M’Cheyne Bible Reading Plan
Самуїл посвячує Саула
9 Жив якось відомий заможний чоловік із коліна Веніамина на ім’я Кіш, син Авіела, сина Зерора, сина Векората, сина Афії з коліна Веніаминового. 2 Мав цей чоловік сина Саула, принадного юнака, якому не було рівних серед ізраїльської молоді, бо був він на голову вищий за будь-кого з них.
3 Сталося так, що пропали віслюки Саулового батька, Кіша. Кіш сказав своєму синові Саулу: «Візьми з собою когось із слуг та й пошукайте віслюків». 4 Ось вони й пройшли горами Ефраїма та довкола Шаліші, але тварин не знайшли. Потім пройшли землі Шаалима, але й там не було віслюків. Пройшли землю Веніамина, проте не відшукали їх.
5 Коли вони наблизилися до Зуфа, Саул сказав слузі, який ішов поруч: «Послухай-но, повернімося, а то батько турбуватиметься вже не про віслюків, а про нас».
6 Слуга відповів йому: «Знаєш, у цьому місті живе Божий чоловік, дуже шанований; все, що передбачає, збувається. Ходімо зразу ж до нього. Може, він нас напоумить, куди нам податися». 7 Саул відгукнувся: «Якщо підемо, що ми можемо дати чоловіку? Харчів у наших торбах вже немає. І подарунка для Божої людини не маємо. Що у нас є?»
8 Слуга знову Саулові: «Послухайте, у мене є чверть шекеля срібла[a]. Я й віддам його Божому чоловікові за те, що він нам розкаже куди йти». 9 (Колись в Ізраїлі, якщо чоловік хотів дізнатися про щось у Бога, він казав: «Ходімо до ясновидця». Так у ті часи називали пророків).
10 «Слушна думка,—погодився з пропозицією слуги Саул.—Ходімо».
Ось вони й вирушили до того міста, де жив Божий чоловік. 11 Піднімаючись на пагорб, де розкинулося місто, вони зустріли кількох дівчат, які вийшли набрати води. «Тут ясновидець?»—спитали вони дівчат. 12 «Тут,—відказали дівчата,—перед вами. Поспішайте! Він сьогодні прийшов до міста, бо люди приноситимуть жертву на узвишші. 13 Як тільки увійдете в місто, так і знайдете його ще до того, як він підніметься трапезувати на узвишшя. Люди без нього не почнуть, оскільки він мусить благословити жертву. А вже потім запрошені почнуть їсти. Піднімайтеся хутчіше, маєте його відразу ж і знайти».
14 Вони ввійшли в місто, і їм назустріч вийшов Самуїл, який піднімався на узвишшя. 15 Напередодні приходу Саула Господь відкрив Самуїлу таке: 16 «Десь о такій порі завтра пришлю тобі чоловіка з Веніаминового краю. Посвяти його в проводирі Мого народу ізраїльського. Він звільнить Мій народ від гніту филистимлян. Я зглянувся над стражданням[b] Мого народу, бо до Мене долинув його стогін».
17 Коли Самуїл побачив Саула, Господь сказав йому: «Ось той чоловік, про якого Я тобі говорив; він поведе Мій народ».
18 Саул наблизився до Самуїла, який стояв під брамою, й запитав: «Скажи, будь-ласка, де живе провидець?»
19 «Я провидець,—відповів Самуїл.—Іди переді мною до узвишшя, оскільки тобі належить трапезувати зі мною, а вранці я тебе відішлю, розповівши все, що в тебе на душі коїться. 20 А те, що ти згубив віслюків три дні тому, нехай тебе не хвилює; вони знайшлися. До кого ж звернені багаті люди Ізраїлю, як не до тебе та роду батька твого?»
21 Саул відповів: «Але хіба я не з Веніаминового коліна, хіба я не з найменшого племені Ізраїлю, хіба мій рід не найменший з усіх родів племені веніаминового? Чому ти мені таке кажеш?»
22 Тоді Самуїл провів Саула та його слугу до зали й посадив перед іншими запрошеними людьми, яких було близько тридцяти. 23 Самуїл звернувся до кухаря: «Дай йому шмат м’яса, той, що я звелів тобі відкласти».
24 Ось кухар узяв стегно[c] з тим, що на ньому було, та й поклав перед Саулом. Самуїл мовив: «Ось те, що притримали для тебе. Їж, тому що воно було відкладене саме для тебе на цей випадок». Так Саул трапезував із Самуїлом того дня.
25 Після того, як вони спустилися з міського узвишшя, Самуїл приготував постіль для Саула на даху свого будинку. 26 Там Саул і спав[d]. На світанку. Самуїл покликав Саула на даху: «Збирайся, я тебе виряджу в дорогу». Коли Саул зібрався, вони разом з Самуїлом вийшли надвір. 27 Коли спускалися до околиці міста, Самуїл сказав Саулу: «Накажи слузі йти попереду». Слуга так і зробив.
Самуїл сказав Саулу: «А ти зупинись на хвильку, щоб я міг тобі передати послання від Бога».
Ми звільнилися від Закону
7 Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? 2 Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. 3 Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
4 Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. 5 Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. 6 Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
Боротьба з гріхом
7 Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»(A).
8 Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
9 Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. 10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. 11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
12 Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. 13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
Внутрішня боротьба
14 Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. 15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. 16 І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. 17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. 18 Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. 19 Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. 20 Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.
21 Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. 22 Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. 23 Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.
24 О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? 25 Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.
Послання Господа про народи
46 Ось слово Господа пророку Єремії щодо народів.
Щодо Єгипту
2 Це послання про військо фараона Неко, царя Єгипту, розбитого при Карчеміші на річці Євфрат Навуходоносором, царем вавилонським, на четвертому році царювання Єгоякима[a], сина Йосії, царя Юдеї:
3 «Готуйте щити, великі й малі,
до бою ставайте!
4 Коней сідлайте, шикуйтеся, шоломи вдягніть,
списи шліфуйте, у панцир вберіться.
5 Та що це я бачу?
Вони налякані, вони тікають.
Побито їхніх воїнів,
вони п’ятами накивали.
Не обертаючись, тікають, бо жах їх охопив».
Так каже Господь:
6 «Та спритним не втекти,
не врятуватись дужим.
На півночі біля ріки Євфрату
вони спіткнулися і впали.
7 Хто то здіймається, мов Ніл,
немов високі хвилі річкові?
8 Здіймається Єгипет, наче Ніл,
немов високі хвилі річкові.
Він каже: „Я здіймуся, покрию землю,
змету міста із мешканцями разом”.
9 Рушайте, коні!
Колісниці, мчіть шалено!
Вперед, бійці, чоловіки із Кушу[b] й Путу зі щитами,
мужі і з Лідії із луками своїми.
10 Той день належатиме Богу,
Господу Всемогутньому,
то день відплати Його люті.
Меч буде жерти, доки не насититься,
аж доки спрагу не вгамує кров’ю ворогів.
Господь, Господь Усемогутній принесе пожертву
в землі північній на ріці Євфрат.
11 Єгипет, йди до Ґілеада і візьми бальзаму!
Але даремно шукати ліки,
бо зцілення тобі не буде.
12 Народи про твою ганьбу почують,
а твій плач наповнить землю,
твої бійці одне об одного спіткнулися і впали».
13 Ось слово Господа пророку Єремії про те, як Навуходоносор, цар Вавилону, прийшов напасти на Єгипет.
14 «Оголоси в Єгипті, проголоси в Миґдолі
і об’яви в Мемфісі й Тапанесі:
„Лаштуйтеся до бою,
бо меч пожер усіх навколо”.
15 Єгипте, армії твої побито.
Вони не билися проти ворога їхнього,
бо Господь покарав їх.
16 Примусив Він спіткнутися людей,
одне на одного попадали вони.
Вони казатимуть: „Вставайте,
повернемось до нашого народу,
і до землі, де народились,
втечем від цього згубного меча гнобителя”».
17 Вони кричали там:
«Той фараон, Єгипту цар—лиш галас,
велику славу втратив він».
18 «Так само правда, як і те, що Я живу,—
каже Цар, чиє ім’я Господь Усемогутній,—
загарбник невблаганно наближається,
він, мов Тавор[c] серед гір,
мов Кармел понад морем.
19 Складай собі для виселення речі, дочко Єгипту,
адже Мемфіс обернеться на пустелю
і буде спалений, безлюдний буде.
20 Єгипет—прекрасна телиця,
але на неї ґедзь із півночі[d] летить.
21 У її лавах найманці, і ті немов вгодовані телята,
але й вони втекли, встояти неспроможні,
бо прийшов день жаху, кари день.
22 Вона шипить, мов змія повзуча,
бо вороги ідуть у повній силі,
до неї приступають із сокирами, мов дроворуби».
23 «Вони рубатимуть її ліси[e],—Господь каже,—
хоч їх неміряно було,
було їх більше, аніж сарани,
—нелічені і неозорі.
24 Єгипет буде зганьблено,
північним зайдам буде віддано його».
25 Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: «Я покараю Амона, бога Тевеса[f], фараона, Єгипет і всіх богів й царів його та тих, хто покладається на фараона. 26 Я їх віддам у руки тих, що прагне вбити їх: Навуходоносору, царю вавилонському, і слугам його. А потім, однак, Єгипет заселено буде, як у давнину».
Так каже Господь:
27 «А ти, слуго Мій Якове, не бійся,
не бентежся, Ізраїле,
бо Я поверну вас із країв далеких,
нащадків ваших поверну з вигнання.
Повернеться Яків, спокійний буде і безпечний,
і не лякатиме його ніхто».
28 «Не бійся, Якове, слуго Мій,—
Господь каже,—бо Я з тобою,
Я вигублю усі народи,
поміж яких тебе розкидав.
Я тебе не вигублю,
але Я тебе покараю справедливо».
1 Для диригента. На мелодію[a] «Світанкова лань». Псалом Давида.
2 Мій Боже, Боже мій! Навіщо Ти мене покинув?
Ти надто вже далеко, щоб мене спасти
і щоб почуть слова мого благання!
3 Мій Боже, день-у-день гукаю,
та не відповідаєш Ти.
Не замовкаю ні на мить вночі.
4 Боже, Ти—святий[b],
Ти справжній цар Ізраїлю,
Тебе народ ізраїльський невтомно прославляє!
5 На Тебе покладались Наші предки,
і Ти їм порятунок дав!
6 Волання їх були про допомогу до Тебе,
й Ти їх врятував.
Вони довірились Тобі і не зганьбились.
7 А я—черв’як, ніщо, не чоловік!
Мене ганьбить народ і зневажає.
8 При зустрічі усі глузують з мене,
показують язик, хитають головою.
9 Вони глузують:
«Хай у Господа попросить допомоги.
Нехай Бог його врятує, визволить його,
адже Він так опікується ним!»
10 Ти той, Хто вивів з черева мене,
той, Хто втішав мене при материнських грудях.
11 Ти Бог мій від народження мого,
до рук Твоїх дбайливих я потрапив з лона.
12 І через те не полишай мене
у мить, коли турботи близько.
Хто ж може ще мені допомогти!
13 У наступ рвуться дужі вороги,
з усіх боків мене вже оточили.
14 Змикають вже щелепи,
вони, неначе леви розривають свою здобич.
15 Відвагу і надію втратив я,
немовби стік водою, як розійшлись кістки.
І розтопилось серце, наче віск в мені.
16 І сила, витекла, неначе та вода
із глечика розбитого на землю.
До піднебіння мій язик прилип,
підвів мене Ти до порога смерті.
17 Мов зграя псів скажених, оточили
мене погани.
Неначе леви, вгризлись в руки й ноги.
18 Я можу всі свої кістки порахувати.
Вони в’їдаються очима в мене.
19 Вони мій одяг ділять між собою,
моє вбрання за жеребом розподіляють.
20 Не віддаляйся, Господи, від мене.
Ти, моя сило, поспіши мені допомогти.
21 І від меча врятуй Ти мою душу,
дорогоцінне вбережи моє життя!
22 І порятуй мене від пащі лева.
Від буйволиних рогів захисти.
23 Бог врятував мене. Я сповіщу моїм братам
і моїм сестрам розповім про тебе,
про ті чудеса, що Ти зробив.
Перед народом всім співатиму про Тебе.
24 Восславте Бога, Боголюби!
Нащадки Якова, звеличуйте Його!
Його шануйте, всі нащадки Ізраїля[c]!
25 Адже Господь опікується й досі
народом бідним у часи страждань!
Він не ховається, коли Його покличуть.
Він відгукнеться, Він прийде на допомогу.
26 Я прославлятиму Тебе серед людей
за всі діла Твої великі.
Перед лицем прибічників Твоїх,
я принесу обіцяні офіри.
27 Прийдуть смиренні, поїдять і наїдяться[d]!
Ті, хто шукає Господа, хваліть Його завжди,
і ваше серце буде щасливе на віки!
28 Всі люди у далеких землях, пам’ятайте
про Господа й до Нього поверніться!
Нехай усі народи на землі
в пошані схиляться перед Тобою!
29 Чому? Бо Господу належить царство,
правитель над всіма народами—Господь!
30 Трапезуватимуть усі здорові,
схилятимуться перед Ним!
І на порозі смерті й мертві:
всі схилятимуться перед Ним!
31 Нащадки їх служитимуть Йому.
Прийдешнім поколінням говоритимуть вони
про славу нашого Володаря.
32 А ті, коли прийдуть,
ще ненародженим розповідати будуть
про те добро, яке зробив Господь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International