M’Cheyne Bible Reading Plan
Земля Зелофехадових дочок
36 Голови родин у роді Ґілеада, сина Макіра, сина Манассії, одного з колін синів Йосипа вийшли й промовили перед Мойсеєм та вождями, головами колін народу ізраїльського. 2 І сказали вони: «Господь наказав тобі, наш володарю, дати землю народу Ізраїлю у спадщину, за жеребом, і наказав дати спадщину родича нашого Зелофехада дочкам його. 3 Якщо вони вийдуть заміж за когось із колін народу Ізраїлю, їхня спадщина буде відібрана від спадщини наших батьків і додана до спадщини того коліна, куди вони вийдуть заміж. Так вона буде відібрана від нашої спадщини, що ми її отримали за жеребом. 4 Коли для народу Ізраїлю настане Ювілейний рік, їхню спадщину додадуть до спадщини того коліна, в яке вони вийдуть заміж. Їхню спадщину віднімуть від спадщини батьків наших».
5 Тож Мойсей дав такий наказ народу Ізраїлю як настановив Господь: «Те, що кажуть сини Йосипа,—правда. 6 Ось що Господь заповідає щодо дочок Зелофехада: вони можуть виходити заміж за кого схочуть, але у межах їхнього коліна, тобто коліна їхніх батьків. 7 Ніяка спадщина народу Ізраїлю не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожен із народу Ізраїлю повинен триматися спадщини коліна батьків своїх. 8 Будь-яка дочка серед колін ізраїльського народу, яка дістане спадщину, повинна одружитися з кимось із коліна батька її, щоб кожен з народу Ізраїлю міг дістати спадщину батьків своїх. 9 Спадщина не повинна переходити від одного коліна до іншого, бо кожне з колін народу Ізраїлю повинне триматися спадщини своєї».
10 Дочки Зелофехадові зробили так, як Господь наказав Мойсею. 11 Махла, Тирца, Гоґла, Милка і Ноа, дочки Зелофехадові, вийшли заміж за синів своїх дядьків. 12 Вони вийшли заміж на синів роду Манассії, сина Йосипа, тож їхня спадщина лишилася в коліні їхнього батьківського роду.
13 Оце заповіді та настанови, які Господь дав народу Ізраїлю через Мойсея на рівнинах Моаву біля річки Йордан, навпроти міста Єрихона.
80 Для диригента. На мелодію «Лілії заповіту». Хвальний псалом Асафа.
2 Пастирю Ізраїля, прислухайся до нас,
Ти, Хто Йосипа[a] веде й сидить над Херувимами,
явися нам.
3 Яви Свою владу колінам Ефраїма, Веніамина й Манассії;
прийди й спаси нас.
4 Боже, прийми нас знову,
прийми нас і спаси!
5 О Господи, наш Боже сил Небесних,
як довго будеш гніватися на молитви наші?
6 Нам їжу Ти сльозами замінив,
дав сповна випити нашу чашу сліз.
7 Зробив Ти нас предметом домагань сусідів,
віддав нас ворогам на глум.
8 Господи наш Всемогутній,
Своїм обличчям осіяй нас і спаси.
9 В минулому Ти виніс виноград з Єгипту,
чужинців викорчував, посадив Свою лозу.
10 Ти землю очистив, лоза вкорінилась і землю накрила,
11 у затінку її сховались гори,
вона ливанські кедри оплела.
12 Лоза сповзла до Середземномор’я,
пагіння до Євфрата доросло.
13 Тож нащо огорожу зруйнував?
Тепер усякий подорожній плоди зірвати може.
14 Пасуться кабани з лісів, витопчуючи лози,
шугають дикі звірі, об’їдаючи листки.
15 О Боже сил Небесних, повернися,
поглянь з небес, Свій виноградник захисти.
16 Кинь погляд на лозу[b], яку Ти Сам саджав.
17 Згорів дотла Твій виноградник, мов сухе галуззя,
зайнявшись гнівним поглядом Твоїм.
18 Простягни руку й допоможи обранцю[c] Своєму,
із людським сином,[d] що його зміцнив Ти.
19 Ніколи більше ми Тебе не кинемо,
дай жити нам, й гукатимемо ми Твоє ім’я.
20 О Господи, о Боже Всемогутній,
вернись до нас, прийми нас і спаси.
Застереження Північному Ізраїлю
28 Горе прекрасній Самарії,
пишному ґрону Ефраїмових п’яниць.
Горе квітці в’янучій славної його краси,
що серед долини родючої на горі всихає
перед очима тих, хто заливається вином.
2 Поглянь, у Господа є чоловік міцний та дужий,
мов злива з градом, наче вітер руйнівний,
мов повінь безупинна від штормової зливи.
Самарію[a] він до землі пригне рукою.
3 Вона затоптана ногами буде.
4 А квітка в’януча славної його краси,
яка серед родючої долини на горі стоїть,
постане, як та перша стигла фіґа перед літом.
Хто їх побачить, враз зірве і проковтне умить.
5 Тоді Господь Всемогутній стане схожим
на прекрасний вінок, для свого народу, який уцілів.
Він буде пишною короною, увінчаною квітом.
6 Тим, хто в суді сидить,
Він дасть дух справедливості,
а тим, хто захищає від вторгнення браму міську,
подарує мужність.
7 Але ці правителі зараз сп’янілі,
бо напилися вина і пива.
Вони спотикатимуться й падатимуть на землю,
пророки п’яні, коли бачать свої з’яви,
а судді сп’янілі приймають рішення.
8 Усі столи у блювотині,
ніде немає чистого місця.
Бог прагне допомогти Своєму народу
9 Вони кажуть: «Кого Він навчатиме розуму,
кого Він змусить зрозуміти почуте?
Відлучених від материнського молока,
забраних від груді?
10 Він розмовляє з нами, наче з немовлям:
„Сав ласав, сав ласав,
кав лагав, кав лагав,
зеер шам, зеер шам”[b].
11 Тоді справді Господь говоритиме кумедною,
дивною мовою з цим народом,
12 якому Він сказав: „Ось затишний куточок.
Це місце відпочинку.
Нехай притомлені знайдуть спочинок
у цьому затишному куточку”.
Але вони не хотіли слухати.
13 Ось чому Господь звертатиметься до них саме так:
„Сав ласав, сав ласав,
кав лагав, кав лагав,
зеер шам, зеер шам”.
Люди зробили, що їм заманилося зробити;
впали, побилися й потрапили в полон».
Нікому не уникнути Божого суду
14 Тож слухайте слово Господнє,
пихаті чоловіки, правителі Єрусалима.
15 Тому що ви сказали:
«Ми уклали Угоду зі смертю і договір з Шеолом.
На нас не впаде жахливе покарання,
воно пройде мимо.
Бо ми знайшли притулок у неправді
й сховалися за брехнею».
16 Через це Господь, мій Володар, сказав:
«На Сіоні Я встановлю камінь як підвалину,
випробуваний камінь, цінний наріжний камінь—
надійну основу, й той, хто вірить,
не матиме розпачу[c].
17 Я зроблю справедливість відвісом,
а праведність—лотом.
Град поб’є ваш притулок олжі,
повінь накриє і зруйнує ваші схованки.
18 Вашу угода зі смертю буде відмінено,
ваш договір з Шеолом порветься.
Коли насуватиметься жахливе покарання,
воно вас втопче в землю.
19 Воно прийде уранці,
та продовжуватиметься до пізньої ночі.
Ваше розуміння послання Господа
нічого вам не дасть крім страху.
20 Тільки тоді ви зрозумієте цю приказку:
„чоловік спав на ліжку, замале,
щоб на ньому простягнутися, та ковдрою,
завузьку, щоб накритися нею”.
Такі ж нікчемні та безглузді будуть й ваші союзи.
21 Бо підніметься Господь на битву,
як на горі Перазим, і розлютиться,
як в долині Ґівеоновій[d].
Він зробить Він свою незвичну справу
і завершить свою дивну роботу.
22 А ви не насміхайтеся,
бо ще тугіше затягнуться навколо вас вузли.
Я довідався, що мій Володар,
Господь Всемогутній прийняв рішення
знищити всю землю.
Господній суд справедливий
23 Послухайте й почуйте мій голос,
зважте на мої слова і зрозумійте їх.
24 Хіба сіяч постійно оре землю?
Хіба він увесь час розбиває грудки
і не скородить поле?
25 Хіба він не висіває кріп і тмин після того,
як розрівняв землю?
Хіба не сіє пшеницю рядками,
ячмінь—у належному місці, а полба—по межі?
26 Його навчає Бог, як треба працювати на землі.
27 Землероб не молотить кріп зубчастим катком
і не котить молотильне колесо по тмину,
щоб вибити зерно.
Землероб вибиває зерно кропу невеличким ціпом,
а тмин—кийком.
28 Зерно на вимолочують, щоб мати хліб,
а не колотять по ньому без упину.
Чоловік котить по ньому молотильне колесо,
яке тягнуть коні[e], але не розбиває його.
29 Ці знання ідуть також від Господа Всемогутнього.
Він дає прекрасні поради, Він дуже мудрий!»
Привітання
1 Від старця[a] до вибраної пані[b] Богом й до дітей її, яких я насправді люблю. І не тільки я люблю вас, а й усі ті, хто пізнав істину[c]. 2 Ми любимо вас завдяки істині, яка живе в нас і буде з нами повік. 3 Благодать, милість і мир нам від Бога-Отця й від Ісуса Христа, Його Сина, в істині й любові.
Сповідуймо Слово Христове
4 Для мене було великим щастям знайти поміж дітей твоїх тих, які живуть слідуючи дорогою правди, як Отець заповідав нам. 5 А зараз я звертаюся до тебе, люба пані (і це не нову заповідь я пишу тобі, а споконвічну), щоб ми любили одне одного! 6 Ось що означає ця любов: нам слід жити згідно з заповіддю Божою, про яку ви чули споконвіку, а саме: «ви маєте жити в любові».
7 У світ пішло багато лжевчителів, які не визнають, що Ісус Христос прийшов в людській подобі. Такі люди—брехуни і вороги Христа. 8 Пильнуйте й стережіться, щоб не загубити того, для чого ми[d] працювали, щоб уповні одержати свою винагороду.
9 Хто не залишається в істинному вченні про Христа і переступає його, той не має Бога. А хто вірний істинному вченню, має і Отця, і Сина.
10 Якщо хтось завітає до тебе без цього вчення, не приймай його в своєму домі, не бажай йому добра. 11 Бо той, хто бажає такій людині добра, поділяє її лихі вчинки.
Закінчення
12 Хоч у мене багато про що є писати тобі, я не хочу довіряти це чорнилу й перу. Натомість, я сподіваюся завітати до тебе і поговорити віч-на-віч, щоб наша радість була повною. 13 Діти сестри[e] твоєї, вибраної Богом, вітають вас.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International