M’Cheyne Bible Reading Plan
6 Ісус, син Навина, скликав священиків і промовив до них: «Візьміть ковчег Заповіту й нехай семеро священиків несуть поперед священного ковчегу Заповіту Господнього сім сурм, зроблених із баранячих рогів». 7 А до люду мовив таке: «Рушайте й обійдіть навколо це місто, та нехай озброєні воїни ідуть попереду, перед Господнім ковчегом».
8 І як віддав Ісус наказ народу, сім священиків, що несли сурми, зроблені з баранячих рогів, рушили поперед Господнього ковчегу й засурмили в сурми. А слідом за ними понесли ковчег Заповіту. 9 Перед священиками йшли озброєні воїни, а священики сурмили в сурми. Варта йшла за ковчегом Господнім. І весь час сурмили сурми.
10 Ісус наказав народу: «Не кричіть і голосу вашого не повинно бути чутно, і слово нехай не злетить з уст ваших, аж до того дня, коли Я скажу вам: „Кричіть!” Отоді ви маєте закричати».
11 Отож Ісус звелів обнести навколо міста ковчег Заповіту Господнього один раз. А потім вони повернулися в табір, де й заночували. 12 Ісус підвівся рано-вранці, а священики взяли знову ковчег Заповіту Господнього. 13 Сім священиків, що несли сім сурм, зроблених із баранячих рогів, ішли поперед ковчегу Заповіту Господнього. І сурмили вони в сурми свої без упину. Озброєні воїни йшли поперед них, варта йшла за ковчегом Заповіту Господнього, а священики сурмили в сурми без упину. 14 І на другий день обійшли вони місто один раз, а потім повернулися у табір. І так робили шість днів.
15 На сьомий день вони підвелися на світанні й обійшли місто, точнісінько як раніше. Тільки цього дня обійшли вони місто сім разів. 16 На сьомий раз, коли священики засурмили в сурми свої, Ісус наказав людям: «Кричіть! Бо Господь віддав вам це місто. 17 Місто і все, що у ньому, повинно бути повністю знищено в жертву Господу[a]. Тільки розпусниця Рааб і всі, хто в її оселі, мають лишитися в живих, бо вона сховала вивідників, яких ми посилали. 18 Та пильнуйте, щоб знищено було все, і щоб не трапилося такого, що почнете руйнувати, а тоді візьмете собі щось із того, що має бути знищене. Якщо ви зробите так, то накличете біду й руїну на ізраїльський табір. 19 А все срібло, золото та вироби з бронзи й заліза—святі для Господа. І мають вони ввійти в скарбницю Господню».
20 І люди закричали, а священики засурмили в сурми. І як тільки почулися звуки сурм і пролунав голосний крик народу, стіна впала. І люди ввійшли просто в місто і захопили його. 21 І знищили вони мечем усе: чоловіків і жінок, молодих і старих, рогату худобу, овець і ослів. 22 Двом чоловікам, що приходили розвідувати цю землю, Ісус сказав: «Ідіть до оселі розпусниці та виведіть жінку й усю її родину, як ви й обіцяли їй».
23 Отож два молодики-вивідники пішли й вивели Рааб, її батька та матір, братів та всю її родину і розмістили їх у безпечному місці біля ізраїльського табору. 24 Місто і все, що в ньому, вони спалили. Тільки срібло, золото та предмети, зроблені з бронзи й заліза, віддали вони до скарбниці дому Господнього. 25 І ще Ісус у живих залишив розпусницю Рааб і її родину. І досі її нащадки живуть серед ізраїльтян, бо сховала вона посланців Ісуса, яких він послав розвідати Єрихон.
26 І тоді Ісус виголосив закляття:
«Той, хто спробує відновити місто Єрихон,
буде проклятий перед Господом.
Якщо хто закладе фундамент міста,
то втратить свого старшого сина,
а хто спорудить браму,
той втратить молодшого сина»[b].
27 Оскільки Господь був з Ісусом, то слава про нього поширилася по всій землі.
135 Славімо Господа!
Вславляйте Господа ім’я!
Вславляймо Господа, Господні слуги,
2 хто править службу у Господнім храмі,
і на подвір’ї храму Божого також.
3 Хваліть Його ім’я, воно прекрасне!
В ім’я Його пісень співайте, бо милостивий Він.
4 Плем’я Якова обрав Господь,
Своїм скарбом зробив Ізраїля народ.
5 Адже я знаю, що Господь—величний,
боввана жодного із Господом не порівняти.
Господь величніший, ніж всі боввани!
6 Усе, що хоче, робить наш Господь
на небі й на землі, і навіть у морській безодні.
7 Здіймає хмари в небо від кінців землі,
щоб грози блискавиць вогнем зійшли,
щоб пролилися щедрими дощами.
Це Він вітри з комори виганяє.
8 Це Він згубив всіх первородних у Єгипті,
і не помилував ані людей, ані худобу.
9 Це Він послав по цілому Єгипту чудеса й знамення,
щоб викрить фараона і його вельмож.
10 Це він понищив не один народ
і повбивав царів могутніх,
11 хоча б таких, як аморійський цар Сихон,
башанський Оґ і всі ханаанські царства.
12 А потім дав усі ці землі Ізраїлю в спадок.
13 О Господи, навіки слава житиме про Тебе!
Із роду в рід передаватимуть Твоє ім’я!
14 Господь судитиме народ Свій,
Він буде милосердний до Своїх рабів.
15 Божки народів інших—то лиш золото і срібло,
що форму у людських руках знайшло.
16 В них є уста, але вони німі,
в них очі є, та бачити не здатні.
17 В них вуха є, але глухі вони,
та дихати не можуть.
18 Бовванів хто майструє й вірить в них,
той сам подібний стане тим бовванам.
19 Ізраїльтяни, Господа благословіть!
Ааронів доме, Господа благослови!
20 Левитів доме, Господу осанну заспівайте!
Благословляйте Господа усі, хто в Нього вірить!
21 Вславляйте Господа на Сіоні,
в Єрусалимі славте Його!
Славімо Господа!
136 Вславляйте Господа, бо Він—предобрий!
Любов Господня щира навіки.
2 Вславляйте Бога всіх богів.
Любов Господня щира навіки.
3 Подяку шліть Володарю усіх вельмож.
Любов Господня щира навіки.
4 Того вславляйте,
Хто єдиний творить чудеса великі.
Любов Господня щира навіки.
5 Того вславляйте,
Хто мудрістю Своєю небеса розкинув.
Любов Господня щира навіки.
6 Того вславляйте, Хто на воді поставив суходіл.
Любов Господня щира навіки.
7 Подякуйте Тому,
Хто витворив світила—Сонце й Місяць.
Любов Господня щира навіки.
8 Того вславляйте,
Хто Сонце створив, щоб правило днем.
Любов Господня щира навіки.
9 Того вславляйте,
Хто Місяць створив, щоб правив ніччю.
Любов Господня щира навіки.
10 Того вславляйте, хто в Єгипті знищив первородних.
Любов Господня щира навіки.
11 Того, хто вивів Ізраїль з Єгипту.
Любов Господня щира навіки.
12 Простертою правицею Він вивів їх.
Любов Господня щира навіки.
13 Того вславляйте, Хто Червоне море розділив.
Любов Господня щира навіки.
14 Того, Хто вивів через море Ізраїль.
Любов Господня щира навіки.
15 Хто знищив і змішав у Червонім морі фараона й його військо.
Любов Господня щира навіки.
16 Того вславляйте,
Хто народ Свій по пустелі вивів.
Любов Господня щира навіки.
17 Подяку шліть Тому,
Хто переміг царів могутніх.
Любов Господня щира навіки.
18 Тому, Хто вбив правителів всевладних.
Любов Господня щира навіки.
19 Таких, як аморійський цар Сихон.
Любов Господня щира навіки.
20 Хто вбив таких, як Оґ, башанський цар.
Любов Господня щира навіки.
21 А потім їхні землі в спадок передав.
Любов Господня щира навіки.
22 Їх передав слузі Своєму Ізраїлю.
Любов Господня щира навіки.
23 Славімо Господа, адже колись було нам кепсько.
Любов Господня щира навіки.
24 Він нас від ворогів порятував.
Любов Господня щира навіки.
25 Подякуйте Тому, Хто їжу кожному дає.
Любов Господня щира навіки.
26 Вславляйте Господа!
Любов Господня щира навіки.
Бог судитиме всі народи
66 Ось що говорить Господь:
«Мій престол—небеса,
а земля—то підніжок для Мене.
Яку ж оселю ви б для Мене збудували,
який куточок для спочинку?
2 Адже Я сам усе створив, усе довкруги».
Каже Господь:
«Але Я потурбуюся про бідних і смиренних,
які тремтять, зачувши Моє слово
і які Мене шанують.
3 Де-хто з людей вбиває вола в пожертву Господу,
але в той же час б’є людину.
Хто жертвує ягня,
й собаці скрутить шию.
Той, хто дарує хліб,
не гребує і кров’ю свині[a].
Хто спалює запашне куріння,
благословляє і боввана.
Вони обрали власний шлях,
знаходять насолоду в цих мерзенних справах.
4 Жорстоку кару виберу для них
і дам їм те, чого вони бояться.
Тому що Я їх звав, але ніхто не відізвався,
Я говорив до них, та ніхто не прислухався.
Вони чинили те, що Я вважаю злом.
Вони обрали те, чого Я не люблю».
5 Послухайте, що каже Господь,
почуйте усі, хто тремтить від Його слова:
«Ваші брати, що вас ненавидять
і відсахнулися від вас.
Оскільки ви Мене шануєте, вони сказали:
„Нехай Господь проявить Свою славу і порятує вас,
щоб ми змогли побачить вашу радість!
Та на них ганьба чекає”».
Кара і новий народ
6 Послухайте! Галас доноситься з міста!
З храму долітає шум!
Це голос Господа,
Який відплачує ворогам те, що вони заслужили.
7 Хіба можливо, що жінка,
не зазнавши породільних мук, вже народила,
ще не відчувши болю, вже дала життя сину.
8 Хто таке колись чув, хто таке колись бачив?
Хіба країна виникає за один день?
Хіба народ народжується за єдину мить?
Як тільки Сіон відчула пологові болі,
так і народила дітей, народ чисельний.
9 «Чи ж Я доведу до пологів і не дам народити?—
Каже Господь.—
Чи ж Я закрию материнську утробу,
якщо Саме Я викликаю пологи?»
Так каже наш Бог:
10 «Веселіться разом з Єрусалимом,
порадійте всі, хто її любить.
Дайте волю радості усі, хто сумував за нею.
11 Радуйтесь при ній
і втішайтесь лоном материнським.
Пийте щедре молоко
й насолоджуйтесь ним».
12 Ось що каже Господь:
«Послухайте, Я місту цьому принесу мир,
що розіллється, як ріка.
Скарби народів на неї поллються потоком невпинним.
Вас доглядати будуть, на руках носити,
плекати на колінах материнських.
13 Я вас втішатиму, як мати втішає дитину.
Ви знайдете в Єрусалимі щастя».
14 Ви побачите таке, що звеселиться серце ваше
тіла розпрямляться, мов свіжі паростки трави.
Господні слуги відчують силу Його,
а вороги—Його гнів.
15 Бо Господь наближається з вогнем,
Його колісниці мчать, мов буря,
щоб покарати тих людей Господнім гнівом
і дати відсіч їм нищівним полум’ям.
16 Господь судитиме вогнем,
мечем Він покарає всіх людей.
Багатьох скарає Господь.
17 «Ці люди освячуються й очищаються в священних садах і ходять по колу. Вони їдять м’ясо свиней, щурів та іншу гидоту. Тож всі вони разом знайдуть свій кінець»,—каже Господь. 18 «Я знаю, чим вони займаються, і що вони думають. Я йду, щоб зібрати всі народи й мови. Вони прийдуть і побачать Мою славу. 19 Я дам їм знамення і пошлю декого з уцілілих до інших народів: у Таршиш, Пул,[b] Луд,[c] Мешех, Тувал[d] і Яван[e]. Я направлю їх у далекі краї, які про Мене не чули й не знають Моєї величі. Вони поширять Мою славу серед народів. 20 Вони приведуть звідусіль усіх братів Ізраїлю в дар Господу. Зійдуть вони на Мою Святу гору[f] на конях, в колісницях, у візках, на віслюках і верблюдах. Вони будуть для Господа тим даром, який ізраїльтяни приносять у чистих посудинах в храм. 21 Серед них Я відберу декотрих служити священиками й левитами»,—каже Господь.
Нові небеса й нова земля
22 «Як нові небеса й нова земля, які Я створю, щоб постали переді Мною на віки, так і ваші нащадки, й ваше ім’я залишаться повіки. 23 Усе людство приходитиме поклонятися Мені у перший день місяця-молодика[g], та кожний день суботній,—каже Господь.— 24 Вони вийдуть із міста й побачать трупи грішників, які повстали проти Мене. В тих тілах ніколи не згинуть черви, ніколи не згасне вогонь, який їх нищить. Їхній вигляд жахатиме кожного».
Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих
(Мк. 6:14-29; Лк. 9:7-9)
14 На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса. 2 Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
Смерть Іоана Хрестителя
3 Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
4-5 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком. 6-7 Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання. 8 Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». 9 Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини. 10 Він послав людей до в’язниці, щоб ті стяли голову Іоанові.
11 Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері. 12 Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17; Ін. 6:1-14)
13 Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст. 14 Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
15 Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі». 16 Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!» 17 Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин». 18 І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене».
19 Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибини, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу. 20 Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. 21 А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
Ісус іде по воді
(Мк. 6:45-52; Ін. 6:16-21)
22 Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. 23 Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
24 Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. 25 Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. 26 Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
27 Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» 28 На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». 29 І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. 30 Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» 31 Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» 32 А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. 33 Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти—істинно Син Божий!»
Зцілення недужих у землі Ґеннісаретській
(Мк. 6:53-56)
34 Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. 35-36 Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International