M’Cheyne Bible Reading Plan
33 А оце благословення, яким поблагословив Ізраїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю,
2 та й сказав: Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Меріви Кадешу. По правиці Його огонь Закону для них.
3 Теж народи Він любить. Всі святії його у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї.
4 Дав Мойсей нам Закона, спадщину зборові Якова.
5 І був Він царем в Єшуруні, як народнії голови разом збирались, племена Ізраїлеві.
6 Рувим хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике.
7 А це про Юду. І він сказав: Почуй, Господи, голосу Юди, і до народу його Ти впровадиш його. Йому воюватимуть руки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів.
8 А про Левія сказав: Твій туммім і твій урім для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви,
9 що каже про батька свого та про матір свою: Не бачив тебе, що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть.
10 Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твойого Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення.
11 Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, та ненависть мають на нього, щоб більш не повстали вони!
12 Про Веніямина сказав: Він Господній улюбленець, перебуває безпечно при Ньому, а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває.
13 А про Йосипа він сказав: Благословенний від Господа Край Його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить,
14 і з дару врожаїв від сонця, і з дару рослини від місяців,
15 і з верхів'я гір сходу, і з дару відвічних пагірків,
16 і з дару землі та її повноти. А милість Того, що в терновім кущі пробував, нехай прийде на голову Йосипа та на тім'я вирізненого між братами своїми.
17 Величність його як вола його перворідного, а роги його роги буйвола, ними буде колоти народи всі разом, аж до кінців землі, а вони міріяди Єфремові, а вони Манасіїні тисячі.
18 А про Завулона сказав: Радій, Завулоне, як будеш виходити, і ти, Іссахаре, у наметах своїх!
19 Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску.
20 А про Ґада сказав: Благословенний, хто Ґада розширює! Він ліг, як левиця, і жере рам'я й череп.
21 Забезпечив він частку для себе, бо там частка прихована від Праводавця, і прийшов із головами народу, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем.
22 А на Дана сказав: Дан левів левчук, що з Башану вискакує.
23 А на Нефталима сказав: Нефталим ситий милістю, і повен Господнього благословення, захід та південь посядь!
24 А про Асира сказав: Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, і в оливу вмочає він ногу свою.
25 Залізо та мідь то запора твоя, а сила твоя як усі твої дні.
26 Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах.
27 Покрова твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!
28 І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, а небо його сипле краплями росу.
29 Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати.
34 І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану,
2 і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря,
3 і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару.
4 І сказав Господь до нього: Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш.
5 І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа.
6 І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня.
7 А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась.
8 І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм.
9 А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві.
10 І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя,
11 щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві,
12 і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...
60 Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла!
2 Бо темрява землю вкриває, а морок народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється!
3 І підуть народи за світлом твоїм, а царі за ясністю сяйва твого.
4 Здійми свої очі навколо й побач: усі вони зібрані, і до тебе ідуть; сини твої йдуть іздалека, а дочок твоїх на руках он несуть!
5 Побачиш тоді і роз'яснишся ти, сполохнеться й поширшає серце твоє, бо звернеться морське багатство до тебе, і прийде до тебе багатство народів!
6 Безліч верблюдів закриє тебе, молоді ті верблюди з Мідіяну й Ефи, усі вони прийдуть із Шеви, носитимуть золото й ладан та хвали Господні звіщатимуть.
7 Всі отари кедарські зберуться до тебе, барани невайотські послужать тобі, вони підуть усі на Мій вівтар, як жертва приємна, і Я прославлю дім слави Своєї!
8 Хто вони, що летять, як та хмара, і немов голуби до своїх голубників?
9 Бо до Мене збираються мореплавці, і найперше пливуть кораблі із Таршішу, щоб привести синів твоїх здалека, з ними їхнє срібло та їхнє золото для Імені Господа, Бога твого, і для Святого Ізраїля, Він бо прославив тебе.
10 І мури твої побудують чужинці, а їхні царі тобі будуть служити, бо в запалі гніву Свого Я був уразив тебе, а в Своїм уподобанні змилуюся над тобою!
11 І будуть постійно відкритими брами твої, ані вдень, ні вночі не замкнуться вони, щоб приносити до тебе багатство народів, і їхні царі щоб були припроваджені.
12 Бо погинуть народ та те царство, що не схочуть служити тобі, і ці народи понищені будуть зовсім!
13 Слава ліванська прибуде до тебе, кипарис, сосна й бук будуть разом, щоб приоздобити місце святині Моєї, і місце ніг Своїх Я пошаную.
14 І зігнуті прийдуть до тебе сини твоїх кривдників, і кланятись будуть до стіп твоїх ніг усі ненависники, і тебе будуть кликати: Місто Господнє, Сіон Святого Ізраїлевого!
15 За те, що була ти покинута та осоружна, о дочко Сіону, і через тебе ніхто не ходив, то вчиню тебе славою вічною, радістю з роду в рід!
16 І будеш ти ссати молоко із народів, і груди царів будеш ссати, і пізнаєш, що Я то Господь, твій Спаситель, а твій Викупитель Потужний Яковів!
17 Замість міді впроваджу Я золото, і замість заліза впроваджу срібло, і замість дерева мідь, а замість каміння залізо, і дозором твоїм зроблю мир, твоїми ж начальниками справедливість!
18 В твоїм краї не буде вже чуте насилля, руїна й спустошення в межах твоїх, і назвеш свої мури спасінням, а брами свої похвалою!
19 Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде світити тобі місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом Господь, а твій Бог за окрасу твою!
20 Не зайде вже сонце твоє, і місяць твій вже не сховається, бо буде тобі вічним світлом Господь, і дні жалоби твоєї покінчаться!
21 А народ твій усі справедливі вони, землю вспадкують навіки, парость Моїх саджанців, чин Моїх рук на прославлення!
22 Цей малий стане тисячею, і наймолодший народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!
8 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.
5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
6 кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.
7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.
8 А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!
9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
11 Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
12 Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...
13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.
14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!
16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.
18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.
19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!
20 Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...
21 А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.
22 А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!
23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!
26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...
27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?
28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?
30 А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
31 І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.
32 А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
34 І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..