M’Cheyne Bible Reading Plan

Ковчег в Ашдоді й Екроні

5 Захопивши Божий ковчег, филистимляни перенесли його з Евенезера до Ашдода. ² Коли филистимляни забрали Божий ковчег, вони принесли ковчег до храму Даґона^[a] й помістили біля Даґона. ³ Прокинувшись наступного ранку, ашдодці побачили, що Даґон упав долілиць перед Божим ковчегом! Вони взяли Даґона й поставили на своє місце. ⁴ Але коли прокинулися наступного ранку, Даґон знову впав долілиць перед Божим ковчегом! У Даґона були відбиті голова й обидві руки, які валялися на призьбі, залишився неушкоджений тільки тулуб. ⁵ Ось чому понині ні священики Даґона, ні будь-хто інший не ступають на призьбу, коли входять у храм Даґона в Ашдоді.

⁶ Рука Господа тяжко вразила жителів Ашдода і його околиць. Вона спустошила Ашдод та його околиці пухлинами. Господь також наслав на них пацюків, які спустошували землю і насмерть лякали мешканців цього міста^[b]. ⁷ Коли жителі Ашдоду зрозуміли, що скоїлося, вони сказали: «Ковчег Бога Ізраїлю не повинен залишатися з нами, бо Його рука гнітить нас і нашого бога Даґона». ⁸ Тому вони скликали всіх филистимських правителів і почали з ними радитися: «Що нам робити з ковчегом Бога Ізраїлю?»

Ті відповіли: «Нехай передадуть ковчег Бога Ізраїлю до Ґата».

Отож ковчег Бога Ізраїлю був переданий до Ґата.

⁹ Але як тільки вони його передали, рука Господня почала тяжіти над цим містом, викликавши в ньому велике замішання. Він наслав пухлини на жителів міста, як молодих, так і старих. ¹⁰ Вони передали ковчег Божий до Екрона.

Коли Божий ковчег прибув до Екрона, його жителі зчинили галас: «Вони принесли ковчег Бога Ізраїлю, щоб убити нас і наших людей». ¹¹ Вони скликали всіх правителів филистимських і попросили їх: «Відішліть ковчег Бога Ізраїлю, нехай він повертається на своє місце, інакше він уб’є нас, наш народ». Адже смерть посіяла в місті паніку; Господня рука дуже гнітила людей. ¹² Хто не вмер, той захворів на пухлину, і стогін міста піднявся аж до небес.

Повернення ковчега до Ізраїлю

6 Після семи місяців перебування ковчега Господнього на землях филистимлян, ² вони скликали священиків та чаклунів і запитали: «Що нам робити з Господнім ковчегом? Розкажіть нам, як його повернути на своє місце?»

³ Ті відповіли: «Якщо будете відправляти ковчег Бога Ізраїлю, не відсилайте його порожнім, а неодмінно пошліть ще й жертви спокути, і тоді зцілитеся»^[c].

⁴ Филистимляни спитали: «Яку жертву на спокуту слід Йому послати?»

Священики й провидці відповіли: «П’ять золотих пухлин та п’ять золотих пацюків, за кількістю филистимських правителів, бо на вас і ваших поводирів напала одна й та сама болячка. ⁵ Зробіть із золота подоби ваших пухлин та пацюків, що спустошують край, і вшануйте Бога Ізраїлю. Може, Він і зніме Свою руку з вас, ваших богів, та вашої землі. ⁶ Навіщо вам черствіти серцями, як зачерствіли серцями єгиптяни й фараони? Коли Він був з ними, хіба вони не відпустили ізраїльтян, щоб ті могли піти своєї дорогою?

⁷ Тепер змайструйте новий віз, візьміть двох дійних корів, які не ходили під ярмом, запряжіть тих корів, а телят їхніх заберіть геть від них додому^[d]. ⁸ Візьміть Господній ковчег і поставте його на віз, а поряд із ним поставте скриньку, в яку покладете вироби з золота, що їх посилаєте як пожертву за провини ваші. Штовхніть віз, і нехай він котиться своїм шляхом. ⁹ Але стежте за ним. Якщо він дійде до своїх земель, до Бет-Шемеша, значить, Господь зробив нам таке велике лихо. А якщо ні, тоді ми вже знатимемо, що то не Його рука нас вразила, а що то сталося випадково».

¹⁰ Так люди і зробили. Вони взяли двох дійних корів, запрягли їх у віз, а телят їхніх тримали вдома. ¹¹ Тоді поставили ковчег Господній, скриньку з золотими пацюками й виливками пухлин на віз. ¹² Корови рушили просто до Бет-Шемеша, не звертаючи зі шляху ні праворуч, ні ліворуч та мукаючи весь час. Филистимські правителі супроводжували їх аж до кордону Бет-Шемеша.

¹³ Якраз на той час люди Бет-Шемеша жали пшеницю в долині. Коли вони помітили ковчег, то дуже зраділи, що побачили його. ¹⁴ А віз підкотив до поля Ісуса з Бет-Шемеша й зупинився поряд з великим каменем. Люди порубали віз на дрова, а корів принесли жертву всеспалення Господу. ¹⁵ Левити зняли Господній ковчег та скриньку з золотими речами й поставили їх на великий камінь. Того дня люди Бет-Шемеша приносили Господу жертви всеспалення й пожертви. ¹⁶ П’ять филистимських правителів бачили це і того ж дня повернулися до Екрона.

¹⁷ Ті золоті пухлини були послані филистимлянами Господу як жертви спокути, по одній за міста Ашдод, Ґазу, Ашкелон, Ґат і Екрон. ¹⁸ А кількість золотих пацюків відповідала кількості филистимських поселень, які належали п’ятьом правителям—від укріплених міст до сіл. Великий камінь, на який вони поставили Господній ковчег, і по сьогодні є свідком тих подій на полі Ісуса з Бет-Шемеша.

¹⁹ Але Бог вразив людей Бет-Шемеша, скаравши на смерть сімдесят чоловік^[e], за те що вони, не бувши священиками, подивилися на Господній ковчег. Люди були в жалобі, бо Господь завдав їм дуже тяжкого удару. ²⁰ Люди Бет-Шемеша питали: «Де є священик, хто може стати перед лицем Господа, цього Святого Бога? До кого потрапить звідси ковчег?»

²¹ Потім вони відправили гінців до людей Киріат-Єарима зі словами: «Филистимляни повернули Господній ковчег. Прийдіть зі священиками і заберіть його до себе».

Праведність перед Богом

5 Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, то маємо мир^[a] з Ним через Господа нашого Ісуса Христа. ² Через нашу віру, Христос дав нам можливість зазнати благодать Божу, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до слави Господньої. ³ І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. ⁴ Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. ⁵ Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам.

⁶ Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. Та, у призначений час, Він віддав Своє життя, рятуючи нас. ⁷ Рідко буває, щоб хтось віддав життя за іншу людину, навіть якщо то дуже добра людина.

⁸ Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками. ⁹ Оскільки тепер ми виправдані перед Богом кров’ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса. ¹⁰ Коли ми були ще ворогами Богу, Він примирив нас з Собою через смерть Свого Сина. Надто ж зараз, коли ми стали Його друзями, врятуємося життям Його Сина. ¹¹ Більше того, ми радіємо тому, що Всевишній зробив для нас через Господа нашого Ісуса Христа, завдяки Якому ми тепер примирилися з Богом.

Адам і Христос

¹² Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили. ¹³ Гріх був у світі й до того, як Закон з’явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону. ¹⁴ Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше.

¹⁵ Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Милість же Божа набагато більша, бо через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, багато людей одержало дар Божий. ¹⁶ Адам був засуджений за один гріх. Але дар Божий не такий, бо він веде до виправдання за багато гріхів. ¹⁷ Через гріх одного чоловіка запанувала смерть. Але зараз багато людей одержують милість Божу і Божий дар праведності. Безумовно, вони матимуть істинне життя, і пануватимуть через одного Чоловіка, Ісуса Христа.

¹⁸ Отже, якщо провина Адама привела до засудження всіх людей, так само праведність Христа привела до виправдання і вічного життя для всіх. ¹⁹ Як за непослух однієї людини всі стали грішниками, так і завдяки покірливості однієї людини стануть праведними.

²⁰ Закон прийшов для того, щоб збільшити переступ, та коли гріх збільшувався, навіть більшою ставала милість Божа. ²¹ Гріх панував завдяки смерті, але Бог дав людям більше милості для того, щоб вона могла панувати, роблячи людей праведними з Ним. Вона приносить вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа.

43 Коли Єремія скінчив переказувати людям усі слова Господа їхнього Бога: все, що Господь їхній Бог передав їм ² —Азарія, син Гошаї, та Йоханан, син Кареа, і всі інші люди, що закликали до непокори, сказали: «Ти брешеш! Господь Бог наш не посилав тебе до нас, кажучи: „Не ходіть до Єгипту, щоб жити чужинцями!” ³ То Варух, син Нерії, нацьковує тебе на нас, щоб видати нас вавилонянам, щоб нас убили чи заслали до Вавилона».

⁴ Тож Йоханан, син Кареа, і всі воєначальники, і всі люди не послухали Господнього наказу лишитися в Юдеї. ⁵ Йоханан, син Кареа, і усі воєначальники взяли решту юдеїв, що повернулися в землю Юдеї з усіх народів, серед яких їх порозкидано було,— ⁶ всіх чоловіків, жінок, дітей, і синів царя, кожного, кого Невузарадан, начальник варти при Ґедалії, синові Агікама, сина Шафана, лишив разом із пророком Єремією та Варухом, сином Нерії. ⁷ Тож вони прийшли до землі Єгипетської, бо не послухалися Господа. І дійшли аж до Тапанеса^[a].

⁸ І слово Господа було Єремії в Тапанесі: ⁹ «Візьми в руку велике каміння і на очах у євреїв зарий у глиняну долівку коло входу в дім фараона в Тапанесі. ¹⁰ Тоді скажи їм: „Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: „Я пошлю по слугу Мого Навуходоносора, царя вавилонського. Я його престол поставлю над отим камінням, що зарив, і він напне свій царський намет над ним.

¹¹ Він прийде й нападе на землю єгипетську: вбивати, брати в полон, карати—хто на що заслуговує. ¹² Навуходоносор запалить багаття у домах єгипетських богів, спаливши або захопивши їх. Як пастух чистить свій одяг від бруду, так само і він вичистить усю землю єгипетську і спокійно лишить її. ¹³ Він порозбиває кам’яні стовпи в домі бога Сонця^[b], що в землі Єгипетській, і віддасть вогню дома богів Єгипту”».

¹ Для диригента. Псалом Давида.