M’Cheyne Bible Reading Plan
Царі земель, підкорених Ізраїлем
12 Ось царі, яких ізраїльтяни розбили і чиї землі вони підкорили. Вони посіли землі по той бік ріки Йордан на схід, від ріки Арнон до гори Хермон і всю східну частину Араву (Йорданської долини).
2 Сихон аморійський царював у Хешбоні. Він правив землями від Ароера, що на березі ріки Арнон, і аж до середини долини і також половиною Гілеаду, аж до ріки Яввок, що на кордоні з аммонійцями. 3 Він також панував над східною частиною Йорданської долини від Ґалилейського озера до Мертвого (Солоного) моря, до Бет-Єшимоту, і на південь до підгір’їв Пізґи.
4 І край царя Оґа башанського, останнього з рефаїв, який панував в Аштароті та Едреї. 5 Він правив над горою Хермон, Салхою і над усім Башаном аж до кордону ґешуритського і маакейського, над половиною Ґілеаду аж до межі з землями Сихона, царя хешбонського. 6 Мойсей, слуга Господній, та ізраїльтяни розгромили, та віддали землі ті у володіння колінам Рувима і Ґада та половині коліна Манассії.
7 Ісус та ізраїльтяни також розбили царів на захід від ріки Йордан, від Ваал-Ґада у Ливанській долині до гори Халак, що простирається до Сеїру. І віддав Ісус ці землі у власність ізраїльтянам відповідно до поділу на коліна. 8 Йдеться про гори, західне передгір’я, долину Арав, пустелю Неґев, землі хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців та євуситів:
9 Цар Єрихона, цар Аї, коло Бетела,
10 Цар Єрусалима, цар Хеврона,
11 Цар Ярмута, цар Лахиша,
12 Цар Еґлона, цар Ґезера,
13 Цар Девіра, цар Ґедера,
14 Цар Хорми, цар Арада,
15 Цар Ливни, цар Адуллама,
16 Цар Маккеди, цар Бетела,
17 Цар Таппуа, цар Хефера,
18 Цар Афека, цар Шарона,
19 Цар Мадона, цар Хазора,
20 Цар Шимрон-Мерона, цар Ахшафа,
21 Цар Таанаха, цар Меґіддо,
22 Цар Кедеша, цар Йокнеама кармельського,
23 Цар Дора при Нафат-Дорі, цар Ґоїм ґілґальський,
24 Цар Тирци.
Усіх царів було тридцять один.
Про землі, ще не завойовані
13 Коли Ісус постарів, Господь сказав йому: «Ти вже в дуже похилому віці, а чимало земель іще не завойовано. 2-4 Ще лишились такі землі: весь край филистимлян, уся Ґешуритська земля, від річки Шихор, що на сході Єгипту, до кордону з Екроном на півночі. А ще землі п’яти правителів филистимських у Ґазі, Ашдоді, Ашкелоні, Ґаті та Екроні, а також землі Аввіма на півдні. Також слід завоювати всі землі Ханаанські та Меару, що належить сидонянам, аж до Афеку, до самого кордону з аморійцями. 5 І ще землі ґеваліїв, і весь Ливан на схід від Ваал-Ґазу, що біля підніжжя гори Хермон, аж до фортеці Лебо-Гамат.
Розподіл земель
6 Усіх мешканців Сидона, що живуть у горах від Ливану до Місрефот-Маїму, Я сам змушу залишити землі перед синами Ізраїлю. Тільки розподіли землю у спадок, як Я наказував тобі. 7 Отож поділи цю землю і віддай у володіння дев’яти колінам і половині коліна Манассіїного». 8 Отож половина коліна Манассіїного, Рувимові й Ґадові успадкували землю, що її Мойсей, слуга Господній, дав їм на східному боці ріки Йордан. 9 То були землі від Ароера, що тягнеться вздовж ріки Арнон, і міста посеред долини, і все плато Медева аж до Дівона. 10 То були також усі міста, де правив цар аморійський Сихон. А царював він у Хешбоні аж до кордону з аммонійцями. 11 То були й землі в Ґілеаді, в краях ґешуритському та маакейському, гора Хермон увесь Башан і Салха. 12 Туди входило і все царство Оґа в Башані, який правив в Аштароті та Едреї і був одним з останніх рефаїв. Мойсей підкорив цей народ і забрав їхні землі. 13 Але ізраїльтяни не прогнали ґешурійців і маакатійців. Вони і понині живуть поміж ізраїльтян.
14 А коліну Левія Мойсей не дав землі. Але, як обіцяв, віддав їм усі офіри, що їх приносили Господу Богу Ізраїлю на вогні.
Рувимова частка
15 Мойсей наділяв землею коліно Рувимове, родину за родиною. 16 Їм дісталася земля, що простяглася від Ароера вздовж ріки Арнон, місто посеред долини, і вся рівнина при Медеві. 17-19 Сюди ж належав і Хешбон і всі невеличкі міста на рівнині: Дівон, Бамот-Ваал, Бет-Ваал-Меон, Ягаз, Кедемот, Мефаат, Киріатаїм, Сівма, Церет Шахар, що на узвишші долини. 20 Рувимові відійшли Бет-Пеор, що на схилах Пізґи, і Бет-Єшимот. 21 То були всі міста на рівнині і все царство Сихона, царя аморійського, який правив у Хешбоні. Мойсей розгромив його, як і мидіанських правителів: Евія, Рекема, Зура, Гура та Реву—князів Сихона, які жили на цій землі. 22 Ізраїльтяни разом із іншими вбили й провидця Валаама, сина Беора. 23 Отже, кордонами рувимців були береги ріки Йордан. Ці землі були віддані Рувимовим родинам разом із усіма містами й угіддями.
Ґадова частка
24 Також кожному роду коліна Ґадового було надано землю. 25-26 Їм дісталася земля Язера, усі міста Ґілеада й половина земель аммонійців, аж до Ароера, що на схід від Равви, й від Хешбона до Рамат-Міцпи та Бетоніма, і від Маганаїма до землі Девіра. 27 І ще в долині Бет-Арам, Бет-Німра, Суккот і Цафон, решта царства Сихона, царя Хешбона, на східному боці ріки Йордан та її береги, аж до берегів Ґалилейського озера. 28 Така спадщина була віддана родинам Ґада з усіма містами та угіддями.
Частка Манассієва
29 Мойсей наділив землею і половину коліна Манассієвого, згідно його родам. 30 Їм належали землі від Маганаїма, через увесь Башан, усе царство Оґа, царя башанського та всі поселення Яїра у Башані, всього шістдесят міст. 31 Їм відійшла й половина Ґілеада, Аштарот і Едреї, міста царства Оґа в Башані. Усі ці землі були віддані нащадкам Макіра, сина Манассії, половині синів макірієвих за їхніми родами. 32 Оце ті землі, що їх роздав Мойсей у спадщину на рівнинах Моаву, по той бік Йордану, на схід від Єрихона. 33 Та не наділив Мойсей спадщиною коліно Левія. Сам Господь Бог Ізраїля став їх спадщиною, як він і обіцяв їм.
145 Давидова молитва.
Мій Боже й Царю, возвеличую Твоє ім’я,
благословлятиму Твоє ім’я навіки.
2 Щодня вславлятиму Тебе,
Твоє ім’я хвалити буду вічно.
3 Господь—величний, гідний слави!
Не осягнуть нікому величі Його.
4 Із роду в рід Твої діяння будуть прославляти,
із покоління в покоління визнавати Твою велич.
5 Прекрасна Твоя слава неповторна,
тож оповім я про Твої діла чудесні.
6 Про грізну Твою силу говорити будуть люди,
а я їм розповім про Твою велич.
7 Твою безмежну щедрість пам’ятати будуть люди,
вславлятимуть в піснях Твої діяння добрі.
8 Господь і милостивий, і ласкавий, і терплячий,
і повен милосердя.
9 Дарує кожному Господь Свої щедроти,
до всіх творінь Своїх Він виявляє милість.
10 Тож, Господи, нехай Тебе звеличують усі,
кому Ти дав життя.
Нехай Тебе благословляють всі, хто вірить в Тебе!
11 Нехай розкажуть про Твоє величне царство й силу,
12 аби всі знали про неперевершеність Його
й прекрасну славу Його царства.
13 Воно завжди було і є, і буде вічно.
Твоє правління переживе віки і покоління.
Господу можна вірити, коли Він обіцяє,
вірність Його—в усьому що Він робить.[a]
14 Господь підтримає усіх, хто впав,
зведе на ноги всіх, хто впав, спіткнувшись.
15 На Тебе кожен дивиться, хто прагне хліба,
до Тебе йдуть по частку свою,
і Ти в належний час даєш їм хліб щоденний.
16 З долонь Твоїх
дай усім Твоїм творінням необхідне.
17 Господь у кожній справі справедливий,
Він праведний у всьому, що Він робить.
18 Господь близький до всіх, хто зве по допомогу,
Він поруч з тими, хто Його жадає.
19 Чого попросять шанувальники Господні, те Він зробить.
Він чує їхній гук по допомогу і рятує їх.
20 Господь піклується про всіх, хто Його любить,
але лихих людців не стерпить й знищить.
21 Тому уста мої співають Господу осанну,
тому Його ім’я на віки-вічні люди славлять!
Облога Єрусалима
6 Сини Веніаминові,
втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима.
Сурміть у сурму в Текоа[a],
і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом.
Лихо і погибель з півночі ідуть.
2 Я винищу дочку Сіону,
вродливу й витончену[b].
3 З отарами своїми пастухи чужі йдуть проти неї.
Поставили довкола вже намети,
кожен дбає про займище своє.
4 Готуйтеся до битви проти неї.
Вставайте, виступаємо опівдні!
О горе нам, бо день уже пройшов
і довшають уже вечірні тіні.
5 Вставайте, наступаємо вночі,
зруйнуймо мури єрусалимські!
6 Бо саме так каже Господь Всемогутній:
«Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима,
насипте навпроти стін її вали,
бо на кару заслуговує вона,
тому що до краю сповнена насильством!
7 Так, як криниця зберігає води свіжість,
так і Єрусалим береже гріхи свої.
Насильство й руйнування в ній,
хвороби й виразки завжди переді Мною.
8 Бережися, о Єрусалиме,
щоб від тебе Я не відвернувся,
щоб не перетворив тебе на пустку».
9 Ось що каже Господь Всемогутній:
«Вони дощенту обберуть всіх тих,
хто ще в Ізраїлі залишиться,
так само, як ґрона оббирають з винограду.
Перевіряють кожну гілку знову,
як роблять це винограду збирачі.
10 До кого мушу говорити Я,
кого застерігати мушу?
Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
вони його почуть не хочуть.
11 Вже переповнений Господнім гнівом я,
його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
12 Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
бо руку Я заніс над цим народом».
Так каже Господь.
13 «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
всі тільки й дбають про наживу незаконну.
І від пророка до священика—всі брехуни.
14 Вони лікують хворий дух Мого народу,
як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
Коли насправді, геть, нема гаразду.
15 Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
Та ж не соромляться вони того,
бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
коли прийду карати їх»,—Господь каже.
16 Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
але вони сказали: „Не підем ми туди”.
17 Поставив я над вами вартових, сказавши:
„Дослухайтеся звуку сурм!”
Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
18 Тож слухайте, народи,
й знайте свідчення того, що буде з ними[c].
19 Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
а Мій Закон зневажили вони.
20 Навіщо Мені запашне куріння,
що надходить з Шеби[d],
навіщо зілля із земель далеких?
Я не приймаю ваших подарунків,
не до вподоби Мені жертви ваші».
21 Тож ось що Господь Бог каже:
«Поставлю Я народу цьому перешкоди,
і будуть спотикатися вони завжди.
Батьки й сини разом,
сусід з приятелем—усі загинуть».
22 Ось що каже Господь:
«Народ великий піднімається на півночі,
і йде з віддалених кінців землі.
23 Всі воїни в руках уже тримають лук і спис,
вони жорстокі і не мають милосердя.
Вони звучать, немов могутнє море,
коли на конях їдуть верхи.
Постали, як один,
до бою проти дочки Сіону.
24 Ми звістку цю почули, і зомліли руки.
Нас туга охопила, біль,
мов муки жінки при пологах.
25 Не виходьте в поле, не ходіть дорогою,
бо ворог має меч—повсюди небезпека.
26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я,
і попелом себе посип в знак суму.
Тужи, мов твій єдиний син помер,
і гірко голоси, бо руйнівник прийде.
27 О Єреміє, Я тебе поставив тим,
хто випробовує метал,
щоби випробував ти Мій народ,
та стежив за життям їх повсякденним.
28 Усі вони бунтівники запеклі,
розносять наклепи по всіх усюдах.
Мов мідь позеленіла,
мов заіржавіле залізо,
вони покриті іржею та брудом.
29 Міхи роздмухують вогонь,
виходить оливо з горнила,
та це очищення, то марна річ,
бо гріх невилучений залишився.
30 Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”,
адже Господь відмовився від них».
Притча про робітників
20 «Царство Боже подібне до господаря, який рано-вранці вийшов, щоб найняти робітників на свій виноградник. 2 Домовившись про платню (по динару за день), він відіслав робітників до винограднику. 3 Годині о дев’ятій ранку господар вийшов з дому і, проходячи повз ринок, помітив кількох чоловіків, які стояли без діла. 4 Хазяїн сказав їм: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику, і платня буде по справедливості”. 5 І ті пішли. Він ще й ще раз виходив з дому—десь опівдні, а потім о третій годині дня,—і робив так само.
6 О п’ятій пополудні господар знову вийшов і пішов туди. Побачивши кількох чоловіків, спитав їх: „Чому ви стоїте тут цілий день без діла?” 7 Вони йому відповіли: „Бо ніхто нас не найняв”. Він їм каже: „Ви також ідіть працювати до мого винограднику”. 8 Ввечері господар мовив до свого управителя: „Поклич робітників і заплати їм, спочатку останнім і так до перших”. 9 Отже, всі найняті о п’ятій прийшли і одержали по динару. 10 Коли ж перші підійшли, то думали, що одержать більше, але теж одержали по динару кожний. 11-12 Одержавши платню, вони почали дорікати, кажучи: „Ці останні працювали лише годину, а ти зрівняв їх з нами. Ми ж працювали весь день і весь день зносили втому і спеку”.
13 І відповів одному з них власник виноградника: „Друже, я не ображаю тебе. Хіба ти не погодився працювати за один динар? 14 Візьми своє і йди додому. Я ж хочу дати цьому останньому стільки, скільки й тобі. 15 Чи я не можу робити так, як вважаю за потрібне, з тим, що належить мені? Може, ти заздриш, що я щедрий?” 16 Отак і в Царстві Небесному—останні будуть першими, а перші—останніми».
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мк. 10:32-34; Лк. 18:31-34)
17 Дорогою до Єрусалиму Ісус покликав Своїх учнів і наодинці мовив до них: 18 «Ми йдемо до Єрусалиму. Там Сина Людського буде віддано до рук головних священиків та книжників. Вони засудять Його на смерть 19 і віддадуть поганам. Ті збиткуватимуться з Нього, битимуть Його батогами, а потім розіпнуть на хресті, але на третій день Він воскресне з мертвих».
Прохання матері Якова та Іоана
(Мк. 10:35-45)
20 Мати братів Зеведеєвих підійшла до Ісуса зі своїми синами. Вона вклонилась Йому і звернулася з проханням.
21 Та Христос спитав: «Чого ти бажаєш?» А та відповіла: «Обіцяй мені, що мої два сини сядуть поруч з Тобою у Царстві Твоєму: один по праву руку від Тебе, а другий—по ліву».
22 Тоді Ісус сказав: «Ви не розумієте, про що просите! Чи зможете ви випити чашу[a] страждань, яку Я випити маю?» Вони відповіли: «Так, ми зможемо».
23 Тоді Ісус сказав її синам: «Істинно кажу вам, ви вип’єте з чаші, яку Я питиму, але кому сидіти від Мене праворуч чи ліворуч—те не Мені вирішувати. Ці місця приготовані для тих, кого назве Отець Мій».
24 Почувши це, інші десять учнів розгнівалися на двох братів. 25 Тоді Ісус покликав їх до Себе і сказав: «Ви знаєте, що погани обирають правителів, які люблять показувати владу свою над людьми, а їхні намісники гноблять народ. 26-27 Але ж не так має бути між вами: хто хоче бути великим хай стане слугою для вас; хто хоче стати першим серед вас, хай буде рабом для всіх. 28 Так само і Син Людський прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб Самому служити іншим й віддати життя Своє як викуп за багатьох».
Зцілення сліпих
(Мк. 10:46-52; Лк. 18:35-43)
29 Коли Ісус, в супроводі Своїх учнів, йшов з Єрихона, великий натовп слідував за ними. 30 Край дороги сиділи два сліпці, і почувши, що Ісус проходить повз них, загукали: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!» 31 Люди почали докоряти їм, щоб ті замовкли, але вони гукали ще голосніше: «Господи, Сину Давидів, змилуйся над нами!»
32 Тоді Ісус зупинився й мовив до них: «Що ви хочете, щоб Я зробив для вас?» 33 І ті відповіли: «Господи, ми хочемо знову бачити». 34 Ісус змилувався і торкнувся їхніх очей. Тієї ж миті вони прозріли й пішли за Ним.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International