M’Cheyne Bible Reading Plan
Помазання Саула
10 З цими словами Самуїл витягнув посудину з оливою, полив нею Саулову голову й поцілував його, промовивши: «Хіба не Господь посвятив тебе у проводирі Свого спадку[a]. 2 Після того, як ти мене залишиш сьогодні, тобі зустрінуться двоє чоловіків біля гробу Рахилі в Зелзі на кордоні з Веніаминовими землями. Вони тобі скажуть: „Ті віслюки, яких ти вирушив шукати, знайшлися. А батько вже ними не переймається, за тебе хвилюється. Він сказав: „Що з моїм сином?”
3 Потім звідти ти підеш далі, аж доки не дійдеш до великого дуба Таворського. Тобі зустрінуться троє чоловіків, які йдуть до Бетела побачитися з Богом. Один нестиме трьох козенят, другий—три буханці хліба, а третій—бурдюк вина. 4 Вони з тобою привітаються й запропонують дві хлібини[b], які ти приймеш.
5 Після цього ти прийдеш до Гівеат-Елогіма, де стоїть филистимська сторожова башта. Коли ти наблизишся до міста, зустрінеш гурт пророків, які спускатимуться з узвишшя. Перед ними будуть арфи, бубни, сурми та ліри, а самі вони пророкуватимуть. 6 На тебе потужно зійде Господній Дух, і ти почнеш пророкувати разом з ними, постанеш іншою людиною. 7 Як тільки сповняться ці прикмети, роби все, що забажаєш, бо з тобою буде Бог.
8 Йди поперед мене в Ґілґал. Я, звісно, прийду до тебе, щоб принести жертву всеспалення та мирну жертву. Але ти мусиш чекати сім днів, доки я прийду й скажу, що тобі робити».
9 Коли Саул відвернувся від Самуїла, щоб повертатися додому, Бог замінив йому серце, і того ж дня відбулося все передбачене Самуїлом.
10 Коли вони прибули до Ґівеа, його зустрів гурт пророків. Божий Дух потужно зійшов на нього, і він шаманив між іншими. 11 Коли всі, хто знав його раніше, побачили, що він з пророками теж віщує, почали дивуватися: «Що це сталося з сином Кіша? Невже Саул теж серед пророків?» 12 Місцевий житель відповів: «А їхній батько[c] хто?» Так і виникло прислів’я: «Невже Саул теж серед пророків?» 13 Коли Саул скінчив пророкувати, він піднявся на узвишшя.
14 Дядько Саула спитав у нього й слуги його: «Де ви були?»
«Шукали віслюків,—відповів той,—але коли побачили, що їх не знайти, пішли до Самуїла».
15 «Ну ж бо розкажи, що тобі Самуїл сказав»,—поцікавився дядько Саула.
16 «Він запевнив нас, що віслюків знайдено»,—відповів Саул. Але він не розповів дядькові, що Самуїл говорив про володарювання.
17 Самуїл скликав народ Ізраїлю прийти до Господа в Міцпу 18 і звернувся до дітей Ізраїлевих з такими словами: «Ось що Господь Бог Ізраїлю говорить: „Я вивів Ізраїль з Єгипту, звільнив вас з-під влади Єгипту та всіх царств, які вас гнобили. 19 Та сьогодні ви відмовляєтеся від вашого Бога, Який визволяє вас з усіх бід та нещасть. Ви сказали: „Ні, признач царя над нами”. Тому постаньте перед Господом за племенами та родами”».
20 Коли Самуїл підвів ближче всі племена Ізраїлю, було вибране Веніаминове коліно. 21 Тоді він поставив Веніаминове коліно рід за родом, та був обраний рід Матрі. Вибрано Саула, сина Кіша. Але коли почали його шукати, то не знайшли. 22 Спитали у Господа знову: «Цей чоловік уже прийшов сюди?»
Господь відповів: «Так, він сховався в обозі». 23 Побігли по нього, привели, і коли він опинився серед людей, то виявився на голову вищим за будь-кого. 24 Самуїл звернувся до всіх присутніх: «Ви бачите цього чоловіка—обранця Господнього? Такого, як він, немає більше між людей». Тоді люди закричали: «Хай живе цар!»
25 Самуїл пояснив людям, якими законами управляється царство. Він їх записав підряд на сувої і поклав перед Господом. Тоді відіслав усіх по домівках. 26 Саул також пішов додому в Ґівеа в супроводі хоробрих воїнів, серця яких запалив Бог. 27 Але деякі баламути сумнівалися: «Як цей чолов’яга може нас врятувати?» Вони зневажали його й не принесли ніяких дарунків, але Саул змовчав.
Нагаш, цар аммонійців
Нагаш, цар аммонійців, ображав роди Ґада і Рувима. Нагаш виколов праве око кожному чоловікові. Нагаш нікому не дозволяв допомогти їм. Нагаш, цар аммонійців, виколов праве око кожному ізраїльтянину, що жив на правому березі Йордану. Але сім тисяч ізраїльтян утекли від аммонійців і прийшлі в Явеш-Ґілеад[d].
Життя освячене Духом Святим
8 Тож немає зараз осуду тим, хто в Ісусі Христі. 2 Бо Закон Духа, що дає життя, звільнив мене[a] від закону гріха, що веде до смерті. 3 Бог здійснив те, що не зміг зробити Мойсеїв Закон. Бо Закон Мойсеїв був ослаблений бездуховною і грішною людською природою. Пославши Свого Сина у людському грішному тілі як жертву за гріх, Бог використав людське життя, щоб засудити гріх. 4 Він зробив це для того, щоб праведні вимоги Закону могли здійснитися через нас, хто живе не згідно зі своєю недуховною природою, але згідно з Духом Святим.
5 Люди, які живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе слідуючи Духу Святому, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає. 6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.
7 Розум, керований бездуховною людською природою—проти Бога, бо він не підкоряється і не може підкоритися Законові Божому. 8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.
9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу. 10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом. 11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам через Дух, який живе в вас.
12 Отже, брати і сестри мої, ми не боржники своєї бездуховної людської натури і не повинні жити в покорі їй. 13 Бо якщо житимете під її владою, то прийде духовна смерть. Якщо за допомогою Духа Святого позбавляєтеся тілесних вчинків, то матимете справжнє життя. 14 Бо справжні діти Божі—це ті, хто керується Духом Божим. 15 Адже Дух, який ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!»[b]—що означає: «Батько!» 16 І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми—Божі діти. 17 А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його славу.
Слава у майбутньому
18 Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою славою, яку ми матимемо в майбутньому. 19 Адже створений мир із нетерпінням чекає на той час, коли стане відомо, хто є Божими дітьми.
20-21 Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі. 22 Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами. 23 І не лише світ, але ми також чекали, відчуваючи біль. Ми, хто має Дух Святий, як перший зародок благословення Божого, поки що ми терпляче очікуємо повного усиновлення, коли Бог визволить наші тіла.
24 Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить? 25 Оскільки ми сподіваємося на те, чого не бачимо, ми чекаємо його з терпінням.
26 Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш. 27 Та Бог бачить, що є в серцях наших. Він розуміє Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих.
28 І ми знаємо, що Бог у всьому підтримує тих, хто любить Його, хто покликаний згідно з Його волею. 29 Бог знав тих людей ще до створення світу. Тож Він призначив їх бути такими, як Син Його, щоб Син Божий міг стати старшим серед багатьох братів і сестер. 30 Тож Бог покликав тих людей і ті, хто були покликані, були виправдані перед Богом. А ті, хто були виправдані, були прославлені.
Любов Божа—в Ісусі Христі
31 Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто ж проти? 32 Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм. 33 Хто може звинуватити людей, яких Бог обрав? Бог їх виправдовує. 34 То хто ж звинувачує? Ісус Христос помер і, що важливіше, воскрес із мертвих. Він сидить по праву руку від Бога і також заступається за нас. 35 Хто зможе відняти нас від любові Христової? Може, лихо якесь, злидні, переслідування, голод чи голизна, небезпека яка чи смерть від меча? 36 Як сказано у Святому Писанні:
«За Тебе нас щодня вбивають,
нас вважають вівцями,
придатними лише на заколення».(A)
37 Ні, у всьому цьому ми здобуваємо найбільшу перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. 38-39 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні вищі духи, ні те що тепер, ні те що в майбутньому, ані яка духовна влада, ніщо над нами, ані під нами, ні будь-яке інше створіння—ніщо не зможе відлучити нас від Божої любові, яка знаходиться в Христі Ісусі, нашому Господі.
Послання про филистимлян
47 Це слово Господа, що було пророку Єремії щодо филистимлян перед тим, як фараон напав на Ґазу.
2 Ось що Господь каже:
«Армії чужинців-ворогів ринуть із півночі,
стануть вони як води бурхливі.
Затоплять вони усю землю
і все що на ній живе:
міста і мешканців усіх.
Кричатиме люд,
і голоситиме кожен живий.
3 Під тупіт бойових могутніх його коней,
під гуркіт колісниць його, під стук коліс.
Батьки на допомогу дітям не прийдуть,
бо руки в них зомліють.
4 Бо день настане той,
щоб вигубити всіх филистимлян,
які лишилися у Тирі і Сидоні.
Бо вигубить Господь филистимлян
на березі Кафтора[a].
5 Чоловіки у Ґазі поголили голови свої[b],
а люди Ашкелона оніміли.
Останки в полі,
доки різати будете себе?[c]
6 О меч Господній! Коли ти вже спочинеш!
Сховайся в піхву, відпочинь і заспокойся!
7 Та як же заспокоїтись йому?
Господь віддав йому наказ,
націлив Він його на Ашкелон і узбережжя».
1 Псалом Давида.
Господь—мій пастир, через те я маю все.
2 В зелених луках Він дає мені спочити,
веде мене повз тихі води озерні.
3 Він оживляє мою душу,
шляхами добрими[a] ведучи мене,
являючи всю доброту Свою.
4 І навіть у долині смерті чорній[b]
нещастя не злякаюсь я, бо Ти завжди зі мною.
Твій жезл і палиця мене втішають[c].
5 Накрив Ти стіл мені перед очима ворогів моїх.
Моє волосся Ти оливою змастив,
наповнив келих мій, аж через вінця ллється.
6 І справді, щедрість і любов Твої
до скону днів моїх мене не лишать.
І довго-довго ще лишатимуся я в Оселі[d] Господа[e].
1 Псалом Давида.
Земля належить Господу і світ,
і все живе, що є у цьому світі,
2 оскільки Бог є Тим, хто суходіл створив
і укріпив над морем і річками.
3 Кому дано піднятись на Господню гору[f]?
Хто зійде до Його святого місця?
4 Лиш той, у кого думка чиста і праведне життя,
хто ім’ям[g] моїм не присягав лукаво
і обіцянок лживих не давав,
5 лиш той у Господа знайде благословення,
дістане милість Божу лише той,
хто служить їм і принесе звитягу.
6 Це тих стосовно,
які шукають Якового Бога. Села
7 О Брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
8 Хто цей славетний Цар?
То всемогутній Господь всесильний,
Господь, непереможний воїн.
9 О брами, свої голови зведіть!
Правічні двері, ширше відчиніться,
щоб увійшов крізь вас преславний Цар!
10 Хто той славетний Цар?
Господь Усемогутній,
це Він отой преславний Цар!
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International