його царя й князів»,—Господь каже.
39 «Але в майбутньому я поверну все те,
що забрано було з Елама»,—так Господь каже.
1 Псалом Давида.
О Господи, суди мене і доведи,
що жив я доброчесно й непохитно
і що завжди на Тебе покладавсь.
2 О Господи, Ти випробуй мої
найпотаємніші чуття й думки.
3 Твоя любов завжди переді мною.
Твоя любов завжди мене веде.
4 Не знаюсь я з брехливими людьми,
і з лицемірами у мене справ немає.
5 Ненавиджу я товариство злих,
й з безбожниками водитись не бажаю.
6 На знак невинності своєї мию руки,
щоби ходить довкола вівтаря Твого, О Господи,
7 і щоб воздати Тобі хвалу,
та ще оповістить про чудеса
усі, що створені були Тобою.
8 О Господи, люблю Твою оселю[a],
де сяє Твоя слава Господня—то яскраве сяйво,
яким Бог повідомляв людям про Свою присутність.
9 О Боже, не карай мене укупі з грішниками
і не відбирай мого життя,
як у людей тих кровожерних,
10 які завжди готові кривдить інших
й чиї долоні завжди прагнуть хабаря.
11 А я життя у чистоті проводжу,
будь милосердний, порятуй мене!
12 Нічого не погрожує мені, коли
я славлю Бога на велелюднім зібранні.
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[b].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[c] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International