M’Cheyne Bible Reading Plan
Міста-схованки
20 Тоді Господь звелів Ісусу: 2 «Скажи ізраїльтянам: „Вибирайте собі міста-схованки, як я наказував вам через Мойсея. 3 Це для того, щоб як хтось ненавмисне чи помилково когось уб’є, то міг би туди втекти. Ці міста будуть місцем схованки від месника за кров убитого. 4 Утікач має стати перед входом у місто й пояснити старійшинам того міста, що сталося. А вони мусять дозволити йому ввійти в місто й надати місце проживання серед них. 5 А якщо месник за кров убитого переслідує вбивцю, то старійшини не повинні видавати його, бо він ненавмисне убив ближнього свого і не мав ненависті до нього. 6 Він має лишатися в місті, доки не стане перед зібранням на суд, і до смерті верховного священика. Тоді тільки він може повернутися до свого рідного міста й у дім свій, звідки він утік”».
7 Отож вони визначили міста-схованки: Кедеш у Ґалилеї в горах Нафталі, Сихем у горах Ефраїма та Киріат-Арва (тобто Хеврон) у горах Юдиних. 8 По другий бік Йордану, на схід від Єрихона, вибрали вони Везер у пустелі, що належала коліну Рувимовому, Рамот-Ґілеад, що на землі Ґадовій, Ґолан у Башані, на землях Манассієвих.
9 Ці міста призначені були для всіх ізраїльтян та чужинців, що жили серед них. Якщо хтось когось ненавмисне вб’є, може туди втекти, щоб кревники не могли помститися йому, доки не стане він на суд перед зібранням.
Міста та пасовиська для Левитів
21 Голови родин Левитів пішли до священика Елеазара, Ісуса Навина та голів ізраїльських колін. 2 Вони звернулися до них у місті Шило в землі Ханаанській: «Господь через Мойсея звелів надати нам міста та пасовиська для нашої худоби». 3 Отож, згідно з велінням Божим, ізраїльтяни віддали левитам ці міста й пасовиська у спадщину.
4 Перший наділ за жеребом випав сім’ям Когата. Ті левити, що були нащадками священика Аарона, одержали за жеребом тринадцять міст, які належали колінам Юди, Симеона та Веніамина.
5 Інші когатії одержали десять міст, що належали колінам Ефраїма, Дана та половині коліна Манассії.
6 Ґершоновим нащадкам випало за жеребом тринадцять міст від сімей колін Іссаха́ра, Ашери, Нафталі та половини коліна Манассії в Башані.
7 Нащадкам Мерарі, за їхніми родами, дісталося дванадцять міст від колін Рувима, Ґада та Завулона.
8 Ці міста та пасовиська ізраїльтяни розподілили за жеребом серед левитів як Господь велів через Мойсея.
9 Ось назви міст, відданих від коліна Юдиного та Симеонового. 10 Перший жереб випав нащадкам Аароновим, одній з родин когатіїв, яка належала до левитів. 11 Вони віддали їм Киріат-Арву (Арва був батьком Анака), тобто Хеврон, що в горах Юдиних, разом із пасовиськами. 12 Але поля й села цієї землі було віддано у спадщину Калеву, сину Єфунне. 13 Нащадкам священика Аарона вони віддали Хеврон, що був містом-схованкою для вбивць, разом із пасовиськами, Ливну з пасовиськами, 14 Яттір з пасовиськами, Ештемоа з пасовиськами, 15 Холон із пасовиськами, Девір із пасовиськами, 16 Аїн із пасовиськами, Ютту з пасовиськами і Бет-Шемеш із пасовиськами—усього дев’ять міст від цих двох колін.
17 А від коліна Веніаминового—Ґівеон із пасовиськами, Ґеву з пасовиськами, 18 Анатот із пасовиськами та Алмон із пасовиськами—усього чотири міста. 19 Усіх міст, що належали нащадкам Аарона, священикам, було тринадцять із довколишніми пасовиськами.
20 Міста ж які за жеребом дісталися решті сімей Когата—левитам, були від коліна Ефраїмового. 21 Їм віддали міста-схованки: Сихем із пасовиськами, що в Ефраїмових горах, Ґезер із пасовиськами, 22 Кибзаїм із пасовиськами та Бет-Горон із пасовиськами—усього чотири міста.
23 А від коліна Данового—Елтеке з пасовиськами, Ґіббетон із пасовиськами, 24 Айжалон із пасовиськами та Ґат-Риммон із пасовиськами—усього чотири міста.
25 А від половини коліна Манассії—Таанах із пасовиськами та Ґат-Риммон з пасовиськами—усього два міста.
26 Усі ці десять міст із пасовиськами були віддані решті родин Когата.
27 Нащадкам Ґершона, одній з родин левитів, було віддано такі міста. Від половини коліна Манассії: Ґолан у Башані (місто-схованку) із пасовиськами та Бе Ештеру з пасовиськами—усього два міста.
28 Від коліна Іссаха́ра: Кишион із пасовиськами, Даберат із пасовиськами, 29 Ярмут із пасовиськами та Ен-Ганним—усього чотири міста з пасовиськами.
30 Від коліна Ашера: Мишал із пасовиськами, Авдон із пасовиськами, 31 Хелкат із пасовиськами та Регов з пасовиськами—усього чотири міста.
32 А від коліна Нафталі: Кедеш у Ґалилеї (місто-схованка) із пасовиськами, Хаммот-Дор із пасовиськами та Картан із пасовиськами—усього три міста.
33 Всього ж родини ґершонітів одержали тринадцять міст із пасовиськами.
34 Родинам Мерарі (решті Левитів) було віддано такі землі. Від коліна Завулона: Йокнеам і Карта з пасовиськами, 35 Димна з пасовиськами та Нагалал із пасовиськами—усього чотири міста. 36 Від коліна Рувима: Везер із пасовиськами, Ягаз із пасовиськами, 37 Кедемот із пасовиськами та Мефаат із пасовиськами—усього чотири міста. 38 Від коліна Ґада: Рамот-Ґілеад (місто-схованка) із пасовиськами, Маганаїм із пасовиськами, 39 Хешбон із пасовиськами та Язер із пасовиськами—разом чотири міста.
40 Усього родинам Мерарі (решті левитів) за жеребом дісталося дванадцять міст із пасовиськами.
41 Загалом на землях ізраїльтян левитам було віддано сорок вісім міст із пасовиськами. 42 Довкола кожного з цих міст були свої пасовиська. Ото такі були міста.
43 Так Господь віддав Ізраїлю всі землі, які й обіцяв їхнім предкам. І вони успадкували їх і оселилися там. 44 Господь дав їм безпеку з усіх боків, як і обіцяв їхнім предкам. Ніхто з ворогів не міг протистояти їм. Господь віддав усіх ворогів їм у руки. 45 Все добро, що Господь обіцяв народу Ізраїля було виконане. Все здійснилося.
1 1-2 У першій своїй книзі, Теофіле[a], я писав про вчинки і вчення Ісуса—від того часу, коли Він почав Свою службу, і до Його вознесіння на небо. Але спершу Він обрав апостолів і дав їм Свій Заповіт через Святого Духа. 3 Після Своєї смерті Ісус з’явився апостолам. Він дав їм чимало переконливих доказів того, що Він живий. Протягом сорока днів Ісус з’являвся їм і розповідав про Царство Боже.
4 І одного разу, обідаючи з апостолами, Ісус наказав їм: «Не йдіть із Єрусалиму. Чекайте на те, що Отець Мій обіцяв. Та пам’ятайте, що ви почули це від Мене. 5 Бо Іоан хрестив людей водою, а ви будете хрещені Духом Святим. І мине не так багато днів, перш ніж це станеться».
Вознесіння
6 Тож коли апостоли зібралися разом, вони запитали Його: «Господи, чи повернеш ти цього разу царство Ізраїлю?» 7 Ісус відповів: «Вам не дано знати часи чи дні, що Отець встановив Своєю владою. 8 Але ви одержите силу, коли Дух Святий зійде на вас. Ви будете Моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії, і по всій землі».
9 Після цих слів Ісус на очах у апостолів був узятий на небо. І хмара сховала Його від їхнього зору. 10 Апостоли пильно вдивлялися в небо, де Він зник, коли раптом поруч із ними з’явилися двоє чоловіків у білому вбранні. 11 Вони сказали: «Люди з Ґалилеї, чому ви стоїте тут, вдивляючись у небеса? Ісус, Який був узятий від вас на небо, повернеться. І це буде так само, як ви бачили, коли Він вознісся на Небеса».
Обрання нового апостола
12 Після того апостоли пішли з Оливної гори до Єрусалиму, яка знаходилася на відстані приблизно одного кілометра[b] від міста. 13 Повернувшись, вони зайшли до кімнати, де на той час мешкали. То були Петро, Іоан, Яків та Андрій, Пилип та Фома, Варфоломій та Матвій, Яків Алфіїв та Симон-Зилот і Юда, син Якова. 14 Всі вони постійно молилися разом. З ними було й кілька жінок, а також Марія, Ісусова мати, і Його брати.
15 Через кілька днів відбулося зібрання Ісусових послідовників (їх налічувалося близько 120 чоловік). Петро підвівся і сказав: 16 «Брати і сестри мої, мусило збутися те, що Дух Святий проголосив у Святому Писанні через Давида про Юду, який привів тих, хто схопили Ісуса. 17 Він був одним із нас і мав свою частку в тій справі, якій ми служимо».
18 (Цей чоловік одержав гроші за свій злочин і придбав на них шмат землі. Але він впав униз головою, і тіло його луснуло, аж нутрощі вивалилися. 19 Це стало відомо всім мешканцям Єрусалима. Тож поле це стало називатися їхньою мовою «Акельдама», що означає «Криваве поле»).
20 Петро сказав: «Адже так сказано в книзі Псалмів про Юду:
„Нехай спустошена буде його оселя,
і ніхто хай не житиме в ній”.(A)
І ще сказано:
„Нехай інший візьме на себе його служіння”.(B)
21-22 Отже, необхідно обрати одного з тих, хто був серед нас весь той час, коли Господь Ісус був з нами—від Іоанового хрещення й до часу, коли Ісус вознісся на небеса. Цей обраний чоловік мусить стати разом з нами свідком Ісусового воскресіння».
23 Запропоновано було двох: Йосипа, якого називали Варсавою (він був також відомий під іменем Юст), та Маттія. 24-25 Потім вони почали молитися такими словами: «Господи, Тобі відомі серця всіх людей. Покажи нам, кого з цих двох Ти обрав взяти на апостольську службу, яку Юда залишив, щоб іти туди, куди йому належало». 26 І апостоли кинули жереб між двома, й він упав на Маттія. Тож він долучився до одинадцяти апостолів.
Господь і боввани
10 Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля. 2 Ось що Він каже:
«Не научайтесь звичаїв поганських,
і не тремтіть від небесних знамень[a],
як роблять це інші народи.
3 Бо ж звичаї людей тих є безглузді,
а боввани їхні—то лише колода,
кимось зрубана у лісі.
Це те, що ремісник виготовляє
сокирою і власними руками.
4 Він прикрашає боввана золотом і сріблом,
зшиває цвяхами, щоб не валився.
5 Вони, мов ті опудала, що на баштані:
ні говорити, ні ходить не можуть—
їх треба на руках носить.
Не бійся їх, вони ні помогти,
ані зашкодити тобі не можуть.
6 Тобі, о Боже, не існує рівних,
ні імені такого більш нема,
як Господа мого ім’я могутнє.
7 Чи можна не боятися Тебе, Царю народів?
Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого
між мудрецями всіх країв і царств.
8 Усі вони бездарні і дурні,
їх вчать речей безглуздих,
колода—то наставник їх.
9 Привозять срібло коване з Таршиша,
а золото везуть з Уфаза.
Боввани ті, що їм вклоняються народи,
то є робота майстра, твір ремісника.
Вдягають їх у фіолет та пурпур,
все це—майстрів робота вправних.
10 Але Господь—справжній Бог,
Він—Володарю живий і Цар предвічний.
Земля здригається від Його гніву,
несила людям витримати лють Його.
11 Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів,
що небеса і землю не створили,
вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”»[b].
12 Господь—це Той,
Хто землю сотворив Своєю міццю,
Хто світ Своєю мудрістю створив,
Хто небеса розкинув розумом Величним.
13 По Його волі грім з небес лунає,
та нескінченні вод дощових потоки
падають на землю.
Він хмари піднімає з всіх кінців землі,
та блискавки з дощем творить,
і зі своїх скарбниць здіймає вітер.
14 Кожна людина—дурна!
Ремісники соромляться своїх творінь,
бо боввани ті—облудні, в них нема життя[c].
15 Вони—марнота і предмет для глузувань,
вони всі згинуть в час Великого суда.
16 А Спадок Якова[d]—Всевишній зовсім не такий,
бо справді Він творець усього,
й Ізраїль—то є спадщина Його.
Ім’я Йому—Господь Усемогутній!
Надходить день руїни
17 Люди Юдеї, збирайте свої пожитки,
будьте на поготові, щоб втікти,
бо всі ви у пастці облоги.
18 Ось що Господь Бог каже:
«Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї,
завдам їм болю, зажену їх в скруту,
нехай це буде їм урок»[e].
19 Горе мені (Єремії), я поранений тяжко.
Та я сказав: «Однак це мій біль,
я мушу витерпіть його».
20 Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя.
Сини мене покинули, нікого не лишилось.
Нема кому намет напнути,
нема кому піднять завіси.
21 Бо пастухи (правителі)—дурні,
і не шукають Господа вони.
Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.
22 Ось гуркіт з півночі[f] надходить!
Він оберне міста Юдеї на пустелю,
на шакалів лігво.
23 Я знаю, Господи, людині доля непідвладна,
не чоловікові вирішувати, що станеться,
що він зробити в силі.
24 Тож покарай нас, Господи, але по правді,
не у гніві, щоб не знищив.
25 Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають,
й на роди, що імені Твого не промовляють,
бо Якова вони пожерли.
Вони розправилися з ним
і зруйнували житло це.
Ісус передрікає руйнування Єрусалимського храму
(Мк. 13:1-31; Лк. 21:5-33)
24 Коли Ісус вийшов з подвір’я храму і пішов далі, до Нього підійшли учні, щоб показати Йому храмові будівлі. 2 Та Ісус сказав їм: «Чи бачите ви всі ці споруди? Істинно кажу вам: у майбутньому, каменя на камені тут не залишиться: все буде зруйноване»[a].
3 Згодом, коли Ісус знаходився на Оливній горі, учні Його прийшли і наодинці спитали Ісуса: «Скажи нам, коли це станеться? І яке буде знамення Твого повернення й приходу кінця світу?» 4 У відповідь Ісус мовив до них: «Стережіться, щоб ніхто вас не обдурив. 5 Бо чимало прийде людей, які користуватимуться іменем Моїм, кажучи: „Я—Христос”,—і багатьох вони обдурять.
6 Як почуєте ви відлуння близьких боїв, та дізнаєтеся про віддаленні битви, не лякайтеся; це неодмінно має статися, але це ще не кінець. 7 Народ повстане проти народу, а царство—проти царства. Прийде голод, й землетруси траплятимуться в різних кінцях світу. 8 Та все це буде лише початком мук і страждань, то лише перші перейми, на зразок тих, що жінка має під час пологів. 9 Люди пойдуть проти вас, та віддадуть на страждання і смерть. Вас ненавидітимуть усі народи за те, що ви йшли за Мною.
10 В той час багато людей зневіриться та відцурається своєї віри. Вони зраджуватимуть і ненавидітимуть одне одного. 11 І з’явиться багато лжепророків, й обдурюватимуть багатьох людей. 12 Через те, що запанує беззаконня, любов у багатьох віруючих охолоне. 13 Але той, хто витерпить усе до кінця, врятується.
14 І ця Добра Звістка, Євангелія про Царство Боже, проповідуватиметься по всьому світі як свідчення для всіх народів. Отоді настане кінець».
Спустошення Єрусалиму
15-16 «І коли ви побачите „гидоту спустошення”[b] на святому місці храму, про яку казав пророк Даниїл (той, хто читає, має зрозуміє, про що йдеться), то всі, хто лишатимуться в Юдеї на той час, змушені будуть рятувати життя, тікаючи в гори.
17-18 Вони мусять тікати не гаячи часу: хто сидітиме на даху своєї оселі, не повинен спускатися по свої пожитки, а хто працюватиме в полі, тому не слід забігати додому по вбрання своє. 19 Найтяжче буде в ті дні вагітним жінкам та матерям із немовлятами на руках!
20 Моліться, аби хоч не взимку те трапилося, та не в суботу, 21 бо то буде такий жах, якого світ не бачив від самого свого початку. Та у всі прийдешні часи—ніколи більше такого не буде.
22 І якби не Божа воля скоротити ті жахливі дні, то жоден не врятувався б. Господь скоротив дні ті тільки заради обранців Своїх.
23 І якщо у ті дні хтось скаже вам: „Дивіться! Ось Христос!” або „Ось Він!” Не вірте тому. 24 Бо чимало лжехристів та лжепророків з’явиться тоді. Вони показуватимуть знамення й творитимуть дива[c], намагаючись обдурити обраних Господом, якщо це можливо. 25 То ж стережіться! Я попередив вас заздалегідь. 26 Якщо хтось скаже вам: „Погляньте! Христос там, у пустелі!”—то не йдіть туди. Або якщо скажуть: „Дивіться! Він знаходиться в одній з віддалених кімнат”,—не вірте їм. 27 Коли Син Людський прийде, кожний побачить Його пришестя, подібно спалаху блискавки, котрий можна побачити звідусіль. 28 Туди, де є мертвечина, злітаються стерв’ятники, яких видно здалека.
29 Одразу ж після того лиха, ось що відбуватиметься:
сонце затьмариться,
і місяць перестане світити,
зірки впадуть з небес,
а всі небесні тіла зміняться[d].
30 І тоді на небі з’явиться знамення про прихід Сина Людського. І ридатимуть усі народи землі, коли побачать Сина Людського, Який йтиме по хмарах небесних з великою силою та славою. 31 Сурмитимуть голосно сурми, і пошле Він Ангелів Своїх, аби зібрали вони всіх обраних людей з усіх кінців світу.
32 Навчіться мудрості слухаючи притчу про фіґове дерево: як тільки на ньому з’являється тендітне гілля й розбруньковується молоде листя, ви знаєте, що літо вже близько. 33 Так само й ви, коли побачите всі ці події, про які Я що вам щойно казав, знайте: час настає, він уже на порозі. 34 Істинно кажу вам: усе це станеться ще за життя цього покоління. 35 Навіть якщо небо і земля знищені будуть, слова Мої не зникнуть ніколи».
Тільки Господу відому, коли настане час
(Мк. 13:32-37; Лк. 17:26-30, 34-36)
36 «Коли той день і та година настануть, про те невідомо нікому: ні Ангелам Небесним, ані Синові—лише один Отець знає. 37 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. 38 Як це було в дні перед потопом: люди їли, пили, одружувалися, віддавали до шлюбу своїх дітей, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег. 39 І ніхто нічого не знав, доки потоп не знищив їх усіх. І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
40 У той час двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться. 41 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться.
42 Тож будьте готові, оскільки не знаєте, якого дня Господь прийде. 43 І пам’ятайте, що якби господар знав, о котрій годині вночі прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 44 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Добрі та погані слуги
(Лк. 12:41-48)
45 «Хто є вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх? 46 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок! 47 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
48-49 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг, їсти й пити з п’яницями. 50 Але господар слуги прийде того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься. 51 Господар жорстоко покарає[e] його і призначить йому місце серед лицемірів, де чутно буде лише ридання і скрегіт зубів від болю».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International