M’Cheyne Bible Reading Plan
Обрізання ізраїльтян
5 Як почули всі царі аморійські, що мешкали на захід від Йордану, і всі царі ханаанські, що жили понад морем, про те, що Господь осушив води Йордану перед народом Ізраїлю, охопив їх жах великий. І не стало їм волі й мужності протистояти ізраїльтянам.
2 Тим часом Господь сказав Ісусу: «Зроби собі кам’яні ножі і пообрізай синів Ізраїля вдруге[a]». 3 І зробив Ісус кам’яні ножі й пообрізав ізраїльтян на Ґівеат-Аралоті[b].
4 І ось яка була причина того, що Ісус пообрізав їх. Усі люди чоловічої статі, які вийшли з Єгипту, всі воїни повмирали в пустелі по дорозі з Єгипту. 5 Всі воїни були обрізані. Але всі ті, хто народився в пустелі після того, як люди лишили Єгипет, не були обрізані. 6 Бо ж ізраїльтяни блукали по пустелі сорок років, аж доки весь народ, усі воїни, що вийшли з Єгипту, не повмирали, бо не підкорилися слову Господа. Господь же поклявся, що не побачать вони землі, де течуть ріки молока й меду, яку Господь пообіцяв їхнім предкам віддати їм. 7 Так на їхнє місце волею Господа прийшли їхні сини, й Ісус пообрізав їх. В дорозі їх не обрізали, тож не були вони обрізані. 8 Коли ж усі чоловіки були обрізані, то залишалися вони в таборі, аж доки всі не одужали.
Святкування Пасхи
9 Тоді Господь сказав Ісусу: «Сьогодні я зняв з вас єгипетську ганьбу»[c]. Отож це місце й досі називається Ґілґал[d].
10 Тим часом ізраїльтяни розбили табір у Гілґалі й святкували Пасху на чотирнадцятий день місяця, ввечері, у степах єрихонських. 11 А на другий день після Пасхи їли вони те, що давала ця земля: опрісноки[e] та пражене зерно.
12 Того самого дня, як почали вони їсти плоди цієї землі, манна небесна зникла. І відтоді не мав народ Ізраїлю манни небесної. Того року харчувалися вони плодами Ханаанської землі.
13 А якось, коли Ісус був біля Єрихона, підвів він очі й побачив, що перед ним стоїть чоловік, а в руці у нього шабля наголо. Ісус підійшов до нього й запитав: «Ти з нами чи проти нас?» 14 Той відповів: «Ні. Бо прийшов я тепер як начальник над військом Господнім». Впав тоді Ісус долілиць на знак поклоніння йому і запитав: «Що наказує рабу Своєму мій Володар?» 15 Тоді вождь війська Господнього сказав Ісусу: «Зніми взуття з ніг своїх, бо місце, на якому стоїш ти,—святе». Так Ісус і зробив.
Підкорення Єрихона
6 Брама Єрихона була зачинена. Місто було замкнене перед ізраїльтянами. Ніхто не входив і не виходив.: 2 Господь сказав Ісусу: «Я віддаю тобі Єрихон і царя його, і мужніх воїнів його. 3 Ти маєш обійти місто ходом з усіма своїми воїнами раз на день. І робити так треба шість днів підряд. 4 Хай семеро священиків несуть сурми, зроблені з баранячих рогів, перед ковчегом Заповіту. На сьомий день ви пройдете ходом навколо міста сім разів, а священики тим часом мають сурмити в сурми. 5 Потім хай священики засурмлять у баранячі роги на одній ноті. І як почуєте ви звуки сурм, тоді хай люди голосно закричать, і стіни міста впадуть, і люди зможуть ввійти просто в місто».
132 Пісня прочан.
О Господи, згадай Давида
і всі його страждання!
2 Він присягнувся Господу,
дав клятву Усемогутньому Володарю Ізраїлю.
3 Він сказав: «Не зайду до свого дому
й спочити на ліжко не ляжу,
4 повік не стулю, не дам задрімати очам,
5 аж доки я оселю Господу не відшукаю,
де Всемогутній Якова житло Собі візьме».
6 Про той намет в Ефраті[a] ми почули,
Святий ковчег знайшли в полях лісистих Киріат-Єаримських[b].
7 Зайдемо у Його святу оселю,
вклонімося підніжку[c] Його ніг.
8 Встань, Господи,[d]
й піди з ковчегом у нову оселю.
9 Нехай священики Твої
вдягнуться у освячене вбрання,
нехай на радощах підуть у танок Твої вірні!
10 В ім’я слуги Твого Давида
не відвертайся від Свого царя-обранця[e].
11 Господь Давиду присягнувся,
і Він ніколи не введе в оману:
«Я посаджу твоїх нащадків на твоїм престолі,
12 якщо за Заповітом йтимуть твої діти
і будуть слухати Мої повчання—
усе, чого тебе навчив Я.
Тоді нащадки їхні
посідатимуть престол віднині і довіку.
13 Бог обрав Сіон,
і саме тут Він хоче мати Свій дім.
14 Тут житиму Я відтепер і навіки,
тому що вподобав Собі це місце.
15 Сіон благословлю Я щедрим збіжжям,
Я бідним обіцяю дати хліб.
16 Священиків Я одягну в спасіння шати,
а праведні Сіона підуть в радісний танок.
17 Я піднесу Давидів ріг[f],
прославлю Я Свого царя-обранця.
18 Ганьбою вкрию недругів його,
його ж корона осяйною буде».
133 Пісня прочан.
Погляньте, як чудово і приємно,
коли брати живуть у злагоді і мирі!
2 Це як найліпші пахощі на голову полити,
які стечуть на голову первосвященика[g]
і далі по його вбранню збіжать.
3 Це як роса з гори Хермон[h], що випадає на Сіоні,
бо саме тут Господь благословив життя навіки.
134 Пісня прочан.
Послухайте, усі раби Господні,
що всенощну правлять, вславляйте Господа!
2 Угору висвячені руки піднесіть,
благословляйте Господа!
3 Нехай Господь, Творець землі і неба,
благословить вас із гори Сіон.
Відповідь Господа
65 Господь сказав: «Я був готовий відповісти тим,
хто не звертався до Мене.
Я був готовий, щоб Мене знайшов хто не шукав.
Я відповів народу, який не промовляв Мого імені:
„Ось Я! Ось Я!”
2 Я руки простягав до впертих людців,
чекаючи на їх прихід, готовий їх прийнять до Себе.
Та вони продовжували йти неправедним шляхом,
прислухаючись лише до задумів свого лихого серця.
3 Ці люди постійно гнівили Мене
своїми вчинками у Мене на очах:
приносячи жертви бовванам в садах,
спалюючи запашне куріння на цегляних вівтарях,
поклоняючись лжебогам.
4 Вони сидять серед могил,
чекають на послання від померлих,
живуть серед мерців, їдять свинину,
а їхні ножі брудні від гнилого м’яса!
5 Вони кажуть:
„Не підходь, не підступайся до мене,
доки я тебе не очищу!”
Такі люди, ніби дим у Моїх очах,
і полум’я їх цілий день палає.
Ізраїль мусить бути покараний
6 Поглянь, ось є рахунок переді Мною,
що вказує, що винні ви.
Я не мовчатиму, а сповна відплачу за всі ваші гріхи,
жодного не залишу Я безкарним:
7 ні ваші гріхи, ні провини ваших предків».
Каже Господь:
«Вони спалювали запашне куріння на горах,
ображаючи Мене.
Я спершу подивлюся, якої вони заслужили кари,
а потім і покараю, як їм належить».
Бог не зруйнує Ізраїль ущент
8 Ось що Господь каже:
«Коли у виноградному ґроні ще залишається сік,
люди кажуть, що не треба викидати його,
бо там ще є щось корисне.
Так і Я обійдуся з Моїми слугами:
Я не знищу їх усіх заради їхнього ж блага.
9 Я дам нащадків Якову, дам спадкоємців Юді,
вони володітимуть горами Моїми.
Мої обранці успадкують землю,
Мої слуги поселяться там.
10 Тоді долина Шарон стане пасовиськом для отар,
а долина Ахор[a] перетвориться на місце відпочинку худоби.
Все це станеться з Моїм народом,
який шукає допомоги в Мене.
11 Але ви, хто відцурався Господа
й забув Мою Святу гору[b],
хто приносить харчі й вино богам „Везіння” й „Долі”[c],
12 Я призначу вам упасти від меча,
ви всі підете на заріз.
Адже Я вас кликав, а ви не відповіли,
Я попереджав, а ви не слухали.
Ви вчинили те, що Я називаю злом,
ви вибрали не те, що Мене тішить».
13 Тому ось що говорить Господь, мій Володар:
«Мої слуги їстимуть, а ви, зловмисники, голодні будете.
Мої слуги питимуть,
а ви, лиходії, будете спраглі.
Мої слуги веселитимуться,
а ви, напасники, будете посоромлені.
14 Мої слуги співатимуть, бо серця їхні повні добра,
ви ж ридатимете, бо у ваших серцях—печаль,
ви голоситимете, бо дух ваш зламано буде.
15 Вашими іменами будуть мої обранці проклинати.
Господь-Володар пошле вас на смерть,
а слугам своїм Він дасть інше ймення.
16 Кожний, хто захоче бути благословенним,
попросить благословення у Бога праведного.
Кожний, хто присягає на землі,
присягатиметься Богом праведним,
тому що колишні біди забуті й сховані від Моїх очей.
Надходять нові часи
17 Погляньте, Я створю нові небеса і нову землю
і все що сталося, не відгукнеться в серці,
ми згадувати не будемо його.
18 Тож веселіться і радійте вічно з того, що Я творю,
бо Я зроблю Єрусалим щасливим містом,
народ його Я радісним зроблю.
19 Щасливий буду Я з Єрусалима,
і порадію Я зі Свого народу.
У ньому не лунатимуть
ні плач, ані журливі схлипи.
20 Там немовля не помиратиме, проживши день,
не помиратимуть старі, що не дожили свого віку.
Вважатись буде молодим, хто йде з життя в сто років,
вважатиметься проклятим, хто не дожив до ста.
21 Вони зведуть оселі й стануть жити в них,
посадять виноградники й втішатимуться їхніми плодами.
22 Так більш не буде, що одні будують, а інші живуть,
хтось сади саджає, а хтось лиш їсть плоди.
Вони житимуть так довго, як дерева.
Моїм обранцям буде щастя пізнати плоди своїх трудів.
23 Вони не будуть працювати задарма,
і не даватимуть життя синам,
приреченим на смерть.
Бо всі вони й нащадки їхні—
народ, благословенний Господом.
24 Вони ще говоритимуть, а Я вже відгукнуся,
не встигнуть слово мовити, а Я вже почую.
25 Вовк і ягнятко їстимуть разом,
лев сіно споживатиме, як бик,
змії земні нікому більш не заподіють зла,
не злякають жодного на Моїй Святій горі».
Так сказав Господь.
Притча про сіяча
(Мк. 4:1-9; Лк. 8:4-8)
13 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера. 2 Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. 3 Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти. 4 Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. 5 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, 6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8 Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного. 9 Той, хто має вуха, нехай почує!»
Чому Ісус навчав за допомогою притч
(Мк. 4:10-12; Лк. 8:9-10)
10 Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
11 У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм—не дано. 12 Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 13 Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14 В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте,
але не зрозумієте,
будете дивитися й побачите,
але не зрозумієте, що бачили.
15 Бо серце людей цих зачерствіло,
майже зовсім не чують їх вуха,
позаплющували вони очі свої.
Інакше вони могли б побачити очима своїми,
почути вухами своїми, зрозуміти серцем,
і повернутися до Мене,
тоді б Я їх зцілив”.(A)
16 Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха—бо чують. 17 Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Пояснення притчі про сіяча
(Мк. 4:13-20; Лк. 8:11-15)
18 «Послухайте пояснення притчі про сіяча. 19 Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці. 20 Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 21 Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри. 22 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів[a]. 23 А зерно, що впало на добру землю—це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Притча про бур’ян
24 І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі. 25 Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі. 26 Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс. 27 Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?” 28 Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?” 29 „Ні,—відповідає хазяїн,—бо ви при тому вирвете і пшеницю. 30 Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».
Притчі про гірчичне зерно та дріжджі
(Мк. 4:30-34; Лк. 13:18-21)
31 Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. 32 Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
33 Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне,
що було приховане із дня створення світу».(B)
Пояснення притчі про бур’ян
36 Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
37 І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно,—то Син Людський. 38 Поле—то світ. Добре зерно—то сини Царства Божого. Бур’ян—то сини лукавого. 39 Ворог, що посіяв його—диявол. Жнива—то кінець світу. Женці—то Ангели. 40 Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. 41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. 43 Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Притчі про скарб, перлину та невід
44 «Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45 Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли. 46 Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47 Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. 48 Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали. 49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
51 Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо». 52 І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мк. 6:1-6; Лк. 4:16-30)
53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його? 55 Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів—Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою? 56 Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?» 57 Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі». 58 І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International