M’Cheyne Bible Reading Plan

Сеннахерив загрожує Єрусалиму

32 Після всього того, що Езекія так віддано зробив, ассирійський цар Сеннахерив виступив проти Юдеї. Він обложив укріплені міста, намисливши захопити їх. ² Коли Езекія побачив, що Сеннахерив прийшов і має намір напасти на Єрусалим, ³ він порадився зі своїми придворними й військовими, як би загатити річки, що за містом. І вони допомогли йому. ⁴ Зібралася величезна сила людей, і вони загатили всі струмки та потоки, що текли по їхній землі. «Чому ассирійські царі мають приходити й діставати багато води?»—казали вони. ⁵ Потім він добре попрацював, щоб полагодити всі зруйновані ділянки стіни й звів там вежі. Він побудував іще одну зовнішню стіну й укріпив стару частину Єрусалима зі східної сторони в місті Давида. Він також виготовив багато зброї та щитів.

⁶ Він призначив воєначальників над людьми й зібрав їх на майдані біля міської брами. Він підбадьорив їх такими словами: ⁷ «Будьте сильні й мужні. Не бійтеся й не жахайтеся царя ассирійського та його величезного війська, бо з нами більша сила, ніж з ними. ⁸ З ними тільки озброєна плоть, а з нами Господь наш Бог. Він допоможе нам у битві». І від того, що сказав цар юдейський Езекія, всі люди сповнилися впевненості.

⁹ Пізніше, коли Сеннахерив, цар ассирійський, та всі його сили обложили місто Лахиш, він послав своїх людей до Єрусалима з посланням Езекії, царю юдейському, та всім юдеям, що були там.

¹⁰ Ось що сказав Сеннахерив, цар ассирійський: «На чому ґрунтується впевненість ваша, що ви залишаєтеся в Єрусалимі під облогою? ¹¹ Коли Езекія каже: „Господь наш Бог порятує нас від рук царя ассирійського”,—він обдурює вас і штовхає вас на смерть від голоду й спраги. ¹² Хіба ж не сам Езекія позносив узвишшя й вівтарі, кажучи Юдеї та Єрусалиму: „Ви мусите поклонятися перед одним вівтарем і тільки на ньому спалювати запашне куріння?” ¹³ Хіба ж ви не знаєте, що я й мої батьки зробили з усіма народами інших земель? Хіба боги тих народів хоч коли змогли захистити свою землю від мене? ¹⁴ Чи якийсь із усіх богів цих народів, яких розбили мої батьки, змогли врятувати свої народи від мене? То як же ваш Бог врятує вас від моєї руки? ¹⁵ Отож нехай Езекія не обдурює й не ошукує вас. Не вірте йому, бо жоден бог жодного народу чи царства не здатен був врятувати народ свій від руки моєї або моїх батьків. То куди ж вашому богу врятувати вас від моєї руки!»

¹⁶ Наближені Сеннахерива багато ще говорили проти Бога та його слуги Езекії. ¹⁷ Цар також написав листи, у яких зневажав Господа Бога Ізраїлю, де говорилося проти Нього таке: «Так само, як і боги інших народів інших країн не врятували свої народи від руки моєї, так і Бог Езекії не врятує Свій народ від мене». ¹⁸ Тоді вони почали кричати юдейською мовою до людей Єрусалима, які були на мурі, щоб злякати їх і настрахати, а потім захопити місто. ¹⁹ Вони висловлювалися про Бога Єрусалима, як і про інших богів поганських, що є лиш творіннями рук людських.

²⁰ Цар Езекія та пророк Ісая, син Амоса, звернулися до небес із молитвою. ²¹ І Господь послав Ангела, який винищив воїнів, старійшин і воєначальників у таборі ассирійського царя. Отож він відступив на свої землі цілком зганьблений. І коли він увійшов у храм свого бога, кілька синів його зарубали його мечами.

²² Так Господь врятував Езекію та народ Єрусалима від руки ассирійського царя Сеннахерива, а також і від усіх інших ворогів. Він дбав про них у всьому. ²³ Багато хто приносив дари до Єрусалима Господу та коштовні дарунки Езекії, царю юдейському. Відтоді він став вельми шанований іншими народами.

Пиха, талан і смерть Езекії

²⁴ На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Він молився Господу, Який почув його і подав йому знак^[a]. ²⁵ Але серце Езекії запишалося, і він не відповів на милість Божу, виявлену до нього. Ось чому Господній гнів був на ньому та на Юдеї і Єрусалимі. ²⁶ Тоді Езекія розкаявся в погорді серця свого, покаялися й люди Єрусалима. Ось чому гнів Господній упав на них у дні правління Езекії.

²⁷ Езекії мав силу-силенну багатств і почестей. Він зробив скарбниці для срібла та золота, для дорогоцінного каміння, пахощів, щитів та різноманітних коштовностей. ²⁸ Він також побудував комори для зберігання зерна, молодого вина та оливи. Він збудував ясла для великої рогатої худоби й загони для отар та черед. ²⁹ Він побудував багато міст і придбав багато великої рогатої худоби та отар, адже Бог дав йому велике багатство.

³⁰ Саме Езекія загатив верхів’я річки Ґіхон і спрямував воду вниз, на західну частину Давидового міста. Йому щастило в будь-який справі, за яку він брався. ³¹ Але коли правителі Вавилона вирядили своїх послів, аби довідатися про диво, що сталося на тій землі^[b], Бог залишив Езекію, щоб випробувати його й довідатися про все, що в нього на серці^[c].

³² Інші події правління Езекії та його побожні діла записано в з’явах пророка Ісаї, сина Амоса, у книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. ³³ Езекія спочив зі своїми батьками й був похований на горі поруч з могилами Давидових нащадків. Усі юдеї та люди Єрусалима віддали йому почесті, коли він помер. Після нього царем став його син Манассія.

Падіння Вавилона

18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. ² Він вигукнув могутнім голосом:

⁴ Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:

Жалобний плач за Вавилоном

⁹ Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. ¹⁰ Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:

¹¹ Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів: ¹² ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру, ¹³ ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:

¹⁵ Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:

Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе,—усі трималися осторонь. ¹⁸ Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?» ¹⁹ Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:

²¹ Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:

День суду

14 Надходить день Господній, і здобич буде поділено між тебе. ² Я зберу всі народи разом до Єрусалима, щоб воювати проти нього. Місто буде здобуто, будинки пограбовано, жінок зґвалтовано. Половина міста в неволю піде, але решту людей не буде викорінено з міста. ³ Тоді виступить Господь і воюватиме проти тих народів, як воював Він раніше. ⁴ Того дня стоятиме Він на Оливній горі, навпроти Єрусалима—на сході. І гора Оливна розколеться навпіл зі сходу на захід і стане величезна долина. Половина гори зсунеться на північ, а друга на південь. ⁵ І втечете ви долиною між горами Моїми, бо долина між горами сягатиме аж Азалу^[a]. Ви втікатимете, як утікали від землетрусу під час царювання Уззії, царя юдейського. Тоді прийде Господь Бог мій і всі святі з Тобою.

^6-7 То буде особливий день, коли не буде ані світла, ані холоду, ані морозу. Тільки Господь знає як, але в той день не буде ані дня, ані ночі, бо світло буде навіть увечері. ⁸ Того дня жива вода потече з Єрусалима. Половина її потече на схід, а друга—до Середземного моря на заході. Так буде влітку і взимку. ⁹ І Господь царюватиме на всієї землі. Того дня Господь буде Богом єдиним, єдиним іменем, якому будуть поклонятимуться люди. ¹⁰ І весь край від Ґеви до Риммона, на південь від Єрусалима, стане мов Арава^[b]. Він підніметься і лишиться на своєму місці від брами Веніаминової до краю Першої брами (Кутової брами), і від вежі Гананел до царських винодавилень. ¹¹ І житимуть у ньому люди, й ніколи більше зруйнуєтеся його ворог, і Єрусалим житиме безпечно.

¹² І буде чума, якою Господь вразить усі народи, які воювали проти Єрусалима. Він віддасть тіла їхні гниттю, ще як вони стоятимуть на ногах. Очі їхні гнитимуть в зіницях, і язик їхній гнитиме в роті. ¹³ Того дня Господь спричинить страшний розпач серед них. Вони хапатимуть одне одного за руку, намагаючись убити одне одного. ¹⁴ Навіть Юдея воюватиме проти Єрусалима, навіть коли армії інших народів оточуватимуть місто. Після битви залишаться гори золота, срібла і багатого вбрання.

¹⁵ Така ж чума вразить коней і мулів, верблюдів і віслюків. Справді кожну тварину в таборах вразить та чума. ¹⁶ І всі, хто лишиться з усіх народів, які виступлять проти Єрусалима, щороку приходитимуть поклонятися Царю, Господу Всемогутньому, і святкуватимуть Свято Кущів. ¹⁷ Коли ж якесь із племен на землі не піде до Єрусалима, щоб вклонитися Царю, Господу Всемогутньому, то не проллється на них дощ. ¹⁸ Коли ж плем’я Єгипту не підніметься й не прийде до Єрусалима, то чума, якою Господь вражає народи, що не приходять відзначати Свято Кущів, напевне впаде на них. ¹⁹ Це буде кара Єгипту і кара всім народам, що не приходять відзначати Свято Кущів.

²⁰ Того дня на дзвіночках у коней написано буде: Святиня для Господа. І казани в храмі Господньому так само вважатимуться святими, як чаші перед вівтарем. ²¹ Кожен казан в Єрусалимі та в Юдеї буде посвячено Господу Всемогутньому. І всі, хто жертвуватиме, прийдуть до храму, варитимуть у них пожертви. І більше ніколи в храмі Господа Всемогутнього не буде ханаанців^[c].

Ісус молиться за своїх учнів

17 Мовивши так, Ісус звів очі до неба й сказав: «Отче, прийшов час: даруй славу Синові Своєму, щоб Син Твій зміг прославити Тебе. ² Ти дав Йому владу над всіма людьми, щоб Він дарував вічне життя тим, кого Ти Йому дав. ³ Вічне життя в тому, щоб вони могли знати Тебе, Єдиного, Істинного Бога, й Ісуса Христа, Посланця Твого.

⁴ Я прославив Тебе на землі і завершив те, що Ти доручив Мені зробити. ⁵ А зараз даруй Мені славу разом з Тобою, Отче, славу, яку Я мав з Тобою ще до існування світу. ⁶ Я показав, який Ти є тим людям, котрих Ти дав Мені від світу. Вони були Твоїми, але Ти дав їх Мені, і вони послухалися Твого слова.

⁷ Зараз же вони знають, що усе, що Ти дав Мені, йде від Тебе. ⁸ Я дав їм вчення, що Ти дарував Мені, і вони прийняли його. Вони зрозуміли істинно, що Я прийшов від Тебе й повірили, що Ти послав Мене. ⁹ І Я молюся за них. Я не молюся за всіх людей, а лише за тих, кого Ти дав Мені, бо вони—Твої.

¹⁰ Все, що Моє—Твоє, а Твоє—Моє, і Я прославився через них. ¹¹ Я йду до Тебе. Я вже не належу цьому світові, а вони залишаються в ньому. Отче Святий, збережи їх в ім’я Твоє, Яке Ти дав Мені, щоб вони були єдиними—так, як Ми єдині. ¹² Коли Я був з ними, то оберігав їх ім’ям Твоїм, яке Ти дав Мені. Я захищав їх, і жоден із них не загинув, крім одного, котрий приречений був на загибель. Усе це збулося, як і було сказано у Святому Писанні.

¹³ Тепер Я йду до Тебе, але молитву цю промовляю тут, поки перебуваю в цьому світі, щоб цим людям передалася радість Моя, і щоб мали вони радість досконалу.

¹⁴ Я приніс їм слово Твоє, та люди зненавиділи їх, бо вони не належать цьому світові, як і Я не належу йому. ¹⁵ Я не молюся за те, щоб Ти забрав їх зі світу. Я молюся за те, щоб Ти вберіг їх від лиха. ¹⁶ Вони не належать світові цьому, як і Я йому не належу.

¹⁷ Приготуй їх на служіння Тобі через служіння істині. Вчення Твоє—істина. ¹⁸ Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ. ¹⁹ Я віддаю Себе Тобі на служіння від їхнього імені, щоб і вони могли повністю присвятити себе служінню Тобі.

²⁰ Та Я молю Тебе не лише за них, а також і за тих, хто вірить у Мене завдяки вченню, яке вони несуть для інших. ²¹ Я молюся за те, щоб усі ці люди єднались у вірі й жили так, як Ти, Отче—в Мені, а Я—в Тобі. Нехай і вони будуть об’єднані з Нами, щоб світ повірив, що Я—Твій Посланець. ²² Я приніс їм славу, що Ти дав Мені, щоб вони єдналися так, як Ми з Тобою. ²³ Я буду в них, а Ти—в Мені, щоб і вони могли стати єдиним цілим, щоб світ дізнався, що ти послав Мене, і полюбив їх так, як полюбив Мене.

²⁴ Отче, Я хочу, щоб ті, кого Ти дав Мені, були зі Мною там, де буду Я, щоб вони могли побачити славу Мою, що ти дав Мені, бо полюбив Мене, ще до створення світу. ²⁵ Отче Праведний! Світ не знає Тебе, та Я знаю Тебе, і вони знають, що Ти послав Мене. ²⁶ Я відкрив їм, який Ти є, і надалі відкриватиму, щоб та любов, якою Ти полюбив Мене, огорнула і їх, і щоб Я й надалі жив у їхніх серцях».