M’Cheyne Bible Reading Plan
9 І сказав Господь до Мойсея: Увійди до фараона, і говори до нього: Так сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
2 Бо коли ти відмовишся відпустити, і будеш держати їх ще,
3 то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка.
4 І відділить Господь між худобою Ізраїля й між худобою Єгипту, і не загине нічого зо всього, що належить Ізраїлевим синам.
5 І призначив Господь усталений час, кажучи: Узавтра Господь зробить цю річ у цім краї.
6 І зробив Господь ту річ назавтра, і вигинула вся єгипетська худоба, а з худоби Ізраїлевих синів не згинуло ані одне.
7 І послав фараон довідатись, а ось не згинуло з худоби Ізраїлевої ані одне! І стало фараонове серце запеклим, і не відпустив він народу того!
8 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона: Візьміть собі повні ваші жмені сажі з печі, і нехай Мойсей кине її до неба на очах фараонових.
9 І стане вона курявою над усією єгипетською землею, а на людині й скотині стане гнояками, що кинуться прищами в усьому єгипетському краї.
10 І набрали вони сажі з печі, та й стали перед фараоновим лицем. І кинув її Мойсей до неба, і стали прищуваті гнояки, що кинулися на людині й на скотині.
11 А чарівники не могли стати перед Мойсеєм через гнояки, бо гнояк той був на чарівниках і на всіх єгиптянах.
12 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не послухався їх, як говорив був Господь до Мойсея.
13 І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
14 Бо цим разом Я пошлю всі урази Мої на серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти знав, що немає на всій землі Такого, як Я!
15 Бо тепер, коли б Я простягнув Свою руку, то побив би тебе та народ твій мором, і ти був би вигублений із землі.
16 Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.
17 Ти ще опираєшся проти народу Мого, щоб їх не відпустити.
18 Ось Я взавтра, цього саме часу, зішлю дощем тяженний град, що такого, як він, не бувало в Єгипті від дня його заложення аж до сьогодні.
19 А тепер пошли, позаганяй худобу свою та все, що твоє в полі. Кожна людина й худоба, що буде застукана в полі, і не буде забрана додому, то зійде на них град, і вони повмирають!
20 Хто з фараонових рабів боявся Господнього слова, той зігнав своїх рабів та свою худобу до домів.
21 А хто не звернув свого серця до слова Господнього, той позалишав рабів своїх та худобу свою на полі.
22 І сказав Господь до Мойсея: Простягни свою руку до неба, і нехай буде град у всьому єгипетському краї на людину, і на худобу, і на всю польову траву в єгипетській землі!
23 І простяг Мойсей палицю свою до неба, і Господь дав громи та град. І зійшов на землю огонь, і Господь дощив градом на єгипетську землю.
24 І був град, і огонь горів посеред тяженного граду, що не бувало такого, як він, у всім єгипетськім краї, відколи він став був народом.
25 І повибивав той град у всім єгипетськім краї все, що на полі, від людини аж до худоби! І всю польову рослинність побив той град, а кожне польове дерево поламав!
26 Тільки в землі Ґошен, де жили Ізраїлеві сини, не було граду.
27 І послав фараон, і покликав Мойсея та Аарона, та й сказав до них: Згрішив я тим разом! Господь справедливий, а я та народ мій несправедливі!
28 Благайте Господа, і досить бути Божим громам та градові! А я відпущу вас, і ви більше не залишитеся...
29 І сказав до нього Мойсей: Як вийду я з міста, то простягну руки свої до Господа, громи перестануть, а граду вже не буде, щоб ти знав, що Господня ця земля!
30 А ти й раби твої, знаю я, що ви ще не боїтеся перед лицем Господа Бога!
31 А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон цвів.
32 А пшениця та жито не були вибиті, бо пізні вони.
33 І вийшов Мойсей від фараона з міста, і простяг руки свої до Господа, і перестали громи та град, а дощ не лив на землю.
34 І побачив фараон, що перестав дощ, і град та громи, та й далі грішив. І чинив він запеклим своє серце, він та раби його.
35 І стало запеклим фараонове серце, і він не відпустив Ізраїлевих синів, як говорив був Господь через Мойсея.
12 Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!
2 Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
3 Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.
4 Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!
6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
7 Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
10 І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.
11 А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,
12 Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!
13 І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.
14 А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?
15 І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.
16 І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.
17 І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?
18 І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!
20 Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.
22 І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.
23 Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.
24 Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
25 Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
26 Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
27 Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
29 І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
30 Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.
31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
32 Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.
33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
35 Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!
36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.
37 Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
38 І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!
39 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.
40 Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
41 Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?
42 А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
43 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
44 Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
45 А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
46 то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
49 Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!
50 Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!
51 Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
52 Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
53 Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!...
54 Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.
55 А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.
56 Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
58 Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.
59 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!
27 І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,
4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,
6 за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,
7 нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!
8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
11 Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...
18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...
20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...
22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...
13 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!