M’Cheyne Bible Reading Plan
Міста левитів
35 І сказав Господь Мойсею на рівнинах Моаву біля Йордану навпроти Єрихона: 2 «Накажи народу Ізраїлю, щоб надали левитам міста, де жити, як частку їхньої спадщини, аби вони її успадкували, і щоб дали левитам пасовиська довкола їхніх міст. 3 Міста будуть їм для проживання, а пасовиська—для їхніх отар і худоби. 4 Пасовиська при містах, які ви дасте левитам, простягатимуться від міських мурів у всі боки на тисячу ліктів[a]. 5 Відміряйте за межами міста дві тисячі ліктів[b] на схід, дві тисячі ліктів на південь, дві тисячі ліктів на захід, дві тисячі ліктів на північ. Місто буде посередині. Це будуть пасовиська при їхніх містах. 6 Поміж міст, виділених левитам, буде шість міст-схованок, де надаватиметься притулок тим, хто вбив ненавмисне, щоб він сховався там. Крім них, дасте левитам іще сорок два міста. 7 Тож усього ви віддасте левитам сорок вісім міст разом з пасовиськами. 8 Ті міста, які ви дасте із спадщини народу Ізраїлю, візьміть більше від більших колін, і менше—від менших. Кожне коліно дасть левитам із своїх міст відповідно до того, що успадкує».
Міста-схованки
9 І сказав Господь Мойсею: 10 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли перейдете Йордан у землю Ханаанську, 11 виберіть собі міста, що будуть вам містами-схованками. Той, хто ненавмисне вб’є когось, може туди втекти. 12 В тих містах ви зможете знайти порятунок від родича вбитого, який прагне покарати вбивцю. Але вбивцю не стратять, доки він не стане перед громадою на суд. 13 Шість міст, які ви віддасте, будуть містами притулку для вас. 14 Віддасте три міста на східному боці Йордану і три міста в землі Ханаанській, на захід від Йордану. Це будуть міста-схованки. 15 Ці шість міст будуть містами притулку і для народу Ізраїлю, і для чужинців, що живуть серед вас. Кожен, хто ненавмисне вб’є людину, може туди втекти.
Настанови щодо вбивць
16 Якщо чоловік вдарив іншого залізним знаряддям так, що той помер, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. 17 Якщо він забив іншого каменем на смерть, і той помер, тоді він убивця. Вбивця мусить бути покараний. 18 Якщо він ударив іншого дерев’яним знаряддям, що спричинило смерть, то він убивця. Вбивця мусить бути покараний на смерть. 19 Близький родич померлого[c] повинен убити вбивцю. Коли він зустріне вбивцю, повинен убити його.
20 Якщо він із ненавистю його штовхне або навмисне кине в нього щось, так що той помре, 21 або якщо він у люті вдарить його рукою так, що той помре, тоді той чоловік убивця. Убивцю треба покарати на смерть. Той чоловік—убивець. Близький родич мусить убити вбивцю, коли зустріне його.
22 Але якщо випадково, без ненависті, він штовхне його або ж кине чимось у нього ненавмисне, 23 або впустить камінь, не помітивши, а камінь упаде на нього так, що той помер, а він не був ворогом йому і не мав наміру завдати йому шкоди, 24 тоді громада розсудить убивцю і родича вбитого згідно з цими настановами. 25 Громада врятує вбивцю від руки кровомесника і відішле його до міста-схованки, куди він утече. Він мусить лишатися там до смерті первосвященика, помазаного святою оливою.
26 Та якщо вбивця вийде за межі міста-схованки, до якого втік, 27 і кровомесник знайде його за межами міста-схованки, тоді кровомесник може вбити вбивцю. І він не буде винний у вбивстві. 28 Бо він мусить жити у своєму місті-схованці до смерті первосвященика. Після смерті первосвященика убивця може повернутися на свою власну землю. 29 Відтепер це буде вам законом правосуддя, хоч де б ви жили.
30 Кожного, хто вб’є людину, можна покарати тільки за показаннями свідків. Але нікого не можна засудити на смерть за показаннями одного свідка.
31 Не беріть викупу за життя вбивці, якого засудили на смерть, бо його слід покарати на смерть.
32 Не беріть викупу за того, хто втік до міста-схованки, щоб він міг повернутися жити в своїй землі до смерті первосвященика. 33 Не ганьбіть землю, де живете, бо кров оскверняє землю, і ніщо не очистить її від пролитої на неї крові, крім крові того, хто пролив кров. 34 Не робіть нечистою землю, де живете, де Я Сам живу серед вас. Бо Я, Господь, живу серед народу Ізраїлю”».
79 Хвальний псалом Асафа.
Прийшли народи, Боже, бити спадщину Твою,
Твій храм святий поруйнували,
Єрусалим перетворили на руїну.
2 Тіла твоїх рабів залишили птахам небесним шматувати,
плоть Твоїх вірних дісталась диким звірам.
3 Довкруги Єрусалима все залите кров’ю, мов водою,
і нікому тіла забитих поховати.
4 Над нами збиткувалися сусідні племена,
кругом усі висміювали й ображали.
5 Чи довго, Боже, будеш гніватись на нас? Завжди?
Чи довго ревнощі[a] палатимуть, як ватра?
6 Зверни Свій гнів, о Господи, на ті краї,
які не визнають Тебе,
проймися гнівом до народів тих,
хто шану Богу не складає.
7 Ті царства зруйнували Якова,
спустошили вони Твій край.
8 Не пам’ятай гріхів колишніх наших,
нехай на нас проллється Твоя милість,
бо ми принижені так гірко!
9 Допоможи нам, Боже, рятівник, в ім’я Своєї слави!
Прости гріхи, спаси в ім’я Своє!
10 Чому всі ті народи кажуть: «Де ж ваш Бог?»
Нехай впаде на них відплата за кров Твоїх рабів.
11 Прислухайся, як в’язні стогнуть,
яви Свою могутню силу,
врятуй приречених на смерть.
12 Скарай сусідів наших семикратно
за зло, яке принесли нам вони;
скарай за те, що осквернили Твоє ймення.
13 Ми, Твій народ, в Твоїй отарі вівці,
всім поколінням вихвалятимем Тебе,
на віки вічні шанувати будем, Господи, Тебе!
Відродження Єрусалима
27 Тоді Господь скарає тяжко Левіафана,
звивистого змія, що втікати буде,
міцним нагостреним мечем.
Господь морське чудовисько уб’є.
2 У ті часи прекрасний виноградник
заплодоносить, тож оспівуйте його!
3 Це Я, Господь, той виноградник доглядаю,
постійно поливаю і охороняю день і ніч,
щоб шкоди не завдав йому ніхто.
4 В Мені немає гніву,
та якщо Мій шлях зупинять терни і шипшина[a],
то піду на них війною і спалю дотла.
5 Якщо до Мене звернуться по захист,
то матимуть вони зі Мною мир.
Так, матимуть вони зі Мною мир!
6 В часи прийдешні
Якова народ укоріниться славно.
Народ Ізраїлю розквітне, розплодиться,
розійдеться по всьому світу його плід.
Бог вишле Ізраїль
7 Як же Господь скарає Свій народ?
В минулому, тільки вороги нападали на дітей Ізраїлю.
Невже Всевишній зробить таке ж саме?
В минулому багато із народу було вбито.
Невже Господь відніме життя
у багатьох Ізраїлю синів?
8 Господь проти Ізраїлю—вигнанням і засланням.
Він здув його нещадним вітром,
неначе східний суховій налетів.
9 Тільки так простяться Якову гріхи.
Він тільки тоді загладить свою провину
і зніме повністю з себе гріх,
коли поб’є вівтарні камені, мов той вапняк,
коли поваляться стовпи Ашери та вівтарі
для спалювання пахощів.
10 Укріплене мурами місто спорожніло,
оселі спустошені, покинуті напризволяще,
як у пустелі.
Там пастимуться телята, відпочиватимуть,
об’їдатимуть галуззя.
11 А коли воно всохне, зламається,
прийдуть жінки, зберуть хмиз і розпалять вогнище.
Це нерозумний народ,
тому й не співчуватиме їм Творець.
Не помилує їх Той, Хто їх виплекав.
12 Тоді Господь почне збирати Свій народ від річки Євфрат, до ріки Єгипетської[b] позбирає всіх вас, ізраїльтяни, одне до одного. 13 Того дня, коли прокинеться велика сурма, повернуться люди, загублені в ассирійській землі; зберуться ті, кого вигнали в Єгипетський край. Усі вони вшанують Господа на Святій горі в Єрусалимі.
Діти Божі перемагають світ
5 Хто вірить, що Ісус—Христос, той народився від Бога. А кожен, хто любить Отця, любить і дітей Його. 2 Так дізнаємося ми, що любимо дітей Божих: полюбивши Бога і дотримуючись заповідей Його. 3 Ми виявляємо свою любов до Нього, виконуючи Його заповіді, котрі не такі й важкі для нас. 4 Бо кожен, хто народився від Бога, перемагає світ. 5 Так, наша віра перемогла світ. То хто ж переможе світ, як не той, хто вірить, що Ісус—Син Божий?
Бог свідчить нам про Ісуса Христа
6 Ісус Христос—це Той, Хто прийшов до нас із водою і кров’ю[a]. Він прийшов не тільки з водою, а й з кров’ю, і Дух свідчить про те, а Дух—то істина. 7 Тому є три свідки: 8 Дух, вода і кров. І всі троє стверджують одне й те саме.
9 Якщо ми довіряємо свідченням людей, то маємо визнати, що Господнє свідчення—набагато значніше. Бо цінність Божого свідчення в тому, що Він свідчить про Свого власного Сина. 10 Той, хто вірить в Сина Божого, несе це свідчення у собі самому. А хто не вірить Богу, робить із Нього брехуна, бо не вірить Його свідченню про Сина Свого.
Бог дарував нам вічне життя
11 Ось у чому це свідчення полягає: Бог дарував нам вічне життя, і життя це у Сині Його. 12 Той, хто має Сина, має життя, а хто не має Сина, не має й життя. 13 Я пишу про це вам, хто вірує в ім’я Сина Божого, щоб знали ви, що маєте життя вічне. 14 Ми маємо впевненість в Бога, і якщо ми попросимо про щось згідно з волею Його, Він почує нас. 15 І якщо ми знаємо, що Всевишній чує нас, то хоч би про що ми просили, неодмінно одержимо від Нього.
Моліться за братів грішних
16 Якщо хтось бачить, що брат його чинить гріх, але не смертний, мусить молитися за брата, і Бог даруватиме грішному життя. Але це так, якщо той гріх не веде до смерті. Бо є гріхи, які ведуть до смерті, і я не про них кажу, щоб ви молилися. 17 Всякий неправедний вчинок є гріховним, але існує гріх, який не веде до смерті.
18 Ми знаємо, що хто став дитям Божим, більше не грішить. Навпаки, Син Божий охороняє його[b], і лукавий не може завдати йому ніякої шкоди[c]. 19 Ми знаємо, що належимо Богу, хоча світ—під владою лукавого. 20 Але знаємо ми, що Син Божий прийшов і дав нам розуміння, щоб ми пізнали Того, Хто є істинний. І ми справді у Тому, Хто істинний, оскільки ми в Його Сині, Ісусі Христі. Він—істинний Бог і вічне життя. 21 Діти мої! Бережіть себе від лжебогів[d].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International