M’Cheyne Bible Reading Plan
Кам’яні пам’ятники
4 Коли весь люд перейшов через річку Йордан, Господь сказав Ісусу: 2 «Вибери дванадцять чоловік—по одному з кожного коліна. 3 Накажи їм підняти дванадцять каменів з того місця посеред Йордану, де стояли священики. Хай візьмуть ці камені з собою і покладуть там, де ви сьогодні заночуєте».
4 І покликав Ісус дванадцять чоловік, яких він призначив з-поміж синів ізраїлевих—по одному з кожного коліна. 5 Ісус сказав їм: «Ідіть на середину ріки Йордан, де зараз ковчег Заповіту Господа Бога вашого. І хай кожен знайде камінь і винесе його на плечах—по одному каменю на кожне коліно ізраїльське. 6 І то буде знак поміж вас. Колись у майбутньому діти ваші запитають вас: „Що означають ті камені?” 7 І тоді ви розкажете їм, як води Йордану зупинилися перед ковчегом Заповіту Господа, коли його несли через Йордан. Отож ці камені будуть вічною пам’яттю про це для людей Ізраїля».
8 Ізраїльтяни зробили саме так, як наказав Ісус. Вони взяли дванадцять каменів з середини ріки Йордан—по одному на кожне ізраїльське коліно, як Господь звелів Ісусу, віднесли й поклали на те місце, де зупинилися на ніч табором. 9 (А інші дванадцять каменів Ісус поклав посеред річки Йордан на тому самому місці, де стояли священики, що несли ковчег Заповіту. Ці камені й понині там). 10 Священики, які несли ковчег Заповіту, лишалися стояти посередині річки Йордан, доки не було виконане все, про що Господь наказував Ісусу розповісти людям і як Мойсей заповів Ісусу. А люди тим часом швидко перейшли ріку. 11 Коли весь люд закінчив переправу, перейшли й священики з ковчегом Заповіту Господа і знову очолили хід.
12 Люди Рувима, Ґада й половини коліна Манассії перейшли озброєні й готові до бою, як наказав їм Мойсей, попереду ізраїльтян. 13 Близько сорока тисяч озброєних воїнів перейшли річку перед Господом в поля Єрихона до бою. 14 І в той день Господь звеличив Ісуса в очах усіх ізраїльтян, і вони поважали його все життя, як поважали Мойсея.
15 Господь звелів Ісусу: 16 «Накажи священикам, які несуть ковчег Заповіту, вийти з ріки Йордан». 17 Отож Ісус і звелів священикам: «Вийдіть із Йордану». 18 І коли священики, що несли ковчег Заповіту, вийшли з ріки Йордан, і ноги їхні торкнулися суходолу, тоді води Йордану повернулися в русло своє і знову потекли, наповнюючи береги, як і раніше.
19 Отож народ вийшов з Йордану на десятий день першого місяця і став табором у Ґілґалі, що на схід від Єрихона. 20 Дванадцять каменів, що вони взяли з Йордану, Ісус установив у Ґілґалі. 21 Потім звернувся до народу Ізраїля зі словами: «У майбутньому діти ваші запитають батьків своїх: „Що означають ці камені?” 22 Тоді ви скажете дітям своїм: „Народ Ізраїлю перейшов тут через ріку Йордан по сухій землі”. 23 Бо Господь Бог ваш осушив води Йордану для вас, поки ми переправимося по сухому. Так само Господь Бог ваш вчинив колись із Червоним морем, яке висушив для нас, поки ми переправимося. 24 Господь зробив це, щоб усі народи землі знали, наскільки могутня влада Господня. І тоді ви будете завжди боятися й шанувати Господа Бога нашого».
129 Пісня прочан.
Ізраїлю, повідай нам історію свою:
«Багато утисків я з юності зазнав.
2 Багато утисків я з юності зазнав,
та переможений не був ні разу!
3 На спині борозни проорано мені,
то мої рани невигойні.
4 Та праведний Господь
мене від кривдників звільнив.
5 Нехай на ворогів Сіону всіх,
ганьба впаде, щоб їм вже більше не підвестись.
6 Нехай вони зів’януть, мов билина,
що виткнулась із даху, та зів’яла так завчасно.
7 Хай будуть як женці, що й жмені збіжжя не зберуть,
а вже про лантухи, то годі й говорити.
8 Хай жоден перехожий вас не привітає:
„Благословляємо ім’ям Господнім вас!”»
130 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
131 Пісня прочан.
О Господи, не гордий я і не пихатий
і не берусь за ті великі справи,
яких не здужаю зробити.
2 Але клянуся: я спокійний, не гнівливий,
душа моя впокорена, як в дитинча у матері обіймах,
яке от-от лиш відлучили від грудей.
3 Ізраїлю, на Бога покладайся відтепер і назавжди!
Молитва про спасіння
64 Якби Ти Небеса розкрив, зійшов униз,
перед Твоїм лицем розтанули би гори!
2 Немов огонь, що спопеляє гори як кущі
і скелі змушує кипіти.
Спустися, щоби Твоє ім’я неприятелі взнали,
щоб затремтіли зі страху народи перед Тобою.
3 Коли Ти неймовірні чудеса творив,
яких ми бачити не сподівались,
зійшов Ти вниз, і гори враз застугоніли перед Тобою.
4 Ніхто не чув уже давно,
ніяке вухо не сприймало,
не бачило ніяке око, щоб інший був, крім Тебе,
хто міг би дбати так про тих, хто покладається на Нього.
5 Ти підбадьорюєш усіх, хто праведні шляхи торує,
хто пам’ятає про Твої путі.
Послухай-но, коли Ти за гріхи на нас гнівився,[a]
в ті давні часи, ми б врятуватися могли!
6 В гріху брудними стали ми немов нечистий чоловік,
всі наші добрі вчинки,
мов одяг, кров’ю заплямований.
Мов лист пожухлий, падаємо, гинем,
гріхи, неначе вітер нас несуть.
7 Нема нікого, хто б ім’я Твоє згадав,
хто прагнув би Твоєї допомоги,
тому що Ти від нас своє обличчя заховав
і залишив нас знищувати себе провинами своїми.
8 Але ж бо Ти—Отець наш, Боже,
усі ми—глина, Ти—гончар,
ми всі—творіння рук Твоїх.
9 Не гнівайся довічно, Господи, на нас,
забудь колись провини наші.
Поглянь на нас, будь ласка!
10 Твої святі міста на пустище звелись,
Сіон перетворився на пустелю,
Єрусалим лежить, зруйнований ущент.
11 Наш храм святий, прекрасний,
де Тебе все прославляли наші предки,
вже вогонь поглинув,
пожер усе дорогоцінне, чим ми дорожили.
12 Як довго будеш, Господи,
Ти нас цуратись після цього?
Чи будеш мовчки нас карати безпощадно?
Син Людський—Господь суботи
(Мк. 2:23-28; Лк. 6:1-5)
12 Тоді ж, одного суботнього дня, Ісус проходив пшеничним полем. Його учні зголодніли й почали зривати пшеничні колоски та їсти зерно. 2 Побачивши це, фарисеї сказали Йому: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» 3 Тоді Ісус запитав їх: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 4 Вони ввійшли до дому Божого і з’їли священні хліби, що були наготовані Богові, хоч ті підношення, за Законом, ніхто не міг їсти, крім священиків. 5 Та хіба не читали ви у Законі Мойсеєвому про те, як у суботу священики в храмі порушують закон про суботу і провини не мають? 6 Але кажу Я вам, тут щось величніше, ніж храм.
7-8 Якби ви розуміли, що означають слова Святого Писання: „Я хочу милосердя, а не пожертв(A)”,—то не судили б невинних, бо Син Людський—Господь і над суботою».
Зцілення сухорукого в суботу
(Мк. 3:1-6; Лк. 6:6-11)
9 Тоді Ісус пішов звідти до синагоги. 10 Там був чоловік з усохлою рукою. Деякі з євреїв уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він порушує Закон. Тож вони спитали Ісуса: «Чи дозволено Законом Мойсеєвим зціляти в суботу?»[a]
11 Та Він відповів їм: «Кожний з вас витягне вівцю з ями, якщо вона впаде туди в суботу. 12 А людина—значно важливіша за вівцю. Отже, Закон Мойсеїв дозволяє робити добро в суботу». 13 Тоді Ісус сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» І той простягнув її, і вона стала знову здоровою, як і друга. 14 Тоді фарисеї пішли геть й почали змовлятися проти Ісуса, щоб знайти спосіб погубити Його.
Ісус—Обраний Слуга Господній
15 Довідавшись про наміри фарисеїв, Ісус подався звідти геть. І великий натовп ішов слідом, та Він зцілював усіх недужих. 16 Але ж Він попередив їх, щоб не розголошували, хто Він такий.
17 Це сталося, щоб збулося сказане пророком Ісаєю:
18 «Ось Мій слуга, Якого Я обрав;
Мій улюблений, Якого вподобав.
Я вкладу в Нього Дух Свій,
і Він проголосить справедливість народам.
19 Він не буде сперечатися або кричати,
і ніхто не чутиме Його голосу на вулицях.
20 Він не зламає навіть тріснутої очеретини,
не загасить тліючої свічки,
аж доки не зробить так,
щоб справедливість перемогла.
21 І всі народи покладатимуть на Нього надії».(B)
Влада Ісусова—від Бога
(Мк. 3:20-30; Лк. 11:14-23; 12:10)
22 Опісля люди привели до Ісуса німого й сліпого чоловіка, одержимого нечистим духом, і Він зцілив його. Той прозрів і почав говорити. 23 Люди в натовпі здивувалися, мовивши: «Чи Він не Син Давидів?»
24 Почувши це, фарисеї сказали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула[b], володаря демонів!» 25 Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине; ніякі місто чи родина, де немає миру й злагоди, не виживуть. 26 І якщо сатана виганяє сатану[c], то він виступає супроти самого себе. То яким же чином його царство може встояти? 27 І якщо це правда, що Я виганяю бісів силою Вельзевула, то чиєю силою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! 28 З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.
29 Ясна річ, ніхто не зможете вдертися до хати дужого чоловіка й пограбувати його майно, якщо спершу не зв’язати господаря. 30 Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає. 31 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. 32 Якщо хтось скаже слово проти Сина Людського, то це можна простити, та якщо хтось поганить ім’я Духа Святого, то цього ніколи простити не можна—ні зараз, ні у майбутньому».
Дерево впізнають по його плодах
(Лк. 6:43-45)
33 «Треба мати добре дерево, щоб були добрі плоди. Та якщо у вас погане дерево, то й плоди будуть поганими, бо дерево впізнають по його плодах.
34 Ви—виплодки зміїні! Як можете ви говорити добрі речі, самі лишаючись злими? Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце. 35 Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. 36 Але кажу Я вам, що в Судний День люди муситимуть відповісти за кожне необачно сказане слово. 37 За словами своїми будете виправдані й за словами своїми будете засуджені».
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мк. 8:11-12; Лк. 11:29-32)
38 Тоді деякі книжники й фарисеї мовили до Ісуса: «Вчителю, ми хочемо побачити знамення від Тебе». 39 Але Він відповів їм: «Лише лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони[d]. 40 Бо так само, як Йона перебував у череві морської потвори три дні й три ночі, так і Син Людський перебуватиме в могилі три дні й три ночі. 41 В Судний День люди Ниневії[e] встануть проти людей, які живуть сьогодні, і визнають їх винними, бо вони, ниневійці, розкаялися у відповідь на Йонине повчання. А тут є Хтось величніший за Йону. 42 В Судний День цариця Півдня[f] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось величніший ніж Соломон!»
Про порожню людину
(Лк. 11:24-26)
43 «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку, та не знаходить його. 44 І тоді каже: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. Отже, він повертається і знаходить місце своє порожнім, виметеним і прибраним. 45 Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу. Це ж саме станеться з поганими людьми, які живуть тепер».
Ісусові учні—Його родина
(Мк. 3:31-35; Лк. 8:19-21)
46 Поки Ісус отак промовляв, Його мати й брати прийшли і зупинилися надворі, бажаючи з Ним говорити. 47 Хтось сказав Ісусу: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають поговорити з Тобою».
48 У відповідь Ісус сказав: «Хто є Моєю матір’ю і братами Моїми?» 49 Тоді Він простяг руку до Своїх учнів, кажучи: «Ось вони: Моя мати і брати Мої! 50 Хто виконує волю Мого Отця Небесного, той і є Моїм істинним братом, сестрою і матір’ю!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International