M’Cheyne Bible Reading Plan
28 І сталося тими днями, і зібрали филистимляни свої військові табори, щоб воювати з Ізраїлем. І сказав Ахіш до Давида: Щоб ти певно знав, що вийдеш зо мною в таборі, ти та люди твої.
2 І сказав Давид до Ахіша: Тому тепер ти пізнаєш, що зробить твій раб. А Ахіш сказав до Давида: Тому то зроблю тебе сторожем моєї голови по всі дні.
3 А Самуїл тоді помер, і оплакував його ввесь Ізраїль, і поховали його в Рамі, у його місті. А Саул повиганяв із Краю ворожбитів та віщунів.
4 І зібралися филистимляни, і прийшли, і таборували в Шунемі. А Саул зібрав усього Ізраїля, і таборували в Ґілбоа.
5 І побачив Саул филистимський табір та й злякався, і сильно затремтіло йому серце.
6 І питався Саул Господа, та не відповів йому Господь ані в снах, ані урімом, ані пророками.
7 І сказав Саул до своїх рабів: Пошукайте мені жінку ворожку, і я піду до неї, і запитаю її. І відповіли йому раби його: Ось жінка ворожка, в Ен-Дорі.
8 І перебрався Саул, і надів іншу одежу, і пішов він та двоє людей з ним, і прийшли до тієї жінки вночі. А він сказав: Поворожи мені, і виклич мені того, кого скажу тобі.
9 А та жінка відповіла йому: Ти ж знаєш, що зробив Саул, що в Краю він вигубив ворожбитів та віщунів. І нащо ти важиш на мою душу, щоб забити її?
10 І Саул присягнув їй Господом, говорячи: Як живий Господь, не спіткає тебе вина за цю річ!
11 І сказала та жінка: Кого я викличу тобі? А він відказав: Самуїла виклич мені.
12 І побачила та жінка Самуїла, та й крикнула сильним голосом! І сказала та жінка до Саула, говорячи: Нащо ти обманив мене, таж ти Саул!
13 І сказав їй цар; Не бійся! Але що ти бачиш? А та жінка відказала Саулові: Я бачу ніби богів, що виходять із землі!
14 І він їй сказав: Який його вид? А та відказала: Виходить старий чоловік, зодягнений у довгу одежу. І Саул пізнав, що то Самуїл, і схилив своє обличчя до землі, та й уклонився.
15 І сказав Самуїл до Саула: Нащо ти непокоїш мене, мене викликаючи? А Саул сказав: Дуже тяжко мені, филистимляни воюють зо мною, а Бог відступився від мене, і не відповідає мені вже ані через пророків, ані в снах. І покликав я тебе, щоб ти навчив мене, що я маю робити.
16 І сказав Самуїл: І нащо ти питаєш мене, коли Господь відступився від тебе, і став із твоїм ворогом?
17 І Господь зробив йому, як говорив був через мене, Господь узяв царство з твоєї руки, і дав його твоєму ближньому, Давидові.
18 Як ти не слухався Господнього голосу, і не виконав полум'яного гніву Його на Амалика, тому Господь зробив тобі цю річ цього дня.
19 І Господь віддав із тобою також Ізраїля до руки филистимлян. А взавтра ти та сини твої будете разом зо мною; також Ізраїлевого табора віддасть Господь до руки филистимлян.
20 І Саул відразу повалився на землю всім своїм зростом, сильно він злякався Самуїлових слів, та й сили не було в ньому, бо не їв він хліба цілий той день та цілу ту ніч.
21 І підійшла та жінка до Саула й побачила, що він дуже пригнічений. І сказала до нього: Ось невільниця твоя послухалася твого голосу, і наразила життя своє на небезпеку, бо я послухалася слів твоїх, що ти говорив мені.
22 А тепер ти послухай також голосу своєї невільниці, я покладу перед тобою шматок хліба, а ти з'їж і буде в тобі сила, коли підеш дорогою.
23 А він відмовився й сказав: Не буду їсти! Та сильно просили його слуги його та тая жінка, і він послухався їхнього голосу. І звівся він із землі, і всівся на ліжку.
24 А та жінка мала в домі годоване теля, і поспішно зарізала його. І взяла вона муки й замісила, і спекла з того прісне.
25 І принесла те перед Саула та перед слуг його, і вони їли. Потім устали й пішли тієї ночі.
9 Хіба ж я не вільний? Чи ж я не апостол? Хіба я не бачив Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба ви, то не справа моя перед Господом?
2 Коли я не апостол для інших, то для вас я апостол, ви бо печать мого апостольства в Господі.
3 Оце оборона моя перед тими, хто судить мене.
4 Чи ми права не маємо їсти та пити?
5 Чи ми права не маємо водити з собою сестру, дружину, як і інші апостоли, і Господні брати, і Кифа?
6 Хіба я один і Варнава не маємо права, щоб не працювати?
7 Хто коштом своїм коли служить у війську? Або хто виноградника садить, і не їсть з його плоду? Або хто отару пасе, і не їсть молока від отари?
8 Чи я тільки по-людському це говорю? Хіба ж і Закон не говорить цього?
9 Бо в Законі Мойсеєвім писано: Не в'яжи рота волові, що молотить. Хіба за волів Бог турбується?
10 Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні.
11 Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?
12 Як право на вас мають інші, то тим більше ми. Але ми не вжили цього права, та все терпимо, аби перешкоди якої Христовій Євангелії ми не вчинили.
13 Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від святині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із вівтаря мають частку?
14 Так і Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії.
15 Але з того нічого не вжив я. А цього не писав я для того, щоб для мене так було. Бо мені краще вмерти, аніж щоб хто знівечив хвалу мою!
16 Бо коли я звіщаю Євангелію, то нема чим хвалитись мені, це бо повинність моя. І горе мені, коли я не звіщаю Євангелії!
17 Тож коли це роблю добровільно, я маю нагороду; коли ж недобровільно, то виконую службу доручену.
18 Яка ж нагорода мені? Та, що, благовістячи, я безкорисливо проповідував Христову Євангелію, не використовуючи особистих прав щодо благовістя.
19 Від усіх бувши вільний, я зробився рабом для всіх, щоб найбільше придбати.
20 Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних.
21 Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних.
22 Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких.
23 А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.
24 Хіба ви не знаєте, що ті, хто на перегонах біжить, усі біжать, але нагороду приймає один? Біжіть так, щоб одержали ви!
25 І кожен змагун від усього стримується; вони ж щоб тлінний прийняти вінок, але ми щоб нетлінний.
26 Тож біжу я не так, немов на непевне, борюся не так, немов би повітря б'ючи.
27 Але вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним.
7 І було мені слово Господнє таке:
2 А ти, сину людський, послухай: Отак Господь Бог промовляє до Краю Ізраїлевого: Кінець, надійшов той кінець на чотири окрайки землі!
3 На тебе тепер цей кінець, і пошлю Я на тебе Свій гнів, і тебе розсуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої.
4 І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе зостануть, і пізнаєте ви, що Я то Господь!
5 Отак Господь Бог промовляє: Ось приходить біда на біду!
6 Приходить кінець, приходить кінець, він збудився на тебе, приходить ось він!
7 Надійшла твоя доля для тебе, о мешканче Краю, приходить цей час, близький той день заколоту, нема на горах крику радости...
8 Тепер лютість Свою незабаром Я виллю на тебе, і Свій гнів докінчу проти тебе, і тебе осуджу за твоїми дорогами, і на тебе складу всі гидоти твої!
9 І око Моє над тобою не змилується, і милосердя не буду Я мати, бо дороги твої Я на тебе складу, а гидоти твої серед тебе залишаться, і пізнаєте ви, що Я Господь, що карає!
10 Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха,
11 розвилося насильство для кия безбожности! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти...
12 Надходить той час, наближається день... Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його!
13 Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя...
14 Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість!
15 На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор...
16 І врятовані з них повтікають, і будуть на горах, немов голуби із долин, всі будуть стогнати, кожен за гріх свій...
17 Усі руки ослабнуть, затремтять, як вода, всі коліна,
18 і веретами попідперізуються, і покриє їх страх, і на кожнім лиці буде сором, а на всіх головах їхніх жалобна та лисина...
19 Вони повикидають на вулицю срібло своє, і за ніщо їхнє золото стане, їхнє срібло та золото їхнє не буде могти врятувати їх у день гніву Господнього, ним не наситять своєї душі й свого нутра вони не наповнять, бо їхня провина була перешкодою!
20 А гордість вчинили за славну оздобу свою, у ній наробили бовванів гидоти своєї й обриджень своїх, тому їм оберну Я її на нечистість,
21 і віддам її в руку чужих на грабунок, а нечестивим землі на здобич...
22 І обличчя Своє відверну Я від них, і вони побезчестять Мій скарб, і ввійдуть до нього насильники та й побезчестять його...
23 Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось...
24 І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть!
25 Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою та не буде його...
26 Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших...
27 Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять... За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх їхніми судами, і пізнають, що Я то Господь!
45 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любови. (45-2) Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!
2 (45-3) Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.
3 (45-4) Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,
4 (45-5) і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!
5 (45-6) Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.
6 (45-7) Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.
7 (45-8) Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
8 (45-9) Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.
9 (45-10) Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.
10 (45-11) Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!
11 (45-12) А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.
12 (45-13) А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.
13 (45-14) Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.
14 (45-15) У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.
15 (45-16) Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.
16 (45-17) Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.
17 (45-18) Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!