M’Cheyne Bible Reading Plan
27 І зробиш жертівника з акаційного дерева, п'ять ліктів довжина, і п'ять ліктів ширина; квадратовий нехай буде той жертівник, а вишина його три лікті.
2 І поробиш роги його на чотирьох кутах його, із нього нехай будуть роги його. І пообкладаєш його міддю.
3 І поробиш горшки на зсипування попелу з нього, і лопатки його, і кропильниці його, і видельця його, і його лопатки на вугіль. Для всього посуду його будеш уживати міді.
4 І зробиш для нього мідяну мережу роботою сітки, а над мережею зробиш чотири мідяні каблучки на чотирьох кінцях його.
5 І покладеш її здолу під лиштву жертівника, і буде та мережа аж до половини жертівника.
6 І поробиш держаки для жертівника, держаки з акаційного дерева, і пообкладаєш їх міддю.
7 І буде всунено держаки його в каблучки; і будуть ті держаки на двох боках жертівника при ношенні його.
8 Порожнявим усередині зробиш його з дощок. Як показано було тобі на горі, так нехай зроблять.
9 І зробиш скинійне подвір'я. На південну сторону, на полудень запони для подвір'я, суканий віссон; довжина першій стороні сто літків.
10 А стовпів для нього двадцять, а їхніх підстав із міді двадцять. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.
11 І так само на сторону півночі вдовжину запони: довжина сто ліктів; а стовпів для нього двадцять, а підстав для них двадцять, із міді. Гаки тих стовпів та обручі їхні срібло.
12 А ширина подвір'я в сторону заходу: запони п'ятдесят ліктів, а для них стовпів десять, а їхніх підстав десять.
13 А ширина подвір'я в сторону переду, сходу, п'ятдесят ліктів.
14 І на п'ятнадцять ліктів запони для боку; стовпів для них три, і підстав для них три.
15 А для боку другого п'ятнадцять ліктів запони; стовпів для них три, і підстав для них три.
16 А для брами подвір'я заслона на двадцять ліктів із блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, робота гаптівника. Для них стовпів чотири, і підстав їхніх чотири.
17 Усі стовпи подвір'я поспинані навколо сріблом; їхні гаки срібло, а підстави їхні мідь.
18 Довжина подвір'я сто ліктів, а ширина скрізь п'ятдесят, а вишина п'ять ліктів. Запони з суканого віссону, а підстави стовпів мідь.
19 Усі речі скинії для всякої служби в ній, усі кілки її й усі кілки подвір'я мідь.
20 І ти накажеш Ізраїлевим синам, і нехай вони приносять тобі оливу з оливок, чисту, товчену, для освітлення, щоб завжди горіла лямпада.
21 У скинії заповіту назовні завіси, що на свідоцтві, приготує її на запалення Аарон та сини його від вечора аж до ранку перед лицем Господнім. Це вічна постанова їхнім родам від Ізраїлевих синів!
6 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?
6 Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
7 Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!
10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.
19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, і їх страх обгорнув...
20 Він же каже до них: Це Я, не лякайтесь!
21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.
23 А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, і шукали Ісуса.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: Коли Ти прибув сюди, Учителю?
26 Відповів їм Ісус і сказав: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець.
28 Сказали ж до Нього вони: Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?
29 Ісус відповів і сказав їм: Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав.
30 А вони відказали Йому: Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?
31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: Хліб із неба їм дав на поживу.
32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові.
34 А вони відказали до Нього: Давай, Господи, хліба такого нам завжди!
35 Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
40 Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
41 Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.
42 І казали вони: хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?
43 А Ісус відповів і промовив до них: Не ремствуйте ви між собою!
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, і того воскрешу Я останнього дня.
45 У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Це не значить, щоб хтось Отця бачив, тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, і померли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: Як же Він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: Чи оце вас спокушує?
62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те.
66 Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьом: Чи не хочете й ви відійти?
68 Відповів Йому Симон Петро: До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого!
70 Відповів їм Ісус: Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол...
71 Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.
3 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,
2 бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!
3 Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого,
4 і знайдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й людини!
5 Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6 Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
7 Не будь мудрий у власних очах, бійся Господа та ухиляйся від злого!
8 Це буде ліком для тіла твого, напоєм для костей твоїх.
9 Шануй Господа із маєтку свого, і з початку всіх плодів своїх,
10 і будуть комори твої переповнені ситістю, а чавила твої будуть переливатись вином молодим!
11 Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,
12 бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!
13 Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала,
14 бо ліпше надбання її від надбання срібла, і від щирого золота ліпший прибуток її,
15 дорожча за перли вона, і всіляке жадання твоє не зрівняється з нею.
16 Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
17 Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.
18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!
19 Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
20 Знанням Його порозкривались безодні, і кроплять росою ті хмари.
21 Мій сину, нехай від очей твоїх це не відходить, стережи добрий розум і розважність,
22 і вони будуть життям для твоєї душі, і прикрасою шиї твоєї,
23 Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!
24 Якщо покладешся не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
25 Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде,
26 бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
27 Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити,
28 не кажи своїм ближнім: Іди, і знову прийди, а взавтра я дам, коли маєш з собою.
29 Не виорюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
30 Не сварися з людиною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
31 Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай,
32 бо бридить Господь крутіями, а з праведними в Нього дружба.
33 Прокляття Господнє на домі безбожного, а мешкання праведних Він благословить,
34 з насмішників Він насміхається, а покірливим милість дає.
35 Мудрі славу вспадковують, а нерозумні носитимуть сором.
2 Потому, по чотирнадцяти роках, я знову ходив в Єрусалим із Варнавою, взявши й Тита з собою.
2 А пішов я за відкриттям. І подав їм Євангелію, що її проповідую між поганами, особливо знатнішим, чи не дарма змагаюся я чи змагався.
3 Але й Тит, що зо мною, бувши греком, не був до обрізання змушений.
4 А щодо прибулих фальшивих братів, що прийшли підглядати нашу вільність, яку маємо в Христі Ісусі, щоб нас поневолити,
5 то ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в вас правда Євангелії.
6 Щождо тих, що за щось уважають себе, та якими колись вони були, то ні в чому різниці для мене нема, не дивиться Бог на особу людини! Бо ті, що за щось уважають себе, нічого мені не додали,
7 але навпаки, побачивши, що мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних,
8 бо Той, хто помагав Петрові в апостольстві між обрізаними, помагав і мені між поганами,
9 і, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних,
10 тільки щоб ми пам'ятали про вбогих, що я й пильнував був чинити таке.
11 Коли ж Кифа прийшов був до Антіохії, то відкрито я виступив супроти нього, заслуговував бо він на осуд.
12 Бо він перед тим, як прийшли були дехто від Якова, споживав із поганами. А коли прибули, став ховатися та відлучатися, боячися обрізаних.
13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.
14 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському?
15 Ми юдеї природою, а не грішники з поган...
16 А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!
17 Коли ж, шукаючи виправдання в Христі, ми й самі показалися грішниками, то хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!
18 Бо коли я будую знов те, що був зруйнував, то самого себе роблю злочинцем.
19 Бо Законом я вмер для Закону, щоб жити для Бога. Я розп'ятий з Христом.
20 І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе.
21 Божої благодаті я не відкидаю. Бо коли набувається правда Законом, то надармо Христос був умер!