M’Cheyne Bible Reading Plan

Воаз і Рут на току

3 Потім її свекруха Наомі спитала: «Дочко, хіба не повинна я знайти для тебе добрий дім? ² Чи Воаз, із робітницями якого ти працюєш, не один із наших найближчих родичів? Дивись, сьогодні ввечері Воаз працює на току. ³ Зараз помийся, вберися, надягни гарне плаття і йди на тік. І хай ніхто тебе не бачить, доки Воаз не скінчить їсти й пити. ⁴ Запам’ятай місце, де він ляже спати, а пізніше йди туди, розкрий його ноги^[a] і лягай. Далі вже він скаже тобі, що треба робити».

⁵ Рут відповіла: «Я зроблю, як ти кажеш». ⁶ Тож пішла Рут на тік і все зробила так, як наказала їй свекруха. ⁷ Воаз наївся, напився і був у доброму настрої. Потім він ліг під скиртою. Тоді Рут тихенько підійшла, розкрила його ноги і лягла.

⁸ Опівночі Воаз прокинувся, перевернувся, а там, біля ніг його жінка лежить. ⁹ Воаз спитав: «Хто ти?» Рут відповіла: «Я слуга твоя Рут, яка до послуг твоїх. Вкрий мене, бо ти мій покровитель».

¹⁰ Тоді сказав Воаз: «Хай благословить тебе Господь, донько! Це вияв доброти навіть більший, ніж той перший. Ти прийшла до мене, замість того, щоб іти до молодого, дарма багатого чи бідного. ¹¹ Тож, дочко, не бійся, я зроблю як ти просиш! Бо всі люди мої знають, яка ти прекрасна жінка! ¹² І то правда, що я один із твоїх заступників. Але є ще один і він ближчий родич тобі, ніж я. ¹³ То лягай тут і спочинь цю ніч, а вранці, якщо той інший чоловік стане твоїм покровителем, добре, він і буде тобі заступником. Якщо ж ні, то Господом клянусь, я захищатиму^[b] тебе. Отож спочивай до ранку».

¹⁴ І вона лягла біля його ніг до ранку. Але підвелася вдосвіта, коли ще людину було не розпізнати. Воаз сказав собі: «Людям справді не варто знати, що ця жінка була на току». ¹⁵ І Воаз сказав: «Візьми свій плащ і розклади його. Рут розклала свого плаща, Воаз він відміряв їй шість мір^[c] пшениці й поклав дарунок на плечі. І вона повернулася в місто».

¹⁶ Зайшла вона до свекрухи, а Наомі питає: «Хто там?» То Рут розповіла їй усе, що Воаз зробив для неї. ¹⁷ Вона також додала: «О! Він дав мені також шість мір пшениці! Він сказав: „Не йти ж тобі додому до свекрухи з порожніми руками”».

¹⁸ Наомі сказала: «Сиди тут, дочко, доки не з’ясується, що з того вийде. Сьогодні Воаз не заспокоїться, поки все не полагодить».

Одруження Воаза і Рут

4 Воаз пішов до міської брами і сидів там, поки не піде повз покровитель, про якого згадував Воаз. Воаз заговорив до нього й сказав: «Друже, йди-но сюди й сядь поруч!» Той підійшов і сів. ² Тоді Воаз зібрав десятьох старійшин міста і сказав: «Сідайте!» Вони повсідалися. ³ Воаз звернувся до покровителя: «Наомі, та жінка, яка щойно повернулася з Моавської землі, продає частку землі, що належить нашому родичу, Елімелеху. ⁴ Я ж вирішив, що можу обговорити це з тобою і довідатися при свідках, мешканцях та старійшинах нашого міста, чи маєш ти намір цю землю відкупити. Якщо ти хочеш її мати, викупи. Якщо ні, то скажи мені, аби я знав, бо я наступний за тобою, я другий. Тоді родич сказав: „Якщо ти не викупиш ту землю, то я викуплю її”».

⁵ Потім Воаз сказав: «Якщо ти забереш землю Наомі, то тобі дістанеться ще й Рут, моавська жінка, вдова, щоб відновити ім’я померлого через нащадків». ⁶ Покровитель відповів: «Я не можу викупити цю землю, бо інакше я можу втратити свою. Отож, якщо я не можу, то ти викупи ту землю».

⁷ У ті часи в Ізраїлі був такий звичай: при обміні або купівлі земельних наділів на підтвердження справи чоловік мав зняти з однієї ноги взуття й віддати іншій стороні. ⁸ Отож, коли покровитель сказав Воазу: «Ти купуй цю землю»,—він зняв взуття з однієї ноги і віддав її Воазу^[d].

⁹ Тоді Воаз звернувся до старійшин та всіх присутніх мешканців міста: «Сьогодні ви свідки того, що я купую в Наомі все, що належало Елімелеху й синам його Кильйону та Малону. ¹⁰ Я також купую Малонову дружину Рут, моавську жінку. І беру її за себе, щоб відновити ім’я покійного для нащадків, щоб не зникло ім’я його з-поміж людей його та рідного міста його. Сьогодні ви свідки цього».

¹¹ І старійшини та мешканці міста, що зібралися біля міської брами, на місці народного зібрання, сказали: «Ми тому свідки! Хай Господь зробить жінку цю, яка входить у дім твій, подібною до тих жінок Рахилі та Леї, що збудували дім Ізраїлю. І могутньою хай стане родина твоя в Ефраті. І хай стане ім’я твоє славним у Віфлеємі. ¹² Хай дім твій буде таким, як дім Переза^[e], якого Тамар народила Юді, через нащадків, яких Господь дасть тобі завдяки цій молодиці».

¹³ Отож узяв Воаз Рут собі за дружину. Він увійшов у неї, і Господь дав їй понести, і народила вона сина. ¹⁴ Жінки казали Наомі: «Благословен Господь, Який дав тобі сьогодні захисника^[f]. Хай ім’я його славиться в Ізраїлі. ¹⁵ Він буде втіхою і опорою тобі на старості років, бо невістка, яка любить тебе, народила його. І краща вона за сімох синів».

¹⁶ То взяла Наомі хлопчика, посадила його на коліна і стала йому ненькою. ¹⁷ Сусідки дали йому ім’я. Вони казали: «Хлопчик народився для Наомі»^[g]. Тож назвали його Овед^[h]. Овед був батьком Єссея, який став батьком Давида.

Рут та родина Воаза

¹⁸ Ось літопис родини Переза:

На острові Мальта

28 Врятувавшись, ми з’ясували, що острів цей називається Мальта. ² Місцеві жителі виявили до нас надзвичайну доброту. Як пішов дощ і стало холодно, вони розвели багаття й запросили нас. ³ Павло назбирав хмизу і як поклав його в огонь, то виповзла гадюка, вдарила його, почепившись на його руці. ⁴ Коли місцеві жителі побачили гадюку, яка звисала з його руки, то почали перемовлятися поміж собою: «Цей чоловік, певно, убивця. Хоч і не загинув він у морі, та все ж Правосуддя^[a] не дозволяє йому жити».

⁵ Але Павло струсив гадюку в огонь і не зазнав ніякої шкоди. ⁶ Вони довго чекали, що він спухне чи раптом впаде мертвий. А як побачили, що нічого такого з Павлом не скоїлося, то змінили свою думку і проголосили його богом.

⁷ Навколо того місця простиралися землі, що належали правителю острова на ім’я Публій. Він запросив нас до своєї оселі й три дні гостинно опікувався нами. ⁸ Батько Публія був прикутий до ліжка, бо хворів на лихоманку та червінку^[b]. Павло пішов провідати його, і помолившись, поклав на хворого руки й зцілив його. ⁹ Після того як це сталося, інші хворі острова почали приходити до Павла і зцілювалися.

¹⁰ Мешканці острова дуже вшановували нас, і як ми відпливали, то вони забезпечили нас усім необхідним.

Подорож від Мальти до Рима

¹¹ Через три місяці відпливли ми на олександрійському кораблі, який зимував на острові. На його кормі був зображений знак богів-близнюків Діоскурів^[c]. ¹² Діставшись до Сиракуз, ми пробули там три дні. ¹³ Звідти ми відпливли й прибули до Реґії. Наступного дня повіяв південний вітер, і ми вирушили далі, а на другий день ми припливли до Путеолі, ¹⁴ де знайшли братів, які запросили нас тиждень погостювати у них. Так ми прибули до Рима. ¹⁵ Там брати почули про нас і вийшли нас зустрічати аж до Аппієвої площі^[d] й Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився. ¹⁶ Коли прибули ми до Рима, то Павлові було дано дозвіл жити окремо, але під охороною воїна.

Павло проповідує в Римі

¹⁷ Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня. ¹⁸ Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть. ¹⁹ Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.

²⁰ Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».

²¹ Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе. ²² Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».

²³ Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків. ²⁴ Декого переконали його слова, але інші не вірили. ²⁵ Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:

²⁸ Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!» ²⁹ [І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою]^[e].

³⁰ Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати. ³¹ Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.

Єремію кинуто до водозбірні

38 Шефатія, син Маттана, Ґедалія, син Пашхура, Єгукал, син Шелемії, та Пашхур, син Малкії, почули слова, що Єремія говорив усім людям: ² «Ось що Господь каже: „Хто залишиться в цьому місті, помре від меча, голоду або чуми, а той, хто скориться вавилонянам уникне смерті й житиме”». ³ Ось що Господь каже: «Це місто буде неодмінне віддано в руки царя вавилонського, й він його захопить».

⁴ Тоді можновладці сказали цареві: «Треба вбити цього чоловіка, бо він цими балачками віднімає завзяття у воїнів та всього народу, що лишилися в місті. Напевно, чоловік цей не бажає добра народу своєму, а тільки—лиха».

⁵ Цар Седекія відповів: «Він у ваших руках. Цар нічого не може вчинити проти вас».

⁶ І взяли вони Єремію, й кинули його у водозбірню Малкії, царського сина. Та водозбірня була на храмовому подвір’ї. Вони спустили туди Єремію на мотузках, але там не було води, сама твань. І Єремія занурився в твань.

⁷ Та ефіоп Евед-Мелех, євнух, який служив у палаці, почув, що Єремію кинуто у водозбірню. А цар сидів тоді у Веніаминовій брамі. ⁸ Евед-Мелех вийшов з палацу й промовив до царя: ⁹ «Володарю, мій царю, ці люди неправедне вчинили, заподіявши таке пророку Єремії. Вони кинули його у водозбірню. Він там помре від голоду, бо в місті немає більше хліба^[a]».

¹⁰ Тоді цар наказав Евед-Мелеху, ефіопу: «Візьми трьох^[b] чоловіків і витягни пророка Єремію з водозбірні, поки він не помер».

¹¹ Евед-Мелех узяв людей і пішов до палацу, до комори, що під скарбницею. Він узяв там подерте шмаття, старе ганчір’я і спустив його на мотузках до Єремії у водозбірню. ¹² Евед-Мелех, ефіоп, сказав Єремії: «Візьми це подерте шмаття і ганчір’я і поклади собі під пахви, між мотузками і тілом своїм, щоб не поранити себе». І Єремія зробив так, як той сказав. ¹³ Тоді вони підняли Єремію на мотузках і витягли його з водозбірні. І лишився Єремія на храмовому подвір’ї.

Седекія знову розпитує Єремію

¹⁴ Тоді цар Седекія покликав пророка Єремію до себе, до третього входу, що в храмі Господа. І сказав цар Єремії: «Ось я спитаю тебе дещо. Нічого не приховуй від мене».

¹⁵ Єремія відповів Седекії: «Навіть якщо я дам тобі чесну відповідь, ти мене вб’єш. Навіть якщо я дам тобі пораду, ти мене не слухатимеш».

¹⁶ Седекія потай присягнувся Єремії: «Клянуся Господом, що створив нас і дав життя нам, я тебе не вб’ю і не віддам до рук тих людей, які хочуть убити тебе».

¹⁷ Тоді Єремія сказав Седекії: «Ось що Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю, каже: „Якщо ти справді вийдеш до князів царя вавилонського та скоришся йому, тоді житимеш, і місто це не буде спалене вогнем, і дім твій врятовано буде. ¹⁸ Але якщо не вийдеш ти до князів царя вавилонського, тоді місто це потрапить до рук вавилонян, і спалять вони його вогнем, і не врятуєшся ти від їхніх рук”».

¹⁹ Тоді сказав Седекія Єремії: «Боюсь я тих євреїв, що перейшли на сторону вавилонян, щоб мене не віддали в їхні руки—їм на поталу».

²⁰ Тож Єремія відповів: «Вони не видадуть тебе. Послухайся слова Господа, від Якого я до тебе промовляю. Тоді все буде добре, й ти житимеш. ²¹ Але якщо відмовишся вийти, тоді ось що мені Господь відкрив: ²² усіх жінок, що лишилися в палаці царя Юдеї, відведуть до князів царя вавилонського і скажуть вони:

²³ Усіх жінок твоїх і дітей вавилонянам віддадуть. І сам ти не уникнеш їхніх рук, бо цар Вавилону тебе захопить, і місто це буде спалене вогнем».

²⁴ Тоді Седекія сказав Єремії: «Якщо нікому не скажеш про цю розмову, ти не помреш. ²⁵ Якщо можновладці почують, що я з тобою розмовляв, прийдуть до тебе і скажуть: „Скажи нам чесно, що ти царю сказав і що Седекія казав тобі, та ми не вб’ємо тебе”. ²⁶ Тоді ти їм відкажеш: „Я благав царя не відсилати мене знов у дім Йонатана, щоб я там не вмер”».

²⁷ Усі вельможі справді прийшли до Єремії й питали його, і він сказав їм саме те, що йому наказав цар. Тож припинили вони розпитувати його, та геть пішли, бо жоден із них не чув розмови. ²⁸ Лишався Єремія на храмовому подвір’ї, аж доки не було захоплено Єрусалим.

11 Для диригента. Псалом Давида.

12 Для диригента. На октаву^[d]. Псалом Давида.