M’Cheyne Bible Reading Plan
34 І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам'яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив.
2 І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів'ї гори.
3 А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори.
4 І витесав він дві кам'яні таблиці, як перші. І встав Мойсей рано вранці, та й вийшов на гору Сінай, як Господь звелів був йому. І взяв він у руку свою дві таблиці кам'яні.
5 А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім'ям Господа.
6 І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий,
7 що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях.
8 І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав,
9 та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.
10 А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний!
11 Виконуй те, що Я наказую тобі сьогодні. Ось Я виганяю перед тобою амореянина, і ханаанеянина, і хіттеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина.
12 Стережися, щоб не склав ти умови з мешканцем тієї землі, що ти входиш на неї, щоб він не став пасткою серед тебе.
13 Бо ви їхні жертівники поруйнуєте, а їхні камінні стовпи для богів поторощите, а їхні дерева святі повирубуєте.
14 Бо не будеш ти кланятись богові іншому, бо Господь Заздрісний ім'я Його, Бог заздрісний Він!
15 Щоб не склав ти умови з мешканцем Краю, як будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і будуть богам своїм жертви приносити, то якщо він покличе тебе, то ти не будеш їсти із жертви його.
16 І не візьмеш із дочок його для синів своїх, бо будуть вони любодіяти вслід за богами своїми, і вчинять розпусниками синів твоїх вслід за богами своїми.
17 Литих богів не зробиш собі.
18 Будеш виконувати свято Опрісноків. Сім день будеш їсти опрісноки, що Я наказав був тобі на умовлений час місяця авіва, бо в місяці авіві ти вийшов з Єгипту.
19 Усе, що відкриває утробу то Моє, як і всяка твоя худоба, що є самець, відкриття утроби вола та вівці.
20 А відкриття утроби осла викупиш ягням. А якщо його не викупиш, то заб'єш його, зламавши шию. Кожного перворідного з синів твоїх викупиш. І не будуть являтися перед обличчя Моє з порожньою рукою.
21 Шість день будеш працювати, а дня сьомого спочинеш від праці; в орці й у жнива спочинеш від праці.
22 І свято тижнів зробиш собі, і первоплоду жнив пшениці, і свято збору врожаю під кінець року.
23 Тричі в році вся чоловіча стать буде являтися перед лице Владики Господа, Бога Ізраїлевого.
24 Бо Я вижену людей перед лицем твоїм, і розширю границю твою, і ніхто не запрагне твоєї землі, коли ти ходитимеш являтися перед лице Господа, Бога твого, тричі в році.
25 Не будеш приносити на квашенім крови жертви твоєї, і не переночує до рана святкова жертва Пасхи.
26 Початок первоплодів твоєї землі принесеш у дім Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.
27 І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем.
28 І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей.
29 І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним.
30 І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього!
31 І кликнув до них Мойсей, і звернулися до нього Аарон та всі начальники в громаді. І Мойсей говорив до них.
32 А потім попідходили всі Ізраїлеві сини, і він наказав їм усе, що Господь говорив з ним на горі Сінай.
33 І скінчив Мойсей говорити з ними, і дав на лице своє покривало.
34 А коли Мойсей входив перед Господнє лице на розмову з Ним, то здіймав покривало аж до свого виходу. І він виходив, і говорив до Ізраїлевих синів, що було наказано йому.
35 І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.
13 Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала година Йому перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх.
2 Під час же вечері, як диявол уже був укинув у серце синові Симона Юді Іскаріотському, щоб він видав Його,
3 то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
4 устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується.
5 Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний.
6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені?
7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш.
8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною.
9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!
10 Ісус каже йому: Хто обмитий, тільки ноги обмити потребує, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі.
11 Бо Він знав Свого зрадника, тому то сказав: Ви чисті не всі.
12 Коли ж пообмивав їхні ноги, і одежу Свою Він надів, засів знову за стіл і промовив до них: Чи знаєте ви, що Я зробив вам?
13 Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є.
14 А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати.
15 Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
16 Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його.
17 Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
18 Не про всіх вас кажу. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збулося Писання: Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту свою!
19 Уже тепер вам кажу, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
20 Поправді, поправді кажу вам: Хто приймає Мого посланця, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!
21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...
22 І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.
23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
24 От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?
25 І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?
26 Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...
27 За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...
28 Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.
29 А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.
30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.
32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!
33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.
34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.
36 А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.
37 Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!
38 Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...
10 Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його.
2 Не поможуть неправедні скарби, а справедливість від смерти визволює.
3 Не допустить Господь голодувати душу праведного, а набуток безбожників згине.
4 Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує.
5 Хто літом збирає син мудрий, хто ж дрімає в жнива син безпутній.
6 Благословенства на голову праведного, а уста безбожним прикриє насильство.
7 Пам'ять про праведного на благословення, а ймення безбожних загине.
8 Заповіді мудросердий приймає, але дурногубий впаде.
9 Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений.
10 Хто оком моргає, той смуток дає, але дурногубий впаде.
11 Уста праведного то джерело життя, а уста безбожним прикриє насильство.
12 Ненависть побуджує сварки, а любов покриває всі вини.
13 В устах розумного мудрість знаходиться, а різка на спину безтямного.
14 Приховують мудрі знання, а уста нерозумного близькі до загибелі.
15 Маєток багатого місто твердинне його, погибіль убогих їхні злидні.
16 Дорібок праведного на життя, прибуток безбожного в гріх.
17 Хто напучування стереже той на стежці життя, а хто нехтує картання, той блудить.
18 Хто ненависть ховає, в того губи брехливі, а хто наклепи ширить, той дурноверхий.
19 Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.
20 Язик праведного то добірне срібло, а розум безбожних мізерний.
21 Пасуть багатьох губи праведного, безглузді ж умирають з нерозуму.
22 Благословення Господнє воно збагачає, і смутку воно не приносить з собою.
23 Нешляхетне робити забава невігласа, а мудрість людині розумній.
24 Чого нечестивий боїться, те прийде на нього, а прагнення праведних сповняться.
25 Як буря, яка пронесеться, то й гине безбожний, а праведний має довічну основу.
26 Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає.
27 Страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться.
28 Сподівання для праведних радість, а надія безбожних загине.
29 Дорога Господня твердиня невинним, а загибіль злочинцям.
30 Повік праведний не захитається, а безбожники не поживуть на землі.
31 Уста праведного дають мудрість, а лукавий язик буде втятий.
32 Уста праведного уподобання знають, а уста безбожних лукавство.
3 Через це я, Павло, є в'язень Ісуса Христа за вас, поган,
2 якщо ви тільки чули про зарядження Божої благодаті, що для вас мені дана.
3 Бо мені відкриттям об'явилась була таємниця, як писав я вам коротко вище,
4 з чого можете ви, читаючи, пізнати моє розуміння таємниці Христової.
5 А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам,
6 що погани співспадкоємці, і одне тіло, і співучасники Його обітниці в Христі Ісусі через Євангелію,
7 якій служителем я став через дар благодаті Божої, що дана мені чином сили Його.
8 Мені, найменшому від усіх святих, дана була оця благодать, благовістити поганам недосліджене багатство Христове,
9 та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе,
10 щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа,
11 за відвічної постанови, яку Він учинив у Христі Ісусі, Господі нашім,
12 в Якім маємо відвагу та доступ у надії через віру в Нього.
13 Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава.
14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем,
15 що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі,
16 щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім,
17 щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові,
18 змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина,
19 і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою.
20 А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас,
21 Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь.