M’Cheyne Bible Reading Plan
Підготовка до війни
20 Тоді виступили всі сини Ізраїлю від Дана до Беершеби, навіть із землі Ґілеадської[a]. І зібрались вони всі як один перед Господом у Міцпі. 2 Вожді всього народу, всіх колін ізраїльських були присутні на тому зібранні людей Божих: чотириста тисяч воїнів, озброєних мечами.
3 Люди Веніаминові прочули, що ізраїльтяни зібралися в Міцпі. Ізраїльтяни сказали: «Скажіть, як же таке лихо сталося?» 4 Левит, хазяїн тієї закатованої жінки, відповів: «Я прийшов до Ґівеа, міста, що належить людям Веніаминовим, зі своєю наложницею, щоб заночувати. 5 Але заможні мешканці Ґівеа намірилися на мене. Вночі вони оточили будинок. Вони хотіли вбити мене і зґвалтували мою наложницю, і вона померла. 6 Тоді взяв я наложницю свою, порізав її на шматки й розіслав по всіх усюдах ізраїльських спадкоємних земель, бо вчинили вони ганебний і безглуздий гріх в Ізраїлі. 7 Отож тепер, усі присутні тут ізраїльтяни, давайте зараз зберемося й порадимося!»
8 Всі люди як один підвелися й сказали: «Жоден із нас не піде до свого намету, ніхто не повернеться додому. 9 Але зараз ось що ми маємо зробити з Ґівеа. Ми підемо на нього за жеребом. 10 Ми візьмемо по десять чоловік із кожної сотні з колін ізраїльських і по сотні з кожної тисячі, і по тисячі з кожних десяти тисяч, щоб узяли продовольство для війська, щоб піти й заподіяти Ґівеа Веніаминовому такий же гріх, як і той, що вони заподіяли в Ізраїлі».
11 Отож усі сини ізраїльські як один зібралися проти міста. 12 Коліна ізраїльські розіслали своїх людей по всіх поселеннях коліна Веніаминового з такими словами: «Що то за лихо, що поміж вами скоїлося? 13 Видайте зараз нам тих розпусників, які ховаються у Ґівеа, щоб ми повбивали їх і викорінили зло з Ізраїлю». Але люди Веніаминові не послухалися ізраїльтян.
14 Люди Веніаминові з усіх міст посходилися до Ґівеа, щоб виступити проти ізраїльтян. 15 У той день з різних міст зібралося двадцять шість тисяч воїнів Веніаминових, озброєних мечами. А крім того, ще й сімсот спеціально тренованих воїнів і мешканців Ґівеа. 16 А ще було сімсот відібраних добірних воїнів, навчених вести бій лівою рукою. І кожен міг влучити з пращі у волосинку, і ніколи б не схибив.
17 Отож усі ізраїльтяни, крім людей Веніаминових, зібрали чотириста тисяч людей, озброєних мечами, всі добірні воїни. 18 Вони зібралися й пішли до Бетела, й ізраїльтяни звернулися до Бога: «Хто перший з-поміж нас має йти на битву з веніаминіями?» Господь відповів: «Юда—перший».
Війна
19 Отож ізраїльтяни вирушили вранці й розбили табір неподалік від Ґівеа. 20 Ізраїльтяни виступили проти Веніамина. Вони підготувалися до битви під Ґівеа. 21 Люди Веніаминові вийшли проти них із міста Ґівеа. І того дня полягло двадцять дві тисячі синів Ізраїлю.
22 Військо ізраїльське зібралося з силами і знову приготувалося до битви на тому ж місці, де збиралося напередодні. 23 Ізраїльтяни ридали й благали Господа до вечора, вони питали Його: «Чи маємо ми йти знову війною проти наших братів—людей Веніаминових?»
Господь відповів: «Ідіть і бийтеся з ними».
24 Отож наступного дня ізраїльтяни виступили проти веніаминіїв. 25 Веніаминові ж люди вийшли з Ґівеа наступного дня їм назустріч і поклали на полі бою ще вісімнадцять тисяч ізраїльських синів (усі вони були озброєні мечами).
26 Тоді всі ізраїльтяни, все військо, піднялися й прийшли до Бетела. Вони сиділи там і плакали, і молили Господа. Вони постилися весь день аж до вечора. А потім принесли Господу жертву всеспалення і мирну пожертву. 27-28 За тим ізраїльтяни запитали Господа (там був тоді ковчег Заповіту Божого, а Фінегас, син Елеазара й онук Аарона, був при ньому священиком): «Чи маємо ми знову виступити з боєм проти наших братів веніаминіїв, чи вже годі?» І Господь відповів: «Ідіть, бо завтра Я віддам їх вам у руки».
Перемога
29 Отже, ізраїльтяни влаштували засідки навколо Ґівеа. 30 І виступили сини Ізраїля проти коліна Веніаминового на третій день. Вони підготувалися до битви біля Ґівеа, як і раніш. 31 Коли люди Веніаминові вийшли назустріч супротивнику, той відтягнув їх від міста. Як і напередодні, веніаминії почали нападати й убивати воїнів на двох головних дорогах, що вели одна до Бетела, а друга—до Ґівеа, а також на відкритому місці. Вони вбили близько тридцяти ізраїльських воїнів. 32 Люди Веніаминові думали: «Ми перемагаємо, як і раніше». А ізраїльтяни сказали: «Давайте відступати, аби відтягнути їх від міста на дороги».
33 Тоді всі ізраїльтяни вискочили зі своїх схованок і згуртувалися на битву при Ваал-Тамарі, і ті ізраїльтяни, що сиділи в засідках в околицях Ґеви, теж вийшли. 34 Десять тисяч тренованих воїнів із усього Ізраїлю напали на Ґівеа. Битва була жорстока. Та люди Веніаминові й гадки не мали, яка халепа на них чигала.
35 І Господь розгромив Веніамина перед Ізраїлем. Ізраїльтяни у той день знищили двадцять п’ять тисяч сто озброєних синів Веніаминових. 36 Нарешті люди Веніаминові зрозуміли, що їх розбито. Ізраїльтяни відступили, бо покладалися на воїнів, що були в засідці біля Ґівеа.
37 Вони з засідки кинулися в Ґівеа, розбіглися по місту і віддали його мечу. 38 Ізраїльтяни домовилися з тими воїнами, які були в засідці, що вони подадуть димовий сигнал із міста, 39 і тоді ізраїльтяни знову розпочнуть битву. Веніаминії кинулися в атаку і вбили близько тридцяти ізраїльтян. І вони, певно, думали собі: «Мабуть, ми вщент розтрощили їх, як і в першій битві».
40 Але сигнал, а то був стовп диму, почав здійматися над містом, і коли люди Веніаминові озирнулися, то ціле місто димом здіймалося в небо! 41 Тоді ж ізраїльтяни знову кинулись в атаку, а люди Веніаминові запанікували, бо зрозуміли, яке лихо спіткало їх. 42 То повернули вони від ізраїльтян до пустелі, але битва наздоганяла їх, і тих, що виходили з міста, знищували разом з людьми Веніаминовими.
43 Людей Веніаминових оточили й невтомно переслідували й винищували далеко на схід від Ґівеа. 44 Вбито було вісімнадцять тисяч людей Веніаминових, усі вони були хоробрі воїни. 45 Коли вони повернули і врозсип кинулися тікати в пустелю, до скелі Риммон, ізраїльтяни вбили п’ять тисяч із них на головній дорозі й переслідували їх до місцини, що називалася Ґідом, і вбили там дві тисячі чоловік. 46 Отож того дня полягло двадцять п’ять тисяч озброєних воїнів Веніаминових, усі вони були хоробрі воїни.
47 Але шістсот чоловік звернули й зникли в пустелі у напрямку скелі Риммон. Вони провели у скелі чотири місяці. 48 А ізраїльтяни повернулися назад до людей Веніаминових і віддали мечу кожне місто, в яке входили: людей і худобу—все, що знаходили.
Суд над Павлом
24 Через п’ять днів первосвященик Ананія прийшов до Кесарії з кількома старійшинами та правником на ім’я Тертул. Вони висунули свої звинувачення проти Павла в присутності правителя Фелікса.
2-3 Покликавши Павла, Тертул почав звинувачувати його: «Вельмишановний Феліксе! Завдяки тобі ми насолоджуємося довгим миром. Завдяки завбачливості твоїй було проведено необхідні реформи для нашого народу. Завжди і повсюди ми визнаємо це з вдячністю. 4 Та щоб не гаяти багато твого часу, прошу тебе, будь такий ласкавий і вислухай наше коротеньке звинувачення. 5 Бо ми з’ясували, що цей чоловік—підбурювач. Він зчиняє заколот серед юдеїв у всьому світі й очолює секту Назарян[a]. 6 До того ж він намагався осквернити храм, 7 але ми схопили його. [Тож ми хотіли судити його згідно з нашим Законом, але командир Лісій прийшов і силою відбив його у нас, 8 наказавши його обвинувачам прийти до тебе][b]. Розпитай його сам і від нього дізнаєшся про все те, в чому ми його звинувачуємо». 9 Юдеї підтримали звинувачення, підтвердивши, що все те правда.
Промова Павла
10 Коли правитель дав знак Павлові говорити, той промовив: «Знаючи, що ти, Феліксе, був суддею цього народу вже багато років, я з радістю буду захищатися. 11 Як ти можеш перевірити, минуло не більше дванадцяти днів відтоді, як прийшов я до Єрусалиму на поклоніння. 12 І ніхто не бачив, щоб я з кимось сперечався в храмі або підбурював народ у синагогах чи десь у місті. 13 Вони не можуть довести тобі ті звинувачення, що зараз висувають проти мене.
14 Але я справді визнаю перед тобою, що поклоняюся Богові батьків наших, згідно з „Дорогою Господньою”, який юдеї називають сектою. Я вірю в усе те, що говорить Закон Мойсея і що написано у книгах пророків. 15 Саме як і ці люди, я сподіваюся на Бога, сподіваюся, що буде воскресіння як праведних так і неправедних. 16 Тому й сам роблю все можливе, щоб мати чисте сумління перед Богом і людьми.
17 Після багатьох років відсутності прийшов я, щоб принести моєму народові дарунки для бідних і пожертви в храмі. 18 І поки я робив це, саме коли я здійснив обряд очищення[c], вони знайшли мене. Там не було ні натовпу, ані безчинств. 19 Там було кілька юдеїв із Азії. Це саме вони мали б стати перед тобою і висловити свої звинувачення, якщо є в них щось проти мене. 20 Або нехай присутні тут скажуть, що неправедного в тому, що сказав я, стоячи перед Синедріоном. 21 Хіба що одне, стоячи перед ними, я вигукнув: „Ви зараз судите мене за віру в воскресіння з мертвих”».
Ув’язнення Павла в Кесарії
22 Тоді Фелікс, добре обізнаний з усім, що стосується «Дороги Господньої», відклав слухання справи, сказавши: «Коли прийде командир Лісій, я вирішу цю справу». 23 Він наказав одному з офіцерів[d] тримати Павла під вартою, але пішов на деякі послаблення й дозволив близьким Павла піклуватися про нього.
24 Через декілька днів Фелікс прийшов зі своєю дружиною Друзиллою (вона була юдейкою). Він послав по Павла й слухав, як той говорив про віру в Ісуса Христа. 25 Та коли Павло почав говорити про праведність, стриманість і прийдешній суд, Фелікс злякався й промовив: «Поки що йди. Я покличу тебе, коли зможу». 26 Водночас він сподівався, що Павло дасть йому хабар, тож часто посилав по Павла й розмовляв з ним.
27 А через два роки на місце Фелікса прийшов Порцій Фест. Оскільки він хотів догодити юдеям, то й залишив Павла у в’язниці.
Застереження Седекії, царю юдейському
34 Слово Господа було Єремії, коли Навуходоносор, цар Вавилону, і все його військо, й усі царства землі, підлеглі йому, і всі їхні народи воювали проти Єрусалима та всіх довколишніх міст.
2 Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: «Піди до Седекії, царя Юдеї, та скажи йому, що Господь так мовить: „Віддам Я це місто в руки царя Вавилону, й він спалить його. 3 І ти не уникнеш руки його. Ти побачиш царя Вавилону на власні очі й розмовлятимеш з ним віч-на-віч, а потім підеш до Вавилону”. 4 Але почуй слово Господа, Седекіє, царю Юдеї. Ось що Господь каже про тебе: „Ти не загинеш у бою від меча. 5 Помреш ти в мирі, й так само як на честь твоїх предків, царів колишніх, що були до тебе, палено було погребальне багаття, так люди палитимуть вогні і на твою честь. Вони тужитимуть за тобою, кажучи: „О горе, володарю!”—бо Я так наказав”». Так каже Господь.
6 І пророк Єремія всі ці слова промовив до Седекії, царя Юдеї, в Єрусалимі. 7 І військо царя Вавилону воювало проти Єрусалима й усіх міст Юдеї, що ще лишилися: Лахиша й Азеки—єдині укріплені міста Юдеї, що лишилися.
Народ порушує одну з угод
8 Це слово було Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав угоду зі всіма людьми, що перебували в Єрусалимі, щоб проголосити звільнення від рабства. 9 Кожен із них мав відпустити на волю своїх рабів-юдеїв, чоловіків і жінок, щоб жоден юдей не був рабом у свого брата-юдея. 10 І всі вельможі, і всі люди, погодилися відпустити своїх рабів-чоловіків і жінок-рабинь, щоб більше ніколи їм не служили; 11 та після цього[a] вони вирішили знов поневолити всіх тих, кого повідпускали.
12 І слово Господа було Єремії. 13 Він сказав: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Я уклав Угоду з вашими батьками, коли вивів їх із Єгипту, з дому рабства. Я їм сказав: 14 „Наприкінці кожного сьомого року кожен із вас дасть волю своєму братові-єврею, який себе продав вам. Він тобі служитиме шість років, і ти його відпустиш, і він буде вільний. Але батьки ваші не слухали Мене і уваги на це не звертали. 15 Не так давно ви змінили серця, та поклялися робити, що є праведним. Ви навіть уклали Угоду у храмі Господньому, у присутності Моєї, та поклялися ім’ям Моїм відпустити усіх братів-євреїв. 16 Але ж ви передумали й знечестили ім’я Моє. Кожен із вас повернув собі раба свого й рабиню, яких ви позвільняли, та ви примусили їх знову стати вашими рабами й рабинями”».
17 Тож ось що Господь каже: «Ви Мене не слухали, ви не проголосили волі для своїх братів-юдеїв, тож Я проголошую звільнення для вас, волю впасти від меча, чуми й голоду. І зроблю з вами таке, що нажахає всі царства на землі. 18 Тих, хто порушував Мою Угоду, хто не додержувався слів Угоди, що вони уклали зі Мною, з тими Я вчиню як із телям, яке вони розтинають навпіл і проходять між його частинами[b]. 19 Вожді Юдеї та вожді Єрусалима, євнухи й священики, й усі люди краю—це вони проходили між половинами теляти. 20 Я їх віддам до рук ворогів їхніх, що прагнуть убити їх. Тіла їхні стануть поживою для птаства небесного й для звірів земних. 21 Я віддам Седекію, царя Юдеї, й вельмож його в руки ворогів їхніх й у руки тих, хто прагне вбити їх, в руки війська царя Вавилону, не зважаючи навіть не те, що вони вже залишили Єрусалим». 22 «Ось що Я накажу,—каже Господь,—Я їх знову поверну до Єрусалима й воюватимуть вони проти нього, й захоплять його, і спалять. І оберну Я міста Юдеї на пустку, де ніхто не житиме».
1 Для диригента хору. Для флейти. Псалом Давида.
2 Почуй молитву мою, Господи!
Сприйми слова, що в серці я плекав.
3 І зглянься, мій Боже й мій Царю,
на благання мої, як молюся Тобі.
4 Щоранку, Господи, Ти чуєш голос мій,
коли складаю я Тобі пожертву
і терпеливо відповіді жду.
5 Ти не бовван, що любить грішний люд.
Вони не ті, хто селиться з Тобою.
6 Дурні[a] не вклоняються Тобі!
Ти відвертаєшся від тих, хто лихо сіє.
7 Зі світу пощезають брехуни.
Господь ненавидить підступних, кровожерних
людей, що замишляють іншим зло.
8 Я ж, з милості великої Твоєї,
прийду в Твій храм,
вклонюся я з благоговінням
до храму святого Твого.
9 Навчи мене, о Господи, праведно жити,
пильнують бо мій кожен крок недоброзичливці мої.
Свій шлях зроби прямим[b].
10 Чому? Бо з уст недоброзичливців моїх
і слова правди не злетить ніколи.
Їхні серця народжують лише нещастя.
І пащі, мов розверзнуті могили,
на язиці у кожного брехня!
11 Ти покарай їх, Боже!
Нехай самі впадуть у власні пастки.
Їх розчави за їхні злочини численні.
За що? Адже вони повстали проти Тебе!
12 Хто ж вірить в Тебе і щасливі будуть,
навіки будуть втішені вони!
Усіх благослови, хто ймення Твоє любить,
і щастя у Тобі вони знайдуть!
13 Коли Ти праведних, о Господи, благословляєш,
довкола них стаєш Ти муром захисним.
1 Для диригента хору зі стрункими інструментами. На октаві[c]. Псалом Давида.
2 О Господи, не докоряй, коли Ти в гніві,
і не карай, коли Ти розлютивсь.
3 О Господи, до мене милосердний будь.
Я слабую, тремтять кістки. Зціли мене!
4 Душа моя тремтить у переляці.
Чи довго, Господи, мені чекати втіхи?
5 Вернися, Господи! Спаси мене!
Дай мені сили, Ти ж бо милосердий.
6 Навіщо? Бо мерці ім’я Твоє не славлять.
З Шеолу шана вже до Тебе не прийде.
7 Себе я цілу ніч виснажував в молитвах,
аж постіль мокра вже від сліз моїх.
8 Печалі і турботи виїдають очі.
9 Напасники, від мене забирайтесь геть!
Чому? Бо вже Господь почув мій слізний голос.
10 Господь почув моє благання,
Господь прийняв мою молитву.
11 Всі вороги мої втечуть,
нажахані й ганьбою гнані.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International