M’Cheyne Bible Reading Plan
8 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Візьми Аарона та синів його з ним, і шати, і оливу помазання, і бичка жертви за гріх, і два барани, і коша з опрісноками.
3 І збери всю громаду до входу скинії заповіту.
4 І зробив Мойсей, як Господь наказав був йому. І зібралась громада до входу скинії заповіту.
5 І промовив Мойсей до громади: Оце та річ, що Господь наказав зробити.
6 І привів Мойсей Аарона й синів його, та й умив їх водою.
7 І дав він на нього хітона, й оперезав його поясом, і зодягнув його шатою, і дав на нього ефода, і оперезав його поясом ефоду, і прикріпив ним ефода на ньому.
8 І поклав на нього нагрудника, і дав до нагрудника урім та туммім.
9 І поклав завоя на голову його, і поклав на завоя спереду його золоту квітку, вінця святости, як Господь наказав був Мойсеєві.
10 І взяв Мойсей оливу помазання, і намастив скинію, і все, що в ній, та й освятив їх.
11 І покропив він із неї сім раз на жертівника, і намастив жертівника та ввесь посуд його, і вмивальницю та підставу її, щоб їх освятити.
12 І вилив з оливи помазання на Ааронову голову, та й помазав його, щоб його посвятити.
13 І привів Мойсей Ааронових синів, і зодягнув їх у хітони, й оперезав їх поясом, і поклав на них накриття голови, як Господь наказав був Мойсеєві.
14 І підвів він бичка жертви за гріх, і поклав Аарон та сини його свої руки на голову того бичка жертви за гріх.
15 І зарізав, і взяв Мойсей крови і дав своїм пальцем на роги навколо жертівника, і очистив жертівника. А кров вилив до підстави жертівника, і освятив його для очищання на ньому.
16 І взяв він увесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки та їхній лій, і Мойсей спалив на жертівнику.
17 А бичка, і шкуру його, і м'ясо його, і нечистість його спалив в огні поза табором, як Господь наказав був Мойсеєві.
18 І привів він барана цілопалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана.
19 І зарізав, і покропив Мойсей кров'ю навколо жертівника.
20 А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ.
21 А нутрощі та голінки пообмивав водою. І Мойсей спалив цілого барана на жертівнику, це цілопалення на пахощі любі, це огняна жертва для Господа, як Господь наказав був Мойсеєві.
22 І привів барана другого, барана посвячення. І поклали Аарон та сини його руки свої на голову того барана.
23 І зарізав, і взяв Мойсей із крови його та й дав на пипку правого вуха Ааронового й на великого пальця правої руки його, і на великого пальця правої ноги його.
24 І привів Ааронових синів, і дав Мойсей із крови тієї на пипку правого їхнього вуха, і на великого пальця правої руки їх, і на великого пальця правої ноги їх. І покропив Мойсей тією кров'ю жертівника навколо.
25 І взяв він лій, і курдюка, і ввесь лій, що на нутрощах, і сальника на печінці, і обидві нирки й їх лій, і стегно правиці.
26 А з коша з опрісноками, що перед лицем Господнім, узяв одного прісного калача та калача хлібного, одну оливу та одного коржика, і поклав на лої й на правім стегні.
27 І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем.
28 І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа.
29 І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві.
30 І взяв Мойсей оливи помазання та крови, що на жертівнику, і покропив на Аарона, на шати його, і на синів його, і на шати синів його з ним. І посвятив Аарона, шати його, і синів його, і шати синів його з ним.
31 І сказав Мойсей до Аарона й до синів його: Варіть м'ясо при вході скинії заповіту, і там будете їсти його, і хліб, що в коші посвячення, як я наказав був, говорячи: Аарон та сини його будуть їсти його.
32 А позостале з м'яса та з хліба спалите в огні.
33 А із входу скинії заповіту не вийдете сім день, аж до дня виповнення днів вашого посвячення, бо Він буде сім день посвячувати вас.
34 Як учинив я сьогодні, так наказав Господь робити, щоб очистити вас.
35 А при вході скинії заповіту будете сидіти день і ніч сім день, і будете виконувати варту Господню, щоб вам не померти, бо так мені наказано.
36 І зробив Аарон та сини його все те, як наказав був Господь через Мойсея.
9 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
2 (9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
3 (9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
4 (9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
5 (9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!
6 (9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
7 (9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
8 (9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
9 (9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
10 (9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
11 (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
12 (9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!
13 (9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
14 (9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
15 (9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
16 (9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
17 (9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
18 (9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
19 (9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
20 (9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
23 Коли сядеш хліб їсти з володарем, то пильно вважай, що перед тобою,
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненажера:
3 не жадай його ласощів, бо вони хліб обманливий!
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, відступися від думки своєї про це,
5 свої очі ти звернеш на нього, й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
6 Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його,
7 бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: Їж та пий! але серце його не з тобою,
8 той кавалок, якого ти з'їв, із себе викинеш, і свої гарні слова надаремно потратиш!
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо погордить він мудрістю слів твоїх.
10 Не пересувай вікової границі, і не входь на сирітські поля,
11 бо їхній Визволитель міцний, Він за справу їхню буде судитись з тобою!
12 Своє серце зверни до навчання, а уші свої до розумних речей.
13 Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:
14 ти різкою виб'єш його, і душу його від шеолу врятуєш.
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
16 і нутро моє буде тішитись, коли уста твої говоритимуть слушне.
17 Нехай серце твоє не завидує грішним, і повсякчас пильнуй тільки страху Господнього,
18 бо існує майбутнє, і надія твоя не загине.
19 Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
20 Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожирають,
21 бо п'яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.
22 Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.
24 Буде вельми радіти батько праведного, і родитель премудрого втішиться ним.
25 Хай радіє твій батько та мати твоя, хай потішиться та, що тебе породила.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають дороги мої.
27 Бо блудниця то яма глибока, а криниця тісна чужа жінка.
28 І вона, мов грабіжник, чатує, і примножує зрадників поміж людьми.
29 В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні?
30 У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
33 пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...
34 І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху.
35 І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...
2 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марний він був.
2 Та хоч ми натерпілися перед тим, і дізнали зневаги в Филипах, як знаєте, проте ми відважилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Євангелію з великою боротьбою.
3 Бо покликання наше було не з обмани, ані з нечистости, ані від лукавства,
4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Євангелію, ми говоримо так, не людям догоджуючи, але Богові, що випробовує наші серця.
5 Ми слова підлесливого не вживали ніколи, як знаєте, і не винні в зажерливості. Бог свідок тому!
6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.
7 Хоч могли ми потужними бути, як Христові апостоли, але ми серед вас були тихі, немов годувальниця та, яка доглядає дітей своїх.
8 Так бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої, бо були ви улюблені нам.
9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше струднення й утому: день і ніч ми робили, щоб жадного з вас не обтяжити, і проповідували вам Божу Євангелію.
10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими!
11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов батько дітей своїх власних,
12 просили ми вас, і намовлювали та показували, щоб ви гідно поводилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.
13 Тому то й ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.
14 Бо стали ви, браття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були витерпіли від своїх земляків, як і ті від юдеїв,
15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджають, і супротивні всім людям.
16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповняти їм завжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!
17 А ми, браття, на короткий часок розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажанням силкувались побачити ваше лице.
18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана перешкодив був нам.
19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його приході?
20 Бо ви наша слава та радість!