M’Cheyne Bible Reading Plan

22 І мовив Господь Мойсею: ² «Скажи Ааронові та його синам, щоб шанували вони святині дітей Ізраїлю, присвячені Мені, щоб не поганили святе ім’я Моє. Я є Господь. ³ Скажи їм: „Віднині, якщо хтось із ваших нащадків, маючи скверну на собі, наблизиться до святинь, які діти Ізраїлю присвятили Господові, того видалять від Мене. Я є Господь.

⁴ Якщо хтось із Ааронових нащадків матиме болячку на тілі^[a] або течу, він не їстиме святого, доки не стане чистим. Якщо хтось торкнеться чогось, що стало нечистим від мертвого, чи якщо в нього вилив сім’я, ⁵ або якщо він торкнеться плазуна, від якого стане нечистим, або будь-якої людини, що якось зробить його нечистим, ⁶ то, торкнувшись того, буде нечистий до вечора і не повинен їсти святинь, аж поки не викупається у воді. ⁷ Коли ж зайде сонце, тоді він очиститься. І тоді може їсти святині, бо то його їжа.

⁸ Він не повинен їсти ні м’яса здохлих тварин, ані роздертих звіром, щоб не осквернитися цим. Я є Господь.

⁹ Вони мусять дотримуватися Моїх правил, щоб не взяти гріх на себе й не вмерти в ньому за те, що порушили Мої закони. Я Господь, Який зробив їх святими. ¹⁰ Ніхто сторонній не повинен їсти святині. Святині не повинен їсти ні той, хто в гостях у священика, ні наймит його. ¹¹ Якщо ж священик придбає раба за свої гроші, той може їсти це, а також раб, що народився в його домі, можуть їсти їжу його. ¹² Якщо священикова дочка вийде заміж за чужого, то вона не може їсти нічого святого. ¹³ Якщо священикова дочка стане вдовою чи розведеною, не матиме дітей і повернеться в дім свого батька, де жила, коли була молодою, то вона може їсти батьків хліб. Але сторонній не може їсти хліб його.

¹⁴ Та якщо хтось мимоволі з’їсть святе, він мусить сплатити священику за святу їжу, ще й п’яту частину поверх того віддати священику.

¹⁵ Священики самі не повинні поганити святі дари дітей Ізраїлю, що ті приносять Господу, ¹⁶ щоб не накликати на самих себе провину, яка потребує жертви відшкодування, коли вони їдять святе. Бо Я є Господь, Який освячує їх”».

¹⁷ І мовив Господь Мойсею: ¹⁸ «Скажи Ааронові та синам його, а також усім дітям Ізраїлю: „Коли хтось із родини Ізраїлю чи з чужинців, що живуть в Ізраїлі, принесе чи то з обітниці якоїсь, чи з доброї волі жертву всеспалення Господу, ¹⁹ то мусить бути самець без вади з великої худоби, овець чи кіз. Це дістане вам ласку від Бога! ²⁰ Не приносьте в жертву нічого, що має ваду, бо не дістанете ласку через нього.

²¹ Коли хтось приносить мирну жертву Господу й бере зі стада або отари своєї, і робить це чи то з обітниці якоїсь, чи з доброї волі, то воно мусить бути без вади, щоб дістати ласку. Ніякої вади не повинно воно мати. ²² Не приносьте в жертву Господу нічого сліпого, ні скаліченого, ні спотвореного, ні враженого сверблячкою, ні паршивого. Не кладіть нічого такого на вівтар як дар Господу.

²³ Можеш Господу жертвувати як добровільну жертву бичка чи ягня низькоросле або криве, але в обітницю воно не принесе ласки.

²⁴ Не приносьте в жертву Господу ніякої тварини, в якої побиті, розчавлені, відбиті або відірвані яєчка. Не робіть цього на своїй землі.

²⁵ Не беріть таких тварин і від чужинця, щоб приносити в дар Господу вашому, бо на них вада або недолік. Бог не прийме їх від вас”».

²⁶ І мовив Господь Мойсею: ²⁷ «Коли народиться бичок чи ягня, чи козеня, воно мусить залишатися зі своєю матір’ю протягом семи днів. На восьмий день і потім воно буде бажане, прийняте як жертва, дар Господу. ²⁸ Не забивайте ні корови, ні вівці з їхньою дитиною одного й того ж дня.

²⁹ Коли приносите жертву подяки Господу, робіть це так, щоб дістати ласку через неї. ³⁰ З’їжте її того ж дня й не залишайте нічого до ранку. Я є Господь.

³¹ Дотримуйтесь заповідей Моїх і виконуйте їх. Я є Господь.

³² Не поганьте Моє святе ім’я. Народ Ізраїлю мусить пам’ятати, що Я святий. Я є Господь, Який освячує вас, ³³ Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб стати вашим Богом. Я є Господь».

28 Псалом Давида.

29 Псалом Давида.

Про обіцянку

5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. ² Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.

⁴ Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. ⁵ Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. ⁶ Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику^[a]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? ⁷ Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!

Марнота багатства

⁸ Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. ⁹ У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.

¹⁰ Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. ¹¹ Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? ¹² Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.

¹³ Велику тугу бачив я під сонцем^[b]: коли добро примножував собі на шкоду^[c] чоловік. ¹⁴ Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. ¹⁵ Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. ¹⁶ І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? ¹⁷ Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.

Насолоджуйся своєю працею

¹⁸ Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. ¹⁹ Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. ²⁰ Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце^[d].

Вітання

1 ^1-2 Вітання від Павла, волею Божею апостола Ісуса Христа, посланого розповісти людям про обітницю життя в Ісусі Христі, до Тимофія, улюбленого сина. Нехай благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа будуть з тобою.

Подяка і заохочення

³ Я дякую Богові, Якому служу, як і прабатьки мої, з чистим сумлінням, що постійно згадую тебе у своїх молитвах вдень і вночі. ⁴ Пам’ятаючи сльози твої, я палко бажаю побачити тебе, щоб сповнитися радістю. ⁵ Я згадую про твою щиру віру, яку перше мали твоя бабуся Лоїда і твоя матір Евнікія. Я певний, що ти маєш таку ж саму віру.

⁶ Тому нагадую тобі, і надалі розпалюй полум’я дару Божого, що ти дістав, коли я поклав свої руки на тебе. ⁷ Бог дарував нам не Дух боягузства, а дух сили, любові й самовладання.

⁸ Тож не соромся свідчити про Господа нашого і не соромся мене, кинутого за грати заради Нього. Приєднайся до мене в стражданнях моїх за Добру Звістку з силою, дарованою тобі Богом.

⁹ Всевишній спас нас і покликав до святого життя не за те, що ми зробили, а через волю Його і благодать, які були вже дані нам в Христі Ісусі перед початком часів. ¹⁰ Але лише тепер вона виявилася нам, коли прийшов Ісус Христос, наш Спаситель. Він знищив смерть й, через Добру Звістку, відкрив нам шлях до життя і безсмертя.

¹¹ Для того, щоб поширювати цю Добру Звістку, мене було призначено проповідником, апостолом і вчителем. ¹² І саме з цієї причини зараз я страждаю, але не соромлюся, бо знаю Того, в Кого повірив. Я певний, що Він здатний захистити усе, що довірив мені^[a], аж поки той День не настане.

¹³ Тримайся того зразка істинного вчення, що почув від мене, роби це з вірою і любов’ю, які ми маємо в Ісусі Христі. ¹⁴ Зберігай це дорогоцінне вчення, яке було довірено тобі Духом Святим, котрий живе в нас. ¹⁵ Як ти знаєш, усі, хто з Азії, покинули мене. Серед них Фіґел та Ґермоґен. ¹⁶ Нехай Бог явить милість дому Онисифора, бо він багато разів підбадьорював мене і не соромився, що я знаходився у в’язниці. ¹⁷ Навпаки, прибувши до Рима, він наполегливо розшукував мене, аж поки не знайшов. ¹⁸ Нехай же Господь пішле йому милість того Дня. Ти сам дуже добре знаєш, скільки він допомагав мені в Ефесі.