M’Cheyne Bible Reading Plan
Обітниці жінкам
30 Тож Мойсей сказав народу Ізраїлю саме те, що Господь заповідав йому. І промовив Мойсей до вождів колін народу ізраїльського: «Ось що Господь заповів:
2 „Коли чоловік дає обітницю Господу або присягається не чинити чогось, він не повинен порушувати клятви своєї. Він мусить виконувати все, що сказав. 3 Але коли жінка, ще в домі батька свого, бо молода, дає обітницю або присягається не чинити чогось, 4 а її батько чує обітницю її і нічого їй не каже, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці й клятви. 5 Та коли її батько не схвалює її обітниць, почувши їх, жодна з обітниць її не чинні, й Господь відпустить її, бо батько не дозволив їй дотримуватися.
6 Якщо ж вийде жінка заміж після того, як склала обітницю або щось необачно пообіцяла, 7 і чоловік її почує це й нічого їй не скаже, почувши, тоді обітниці й зобов’язання її будуть чинні. 8 Але якщо чоловік не схвалює її того самого дня, як почує це, тоді він може відмінити обітницю чи необачну обіцянку, і Господь відпустить її.
9 Кожна обітниця вдови чи розлученої жінки мусить виконуватися. 10 Та коли заміжня жінка складає обітницю, 11 і чоловік її чує, але нічого не каже, тоді вона має дотримуватися всіх обітниць і зобов’язань. 12 Але якщо чоловік її відміняє їх того дня, коли почує про них, тоді всі її обітниці нечинні, і Господь відпустить її. 13 Чоловік її може дозволити їй виконати обітницю[a], яку вона склала, або ж чоловік її може це відмінити. 14 Якщо чоловік нічого не каже їй на другий день після того як почув, тоді вона мусить виконувати всі свої обітниці, бо він нічого не сказав їй того дня, як почув. 15 Та якщо він забороняє їх після того, як почув, тоді він понесе гріх[b] її”».
16 Це закон, даний Господом Мойсею щодо чоловіка й дружини його і щодо батька й дочки в домі його, що живе там дівкою.
74 Маскіль Асафа.
Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
2 Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
3 Пройди по цих руїнах предковічних,
вернись до ворогом сплюндрованого храму.
4 Лунав у храмі ворогів військовий гук,
про перемогу їхню ватри сповіщали.
5 Немов сапою воїни бур’ян сікли,
6 вони сокири й сікачі пустили в хід,
аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
7 А потім підпалили святу оселю Божу,
поруйнували до цеглинки храм,
який звели Тобі на славу.
8 Гукаючи собі: «Круши!»
Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
9 Ми вже не бачили своїх знамень,
немає більш пророка,
і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].
12 Бог був царем моїм одвіку,
спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
Ти витворив літо й зиму.
18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
не дозволяй же збиткуватися над ним.
Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.
22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
як галасують заколотники невпинно.
Пророцтво про Єрусалим
22 Сумне послання[a] про долину З’яви[b]:
Що з вами сталося, чому ви всі
піднялись на дахи, покрівлі?
2 О, місто гомінке, вируюче й веселе місто.
Хто був убитий тут, не від меча загинув,
не впав, підкошений, в борні.
3 Усі правителі твої втекли,
хоч і без луків, їх в полон забрали.
Усіх, кого знайшли, разом схопили,
хоч як далеко утекли вони.
4 Тому я й кажу: «На мене не дивіться,
наплакатися дайте вволю гірко.
Загинув мій народ,
тож утішать мене не поспішайте».
5 Тому що Всемогутній Бог, Володар,
обрав день «Руїни»,
коли долина З’яви побачить заколоти й сум’яття,
зруйновані міські мури,
почує крики про допомогу в горах.
6 Еламські вершники і воїни на колісницях налаштували стріли,
а солдати з Кира приготували щити.
7 Ваші найкращі долини заповнили колісниці,
вершники зайняли позиції в брамах.
8 Ворог зруйнував захисний мур Юдеї.
Тож ви шукали зброю в Лісовому палаці,
щоб оборонятися.
9 Ви побачили, що в стінах Давидового міста
з’явилося багато проламів.
І ви зібрали воду в нижньому водосховищі.
10 Ви порахували будинки Єрусалима
і розібрали деякі з них,
щоб укріпити міські вали тим камінням.
11 Між двома стінами ви влаштували водозбірник,
щоб затримати воду, яка текла зі старого ставу.
Але ви не зверталися до Того,
Хто це місто заснував, ви не помітили Того,
Хто в давнину його створив.
12 Того дня Господь Всемогутній
закликав оплакувати й тужити,
голити голови в жалобі й носити волосяниці[c].
13 Але погляньте, що діється навкруги:
всі святкують і веселяться,
биків та молодих ягничок ріжуть.
Їдять те м’ясо, заливаються вином,
і кажуть: «Нумо ж їсти й пити,
бо завтра ми загинемо».
14 Господь Всемогутній мені це розповів:
«До смерті вам не проститься цей гріх».
Пророцтво про Шевну
15 Мій Володар, Господь Всемогутній наказав ось що: «Піди до Шевни, керуючого палацом. 16 Спитай його: „Що ти тут робиш? Хто дозволив тобі тут жити, викрешувати собі гробницю?” Він на узвишші споруджує собі гробницю! Видовбує в скелі собі спочивальню!
17 Послухай-но, Господь тебе викине звідси, сильний чоловіче! Він тебе міцно вхопить. 18 Потім скрутить тебе добряче й викине, мов м’яч, у розкриті долоні чужої країни. Там ти й згинеш, твої славні колісниці будуть ганьбою в оселі твого господаря. 19 Я прожену тебе з роботи, тебе виштовхають з посади.
20 Я покличу слугу Свого Еліакима, сина Гилкії. 21 Вберу Я його в твої шати, підпережу його твоїм паском урочистим і передам йому владу твою. Він стане батьком[d] народу, який живе в Єрусалимі, домі Юдеї. 22 Ключ від дому Давидового Я почеплю йому на плечі. Те, що він відчинить, ніхто не зачинить, а що замкне, ніхто не відімкне. 23 Він стане мовби почесним престолом для батькового дому, Я посаджу його в надійному місці, мов цвях, який вганяють у тверде. 24 Уся слава його батьківського дому залежатиме від нього, його нащадків і паростків, усі великі й малі будуть від нього залежати, увесь дрібний посуд: від чашок до глечиків».
25 Тоді кілок, міцно вбитий у надійне місце, розхитається і впаде, зламаний. Все, що на ньому трималося, буде загине, бо так сказав Господь Всемогутній.
День Суду
3 1-2 Любі друзі! Це вже друге послання пишу я вам. В обох листах намагався я нагадуванням розбудити ваш чесний розум, щоб пам’ятали ви слова, які у минулому донесли до нас святі пророки. І щоб також пам’ятною була заповідь Господа нашого й Спасителя, передана нам через апостолів.
3 По-перше, ви мусите зрозуміти, що у останні дні з’являться зухвалі насмішники, які живуть згідно зі своїми лихими бажаннями. 4 Вони насміхатимуться з вас, запитуючи: «Ісус обіцяв прийти удруге. Та де ж Він? Наші предки померли, і все ж таки усе йде без змін аж від часів сотворіння світу». 5 Але стверджуючи таке, вони навмисне забувають, що небо й земля існували споконвіку. Землю ж було створено з води, за волею Божою, і завдяки воді існує вона. 6 Ті ж сили діяли і в минулі часи, коли світ загинув, водою затоплений. 7 Завдяки цьому самому Слову Божому теперішні небеса й земля залишаються незмінні до того дня, коли небеса відкриються і все на землі буде віддано вогню. Це станеться тоді, коли безбожні люди будуть засуджені і знищені.
8 Та не забувайте, любі мої друзі, що для Бога один день, як тисяча років, а тисяча років, як один день. 9 Дехто вважає, що Господь бариться з виконанням обітниці Своєї. Ні, Він виявляє до нас терпіння, оскільки не хоче смерті жодної людини. Навпаки, Він хоче, щоб усі полишили гріховне життя й прийшли до покаяння.
10 Але День Господній підкрадеться зненацька, немов злодій. І небеса тоді зникнуть зі страшенним громом, а тіла небесні вогонь зжере. Земля й усе, що на ній—все буде віддано вогню[a]. 11 Оскільки все буде зруйновано саме таким чином, то подумайте, якими мусите бути ви. Адже вам належить життя присвятити Богу, і вчинки ваші повинні бути благочесними. 12 Ви маєте з нетерпінням чекати й бажати скорійшого приходу Дня Господнього. Під час приходу його небеса будуть зруйновані вогнем, а небесні тіла від жару розплавляться. 13 Але згідно з Божою обітницею ми сподіваємося нових небес і нової Землі, де оселиться праведність.
14 Ось чому, любі друзі мої, поки ви сподіваєтеся, щоб це сталося, робіть усе від вас залежне, щоб постати незаплямованими, бездоганними і в мирі з Богом. 15 Пам’ятайте, що ми врятовані завдяки терпінню Господа! Саме так писав вам наш улюблений брат Павло з мудрістю, що була йому дарована Богом. 16 Саме про це він говорить в усіх інших своїх посланнях, але дещо в них буває важко зрозуміти. Тоді неуки та нестійкі у вірі перекручують їх, як вони роблять з іншими Писаннями, і цим накликають на себе загибель.
17 Отож, любі мої друзі, знаючи все наперед, пильнуйте, щоб не збили вас зі шляху помилки людей, які живуть без Закону, і щоб не відступилися ви від віри вашої. 18 Але зростайте в милості й пізнанні Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа. Слава Богу віднині і навіки! Амінь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International