M’Cheyne Bible Reading Plan
15 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!
2 Моя сила та пісня Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, і прославлю Його, Він Бог батька мого, і звеличу Його!
3 Господь Муж війни, Єгова Йому Ймення!
4 Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!
6 Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!
7 А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, він їх поїдає, немов ту солому!
8 А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!
9 Нахвалявся був ворог: Поженусь дожену! Попаюю здобичу, душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, і понищить рука моя їх!
10 Та дмухнув Ти був духом Своїм і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо!
11 Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!
12 Простягнув Ти правицю Свою і земля їх поглинула!
13 Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!
14 Почули народи і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!
15 Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці!
16 Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,
18 і Господь зацарює навіки віків!
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.
20 І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.
21 І відповіла їм Маріям: Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!
22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води.
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.
24 І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити?
25 І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.
26 І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.
18 І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,
2 говорячи: У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.
3 У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: Оборони мене від мого супротивника!
4 Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені.
6 І промовив Господь: Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?
7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?
8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...
9 А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів.
10 Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.
11 Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник.
12 Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!
13 А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...
14 Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.
15 До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
16 А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.
17 Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!
18 І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
19 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!
20 Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.
21 А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!
22 Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!
23 А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.
24 Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
25 Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...
26 Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?
27 А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!
28 І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
30 і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.
31 І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.
32 Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,
33 і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.
35 І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.
36 А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?
37 А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38 І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!
39 А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!
40 І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:
41 Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!
42 Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!
43 І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.
33 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.
2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.
3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.
4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.
5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!
6 Тож Божий і я, як і ти, з глини витиснений теж і я!
7 Ото страх мій тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.
8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
9 Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.
11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...
12 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за людину!
13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:
15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,
16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,
17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,
18 щоб від гробу повстримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.
19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.
20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.
21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були.
22 І до гробу душа його зближується, а живая його до померлих іде.
23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб представити людині її правоту,
24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.
25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности.
26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло живая моя.
29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,
30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.
31 Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!
32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.
33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!
3 Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?
2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.
4 Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,
5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.
6 І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.
7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,
8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!
9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
10 Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
11 бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,
13 а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.
15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,
16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.
17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.
18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.