M’Cheyne Bible Reading Plan
1 А оце ймення Ізраїлевих синів, що прийшли з Яковом до Єгипту. Кожен із домом своїм прибули:
2 Рувим, Симеон, Левій і Юда,
3 Іссахар, Завулон і Веніямин,
4 Дан і Нефталим, Ґад і Асир.
5 І було всіх душ, що вийшли з стегна Якового, сімдесят душ. А Йосип був ув Єгипті.
6 І вмер Йосип і всі браття його, та ввесь той рід.
7 А Ізраїлеві сини плодилися сильно, і розмножувались, та й стали вони надзвичайно сильні. І наповнився ними той край.
8 І став над Єгиптом новий цар, що не знав Йосипа.
9 І сказав він до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас!
10 Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю.
11 І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес.
12 Але що більше його гнобили, то більше він множився та більше ширився. І жахалися єгиптяни через Ізраїлевих синів.
13 І Єгипет змушував синів Ізраїля тяжко працювати.
14 І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити.
15 І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа,
16 і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе.
17 Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті.
18 І покликав єгипетський цар баб-сповитух, та й сказав їм: Нащо ви робите цю річ, та лишаєте дітей при житті?
19 І сказали баби-сповитухи до фараона: Бо єврейки не такі, як єгипетські жінки, бо вони самі баби-сповитухи: поки прийде до них баба-сповитуха, то вони вже й народять.
20 І Бог чинив добро бабам-сповитухам, а народ розмножувався, і сильно міцнів.
21 І сталося, тому, що ті баби-сповитухи боялися Бога, то Він будував їм доми.
22 І наказав фараон усьому народові своєму, говорячи: Кожного народженого єврейського сина кидайте його до Річки, а кожну дочку зоставляйте при житті!
4 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
2 Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
3 І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
4 А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
6 І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
8 І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
9 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
10 Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
11 і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
12 А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
13 І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
16 І прибув Він до Назарету, де був вихований. І звичаєм Своїм Він прийшов дня суботнього до синагоги, і встав, щоб читати.
17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
19 щоб проповідувати рік Господнього змилування.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
22 І всі Йому стверджували й дивувались словам благодаті, що линули з уст Його. І казали вони: Чи ж то Він не син Йосипів?
23 Він же промовив до них: Ви Мені конче скажете приказку: Лікарю, уздоров самого себе! Учини те й тут, у вітчизні Своїй, що сталося чули ми у Капернаумі.
24 І сказав Він: Поправді кажу вам: Жаден пророк не буває приємний у вітчизні своїй.
25 Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі,
26 а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки.
27 І багато було прокажених за Єлисея пророка в Ізраїлі, але жаден із них не очистився, крім Неємана сиріянина.
28 І всі в синагозі, почувши оце, переповнились гнівом.
29 І, вставши, вони Його вигнали за місто, і повели аж до краю гори, на якій їхнє місто було побудоване, щоб скинути додолу Його...
30 Але Він перейшов серед них, і віддалився.
31 І прийшов Він у Капернаум, галілейське місто, і там їх навчав по суботах.
32 І дивувались науці Його, бо слово Його було владне.
33 І був чоловік у синагозі, що мав духа нечистого демона, і він закричав гучним голосом:
34 Ах, що нам до Тебе, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас. Я знаю Тебе, хто Ти, Божий Святий...
35 А Ісус заборонив йому, кажучи: Замовчи, і вийди з нього! І, кинувши демон того насередину, вийшов із нього, нічого йому не пошкодивши.
36 І всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, і виходять вони?...
37 І неслася чутка про Нього по всіх місцях краю.
38 А як вийшов Він із синагоги, увійшов у дім Симона. Теща ж Симонова в великій гарячці лежала. І просили за неї Його.
39 І, ставши над нею, Він заборонив тій гарячці, і вона полишила її. І, зараз уставши, теща їм прислуговувала.
40 Коли ж сонце заходило, то всі, хто мав яких хворих на різні недуги, до Нього приводили їх. Він же клав Свої руки на кожного з них, та їх уздоровляв.
41 Із багатьох же виходили й демони, кричачи та говорячи: Ти Син Божий! Та Він їм забороняв, і не давав говорити, що знали вони, що Христос Він.
42 Коли ж настав день, Він вийшов, і подавсь до самотнього місця. А люди шукали Його. І прийшовши до Нього, Його затримували, щоб від них не відходив.
43 Він же промовив до них: І іншим містам Я повинен звіщати Добру Новину про Боже Царство, бо на те Мене послано.
44 І Він проповідував по синагогах Галілеї.
18 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:
2 Як довго ви будете пастками класти слова? Розміркуйте, а потім собі поговоримо!
3 Чому пораховані ми, як худоба? Чому в ваших очах ми безумні?
4 О ти, що розшарпуєш душу свою в своїм гніві, чи для тебе земля опустіє, а скеля осунеться з місця свого?
5 Таж світильник безбожних погасне, і не буде світитися іскра огню його:
6 його світло стемніє в наметі, і згасне на ньому світильник його,
7 стануть тісні кроки сили його, і вдарить його власна рада!...
8 Бо він кинений в пастку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9 пастка схопить за стопу його, зміцниться сітка на ньому,
10 на нього захований шнур на землі, а пастка на нього на стежці...
11 Страхіття жахають його звідусіль, і женуться за ним по слідах.
12 Його сила голодною буде, а нещастя при боці його приготовлене.
13 Його шкіра поїджена буде хворобою, поїсть члени його первороджений смерти.
14 Відірвана буде безпека його від намету його, а Ти до царя жахів його приведеш...
15 Він перебуває в наметі своєму, який не його, на мешкання його буде кинена сірка.
16 Здолу посохнуть коріння його, а згори його віття зів'яне.
17 Його пам'ять загине з землі, а на вулиці ймення не буде йому.
18 Заженуть його з світла до темряви, і ввесь світ проганяє його.
19 У нього немає в народі нащадка, ні внука, і немає останку в місцях його мешкання.
20 На згадку про день його остовпівали останні, за волосся ж хапались давніші...
21 Ось такі то мешкання неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!
5 Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову...
2 І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.
3 Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,
4 у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,
5 віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!
6 Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?
7 Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.
8 Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!
9 Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,
10 але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.
11 А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!
12 Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?
13 А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!