M’Cheyne Bible Reading Plan
1 І кликнув Господь до Мойсея, і промовляв до нього з скинії заповіту, говорячи:
2 Промовляй до Ізраїлевих синів та й скажеш до них: Коли хто з вас принесе жертву для Господа зо скотини, то з худоби великої й худоби дрібної принесете вашу жертву.
3 Якщо жертва його цілопалення з худоби великої, то нехай принесе його, самця безвадного; нехай приведе його до скинії заповіту, щоб він був уподобаний перед лицем Господнім.
4 І покладе він руку свою на голову цілопалення, і буде йому дано вподобання на очищення від гріхів його.
5 І заріже він ягня перед Господнім лицем. А Ааронові сини, священики, принесуть кров, і покроплять тією кров'ю на жертівника навколо, що при вході до скинії заповіту.
6 І здере він шкуру з жертви цілопалення, і розітне його на куски його.
7 І дадуть сини священика Аарона огню на жертівника, і покладуть дров на тім огні.
8 І порозкладають Ааронові сини, священики, ті куски, голову та товщ, на дровах, що на огні, який на жертівнику.
9 А його нутрощі та голінки його обмиє водою. І священик усе те спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.
10 А якщо його жертва з дрібної худобини, з овець або з кіз на цілопалення, то нехай приведе його, безвадного самця,
11 і заріже його на боці жертівника на північ, перед Господнім лицем. І покроплять сини Ааронові, священики, кров'ю його на жертівника навколо.
12 І розітне його на куски його, голову його, і товщ його, а священик порозкладає їх на дровах, що на огні, який на жертівнику.
13 А нутрощі та голінки обмиє водою. І священик принесе все це, та й спалить на жертівнику, це цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.
14 А якщо цілопалення його жертва для Господа з птаства, то нехай з горлиць або з голубенят принесе жертву свою.
15 І принесе її священик до жертівника, і проб'є йому нігтем великим голову, та й спалить на жертівнику, а кров його буде вилита при стіні жертівника.
16 І здійме його воло в пір'ї його, і кине його при жертівнику на схід на місце попелу.
17 І роздере його між крильми його, але не відділить їх. А священик спалить його на жертівнику на дровах, що на огні, воно цілопалення, огняна жертва, пахощі любі для Господа.
20 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
10 І учні вернулися знову до себе.
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...
13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...
15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав...
19 Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!
28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!
17 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою.
2 Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спадок.
3 Для срібла топильна посудина, а горно для золота, Господь же серця випробовує.
4 Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомов язика лиходійного.
5 Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, не буде такий без вини.
6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.
7 Не пристойна безумному мова поважна, а тим більше шляхетному мова брехлива.
8 Хабар в очах його власника самоцвіт: до всього, до чого повернеться, буде щастити йому.
9 Хто шукає любови провину ховає, хто ж про неї повторює, розгонює друзів.
10 На розумного більше впливає одне остереження, як на глупака сто ударів.
11 Злий шукає лише неслухняности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Ліпше спіткати обездітнену ведмедицю, що кидається на людину, аніж нерозумного в глупоті його.
13 Хто відплачує злом за добро, не відступить лихе з його дому.
14 Почин сварки то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її!
15 Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні.
16 Нащо ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мозку нема?
17 Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом.
18 Людина, позбавлена розуму, ручиться, поруку дає за друга свого.
19 Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Людина лукавого серця не знайде добра, хто ж лукавить своїм язиком, упаде в зло.
21 Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не потішиться батько безглуздого.
22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості.
23 Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя.
24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.
26 Не добре карати справедливого, бити шляхетних за щирість!
27 Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний розумна людина.
28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.
4 Отож, мої браття улюблені, за якими так сильно тужу, моя радосте й вінче, так у Господі стійте, улюблені!
2 Благаю Еводію, благаю й Синтихію думати однаково в Господі.
3 Так, благаю й тебе, товаришу вірний, допомагай тим, хто в боротьбі за Євангелію помагали мені та Климентові й іншим моїм співробітникам, яких імення записані в Книзі Життя.
4 Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!
5 Ваша лагідність хай буде відома всім людям. Господь близько!
6 Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою.
7 І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.
8 Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!
9 Чого ви від мене й навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те! І Бог миру буде з вами!
10 Я вельми потішився в Господі, що справді ви вже нових сил набули піклуватись про мене; ви й давніш піклувались, та часу сприятливого ви не мали.
11 Не за нестатком кажу, бо навчився я бути задоволеним із того, що маю.
12 Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі.
13 Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі.
14 Тож ви добре зробили, що участь узяли в моїм горі.
15 І знаєте й ви, филип'яни, що на початку благовістя, коли я з Македонії вийшов, не прилучилась була жадна Церква до справи давання й приймання для мене, самі тільки ви,
16 що і раз, і вдруге мені на потреби мої посилали й до Солуня.
17 Кажу це не тому, щоб шукав я давання, я шукаю плоду, що примножується на річ вашу.
18 Та все я одержав, і маю достаток. Маю повно, прийнявши від Епафродита, що ви послали, як пахощі запашні, жертву приємну, Богові вгодну.
19 А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі.
20 А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь.
21 Вітайте кожного святого у Христі Ісусі. Вітають вас браття, присутні зо мною.
22 Вітають вас усі святі, а найбільше ті, хто з кесаревого дому.
23 Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь.