M’Cheyne Bible Reading Plan
Гріх Ахана
7 Але ізраїльтяни порушили наказ і взяли собі дещо з того, що мало бути знищено. То був Ахан, син Кармія, онук Зимрі, нащадок Зери, з коліна Юдиного. Він узяв собі дещо з того, що мало бути знищено. Отож Господь і розгнівався на ізраїльтян.
2 Ісус послав людей з Єрихона до Аї[a], що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела. Він наказав їм: «Ідіть і розвідайте, що то за земля». І люди пішли на розвідку до Аї. 3 Потім повернулися вони до Ісуса й кажуть: «Не варто всьому народу йти туди. Достатньо буде двох-трьох тисяч, щоб піти й ударити по Аї. Військо там нечисленне, тож не утруднюй всіх іти туди».
4 Близько трьох тисяч воїнів пішли туди, але айці змусили їх відступити. 5 Тридцять шість з них було вбито. І гнали вони ізраїльтян від брами міста й аж до каменоломень і громили вздовж по схилу. Мужність залишила людей, серця їхні охопив жах. 6 І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.
7 Ісус сказав: «О, Господи мій, Володарю! Навіщо ти взагалі переправив цей народ через Йордан? Чи для того, щоб віддати на поталу аморійцям? Краще б ми залишилися на тому боці Йордану! 8 О Господи мій, що маю я казати після того, як ізраїльтяни зазнали поразки? 9 Ханаанці й усі мешканці землі цієї, почувши про це, оточать і повбивають усіх нас. Тоді що зробиш Ти, аби захистити велике Своє ім’я?»
10 І сказав Господь на це Ісусу: «Підведися! Навіщо ти впав долілиць? 11 Ізраїльтяни вчинили гріх, вони порушили Угоду, не виконали того, що я звелів їм. Вони взяли з собою те, що я наказав знищити. Вони вкрали, збрехали і привласнили собі. 12 Отож не могли ізраїльтяни протистояти ворогам своїм, бо прокляті вони на знищення. І більше не буду Я з вами, якщо не знищите ви все те, що Я наказав знищити. 13 Іди і освяти свій народ і скажи їм: „Очистьтесь назавтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїлю: „Ізраїльтяни, у когось із вас є те, що Я наказав знищити. І не зможете ви протистояти ворогам своїм, доки не позбудетеся того, що Я наказав знищити”. 14 Отож завтра вранці підходитимете ви коліно за коліном. А те коліно, на яке вкаже Господь, буде підходити рід за родом. Той рід на який вкаже Господь, буде підходити дім за домом. Той дім, на який вкаже Господь, буде виходити людина за людиною. 15 І той, хто взяв заборонене, у вогні спалений буде, з усім його майном. Бо порушив він Угоду з Господом і вчинив ганебне в Ізраїлі”».
16 Отож устав Ісус рано-вранці й вивів усі коліна Ізраїлю. І на Юдине коліно було вказано. 17 Тоді він вивів рід за родом роди Юдині, і на рід Зери було вказано. І на дім Зимрі було вказано. 18 Тоді Ісус почав виводити кожну людину з цього дому. І Ахан, син Кармія, онук Зимрі і нащадок Зери, з Юдиного коліна був виявлений.
19 Тоді звернувся Ісус до Ахана: «Сину мій, воздай славу Господу Богу Ізраїлю і зізнайся Йому. Розкажи мені, що ти вчинив. Нічого не приховуй». 20 І Ахан відповів Ісусу: «Правда твоя. Я той, хто вчинив гріх проти Господа, Бога Ізраїлю, а зробив я таке. 21 Серед речей, що ми захопили, побачив я гарне вбрання вавилонське і двісті шекелів[b] срібла і кавалок золота вагою в п’ятдесят шекелів[c]. Спокусився я ними і взяв їх собі. Усе те закопано в землі під моїм наметом, а срібло—насподі».
22 Тоді Ісус послав людей до намету. Там усе й було знайдено, заховане під наметом, і срібло—насподі. 23 Вони взяли все те добро з намету і принесли Ісусу та всім ізраїльтянам і розклали перед Господом. 24 Тоді Ісус і усі люди Ізраїлю взяли Ахана, сина Зери, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його, і дочок, і рогату худобу, і віслюка, й овець, і намет, і все, що йому належало, і повели його в долину Ахор[d].
25 Ісус сказав: «Навіщо накликав ти лихо на нас? Тепер же Господь насилає лихо на тебе». І почали люди Ізраїлю закидати його камінням, аж до самої смерті. Вони спалили у вогні всю його родину і все їхнє добро, і закидали їх камінням. 26 Тоді ізраїльтяни накидали купу каміння на тіло Ахава, яка є й досі.
Тоді тільки і вщух Господній гнів. Ось чому донині те місце зветься долиною Ахора.
137 Над вавилонськими річками ми сиділи
й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
2 На вербах понад річкою повісили ми арфи.
3 Загарбники нам наказали тут читати вірші,
примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
«Співайте нам пісень сіонських[b]!»
4 Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
5 Якщо забуду про Єрусалим,
нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
якщо забуду я Єрусалим,
6 якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!
7 Нехай Господь запам’ятає,
що зробили едомійці в той день,
коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
щоб не лишилось каменя на камені!»
8 Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
9 Благословляю ворогів твоїх,
які дітей хапатимуть невинних
й забиватимуть об скелю!
138 Псалом Давида.
Вславлятиму Тебе від глибини душі,
перед богами[c] я співатиму осанну.
2 Святому храму шанобливо і покірливо вклонюся,
звеличуватиму Твоє ім’я за милість, за любов Твою,
адже обітниця Твоя Твоє ім’я піднесла над усім.
3 Коли я Тебе кликав, Ти озвався,
Ти простір дав душі моїй складати про Тебе гімни.
4 Нехай усі земні царі Тебе прославлять,
коли слова Твої почують.
5 Нехай вони також співають про діла Господні,
тому що слава Господа—безмежна.
6 Хоч високо піднесений Господь,
убогого Він помічає, пихатим знає ціну,
віддалік тримає їх.
7 Якщо ускочу я в халепу,
Ти зробиш так, щоб кривдника я пережив,
простягнеш руку і правицею мене спасеш.
8 Господь відплатить ворогам за мене.
О Господи, повік живуть Твої любов і ласка незрадливі.
Не кинеш Ти нізащо і ніколи тих, кого створив.
1 Це слова Єремії, сина Гилкії, одного з священиків, що мешкали в Анатоті, в землі Веніаминовій[a]. 2 Слова ці були йому від Господа за часів правління Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року[b] його царювання. 3 Також ці слова було відкрито йому за царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, й до вигнання з Єрусалима в п’ятому місяці.
Покликання Єремії
4 Дійшло до мене слово Господа:
5 «Перш, ніж Я утворив тебе в утробі,
Я вже знав тебе.
Перш, ніж вийшов ти з черева матері своєї,
Я обрав тебе,
призначивши тебе пророком для народів».
6 Я відповів: «Але ж, Господи, Боже мій, не вмію я говорити як пророк, бо я молодий». 7 Господь сказав мені:
«Не кажи, що ти лише юнак,
бо підеш ти до всіх, до кого Я пошлю тебе,
і говоритимеш усе, що накажу тобі.
8 Людей не бійся,
бо Я з тобою буду, щоб захистити тебе».
Це—слово Господа.
9 Тоді Господь простягнув руку й торкнувся уст моїх, сказавши:
«Я вклав Мої слова до уст твоїх.
10 Сьогодні Я призначаю тебе
стати над народами й царствами.
Ти будеш викорінювати,
губити, руйнувати і валити,
будувати і насаджувати знов».
Дві з’яви
11 Слово Господа було до мене: «Що бачиш ти, Єреміє?» Я відповів: «Я бачу гілку мигдалю». 12 І сказав мені Господь: «Ти добре бачиш, бо Я пильную[c] за Своїми словами, аби впевнитись, що вони здійсняться».
13 І вдруге було слово Господа до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу, як кипить вода в казані, який повернутий від півночі».
14 І Господь сказав мені:
«Із півночі біда прийде на всіх людей землі цієї.
15 Бо Я прикличу всі племена царств півночі.
Прийдуть вони, і кожен з них поставить престол свій
при відчинених брамах Єрусалима».
Так сказав Господь:
«Війною пройдуть довкола нього
і по усіх містах юдейських.
16 Я винесу дітям Ізраїлю вирок за злочини,
через які вони від Мене відвернулись.
Вони приносили пожертви іншим богам
і низько поклонялись бовванам тим,
що виробили власними руками.
17 Ти ж, Єреміє, буть напоготові,
ти мусиш встати і сказати все,
що Я звелю тобі наказати народові своєму.
Тобі боятися людей не слід,
інакше Я тебе злякаю ними.
18 Сьогодні Я зроблю тебе неприступним містом,
немовби стовп залізний, бронзову стіну,
що всій землі протистояти може:
царям Юдеї і її князям,
священикам і людям цього краю.
19 Вони боротимуться проти тебе,
але не вдасться їм тебе здолати.
Кажу це Я,
бо Я з тобою буду, і захищу тебе».
Так наказав Господь.
Закон Божий—важливіший від правил людських
(Мк. 7:1-23)
15 Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його: 2 «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» 3 У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв? 4 Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”(A). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”(B).
5-6 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. 7-8 Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах,
та їхні серця далеко від Мене.
9 Пошана їхня до Мене—даремна,
бо вчення їхнє—то закони, придумані людьми”».(C)
10 Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! 11 Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє[a] її!» 12 Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» 13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».
15 На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».
16 Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? 17 Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? 18 А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. 19 Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. 20 Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».
Ісус допомагає поганській дитині
(Мк. 7:24-30)
21 Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. 22 І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». 23 Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» 24 У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».
25 Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» 26 І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». 27 Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». 28 На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.
Ісус зцілює хворих та годує голодних
29 Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. 30 Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. 31 Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.
Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків
(Мк. 8:1-10)
32 Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». 33 Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» 34 Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».
35 Ісус звелів людям посідати на землю. 36 Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. 37 Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. 38 І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. 39 Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International