M’Cheyne Bible Reading Plan
Розподіл інших земель
18 Уся громада ізраїльтян зібралася в Шило. Там поставили намет зібрання. Цю землю вони підкорили. 2 Залишилося ще сім ізраїльських колін, які не одержали наділ землі у спадщину. 3 Тож Ісус звернувся до ізраїльтян: «Скільки бути ледачими боягузами замість того, щоб піти і взяти землю, яку віддав вам Господь, Бог ваших предків. 4 Призначте по три чоловіки з кожного коліна, і я відішлю їх по країні. Вони зроблять карту земельних наділів і повернуться до Мене. 5 І розділять вони ту землю на сім частин. Юдине коліно залишиться на своїй землі на півдні, а коліна Йосипові—на своїй землі на півночі. 6 І як буде зроблений розподіл семи земельних наділів, тоді принесіть Мені все сюди. Тоді я за жеребом у присутності Господа, Бога нашого розподілю ці землі між вами. 7 Тільки левити не матимуть свого земельного наділу серед вас, бо їх спадщиною є Богослужіння. Ґад, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали свою спадщину на східному боці ріки Йордан, яку Мойсей, слуга Господа віддав їм».
8 Отож чоловіки зібралися й вирушили в путь. Ісус наказав тим, що пішли, зробити мапу тієї землі: «Ідіть і роздивіться той край, гарно опишіть його й повертайтеся до мене. Тоді я кину жереб тут, у Шило, перед Господом».
9 Отже, помандрували собі чоловіки тим краєм і описали в списку всі тамтешні міста, розподіливши їх на сім частин. Потім вони повернулись до табору в Шило. 10 Ісус кинув жереб для них у Шило, перед Господом. Тоді Ісус поділив землю на сім наділів для ізраїльтян.
Землі коліна Веніаминового
11 Одну частку було віддано коліну Веніаминовому за його родами. Землі їхнього коліна лежали між краями колін Юди та Йосипа. 12 На півночі кордон починався біля річки Йордан і проходив північніше Єрихона, потім піднімався в західні гори і виходив у пустеля Бет-Авен. 13 Звідти кордон огинав Луз (тобто Бетел) з південного краю, а далі йшов униз до Атарот-Аддара, через гори південніше Нижнього Бет-Горона. 14 Там він круто завертав, і з західного боку йшов на південь від гори, що південніше Бет-Горона, і закінчувався при Киріат-Ваалі (тобто Киріат-Єаримі). Це місто належало людям Іуди. Таким був західний кордон.
15 Південний же, починався на краю Киріат-Єарима і тягнувся долиною до витоків Нефтоа. 16 Далі кордон спускався до підніжжя гори, що навпроти долини Бен-Гінном—це на півночі долини Рефаїм. Потім ішов униз долиною Гінном на південні землі Євуса і спускався до Ен-Рогелу. 17 Там він різко завертав на північ і йшов уздовж потоку до Ен-Шемешу, і далі за потоком до Ґелілоту, що навпроти проходу Адуммим, і спускалася вниз до каменя Вогана, Рувимового сина. 18 Потім кордон огинав Бет-Араву з північної сторони й спускався до Йорданської долини. 19 Він закінчувався у північному краї Бет-Хоґли, північному березі Мертвого моря й у південному гирлі Йордану. Такі були південні кордони.
20 Річка Йордан служила східним кордоном. Такі землі одержало коліно Веніамина і такі були їхні кордони. 21 Отож тепер коліну Веніамина належали такі міста: Єрихон, Бет-Хоґла, Емек-Кезиз, 22 Бет-Арава, Земараїм, Бетел, 23 Аввім, Пара, Офра, 24 Кефар-Аммоні, Офні та Ґева—дванадцять міст із навколишніми селами.
25 Крім того коліну Веніаминовому дісталися такі міста: Ґівеон, Рама, Беерот, 26 Міцпа, Кефіра, Моза, 27 Рекем, Ірпеел, Тарала, 28 Зела, Гаелеф і місто євуситів (тобто Єрусалим), Ґівея та Киріат—чотирнадцять міст і навколишні села. Такою була спадщина коліна Веніаминового за його родами.
Землі коліна Симеонового
19 Другий жереб випав родам коліна Симеонового. Їхня спадщина була серед земель людей Юдиних. 2 Дістались їм такі міста: Беершеба (або Шеба), Молада, 3 Хазар-Шуал, Бала, Езем, 4 Елтолад, Бетул, Хорма, 5 Зиклаґ, Бет-Маркабот, Хазар-Суса, 6 Бет-Лебаот та Шарубен—тринадцять міст і довколишні села.
7 Коліну Симеоновому дісталися також такі міста: Аїн, Риммон, Етер і Ашан—чотири міста з довколишніми угіддями. 8 І всі села навкруги цих міст аж до Баалат-Беера (Рами в Неґеві). Такою була спадщина нащадків Симеона. 9 Оскільки наділ Юдиних синів був значно більшим, аніж вони потребували, то частину їхньої землі було віддано синам коліна Симеонового. Отож нащадки Симеона одержали спадщину посеред Юдиного наділу.
Землі коліна Завулонового
10 Третій жереб випав синам коліна Завулонового. Кордони їхньої спадщини тяглися аж до Сариду. 11 Їхні кордони піднімаються на захід і далі до Марали й доходять до Дабешета, а потім до потоку, що на сході Йокнеама. 12 Від Сариду кордон іде у зворотньому напрямку на схід сонця до межі Кислоф-Тавора, а тоді вздовж потоку до Даберата, і потім сягає Яфії. 13 Звідти він повертає на схід до Ґат-Гефера, Ет-Казина і йде вздовж потоку до Риммона, а потім завертає до Неа. 14 Далі кордон огинає Ханнатон із півночі і закінчується в долині Іфта Ель.
15 Кордон охоплював Каттаф, Шимрон, Нагалал та Віфлеєм—дванадцять міст і навколишні села. 16 Такі були землі, що дісталися родам коліна Завулонового—ці міста з довколишніми селами.
Землі коліна Іссаханового
17 Четвертий жереб випав родам коліна Іссаха́ра. 18 До їхніх земель належали: Єзреел, Кесуллот, Шунем, 19 Хафараїм, Шион, Анагарат, 20 Раббит, Кишион, Евез, 21 Ремет, Ен-Ганним, Ен-Хадда та Бет-Пазез.
22 Цей кордон межує з Тавором, Шахазумою та Бет-Шемешем і закінчується біля річки Йордан, охоплюючи шістнадцять міст із довколишніми селами. 23 Такими були землі, що дісталися родам коліна Іссаха́ра—міста й навколишні села.
Землі коліна Ашерового
24 П’ятий жереб випав родам коліна Ашерового. 25 Їхні кордони охоплювали: Хелкат, Халі, Бетен, Ахшаф, 26 Алламмелех, Амад та Мишал.
На заході кордон межує з Кармелем та Шихор Либнатом. 27 Кордон повертає на схід сонця до Бет-Даґона, потім торкається Завулонових земель та долини Іфта Ель, іде на північ до Бет-Емека та Неєла і простягається на півночі до Кабула. 28 Далі Авдон[a], Регов, Хаммон та Кана, аж до Великого Сидона. 29 Кордон повертає до Рами й до укріпленого міста Тира, звідти—до Госи й закінчується біля моря. Належали їм і землі Махалаба, Ахзива, 30 Умми, Афека, Регова. Двадцять два міста з навколишніми селами.
31 Такі були землі, дані родам коліна Ашера—ці міста та довколишні села.
Землі коліна Нафталі
32 Шостий жереб випав родам коліна Нафталі. 33 Їхні землі простяглися від Хелефа, від священного дуба у Цаананнімі, від Адамі-Некеба, Ябнеела до Лаккума і закінчувалася біля Йордану. 34 Кордон повертає на захід поблизу Азноф-Тавора і звідти йде до Хуккока, межує на півдні з Завулоном, на заході—з Ашером, на сході—з Йорданом. 35 Укріпленими були такі міста: Зиддим, Зер, Гаммат, Раккат, Кіннерет, 36 Адама, Рама, Хазор, 37 Кедеш, Едреї, Ен-Хазор, 38 Ірон, Миґдал-Ель, Хорем, Бет-Анат і Бет-Шемеш—дев’ятнадцять міст і навколишні села.
39 Такою була спадщина сімей коліна Нафталі—міста з довколишніми селами.
Землі коліна Данового
40 Сьомий жереб випав родам коліна Данового. 41 До їхніх земель входили: Зора, Ештаол, Ір-Шемеш, 42 Шаалабин, Айжалон, Ітла, 43 Елон, Тимна, Екрон, 44 Елтеке, Ґівветон, Баалат, 45 Єгуд, Бене-Берак, Ґат-Риммон, 46 Ме-Яркон, Раккон, та землі довкола Йоппи.
47 Коли сини Данові втратили свої землі, то виступили вони проти Лешема[b] й захопили його, мешканців винищили, забрали майно й оселилися там, перейменувавши місто на честь свого прабатька Дана[c].
48 Така спадщина дісталася родам коліна Данового—всі ці міста й довколишні села.
Землі Ісусові
49 Коли закінчився розподіл земельної спадщини і визначені були кордони, ізраїльтяни дали наділ на своїй землі й Ісусу, сину Навина.
50 Як Господь і наказував, вони дали йому місто, яке він сам вибрав: Тимнат Серу й гори Ефраїма. Він відбудував місто й оселився в ньому.
51 Отакими були наділи спадщини, що їх священик Елеазар, Ісус Навин та старійшини родів ізраїльських колін за жеребом розподілили у Шило, перед Господом при вході до намету зібрання. Так закінчився розподіл землі.
149 Славімо Господа!
Співайте Господу нових пісень!
Його звеличуйте піснями,
коли збираються всі шанувальники Його разом.
2 Возрадуйся Творцеві Ізраїлю!
Сіона жителі, радійте вашому Царю!
3 Вони, танцюючи, хвалитимуть Його,
співаючи у супроводі тамбурина й ліри.
4 Господь втішається Своїм народом,
Він чудеса творить, рятуючи смиренних.
5 Радіють Його славі послідовники Його,
лише прокинувшись—уже щасливі.
6 Хай Богу виголошують хвалу,
двосічними мечами потрясають,
7 готові мститися народам іншим,
караючи безродних ворогів своїх.
8 Нехай заковують царів в кайдани,
вельмож—в наручники залізні,
9 виконуючи вирок, із Законом згідний,
заради слави Його вірних.
Славімо Господа!
150 Славімо Господа!
Вславляйте Бога у Його храмі,
вславляйте ті, хто на могутніх Небесах живе!
2 Його оспівуйте за велич,
вславляйте так, як Його велич вимагає.
3 Суремним голосом Йому співайте!
Оспівуйте під звуки арфи й ліри!
4 Звеличуйте Його під тамбурин в швидкому танці,
оспівуйте під перегуки струн і флейти!
5 Дзвінкоголосими цимбалами хваліть Його,
цимбалів звуками гучними Господа вславляйте!
6 Нехай усе, що дихає, співає Господу осанну!
Славімо Господа!
9 Чом в голові моїй води не повно?
Чом око моє не джерело сліз?
Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати
за тими із моїх людей, кого понищено було.
2 Хто дасть мені притулок у пустелі,
щоб кинуть мій народ і геть піти,
бо всі вони—невірні й повернулись проти Бога.
3 «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею.
Підступність в краї розвелась,
люди від зла до лиха переходять.
Мене ж і знать не хочуть»,—каже так Господь.
4 «Не вір сусідові, не довіряй брату,
бо кожен брат—шахрай[a],
а сусід—наклепник.
5 Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду.
Народ Юдеї, ви,
язик навчивши вимовлять брехню, втомилися,
немає більше сил говорить правдиво.
6 Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа;
вони Мене не хочуть знати»,—
Всевишній каже так.
7 Тож ось що Всевишній Господь каже:
«Коваль розжарює залізо,
щоб взнати, чи чисте був воно.
Та Я також випробуватиму Юдею,
немає іншого путі, бо грішний Мій народ.
8 Язик їхній—загострена стріла,
із їхніх уст самий обман злітає.
З сусідом кожен дружньо розмовляє,
а сам лише роздумує про те,
як засідку йому наготувати.
9 За все це Мені слід їх покарати.
Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?»
Каже так Господь.
10 Здійму я плач і голосіння по горах
й жалобу по пустельних пасовиськах,
бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить,
й туди не долітає рев худоби.
Птахи небесні й звірі повтікали.
11 Каже так Господь:
«Єрусалиму бути купою каміння і шакалів лігвом.
Я оберну міста Юдеї на руїни».
12 Хто той мудрець, що може зрозуміти це? І той, до кого промовляв Господь, нехай пояснить, чому цей край зруйновано, спустошено, немов пустелю, де ніхто не ходить.
13 Господь каже так: «Бо відцуралися діти Юдини Мого Закону, що Я його поставив перед ними. Вони не слухались того, що Я казав, й не діяли, як вимагав Закон. 14 Натомість вперто йшли своїм шляхом, йшли за Вааловими бовванами, як їхні пращури їх навчили». 15 Тож ось що Всевишній Господь Бог Ізраїлю каже: «Я змушу цей народ полин гіркий їсти, примушу їх отруту пити. 16 І Я розсію їх поміж народів тих, що ні вони, ані батьки не знали їхні. Пошлю Я гострий меч на них, поки не вигублю їх вщент».
17 Ось що Всемогутній Господь каже:
«Збагніть, що має статися,
покличте голосильниць,
покличте тих жінок що вправно роблять це,
нехай вони прийдуть!
18 Нехай мерщій вони приходять,
нехай над нами здіймуть голосіння
тоді стікатимуть сльозами очі наші,
хай сльози струмуватимуть з повік.
19 Бо чути голосіння із Сіону.
Як вигублено нас!
Як нас принижено, ми мусим кинути цей край,
бо вороги понищили оселі наші.
20 Почуйте слово Господа, жінки,
хай ваші вуха сприймуть те, що каже Він.
Навчіть своїх дочок лементувати,
й хай кожна дівка знає
як голосить ці похоронні плачі.
21 Бо смерть вже увійшла крізь наші вікна,
зайшла в палаци наші, аби вигубити всіх:
дітей на вулиці, і молодь на майданах».
22 Скажи: «Ось що Господь каже:
„Тіла людей поляжуть в чистім полі, наче гній,
немов снопи, що після жнив лишились,
коли нема кому збирати їх”».
23 Ось що Господь каже:
«Нехай же мудрий не вихваляється мудрістю своєю,
і дужий хай не вихваляється силою лихою,
нехай не вихваляється златом багатій.
24 Але хай той, хто хвалиться, вихваляється ось чим:
тим, що розуміє і знає Мене, що Я—Господь,
Той, Хто творить милість,
справедливість і праведність на цій землі,
бо до вподоби вони Мені».
Так каже Господь.
25 «Ось настають дні,—Господь каже,—коли Я покараю кожного, хто хоч і обрізаний, але необрізаний у серці своєму. 26 Єгипет і Юдея, і Едом, і аммонійці, Моав, і всі, люди, які не належать до дітей Ізраїлю[b], хто живе в пустелі: всі народи—необрізані по плоті, а всі ізраїльтяни—необрізані в серці своїм[c]».
Ісус викриває книжників та фарисеїв
(Мк. 12:38-40; Лк. 11:37-52; 20:45-47)
23 Тоді Ісус промовив до народу і Своїх учнів: 2 «Книжники та фарисеї мають повноваження тлумачити Закон Мойсеїв. 3 То ж ви робіть усе і дотримуйтеся всього, чого вони навчають, та не робіть того, що вони вчиняють. Бо вони лише говорять про Закон, але самі його не виконують. 4 Вони встановлюють суворі правила, котрих важко дотримуватися, кладуть цей тягар на плечі людей і примушують нести його, та самі не хочуть і пальцем поворухнути, щоб полегшити ту ношу.
5 Всі їхні діяння—про людське око. Вони роблять більшими свої філактерії[a] та довшими китиці на вбранні своєму. 6 Вони полюбляють, щоб у них були найпочесніші місця на бенкетах і найповажніші місця в синагогах. 7 Вони також полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб називали їх вчителями.
8 Не дозволяйте, щоб звали вас вчителями, бо один у вас Вчитель, а всі ви—лише брати та сестри. 9 Не називайте нікого на землі отцем своїм, бо лише один Отець у вас—на Небі. 10 Так само хай не звуть вас господарями, бо лише один у вас Господар—це Месія. 11 Але найбільшим серед вас має бути слуга ваш. 12 І хто підносить себе, вихваляючись, той буде принижений, а хто принижує себе, того буде піднесено.
13 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви зачиняєте людям двері до Царства Божого. Самі ви не входите до нього і не даєте ввійти тим, хто заслуговує. 14 [Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви грабуєте вдовині хати, при тому подовгу молячись про людське око. За те вам кара буде ще більша][b].
15 Горе вам, лицеміри, книжники і фарисеї! Ви йдете землями, пливете морями, щоб залучити на свій бік хоча б одного прихильника, а коли навчите його, то робите його вдвічі гіршим за себе, і разом ви заслуговуєте на пекло.
16 Горе вам, сліпі поводирі, які кажуть: „Якщо хто клянеться храмом, то це нічого не означає, а якщо клянеться золотом, що в храмі, то мусить виконати обіцянку”. 17 Ви нерозумні сліпці! Що важливіше—золото, чи храм, що освячує його? 18 Ви кажете: „Якщо хтось вівтарем клянеться, то це нічого не означає, а якщо клянеться дарами, що на ньому, то мусить виконати обіцяне”.
19 Сліпці! Що важливіше—дари, чи вівтар, що освячує їх? 20 Отже, якщо хто клянеться вівтарем, той клянеться й дарами, що на ньому. 21 Якщо хтось клянеться храмом, то також клянеться і Тим, Хто перебуває в ньому. 22 Якщо хтось клянеться небом, то клянеться і престолом Господнім і Тим, Хто сидить на ньому.
23 Горе вам, лицеміри, книжники і фарисеї! Ви віддаєте Богу десяту частину від усього, що маєте, навіть урожаю м’яти, кропу та тмину, але нехтуєте більш важливим ученням Закону: справедливістю, милосердям та вірністю. Слід виконувати головніше, не забуваючи й про інше. 24 Сліпі поводирі! Ви виціджуєте комаху, а потім ковтаєте верблюда![c]
25 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви миєте свої чашки й миски ззовні, а всередині вони наповнені тим, що ви придбали, ошукуючи ближніх та потураючи своїм примхам. 26 Сліпі фарисеї! Спершу помийте чашки і миски свої зсередини, щоб були вони чисті з обох боків.
27 Горе вам, лицеміри, книжники й фарисеї! Ви подібні до тієї могили, що гарно пофарбована ззовні, а всередині повна кісток мерців і різноманітних нечистот. 28 Отак і ви позірно показуєте, що зовні ви справедливі, а насправді, повні лицемірства й беззаконня.
29-30 Горе вам, лицеміри, книжники та фарисеї! Ви будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте могили праведних, кажучи: „Якби ми жили за часів прабатьків своїх, то не були б причетні до пролиття крові пророків”. 31 Отже, ви свідчите проти себе тим, що ви є сини вбивць пророків. 32 Тож доводьте до кінця справу ваших предків!
33 Ви, виплодки зміїні! Як можете ви уникнути покарання пеклом? 34 Слухайте! Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників. Деяких ви вб’єте і розіпнете; інших битимете батогами в синагогах і переслідуватимете з міста до міста. 35 Бути вам винними за всю кров невинну, пролиту на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії[d], сина Варахії, якого ви вбили між святилищем храму та вівтарем. 36 Істинно кажу вам: кара за все це ляже на людей цього покоління».
Ісус застерігає Єрусалим
(Лк. 13:34-35)
37 «О, Єрусалиме, Єрусалиме, який вбиває пророків і кидає каміння в посланців Всевишнього! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх разом, мов та квочка курчат своїх під крило, але ти відмовився! 38-39 От і дім ваш лишиться порожнім. Тож кажу Я вам, що не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: „Благословенний той, хто приходить в ім’я Господнє!”(A)»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International