M’Cheyne Bible Reading Plan
8 (7-26) І промовив Господь до Мойсея: Іди до фараона, та й скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені.
2 (7-27) А коли ти відмовишся відпустити, то ось Я вдарю ввесь край твій жабами.
3 (7-28) І стане Річка роїти жаби, і вони повиходять, і ввійдуть до твого дому, і до спальної кімнати твоєї, і на ліжко твоє, і до домів рабів твоїх, і до народу твого, і до печей твоїх, і до діжок твоїх.
4 (7-29) І на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх повилазять ці жаби.
5 (8-1) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою руку з палицею своєю на річки, на потоки, і на ставки, і повиводь жаб на єгипетський край.
6 (8-2) І простяг Аарон руку свою на єгипетські води, і вийшла жабня, та й покрила єгипетську землю.
7 (8-3) Та так само зробили й єгипетські чарівники своїми чарами, і вивели жаб на єгипетську землю.
8 (8-4) І покликав фараон Мойсея й Аарона, та й сказав: Благайте Господа, і нехай виведе ці жаби від мене й від народу мого, а я відпущу народ той, і нехай приносять жертви для Господа!
9 (8-5) І сказав Мойсей фараонові: Накажи мені, коли маю молитися за тебе, і за слуг твоїх, і за народ твій, щоб понищити жаби від тебе й від домів твоїх, тільки в Річці вони позостануться.
10 (8-6) А той відказав: На завтра. І сказав Мойсей: За словом твоїм! Щоб ти знав, що нема Такого, як Господь, Бог наш!
11 (8-7) І відійдуть жаби від тебе, і від домів твоїх, і він рабів твоїх, і від народу твого, тільки в Річці вони позостануться.
12 (8-8) І вийшов Мойсей та Аарон від фараона. І кликав Мойсей до Господа про ті жаби, що навів був на фараона.
13 (8-9) І зробив Господь за словом Мойсея, і погинули жаби з домів, і з подвір'їв, і з піль.
14 (8-10) І збирали їх цілими купами, і засмерділась земля!
15 (8-11) І побачив фараон, що сталась полегша, і знову стало запеклим серце його, і не послухався їх, як говорив був Господь.
16 (8-12) І сказав Господь до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни свою палицю, та й удар земний порох, і нехай він стане вошами в усьому єгипетському краї!
17 (8-13) І зробили вони так. І простяг Аарон руку свою з палицею своєю, та й ударив земний порох, і він стався вошами на людині й на скотині. Увесь земний порох стався вошами в усьому єгипетському краї.
18 (8-14) І так само робили чарівники своїми чарами, щоб навести воші, та не змогли. І була вошва на людині й на скотині.
19 (8-15) І сказали чарівники фараонові: Це перст Божий! Та серце фараонове було запеклим, і він не послухався їх, як говорив був Господь.
20 (8-16) І сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, та й стань перед лицем фараоновим. Ось він піде до води, а ти скажи йому: Так сказав Господь: Відпусти Мій народ, і нехай вони служать Мені!
21 (8-17) Бо коли ти не відпустиш народу Мого, то ось Я пошлю на тебе, і на слуг твоїх, і на народ твій, і на доми твої рої мух. І єгипетські доми будуть повні мушні, а також земля, на якій вони живуть.
22 (8-18) І відділю того дня землю Ґошен, що Мій народ живе на ній, щоб не було там роїв мух, щоб ти знав, що Я Господь посеред землі!
23 (8-19) І зроблю Я різницю між народом Моїм та народом твоїм. Узавтра буде це знамено!
24 (8-20) І зробив Господь так. І найшла численна мушня на дім фараона, і на дім рабів його, і на всю єгипетську землю. І нищилась земля через ті рої мух!
25 (8-21) І кликнув фараон до Мойсея та до Аарона, говорячи: Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!
26 (8-22) А Мойсей відказав: Не годиться чинити так, бо то огиду для Єгипту ми приносили б у жертву Господу, Богові нашому. Тож будемо приносити в жертву огиду для єгиптян на їхніх очах, і вони не вкаменують нас?
27 (8-23) Триденною дорогою ми підемо на пустиню, і принесемо жертву Господеві, Богові нашому, як скаже Він нам.
28 (8-24) І сказав фараон: Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи. Моліться за мене!
29 (8-25) І сказав Мойсей: Ось я виходжу від тебе, і буду благати Господа, і відступить той рій мух від фараона, і від рабів його, і від народу його взавтра. Тільки нехай більше не обманює фараон, щоб не відпустити народу принести жертву Господеві.
30 (8-26) І вийшов Мойсей від фараона, і став просити Господа.
31 (8-27) І зробив Господь за словом Мойсея, і відвернув рої мух від фараона, від рабів його, і від народу його. І не зосталося ані однієї.
32 (8-28) А фараон зробив запеклим своє серце також і цим разом, і не відпустив він народу того!
11 І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.
2 Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3 Хліба нашого насущного дай нам на кожний день.
4 І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого!
5 І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби,
6 бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому.
7 А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі.
8 Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує.
9 І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам!
10 Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять.
11 І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину?
12 Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?
13 Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?
14 Раз вигонив Він демона, який був німий. І коли демон вийшов, німий заговорив. А народ дивувався.
15 А деякі з них гомоніли: Виганяє Він демонів силою Вельзевула, князя демонів...
16 А інші, випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба.
17 Він же знав думки їхні, і промовив до них: Кожне царство, само проти себе поділене, запустіє, і дім на дім упаде.
18 А коли й сатана поділився сам супроти себе, як стоятиме царство його? А ви кажете, що Вельзевулом вигоню Я демонів.
19 Коли ж Вельзевулом вигоню Я демонів, то чим виганяють їх ваші сини? Тому вони стануть вам суддями.
20 А коли перстом Божим вигоню Я демонів, то справді прийшло до вас Боже Царство.
21 Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його.
22 Коли ж дужчий від нього його нападе й переможе, то всю зброю йому забере, на яку покладався був той, і роздасть свою здобич.
23 Хто не зо Мною, той проти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає!
24 Коли дух нечистий виходить з людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, але, не знаходячи, каже: Вернуся до хати своєї, звідки я вийшов.
25 А як вернеться він, то хату знаходить заметену й прибрану.
26 Тоді він іде та й приводить сімох інших духів, лютіших за себе, і входять вони та й живуть там. І буде останнє людині тій гірше за перше!
27 І сталось, як Він це говорив, одна жінка з народу свій голос піднесла й сказала до Нього: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що Ти ссав їх!
28 А Він відказав: Так. Блаженні ж і ті, хто слухає Божого Слова і його береже!
29 А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони.
30 Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього.
31 Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон!
32 Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
33 Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
34 Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне.
35 Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою!
36 Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
37 Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі.
38 Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився.
39 Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди!
40 Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє?
41 Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.
42 Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зілля, але обминаєте суд та Божу любов; це треба робити, і того не лишати!
43 Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!
44 Горе вам, бо ви як гроби непомітні, люди ж ходять по них і не знають того...
45 Озвався ж один із законників, і каже Йому: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш!
46 А Він відказав: Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарі накладаєте, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарів!
47 Горе вам, бо надгробки пророкам ви ставите, ваші ж батьки були їх повбивали...
48 Так, визнаєте ви й хвалите вчинки батьків своїх: бо вони їх повбивали, а ви їм надгробки будуєте!
49 Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть,
50 щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу,
51 від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом! Так, кажу вам, відомститься це все на цім роді!
52 Горе вам, законникам, бо взяли ви ключа розуміння: самі не ввійшли, і тим, хто хотів увійти, боронили!
53 А коли Він виходив ізвідти, стали книжники та фарисеї сильно тиснути та від Нього допитуватись про багато речей,
54 вони чатували на Нього, щоб зловити що з уст Його (і щоб оскаржити Його).
25 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
2 Панування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.
3 Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?
4 І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки народжений?
5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!
6 Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хробак?...
26 А Йов відповів та й сказав:
2 Як безсилому ти допоміг, як рамено підпер ти неможному?
3 Що ти радив немудрому, й яку раду подав багатьом?
4 Кому ти слова говорив, і чий дух вийшов з тебе?
5 Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.
6 Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.
7 Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.
8 Він зав'язує воду в Своїх облаках, і не розбивається хмара під ними.
9 Він поставив престола Свого, розтягнув над ним хмару Свою.
10 На поверхні води Він зазначив межу аж до границі між світлом та темрявою.
11 Стовпи неба тремтять та страшаться від гніву Його.
12 Він міццю Своєю вспокоює море, і Своїм розумом нищить Рагава.
13 Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.
14 Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім потуги ж Його хто його зрозуміє?...
12 А щодо духовних дарів, то не хочу я, браття, щоб не відали ви.
2 Знаєте, що коли ви поганами були, то ходили до німих ідолів, ніби воджено вас.
3 Тому то кажу вам, що ніхто, хто говорить Духом Божим, не скаже: Нехай анатема буде на Ісуса, і не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим.
4 Є різниця між дарами милости, Дух же той Самий.
5 Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
6 Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе.
7 І кожному дається виявлення Духа на користь.
8 Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом,
9 а іншому віра тим же Духом, а іншому дари вздоровлення тим же Духом,
10 а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов.
11 А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче.
12 Бо як тіло одне, але має членів багато, усі ж члени тіла, хоч їх багато, то тіло одне, так і Христос.
13 Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.
14 Бо тіло не є один член, а багато.
15 Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука, то хіба через це не від тіла вона?
16 І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око, то хіба через це не від тіла воно?
17 Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?
18 Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів.
19 Якби всі одним членом були, то де тіло було б?
20 Отож, тепер членів багато, та тіло одне.
21 Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні.
22 Але члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні.
23 А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо, і бридкі наші члени отримують пристойність найбільшу,
24 а нашим пристойним того не потрібно. Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові,
25 щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного.
26 І коли терпить один член, то всі члени з ним терплять; і коли один член пошанований, то всі члени з ним тішаться.
27 І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
28 А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
30 Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
31 Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!