M’Cheyne Bible Reading Plan
Мидіанці захоплюють Ізраїль
6 Ізраїльтяни знову почали чинити зло в очах Господніх. І Господь віддав їх під владу мидіанців на сім років. 2 Мидіанці були могутніші за ізраїльтян. Через них ізраїльтяни зробили собі схованки в горах, печерах та важкодоступних місцях. 3 Бо хоч би де ізраїльтяни вирощували свої врожаї, мидіанці, амаликійці й навіть люди зі Сходу приходили й нападали на них. 4 Зайди захоплювали їхні землі й знищували те, що земля вродила аж до міста Ґази, не лишаючи нічого на прожиття, жодної вівці, чи вола, чи віслюка. 5 Бо приходили вони зі своєю худобою, зі своїми родинами, налітали хмарою, немов сарана. І числа не було ні їм, ні їхнім верблюдам. Вони приходили й спустошували землю. 6 Отож Ізраїль страшенно збіднів через мидіанців, і почав народ ізраїльський молити Господа про допомогу.
7 [a] Якось ізраїльтяни молили Господа про захист від тих мидіанців. 8 І Господь послав до Ізраїлю пророка, і той сказав їм: «Ось, що Господь, Бог Ізраїля каже: „Це Я вивів вас із Єгипту, Я визволив вас від рабського життя. 9 Я визволив вас із-під влади єгиптян та всіх інших, хто пригнічував вас на цій землі. Я видворив їх, а землі їхні віддав вам. 10 І Я казав вам: „Я—Господь Бог ваш, ви не повинні поклонятися богам аморійським, хоч і мешкаєте на землях аморійців. Але ви не послухалися Мене”».
Ангел Господній злетів до Ґідеона
11 Ангел Господній спустився й сів біля дуба в Офрі, який належав Йоашу з родини Авіезера. Син Йоаша на ім’я Ґідеон саме молотив пшеницю потай від мидіанців у виноградному давильному пресі. 12 Ангел Господній явився йому і сказав: «Господь з тобою, о могутній воїне».
13 Ґідеон відповів йому: «Вибач мені, володарю, але якщо Господь із нами, то як усе це могло з нами статися? І де ж усі Його чудесні діла, про які розповідали нам предки? Вони казали: „Хіба не Господь вивів нас із Єгипту?” Але зараз Господь покинув нас і віддав під владу мидіанців». 14 Тоді Господь повернувся до нього й промовив: «Рушай з тією силою, що маєш, і звільни народ Ізраїлю від мидіанців. Чи ж не Я посилаю тебе?» 15 Ґідеон запитав: «Вибач мені, володарю[b], але як можу я спасти Ізраїль? Дивись, моя родина найбідніша в коліні Манассієвому, а я найменший у родині батьковій».
16 Господь відповів йому: «Але ж Я буду з тобою, і ти переможеш мидіанців до одного». 17 Потім Ґідеон сказав йому: «Якщо Ти вибрав мене, то дай мені знак, що саме Ти говорив зі мною. 18 Не йди звідси, доки Я не повернусь, не принесу свій дарунок і не покладу перед Тобою». І Він відповів: «Я буду тут до твого повернення».
19 Отож Ґідеон пішов до оселі, приготував молоду кізочку й опрісноки з двадцяти кварт[c] муки. Він склав м’ясо у кошик і бульйон налив у горщик, усе те приніс Йому під дуб і подав. 20 Тоді Ангел Господній сказав йому: «Візьми м’ясо і опрісноки й поклади на цей камінь, а бульйон вилий». Так Ґідеон і зробив. 21 Тоді Ангел Господній кінцем ціпка, що тримав у руці, торкнувся м’яса й опрісноків, і враз полум’я поглинуло м’ясо й опрісноки. І Ангел Господній зник.
22 Тоді Ґідеон збагнув, що то був Ангел Господній і сказав: «О Господи, мій Володарю, то ж я на власні очі бачив Ангела Господнього». 23 І сказав Господь: «Хай тобі мир буде. Не бійся, ти не помреш[d]».
24 І збудував Ґідеон вівтар на честь Господа і назвав той вівтар «Господь—Мир». І сьогодні цей вівтар іще стоїть поблизу Офри, який належить родині Авіезера.
Ґідеон руйнує вівтар Ваала
25 Тієї ж ночі Господь сказав йому: «Візьми бичка твого батька й другого семирічного бичка і зруйнуй вівтар Ваала, який належить твоєму батьку, і порубай дерев’яний стовп Ашери[e]. 26 Потім збудуй належний вівтар Господу твоєму Богу на вершині пагорба. Другого бика принеси як жертву всеспалення, на тих дровах від стовпа Ашери, який порубаєш».
27 Отож Ґідеон узяв десять чоловік зі своїх слуг і зробив, як наказав йому Господь. Але оскільки він дуже боявся своєї родини й мешканців міста, то зробив він це не вдень, а вночі. 28 Коли ж наступного дня прокинулися мешканці міста, вони вражені були тим, що вівтар Ваала зруйновано і стовпи Ашери порубано, що бик принесений у жертву на вівтарі, збудованому натомість. 29 І почали вони питати одне одного: «Хто зробив це». Після розшуків та розслідувань їм сказали: «Ґідеон, син Йоаша, зробив це».
30 І мешканці міста сказали Йоашеві: «Виведи свого сина, бо мусить він померти за те, що зруйнував вівтар Ваала, порубав стовп Ашери, що стояв поруч». 31 Тоді Йоаш звернувся до всіх, хто стояв навколо: «Ви будете заступатися за Ваала? Ви будете рятувати його? Якщо хтось буде за нього заступатися, того буде вбито ще до завтрашнього ранку. Якщо він бог, то сам за себе помститься тому, хто зруйнував його вівтар».
32 Того дня Йоаш сказав: «Нехай Ваал помститься йому, бо він зруйнував свій вівтар»,—і назвав Ґідеона Єруваалом[f].
Ґідеон просить доказів у Бога
33 Усі мидіанці, амаликійці та східні народи зібралися разом, перейшли річку Йордан і розбили табори в долині Єзреельській. 34 Дух Господній зійшов на Ґідеона, і засурмив він у сурму і люди Авіезера зібралися до нього. 35 Він розіслав він посланців до родин Манассія, Ашера, Завулона й Нафталі, і ті пішли за ним.
36 Ґідеон сказав Богу: «Якщо це правда, що Ти спасеш народ Ізраїля моїми руками, як Ти казав, 37 то от дивись: я кладу овечу шкуру на току. Якщо роса випаде тільки на шкурі, а вся земля навколо лишиться сухою, то знатиму я, що Ти спасеш народ Ізраїля моїми руками, як Ти й казав».
38 Так і сталося. Коли наступного ранку він удосвіта підвівся й викрутив овечу шкуру, то води була повна миска. 39 Тоді Ґідеон звернувся до Бога: «Не гнівайся на мене, але дозволь мені ще одне випробування із шкурою овечою. Хай шкура буде суха, а вся земля навколо росою вкрита». 40 Так Господь і зробив тієї ночі. Вся земля була вкрита росою, і тільки шкура овеча лишалася суха.
Навернення Корнилія
10 У Кесарії жив собі чоловік на ймення Корнилій, який був сотником у так званому Італійському полку. 2 Він був побожним чоловіком й поклонявся істинному Богу, як і вся його родина; щедро подавав бідним милостиню і завжди молився Господу.
3 Якось о третій пополудні Корнилію було видіння. Він виразно побачив Ангела Божого, який ввійшов до нього й покликав: «Корнилію!» 4 Корнилій зі страхом подивився на нього й запитав: «Що Ти бажаєш, Господи?» Ангел відповів: «Твої молитви й милостині бідним стали відомі Богу, Він пам’ятає про тебе. 5 Зараз пошли когось до Йоппії, нехай приведуть сюди чоловіка на ймення Симон, який ще зветься Петром. 6 Він зупинився у кожум’яки Симона, будинок якого стоїть біля моря».
7 Коли Ангел, з яким він розмовляв, зник, Корнилій покликав двох слуг і одного побожного воїна з числа своїх підлеглих. 8 Він розповів їм про все, що сталося, й послав їх до Йоппії.
9 Наступного дня, коли вони були в дорозі й уже наближалися до міста, Петро піднявся на дах[a] будинку помолитися. 10 Опівдні він відчув, що зголоднів, і захотів їсти. І поки Петрові готували обід, йому було видіння. 11 Петро побачив, як небеса розкрилися й щось подібне до великого простирадла, яке хтось тримає за чотири ріжки, злетіло додолу. 12 А на ньому були різноманітні тварини й гади земні, а також птахи небесні.
13 Тоді голос долинув до нього: «Встань, Петре. Вбий і їж!» 14 Петро відповів: «Звісно, я не можу, Господи! Я ніколи не їв нічого брудного або нечистого». 15 І вдруге пролунав голос: «Не вважай нечистим те, що очищене Богом». 16 І так тричі голос промовив до Петра, і тричі Петро відмовлявся, а після того все знову піднялося на небо.
17 Петро був збентежений, міркуючи, що б усе це могло означати. Аж ось надійшли люди, яких послав Корнилій, й тепер вже стояли біля воріт. 18 Прибульці голосно запитали, чи гостює тут чоловік на ймення Симон, якого ще називають Петро.
19 Тим часом Петро все ще розмірковував про з’яву, яку він бачив. І тут Дух Святий сказав йому: «Послухай! Троє чоловіків шукають тебе. 20 Вставай і зійди вниз, й рушай з ними без зволікань, бо то Я послав їх».
21 Петро зійшов униз і сказав прибульцям: «Я саме той, кого ви шукаєте. Що привело вас?» 22 Вони відповіли: «Нас послав сотник Корнилій. Він чоловік праведний і богобійний. Весь люд юдейський його поважає. Ангел святий звелів йому запросити тебе до його оселі й послухати твоє слово». 23 Петро запросив їх зайти й відпочити. Наступного дня він зібрався й вирушив. Разом з ними пішло й кілька віруючих з Йоппії. 24 Наступного дня вони прибули до Кесарії. Покликавши своїх родичів і найближчих друзів, Корнилій чекав на їхній прихід.
25 Коли Петро ввійшов, Корнилій зустрів його, впав на коліна й поклонився йому. 26 Але Петро підвів його й промовив: «Підведися! Я така ж сама людина, як і ти». 27 Мовивши так, Петро зайшов у дім і побачив, що там зібралося багато народу.
28 Він сказав їм: «Ви знаєте, що Закон забороняє юдеям мати справу з чужоземцями або приходити до них у гості. Але Бог навчив мене, що не можна жодну людину вважати поганою чи нечистою. 29 Тож коли Корнилій запросив мене, я прийшов без будь-яких заперечень. Через те я питаю: навіщо ви посилали по мене?»
30 Корнилій відповів: «Чотири дні тому в такий самий час, о третій пополудні, я молився в своєму домі. Аж раптом переді мною виник чоловік у сяйливому вбранні. 31 Він сказав: „Корнилію, твоя молитва почута, Бог пам’ятає про твої дарунки бідним. 32 Пошли людей до Йоппії і запроси Симона, якого ще звати Петром, прийти до тебе. Він зупинився в домі Симона-кожум’яки біля моря”. 33 Отож я відразу послав по тебе. І ти був такий люб’язний, що погодився прийти. Всі ми тут зараз перед Богом, щоб почути, що Господь велів тобі сказати нам».
Петрова промова у Корнилія
34 Тоді Петро звернувся до них, сказавши: «Тепер я ясно бачу, що Бог ставиться однаково до всіх. 35 В кожному народі людина, яка шанує Бога й робить те, що правильно, прийнята Богом. 36 Ось Слово, яке Він послав народові ізраїльському, проголосивши Благовість миру через Ісуса Христа. Він—Господь усіх народів.
37 Ви знаєте про те, що трапилось по Юдеї. Воно почалося в Ґалилеї після того, як Іоан проповідував людям про хрещення. 38 Ви знаєте про Ісуса Христа з Назарета, Якого Бог помазав Духом Святим і владою. Ісус мандрував по містах, творив добро, зціляв одержимих нечистими духами, оскільки Бог був з Ним.
39 Ми свідки всього, що Ісус зробив у Юдейській країні і в Єрусалимі. Та вони вбили Його, розіп’явши на дерев’яному хресті. 40 Але на третій день Бог воскресив Його, і з Божої волі Він відкрито з’явився людям. 41 Не всім людям, а лише свідкам, яких Бог вибрав заздалегідь—нам, хто їв і пив із Ним разом після Його воскресіння з мертвих. 42 Він наказав нам проповідувати й свідчити людям, що це Його Бог призначив суддею над живими й мертвими.
43 Всі пророки свідчать про Нього, кажучи, що кожен, хто вірить у Нього, одержує прощення гріхів в Його ім’я».
Хрещення поган
44 Поки Петро все це говорив, Святий Дух зійшов на всіх, хто слухав його. 45 Юдейські віруючі, які прийшли разом з Петром, були вражені з того, що дар Духа Святого пролився й на поган. 46 Вони чули, як погани говорили різними мовами й славили Бога. Тоді Петро сказав: 47 «Чи може хтось заборонити цим людям бути хрещеними водою? Адже на них зійшов Дух Святий так само, як і на нас».
48 Тож Петро наказав їм охреститися в ім’я Ісуса Христа. Потім вони попросили Петра залишитися з ними на кілька днів.
Розбитий глечик
19 Ось що Господь каже: «Піди й купи глиняний глечик у гончара[a]. 2 Вийди в долину Бен-Гінном що за Череп’яною брамою[b], та візьми з собою старійшин з народу і священиків, і там ти промовиш те, що Я тобі скажу.
3 Ти скажеш: „Царі Юдеї та мешканці Єрусалима, почуйте це слово Господа. Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Я наведу страшну кару на це місце, аж у вухах задзвенить від страху у того, хто про те почує. 4 Кажу так, бо вони покинули Мене, зробивши це місце чужим. Діти Ізраїлю кадять ладан богам іншим, яких вони й батьки їхні та царі юдейські не знають, й залили це місце кров’ю невинних жертв. 5 Вони влаштували вівтарі на узвишшях на честь Ваала, де спалюють своїх дітей у вогні як жертви всеспалення Ваалові. Так робити Я їм ніколи не наказував, не говорив, не заповідав.
6 Тож настають дні, коли це місце не зватиметься більше Тофетом та долиною Бен-Гінном, а зватиметься долиною Кровопролиття. 7 Тут Я зведу нанівець усі задуми Юдеї та Єрусалима, призведу їх до загибелі від меча ворожого, від рук тих, хто хоче вбити їх. Віддам Я трупи їхні на поживу птахам небесним та звірям земним. 8 Руйнуванню піддам Я це місце, і стане посміховиськом воно. І кожен, хто повз нього проходитиме, жахатиметься, і збиткуватиметься з того, як його зруйновано. 9 Примушу я їх їсти тіла синів їхніх і дочок, та тіла одне одного під час облоги і під час нещастя, що спричинять їм їхні вороги й ті, хто намагається вигубити народ цей”.
10 Тоді розіб’єш ти той глечик перед очима людей, що з тобою йтимуть. 11 І скажеш їм, що мовить Господь Всемогутній: „Так само Я глечик цей розбив, як народ цей і місто це розіб’ю—так само, як гончарна посудина ламається, аж не можна її докупи скласти. Ховатимуть вони своїх померлих у Тофеті, допоки місця для погребінь не залишиться. 12 Таке вчиню я місцю цьому і мешканцям його. Зроблю я це місце, мов Тофет. 13 І будинки Єрусалима й будинки царів Юдеї нечисті стануть, мов це місце Тофет, бо на дахах усіх будинків вони кадили ладан зіркам і возливали ливні жертви богам облудним”». Так каже Господь.
14 По тому повернувся Єремія з Тофету, куди Господь його посилав пророкувати, й зупинився на подвір’ї храму Господнього. І сказав він народу всьому: 15 «Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Слухайте, ось Я наведу на Єрусалим й на всі міста сусідні усі ті страждання, про які Я говорив, бо цей народ уперто Мені опирається, не слухаючи слів Всевишнього”».
Зцілення біснуватого
(Мт. 8:28-34; Лк. 8:26-39)
5 І припливли вони на протилежний берег озера до землі Ґерасинської[a]. 2 Тільки-но Ісус зійшов з човна, як назустріч Йому з-за гробниць вийшов чоловік, одержимий нечистим духом. 3-4 Він жив серед гробниць, і ніхто не міг зв’язати його, навіть ланцюгами. Його часто заковували в кайдани та ланцюги, але він рвав ланцюги й трощив кайдани, і ніхто не міг угамувати його.
5 Днями й ночами він никав між гробниць в горах, кричав і бив себе камінням.
6-7 Помітивши віддалік Ісуса, цей чоловік кинувся до Нього, упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч мене». 8 Ісус звелів йому: «Вийди з чоловіка цього, нечистий дух!»
9 Отже, Ісус запитав його: «Як тебе звати?» А той відповів: «Ім’я мені—Легіон[b], бо багато нечистих духів вселилося в мене». 10 Вони знову і знову благали Ісуса не виганяти їх із тієї землі. 11 Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. 12 Тож духи благали Ісуса: «Пошли нас у свиней, аби ми могли вселитися в них». 13 Ісус дозволив їм. Тож нечисті духи вийшли з чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо, в якому налічувалося близько двох тисяч голів, кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.
14 Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. 15 Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. 16 Хто бачив, розповіли людям, що трапилося з чоловіком, одержимим нечистими, та про свиней. 17 І люди почали благати Ісуса залишити їхню землю.
18 Коли Він сідав у човен, чоловік, який був одержимий нечистим духом, благав Ісуса узяти його з Собою. 19 Та Ісус відмовив йому, сказавши: «Іди до дому свого, до своїх людей і розкажи, що Господь зробив для тебе і як змилувався над тобою».
20 Тож він пішов і почав усім у Десятимісті розповідати, як багато Ісус зробив для нього. І всі були вражені тим.
Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу
(Мт. 9:18-26; Лк. 8:40-56)
21 Коли Ісус знову переправився на інший берег, великий натовп зібрався навколо Нього. 22 Туди ж, на берег озера, прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Побачивши Ісуса, він впав долілиць і 23 звернувся до Нього з благанням: «Донька моя помирає. Прошу тебе: прийди й поклади руки на неї, щоб зцілилася вона і живою зосталася». 24 Тож Ісус пішов з ним. І величезний натовп рушив за Ним, з усіх сторін щільно оточивши Його.
25 Серед них була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. 26 Від багатьох лікарів вона натерпілася. Вона витратила на лікування вже все, що мала, але ніякого полегшення не було, навпаки, ставало тільки гірше. 27 Вона чула про Ісуса і тепер підійшла до Нього в натовпі й торкнулася краю Його плаща. 28 Вона казала собі: «Якщо я доторкнуся хоча б до Його одягу, то одужаю». 29 Тієї ж миті кровотеча припинилася, й жінка відчула в тілі своєму, що хвороба залишила її.
30 Але Ісус одразу відчув, що сила вийшла з Нього. Він озирнувся до натовпу й запитав: «Хто торкнувся Мого одягу?» 31 І учні Його відказали Йому: «Ти бачиш, який натовп зусібіч напирає на Тебе, а Ти запитуєш: „Хто доторкнувся до Мене?”» 32 Та Ісус і далі видивлявся, хто це зробив.
33 Тоді жінка перелякалася, бо знала, що сталося з нею, підійшла до Нього і, впавши долілиць, розповіла Йому всю правду. 34 Тоді Він мовив: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром і більше ти не будеш страждати від своєї хвороби».
35 Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» 36 Але до Ісуса долинули ці слова, й Він звернувся до голови синагоги: «Не бійся. Тільки вір».
37 Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Якова та Іоана, Якового брата. 38 Коли вони ввійшли до дому голови синагоги, то застали там метушню, плач і голосіння. 39 Ввійшовши, Ісус мовив до присутніх: «Навіщо плакати і голосити? Вона не померла, а просто спить». 40 Та люди почали насміхатися з Нього. Ісус випроводив усіх, а Сам узяв батька й матір дитини, а також трьох апостолів, які були з Ним, і ввійшов до кімнати, де лежало дівча.
41 Ісус узяв її за руку й мовив: «Таліта, кум!»—що означає: «Дівчинко, Я велю тобі, вставай!» 42 Дівча тут же підвелося й почало ходити по кімнаті (їй було дванадцять років). Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом. 43 Ісус їм усім суворо наказав, щоб ніхто про це не довідався, а також звелів нагодувати дівча.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International