M’Cheyne Bible Reading Plan
Саулові ревнощі до Давида
18 Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем[a]. 2 З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. 3 А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. 4 Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.
5 Хоч би куди послав його Саул, Давид робив усе так успішно, що Саул присвоїв йому високе військове звання. Це сподобалося всім людям, не тільки військовим проводирям Саулового війська.
6 Коли воїни поверталися додому після того, як Давид убив филистимлянина, зустрічати царя Саула вийшли жінки з усіх міст Ізраїлю. Вони співали пісень перед ним, танцювали в супроводі бубнів та лютнів. 7 Жінки танцювали, приспівуючи:
«Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид—десятки тисяч!»
8 Саул розлютився бо цей приспів розгнівав його. «Вони приписали Давидові десятки тисяч,—подумав він,—а мені лише тисячі. Він же може захотіти ціле царство![b]» 9 Відтоді він ревниво стежив за Давидом.
10 Наступного дня від Бога потужно зійшов на Саула злий дух і він пророкував. Давид грав на арфі, як зазвичай, 11 а Саул тримав списа в руці Саул метнув списа, подумавши: «Я припну Давида до стіни». Але Давид двічі ухилився.
12 Саул боявся Давида, бо з ним був Господь, а Саула Він покинув. 13 От він і відіслав Давида, поставивши його командиром тисячі воїнів. Тож Давид командував загонами в різних походах. 14 Скрізь Давидові щастило, бо Господь був з ним. 15 Коли Саул побачив, що Давид має в усьому успіх, він почав боятися його. 16 Проте Ізраїль та Юдея любили й шанували Давида, оскільки він проводив успішні походи.
17 Якось Саул, вирішивши вбити Давида, сказав йому: «У мене є старша дочка Мерав. Я віддам її тобі в дружини, лише служи мені відважно й веди війни Господні». А про себе Саул подумав: «Я не підніму руки на нього. Нехай це зроблять филистимляни».
18 Однак Давид відповів Саулу: «Хто я такий, хто моя сім’я чи батьків рід в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царевим?» 19 Отож коли настав час віддавати Саулову дочку, Мерав, Давидові, то віддали її заміж за Адріела з Мехоли.
20 Саулова дочка Міхал кохала Давида, і коли про це розповіли Саулу, він був дуже втішений. 21 «Я віддам її за нього,—подумав Саул,—це буде пасткою для нього, щоб він загинув від рук филистимлян». Саул знову сказав Давиду: «У тебе є друга можливість стати моїм зятем».
22 Саул наказав своїм слугам: «Поговоріть з Давидом наодинці, скажіть: „Слухай, цар втішений тобою службою, і всі його слуги люблять тебе, будь царевим зятем”».
23 Переказали Давиду наказ Саулів його слуги. Але Давид відмовився: «Ви думаєте, що стати царевим зятем то так просто? Я, власне, людина бідна, мало кому відома».
24 Коли Саулові слуги передали своєму володарю, що їм відповів Давид, 25 той наказав їм: «Скажіть Давиду, що цар не хоче ніякої ціни[c] за наречену, лише крайню плоть сотні филистимлян, щоб помститися царевим ворогам». Саул замислив таке, щоб Давид загинув від рук филистимлян.
26 Коли слуги передали слова Саула Давидові, він зрадів, що стане зятем царя. Ще до того, як скінчився призначений час, 27 Давид зі своїми воїнами пішов війною на филистимлян і вбив двісті[d] чоловік. Він прихопив їхню крайню плоть і виклав усе перед царем, щоб стати його зятем. Довелося Саулові віддати свою дочку Міхал за нього.
28 Коли Саул зрозумів, що Господь був з Давидом, а його дочка Міхал любить Давида, 29 ще більше почав його боятися і став його ворогом на все життя.
30 Филистимські полководці й далі нападали, але щоразу Давид виявлявся кмітливішим, ніж будь-який інший воєначальник Саула. Його ім’я стало дуже шанованим.
Павлове привітання всім християнам Рима
16 Ручаюся вам за сестру нашу Фіву, особливу служительку церкви в Кенхреях. 2 Прийміть її в Господі, як і належить Божим людям, і допоможіть їй у всьому, в чому вона матиме потребу. Вона допомогла багатьом людям та й мені самому.
3 Вітайте Прискиллу з Акилою, які працювали зі мною заради Ісуса Христа. 4 Вони ризикували своїм життям, щоб урятувати моє. І не лише я дякую їм, а й усі церкви, яка належать поганам.
5 Вітайте також і церкву, котра в збирається у їхньому будинку.
Вітайте мого дорогого друга Епенета, який перший в Азії навернувся до Христа.
6 Вітайте Марію, яка багато працювала для вас.
7 Вітайте Андроніка та Юнію, моїх родичів, які були разом зі мною у в’язниці. Вони—найвидатніші серед апостолів, яких Христос вирядив проповідувати Свою Звістку[a].
8 Вітайте Амплія, дорогого друга мого в Господі.
9 Вітайте Урбана, який співпрацює з нами заради Христа, а також мого дорогого друга Стахія.
10 Вітайте Апеллеса, випробуваного християнина, а також увесь рід Арістовула.
11 Вітайте Іродиона, родича мого.
Вітайте також усю родину Наркіса, бо вони всі належать Господу.
Вітайте Трифену й Трифосу, жінок які самовіддано працюють для Господа.
12 Вітайте мою улюблену Персиду, яка також старанна у праці своїй для Господа.
13 Вітайте Руфа, обраного слугу Господа, а також його матір, яка й мені була за матір.
14 Вітайте Асинкрита, Флегона, Гермеса, Патрова, Гермаса та братів, які знаходяться з ними.
15 Вітайте Філолога, Юлію, Нірея та його сестру, та Олімпіана і всіх святих з ними.
16 Вітайте одне одного святим поцілунком. І всі церкви Христові вітають вас.
Павлові застереження
17 Молю вас, брати і сестри мої, остерігайтеся тих, хто чинить розбрат і ставить перешкоди вченню, що ви одержали. Уникайте їх. 18 Ці люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а лише череву своєму. Вони зводять серця невинних улесливою розмовою й ласкавими словами.
19 Бо ж усі знають про вашу покірливість. То я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрими для добра й невинними перед злом. 20 І Бог, Джерело миру, роздавить сатану під вашими ногами. Нехай буде з вами милість Господа Ісуса.
Вітання від Павлових побратимів
21 Мій побратим у праці Тимофій вітає вас, а з ним і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі. 22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, котрий писав цього листа для Павла. 23 Ґай, брат, який дозволяє усієї церкві зустрічатися у своєму будинку, вітає вас. Ераст, міський скарбник, брат наш Кварт також вітають вас. 24 [І буде з усіма вами милість Господа нашого Ісуса Христа. Амінь!][b]
25 Слава Тому, Хто може зміцнити віру вашу, дотримуючись Доброї Звістки, що я проповідую. Це Благовість про Ісуса Христа—ця таємна істина, яку вам Бог повідав і яка була схована довгі часи. 26 А зараз вона відкрита нам через написане пророками, за велінням Бога. Ця таємна істина з волі вічно живого Бога стала відома всім народам заради їхньої послуху, що починається з віри. 27 Єдиному мудрому Богу через Ісуса Христа слава навіки! Амінь!
Страждання наші—за гріхи
3 Я чоловік, який зазнав страждань,
від палиці, що нею Він бив мене у гніві.
2 Він вів мене, іти примусив
у темряві, а не при світлі.
3 Заносить знову й знов
Свою правицю Він на мене.
4 Він моє тіло й шкіру виснажив,
Він потрощив кістки мої.
5 Він обложив мене
і оточив нуждою й тягарями.
6 По темних закутках мене сидіть примусив,
неначе тих, що вже давно померли.
7 Він мур побудував навколо мене,
щоб мені не вийти,
і в бронзові тяжкі кайдани взяв мене.
8 І навіть як кричу й благаю про спасіння,
Він не відповідає.
9 Дороги ті, якими йти хотів я,
Він камінням завалив.
Він викривив стежки мої.
10 Він, наче той ведмідь,
що ладен кинутись на мене,
Він, наче лев, що в засідці сидить.
11 На манівці Він заманив мене,
пошматував і безпорадного самого кинув.
12 Напнув Він лук Свій,
з мене ціль для стріл зробивши.
13 І стрілами з сагайдака Свого
мені Він вцілив просто в серце.
14 Весь мій народ сміється з мене,
вони про мене цілий день глузливі пісеньки співають.
15 Мене Він сповнив гіркотою,
полином покарання напоїв.
16 Він розкришив на гальку мої зуби,
у порох Він мене втоптав.
17 Я будь-яку надію на розраду втратив.
Забув я вже, що то таке добро.
18 Сказав собі: «Залишили мене
і міць моя, й на Господа надія».
19 Гірка отрута покарання—
пам’ять про приниження й бездомність.
20 Душа моя усі мої турботи пам’ятає,
душа моя в мені зігнулась долу.
21 Та серце пригадає все це знову,
і знов розбурхає надію.
22 Бо ласка Господа безмежна,
бо Його милосердя—невичерпне.
23 Вони оновлюються знов щоранку,
адже велика праведність Твоя.
24 Душа моя говорить: «Господь—мій Бог[a]»,
тому надію покладаю я на Нього.
25 Господь благий до тих, хто сподівається на Нього,
той до душі Йому, хто Його прагне.
26 Яке то благо сподіватись тихо
на Господа прихід!
27 То благо в юні дні ярмо носити.
28 Нехай на самоті сидить спокійно,
адже Господь наклав ярмо на нього.
29 Хай навіть упаде обличчям в порох,
бо, можливо, є іще надія.
30 Нехай щоку підставить він тому, хто вдарив,
хай сповна він зневагу прийме.
31 Бо не відштовхує Володар Мій назавжди.
32 Адже якщо Він і пошле страждання,
то змилосердиться,
такі величні прояви Його любові.
33 Бо Він не хоче завдавати болю
чи накликати страждання на людей.
34 Хіба Господь не бачить,
як розтоптують всіх в’язнів,
35 як зазнає несправедливості людина,
коли вона стоїть перед Всевишнім.
36 Коли ошукано когось,
чи ж не Господня воля то була?
37 Хто б міг пообіцяти і зробити те,
якби на те не була воля Всевишнього?
38 Хіба не все, і радість, і біда,
із уст Всевишнього завжди виходить?
39 Навіщо нарікати на покарання,
яких зазнав ти за гріхи свої?
40 Давайте вивчим, переглянем вчинки наші
й повернемось до Господа.
41 Серця давайте піднесемо наші
й до Бога на небесах піднімем руки.
42 Ми проти Господа повстали, непокірливі були,
і Ти нас не простив.
43 Ти оповив нас гнівом, переслідував,
немилосердно убивав нас.
44 Себе Ти в хмару огорнув,
щоб жодна із молитв не дійшла до Тебе.
45 Зробив Ти з нас сміття,
непотріб між народів.
46 Всі наші вороги пащекують на нас.
47 Зазнали ми і розпачу, і пастки,
спустошення й руїни.
48 Річками сльози ллються із моїх очей,
адже зруйновано дочку мого народу.
49 Я очі виплакав, опанувати себе я безсилий,
50 поки Господь з Небес не кине погляд
і не побачить все те.
51 Що очі бачать, то засмучує моє серце,
через усе, що сталося з дівчатами мого міста.
52 Ті, що були моїми ворогами безпідставно,
мене полюють, наче того птаха.
53 Вони все прагнуть мені віку вкоротити в ямі,
закидати мене камінням.
54 Вода піднялась вище голови моєї.
«Кінець мені»,—сказав я.
55 О Господи, я промовляв Твоє ім’я із ями.
56 Ти чув мої благання, не затуляй вуха,
почуй мій крик по допомогу,
моє волання про спасіння!
57 Прийшов Ти, коли я Тебе покликав,
сказав мені: «Не бійся».
58 Господи, ти бився й захистив мене,
повернувши мені життя моє!
59 О Господи, Ти зглянувся на кривду, що зазнав я,
благаю, мою справу розсуди в суді.
60 Ти бачив мстивість їхню,
і їхню змову проти мене!
61 Ти чув всі їхні докори,
і їхню змову проти мене!
62 Розмови ворогів і їхні наміри
спрямовано на мене цілий день.
63 Зверни увагу, хоч стоять або сидять вони,
глузливими піснями збиткуються із мене.
64 О Господи, Ти відплати їм за діла.
65 Боже, відплати прокляттям все,
що наробили вони,
не будь милосердним до них[b].
66 В Своєму гніві переслідуй їх,
і вигуби їх з-під небес Господніх.
34 [a] Пісня Давида, коли він прикинувся божевільним перед Авімелехом. Авімелех його прогнав, і Давид пішов.
2 Благословляю Господа завжди.
Хвала Йому не замовка в моїх устах.
3 Господа звеличує моя душа.
Всі гноблені почують мою радість.
4 Прославте Господа зі мною,
звеличимо разом Його ім’я!
5 Я йшов до Господа по допомогу,
і Він озвався, врятував мене від страхів.
6 До Господа звернулись бідаки,
і не пошкодували, просвітліли
від радості, як відгукнувся.
7 Бідак звернувсь по допомогу,
й Господь почув, і визволив його від бід.
8 Господній Ангел береже всіх вірних,
і Він дає їм порятунок.
9 Переконайтесь у Господній доброті.
Блажен, хто покладається на нього.
10 Бійтеся Господа, люди святі!
Бо хто Його боїться, матиме усе, що потребує.
11 Могутні леви, й ті без здобичі голодні.
А ті, хто в Господа шукають допомоги,
вони завжди все необхідне мають.
12 Прийдіть прислухайтесь, сини мої,
я Господа навчу Вас шанувати.
13 Чи в радість Вам життя?
Чи хочете прожити довго й плідно?
14 На замисли лихі притримайте язик,
уста свої від наклепів побережіть.
15 Покиньте зло, ідіть добру назустріч
і прагніть миру і тримайтеся його.
16 На добрих погляд Господа завжди,
і їхній гук про допомогу чує Він.
17 Але Він проти тих, хто чинить зло,
тому по смерті їх земля забуде.
18 Гукали люди, й Він почув і визволив від бід.
19 Господь з людьми, в яких серця розбиті,
зневіреним звитягу Він дає.
20 Обсісти праведника можуть негаразди,
але Господь спасе його від них.
21 Пильнує Він, щоб жодна волосина
у праведника не упала з голови.
22 Зловмисника уб’є його ж пекуча злоба,
скарають праведники ворогів.
23 Господь звільнить слугу Свого.
Хто покладається на Нього,
той викупу платить не буде.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International