M’Cheyne Bible Reading Plan
Залишені народи
3 Ось народи, яким Господь дозволив мешкати на тій землі, щоб випробувати ізраїльтян, які не знали, як воювати з ханаанцями. 2 То залишив він ті народи, аби навчити нове покоління ізраїльтян битися, оскільки недосвідчені вони були у військових битвах. 3 Ці народи такі: п’ять правителів филистимських, усі ханаанці, люди Сидона, хивійці, які жили у горах Ливана, від гори Ваал-Хермон до Лебо-Гамату. 4 Їхнім призначенням було випробувати народ Ізраїлю, чи буде він дотримуватися заповідей Господніх, даних їхнім предкам через Мойсея.
5 Отож ізраїльтяни жили серед ханаанців, хиттитів, аморійців, перизійців, хивійців та євуситів. 6 Ізраїльтяни брали заміж їхніх дочок і дозволяли своїм дочкам одружуватися з синами тих народів. І люди Ізраїлю поклонялися їхнім богам.
Перший суддя Отніел
7 Ізраїльтяни чинили зле в Господніх очах і забули Господа, свого Бога, й поклонялися Ваалу та Ашері. 8 І гнів Господній запалився на Ізраїль, і Він дозволив царю Кушану Ришатаїму з Арам-Нагараїма[a] захопити їх. Вісім років служили ізраїльтяни Кушану Ришатаїму.
9 Але коли народ ізраїльський почав молити Господа про допомогу, Господь послав Ізраїлю спасителя, який звільнив їх,—Отніела, сина Кеназа, Калевого молодшого брата. 10 Дух Господній зійшов на нього, і він став суддею Ізраїлю. І пішов він війною, і Господь віддав у його руки царя Кушана Ришатаїма арамського. 11 І земля жила в мирі сорок років. Потім Отніел, син Кеназа, помер.
Суддя Егуд
12 І знов ізраїльтяни почали чинити зле в Господніх очах. І Господь зміцнив царя Еґлона з Моава проти Ізраїлю, бо бачив, яке ті чинили зло. 13 Цар Еґлон зібрав на свій бік аммонійців та амаликійців, пішов та й переміг Ізраїль. І вони захопили місто Пальм (Єрихон). 14 І вісімнадцять років ізраїльтяни служили царю Еґлону моавському.
15 Тоді люди Ізраїлю почали молити Господа, і Він дав їм спасителя—лівшу Егуда, сина Ґери з Веніаминового коліна. Ізраїльтяни послали Егуда з дарами до царя Еґлона з Моава. 16 Егуд зробив собі двосічний меч завдовжки в лікоть[b] і прив’язав його на правий бік під своє військове вбрання.
17 Потім він подав царю Еґлону з Моава дарунок. (Еґлон був чоловіком огрядним). 18 Коли ж Егуд скінчив вручати дари, він відіслав тих людей, що їх несли. 19 Він пішов аж до різьблених каменів поблизу Ґілґала, а потім повернувся до Еґлона. Він сказав Еґлону: «Я маю для тебе таємне послання, о царю!» А той йому: «Тихо!» Потім усі слуги залишили їх.
20 Тоді Егуд підійшов до Еґлона, який сидів один на троні на узвишші. Егуд сказав: «У мене для тебе послання від Господа». Цар підвівся з трону і був дуже близько від Егуда. 21 Коли Еґлон підводився зі свого трону,[c] Егуд лівою рукою вихопив меча, прилаштованого на його правому боці, й пронизав царю живіт. 22 Лезо і руків’я так глибоко увійшли в сало, що й видно їх не було, тож Егуд так той меч і не витяг. Нутрощі царя повилазили. 23 Потім Егуд вийшов до передньої, зачинивши двері верхньої кімнати й замкнувши там царя.
24 Тоді Егуд вийшов через залу, а слуги Еґлона увійшли. Вони побачили, що двері верхньої кімнати зачинені й подумали, що, мабуть, цар у убиральні. 25 І вони чекали, аж поки не почали хвилюватися, але двері він так і не відчинив. Отож узяли вони ключі, самі відчинили двері й побачили свого мертвого хазяїна, який лежав на підлозі. 26 Поки вони чекали, Егуд утік. Він пройшов повз різьблені камені і втік до Сеїру.
27 Діставшись туди, він засурмив у сурми в горах Ефраїмових, й ізраїльтяни спустилися до нього, і він став на чолі їх. 28 Він сказав їм: «Ідіть за мною, бо Господь віддав ворогів ваших моавійців у ваші руки». І вони пішли за ним, і захопили всі переправи через річку Йордан, що вели до моавійців, і нікого не пропускали. 29 Вони тоді вбили десять тисяч моавійців, дужих і хоробрих воїнів. Ніхто не вцілів.
30 Отже, того дня ізраїльтяни підкорили моавійців. І земля та жила у мирі протягом вісімдесяти років.
Суддя Шамґар
31 Після Егуда прийшов Шамґар, син Анат[d]. Він убив шістсот филистимлян воловим рожном. Він також звільнив Ізраїль.
Степанова промова в Синедріоні
7 Тоді первосвященик запитав Степана: «Це правда?» 2 Степан відповів: «Брати й батьки мої юдейські, послухайте мене! Наш великий і славний Бог з’явився предку нашому Аврааму, коли той іще був у Месопотамії. Це сталося до того, як Авраам оселився в Гарані. Бог сказав йому: 3 „Залиш країну і батьківщину свою, й рушай до землі, яку Я вкажу тобі”(A).
4 Тож Авраам залишив землю Халдейську[a] й оселився в Гарані. Після смерті Авраамового батька Бог змусив Авраама переселитися в цю землю, де ви живете зараз. 5 Бог не дав йому тут ніякої спадщини, ані шматка землі. Але Він обіцяв дати цю землю у володіння Авраамові та його нащадкам, хоч на той час Авраам іще не мав дітей.
6 Ось що Бог сказав йому: „Діти твої будуть чужинцями в незнайомій країні. Люди землі тієї поневолять дітей твоїх і знущатимуться з них протягом чотирьох століть. 7 Але Я покараю той народ, який поневолить дітей твоїх”(B). І ще сказав Бог: „І зрештою вони вийдуть із землі тієї, і поклоняться Мені на цьому місці”(C).
8 Бог дав Авраамові заповіт про обрізання. Згодом Авраам став батьком Ісаака, і на восьмий день після народження хлопчика батько зробив йому обрізання. Ісаак дав життя Якову, а Яків став батьком дванадцятьох патріархів[b]. 9 Та вони заздрили Йосипу, і продали його в рабство в Єгипет. Але Бог був з Йосипом. 10 Господь рятував його від усіх негараздів і, давши Йосипові мудрість, навчив як здобути прихильність фараона, єгипетського царя. І фараон зробив його правителем усього Єгипту й усього царського господарства.
11 Потім настав голод у всьому Єгипті та Ханаані, який приніс страшні страждання. Наші прабатьки не могли знайти їжі. 12 Але до Якова дійшли чутки, що в Єгипті можна придбати зерно, і він послав туди синів своїх, наших прабатьків. Це була їхня перша подорож до Єгипту. 13 А коли вони прибули до Єгипту вдруге, Йосип відкрився їм, що він—їхній брат. Тоді ж і фараон взнав про Йосипову родину.
14 Тож Йосип послав по свого батька Якова та всю його родину—всього сімдесят п’ять чоловік. 15 У Єгипті, Яків і наші прабатьки, жили до самої смерті. 16 Тіла їхні перенесли в Сихем і там поховали в могилі, що його Авраам придбав за срібло в синів Гамора в Сихемі.
17 З наближенням часу, коли мала збутися Божа обітниця Аврааму, кількість наших людей у Єгипті все більше зростала. 18 Зрештою, до влади над Єгиптом прийшов інший цар, який не знав Йосипа. 19 Він підступно повівся з нашим народом, був жорстокий до наших прабатьків: він змушував їх кидати своїх немовлят напризволяще, щоб ті вмирали.
20 У той час народився Мойсей, котрий був надзвичайно вродливим немовлям. Три місяці він ріс у батьківському домі. 21 Коли ж прийшов час полишити дитину, Мойсея забрала до себе фараонова дочка, і виростила його як свого сина. 22 Мойсей був навчений усієї мудрості єгиптян. Він був дужий у своїх словах і вчинках.
23 Коли Мойсею сповнилося сорок років, він вирішив відвідати своїх братів-ізраїльтян. 24 А коли побачив Мойсей, як один з єгиптян знущався над одним з них, він помстився за скривдженого, вбивши єгиптянина.
25 Мойсей думав, що брати його зрозуміють, що Бог використовував його для їх визволення, але юдеї не розуміли того.
26 Наступного дня Мойсей, побачивши, як два юдея билися між собою, намагався помирити їх. Він сказав: „Люди, ви ж брати! Навіщо кривдите одне одного!” 27 Але чоловік, який кривдив іншого, відштовхнув Мойсея зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею? 28 Чи ти й мене хочеш убити, як убив вчора того єгиптянина?”(D)
29 Почувши ці слова, Мойсей втік з Єгипту і пішов до землі Мидійської де оселився чужоземцем. Там у нього народилося двоє синів».
Мойсей виводить ізраїльтян з Єгипту
30 «Через сорок років з’явився Мойсею Ангел у полум’ї палаючого куща. То було в пустелі, біля гори Синай. 31 Побачивши це знамення, Мойсей був вражений, та коли підійшов ближче, щоб краще роздивитися, то почув голос Господа: 32 „Я Бог твоїх прабатьків, Бог Авраама, Ісаака та Якова!”(E) Мойсей тремтів від страху й не наважувався підвести очі.
33 А Господь сказав йому: „Зніми сандалії з ніг своїх, бо місце, на якому ти стоїш,—свята земля. 34 Я подивився й побачив переслідування Мого народу в Єгипті. Я чув стогін Мого народу, і зійшов, щоб звільнити його. Вирушай! Я посилаю тебе до Єгипту”(F).
35 Це був той самий Мойсей, якого люди відштовхнули зі словами: „Хто тебе поставив над нами правителем і суддею?” Через Ангела, який з’явився Мойсею у полум’ї палаючого куща, Бог послав його стати правителем і рятівником(G).
36 Мойсей вивів народ ізраїльський з Єгипту. Сорок років він вів людей, творячи чудеса й показуючи знамення в Єгипті, біля Червоного моря, в пустелі. 37 Це ж він сказав синам Ізраїлю: „Бог пошле вам Пророка такого, як я, вибравши Його з-поміж вашого народу”(H).
38 Це ж він був у пустелі з нашими прабатьками і з Ангелом, який говорив з ним на горі Синай. Це він дістав живі слова, щоб принести їх нам.
39 Та наші предки відмовилися слухати його. Навпаки, вони відштовхнули його й хотіли повернутися до Єгипту. 40 Вони сказали Ааронові: „Зроби нам якихось богів, щоб вели нас. Бо ми не знаємо, що сталося з тим Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту”(I).
41 У ті часи люди Ізраїлю робили зображення тельця і приносили цьому бовванові пожертви. Вони раділи з того, що зробили своїми руками!
42 Але Бог відвернувся від них, давши їм можливість поклонятися зіркам небесним. Як це сказано в книзі пророчій:
„Люди Ізраїлю!
Сорок років в пустелі не приносили ви Мені
кровні підношення та пожертви.
43 Ви несли з собою намет Молоха
і зірку свого бога Рефана,
бовванів для поклоніння.
Саме тому Я вишлю вас геть,
аж за Вавилон”.(J)
44 Наші прабатьки мали з собою в пустелі святий намет. Він був зроблений, як Бог наказав Мойсею за тим зразком, який той бачив. 45 Одержавши цей намет, наші прабатьки принесли його з собою, коли Ісус[c] повів їх захопити землю інших народів. Та Бог виганяв їх, коли наші пращури наступали. Святий намет лишався з ними аж до часів Давидових.
46 Бог був дуже задоволений Давидом, і той попросив Господа дозволити йому звести оселю Богові Якова[d]. 47 Але то вже Соломон збудував храм Божий. 48 Втім, Всевишній не живе в будинках, зведених руками людськими. Як казав пророк[e]:
„Небо—Мій престол,—
сказав Господь.—
49 І земля—то Мій підніжок!
Який же дім зведете ви для Мене?
Де є те місце, щоби Я спочив?
50 Та чи ж не Я все це створив?”(K)
51 О вперті вожді юдейські! Ви відвернули серця ваші від Господа і не бажаєте слухати Його! Ви завжди опираєтеся Духові Святому. Ви такі ж, як ваші пращури. 52 Чи був хоч один пророк, якого б ваші предки не переслідували? Вони повбивали навіть тих, хто провіщав прихід Праведного. А зараз ви зрадили і вбили Його. 53 Ви ж ті, хто прийняли від Ангелів Закон, але не стали його дотримуватися».
Убивство Степана
54 Почувши це, вожді юдейські були розлючені, вони скреготіли зубами на Степана. 55 Але він, сповнений Духа Святого, підвів очі до неба й побачив Божу славу й Ісуса, Який стояв праворуч від Бога. 56 І сказав Степан: «Послухайте! Я бачу, як розкрилися Небеса. Я бачу Сина Людського. Він стоїть праворуч від Бога».
57-58 У відповідь на ці слова вони закричали у гніві й позатуляли вуха, щоб не чути його. Потім усі разом кинулися на Степана, витягли його за місто й почали закидувати камінням. А свідки поскладали плащі свої до ніг юнака, якого звали Савлом. 59 У той час, коли вони кидали в Степана каміння, він молився кажучи: «Господи Ісусе, прийми мій дух». 60 А потім він упав на коліна й голосно скрикнув: «Господи, не зараховуй їм цей гріх». По цьому слові Степан помер.
День біди
16 І дійшло до мене слово Господа: 2 «Не одружуйся, не май ні синів, ані дочок на цій землі. 3 Бо ось що Всевишній каже про синів і дочок, народжених у цьому місті, та про матерів, що носять їх, та про батьків, що плодять їх у цьому краї:
4 „Вони помруть від багатьох хвороб, за ними не тужитимуть і не поховають. Їх вигублять війна чи голод. І стануть вони мов сміття на землі, трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірині земній”».
5 Бо ось що Господь каже: «Не входь у дім скорботи, не ходи тужити. Не жалій за ними, бо Я забрав Свій спокій, любов і милосердя у народу цього, 6 великі й малі в цьому краї повмирають, не поховають їх, і ніхто за ними не тужитиме. Ніхто себе не поріже й голову не поголить заради них[a]. 7 Люди не поділяться з ними їжею поминальною, і не подадуть їм келих, щоб утішити в смерті батька й матері.
8 Не заходь у дім, де бенкетують, не сідай з ними їсти й пити. 9 Бо ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „За життя вашого Я винищу з землі цієї співи і святкові звуки, і галас щасливого весілля”.
10 І коли ти оголосиш ізраїльському народові всі ці слова, тоді вони тебе спитають: „Чому Господь прирік нас на тяжкі страждання? У чому злочин наш, який гріх ми скоїли проти Господа Бога нашого?” 11 А ти відповіси їм: „За те, що батьки ваші зрадили Мене, вони пішли за іншими богами, служили їм і поклонялися. Невірні Мене покинули і не дотримувалися Закону Мого. 12 Але ви накоїли ще більше лиха, ніж батьки ваші, і кожен з вас іде за своїм запеклим лихим серцем замість того, щоб слухати Мене. 13 Тому викину Я вас із країни цієї до землі, якої не знали ви, ані батьки ваші. І там служитимете ви іншим богам удень і вночі, і Я не зглянуся над вами”».
14 «Тож час настає,—каже Господь,—коли вже люди більш не казатимуть: „Клянусь Господом, Який вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської”. 15 Натомість казатимуть: „Клянусь Господом, що вивів синів Ізраїля з землі північної, з усіх місць, куди Він їх заслав. І Я їх поверну на їхню власну землю—землю, яку дав їхнім батькам”».
16 «Ось Я пошлю багатьох рибалок,—каже Господь,—і вони будуть виловлювати людей Ізраїлю. А потім Я пошлю багато мисливців[b], і вони полюватимуть на них кожній на горі і на кожнім пагорбі, і в розщілинах скель. 17 Адже Я стежу за тим, як вони живуть, та їхні злочини не приховати від Моїх очей. 18 Я вдвічі відплачу цьому народу за беззаконня їхнє і за великий гріх, бо вони осквернили землю Мою безтямними бовванами своїми, всю спадщину Господню заповнили гидотою своєю».
19 Господь—то моя сила і твердиня,
притулок мій в лиху годину.
Народи звідусіль ідуть до Тебе й кажуть:
«Батьки наші лиш те успадкували,
що хибне, марне й зовсім безкорисне».
20 Чи можуть люди собі богів виготовляти?
Ні, тільки статуї рукотворні!
Але ті статуї лише боввани, а не боги!
21 Цього разу Я їм покажу Свою міць і силу,
й тоді вони взнають, що ім’я Мені—Господь[c].
Зцілення паралізованого
(Мт. 9:1-8; Лк. 5:17-26)
2 За кілька днів повернувся Ісус до Капернаума, і по місту пішла чутка, що Він був вдома. 2 Тож зібралося там так багато людей, що місця не вистачало навіть за дверима. У той час, коли Ісус проповідував їм слово Своє, 3 надійшов гурт із паралізованим чоловіком, якого четверо несли на ношах. 4 Вони не могли пронести чоловіка до Ісуса крізь натовп, тож, розібравши дах будинку, де знаходився Христос, спустили до кімнати ліжко, на якому лежав паралізований. 5 Коли Він побачив, як сильно вони вірують, то мовив до немічного: «Сину Мій, гріхи твої прощені».
6 Там сиділи деякі книжники, які бачили, що Ісус зробив, та почали говорити поміж собою: 7 «Як Він може казати таке? Він зневажає Всевишнього! Ніхто не може прощати гріхи, крім Самого Бога!»
8 Ісус одразу взнав, що вони думали про себе і сказав їм: «Чому ви так думаєте? 9 Що легше: сказати паралізованому: „Твої гріхи прощені” чи „Вставай, візьми свої ноші і йди?” 10 Але Я доведу, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І мовив Він до паралізованого: 11 «Кажу тобі: вставай, бери постіль свою і йди додому». 12 Тієї ж миті паралізований встав, забрав свої ноші, і на очах у всіх пішов собі. Всі були приголомшені та славили Бога. Вони казали: «Ми ніколи не бачили нічого подібного».
Покликання Левія (Матвія)
(Мт. 9:9-13; Лк. 5:27-32)
13 І знову Ісус вийшов до озера. Увесь натовп вийшов до Нього, і Він навчав їх. 14 По дорозі Він побачив збирача податків Левія, сина Алфієвого. Ісус сказав йому: «Слідуй за Мною!» Тож Левій встав і вирушив за Ним.
15 І сталося так, що коли Ісус їв у домі Левія, багато збирачів податків та грішників. (Адже чимало було таких, хто був Його послідовником).
16 Коли книжники, які належали до секти фарисеїв побачили, що Ісус обідає з грішниками та збирачами податків, вони запитали Його учнів: «Чому Він їсть за одним столом зі збирачами податків і грішниками?»
17 Коли Ісус почув це, Він відповів їм: «Не здоровим потрібен лікар, а хворим. Я прийшов, щоб покликати не праведників, а грішників до покаяння».
Про піст
(Мт. 9:14-17; Лк. 5:33-39)
18 На той час учні Іоана та фарисеї постилися. Деякі з людей спитали Ісуса: «Чому учні Іоана та фарисеї дотримуються поста, а Твої учні—ні?»
19 Ісус відповів на те: «Чи бачили ви колись, щоб друзі нареченого постилися на весіллі, поки молодий ще з ними? 20 Та прийде час, коли молодий залишить їх, тоді вони й засумують і почнуть поститися.
21 До старої одежі не пришивають латки з неусадженої тканини, бо вона збіжиться й відірветься від старої тканини і діра буде ще більшою. 22 Ніхто не наливає молоде вино в старі міхи, бо воно їх розірве, та й міхи зіпсуються. Навпаки, для нового вина потрібні нові міхи».
Син Людський—Господь суботи
(Мт. 12:1-8; Лк. 6:1-5)
23 Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски та їсти зерно. 24 Дехто з фарисеїв запитав Ісуса: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?»
25 У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 26 В той час, коли первосвящеником був Авіатар, Давид зайшов до Божого дому, та з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». 27 Й Ісус додав: «Субота створена для людини, а не людина для суботи. 28 Тож Син Людський—Господь і над суботою».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International