M’Cheyne Bible Reading Plan
6 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажи їм: Чоловік або жінка, коли вирішиться скласти обітницю назіра, щоб посвятити себе Господеві,
3 то він стримається від вина та п'янкого напою, не буде пити оцту винного та оцту з п'янкого напою, і жодного виноградного соку не питиме, і не їстиме ані свіжого, ані сухого винограду.
4 Усі дні посвячення свого не буде він їсти нічого, що зроблене з винограду, від зернят аж до лушпиння.
5 Усі дні його посвячення на назіра бритва не торкнеться голови його; аж до виповнення днів, що посвятить Господеві, він буде святий, мусить запустити волосся голови своєї!
6 Усі дні посвячення його Господеві не підійде він до мертвого тіла,
7 навіть через батька свого та через матір свою, через брата свого та через сестру свою не занечиститься ними, коли б вони померли, бо на голові його посвячення Богу його.
8 Усі дні посвячення його святий він для Господа.
9 А коли хто помре при ньому несподівано нагло, і він занечистить цим голову свого посвячення, то оголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня оголить її.
10 А восьмого дня він принесе дві горлиці або двоє голубенят до священика до входу скинії заповіту.
11 І священик принесе одне на жертву за гріх, а одне на цілопалення, і очистить його з того, що занечистився він мертвим тілом, і посвятить його голову того дня.
12 І почне він знову дні посвячення свого Господеві, і принесе однорічне ягня на жертву за провину. А перші дні його будуть надаремні, бо занечистилося його посвячення.
13 І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту.
14 І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну,
15 і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви.
16 І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення.
17 А барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу.
18 І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою.
19 І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення.
20 І священик буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино.
21 Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зробить за законом про посвячення його.
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
23 Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм:
24 Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!
25 Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!
26 Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!
27 Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!
40 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
2 (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
3 (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!
4 (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
5 (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
6 (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
7 (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.
8 (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
9 (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,
10 (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
11 (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
12 (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...
13 (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,
14 (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
15 (40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
16 (40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
17 (40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!
41 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!
2 (41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!
3 (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.
4 (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
5 (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?
6 (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...
7 (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:
8 (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...
9 (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!
10 (41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,
11 (41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.
12 (41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!
13 (41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!
4 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
4 Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився.
2 Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
3 Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони, хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї.
5 А ще тут: До Мого відпочинку не ввійдуть вони!
6 Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
7 то ще призначає Він деякий день, сьогодні, бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець!
8 Бо коли б Ісус Навин дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
9 Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
10 Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
12 Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.
13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!
14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого!
15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.